Постанова

від 27.08.2024 по справі 922/4132/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/4132/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Савицької О. М. (за посвідченням),

позивача - не з`явилися,

відповідача - Матюшка В. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 (суддя Новікова Н. А.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 (головуючий - Попков Д. О., судді Медуниця О. Є., Стойка О. В.) у справі

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-1"

про розірвання договорів купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 22.09.2023 керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, продавець, позивач) до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-1" (далі - ТОВ "ФКМ-1", Товариство, покупець, відповідач) про:

1) розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2010 № 61/10 (далі -договір № 61/10), укладеного між Харківською міськрадою та ТОВ "ФКМ-1" стосовно земельної ділянки площею 0,1779 га із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310136900:01:008:0022, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район (далі - земельна ділянка № 1), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Галіщевою О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1315, який також зареєстровано в Міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 61/10;

2) зобов`язання Товариства повернути земельну ділянку № 1 територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради;

3) розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2010 № 62/10 (далі -договір № 62/10), укладеного між Харківською міськрадою та ТОВ "ФКМ-1" стосовно земельної ділянки площею 0,1797 га із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310136900:01:008:0097, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район (далі - земельна ділянка № 2), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1316, який також зареєстровано в Міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 62/10;

4) зобов`язання Товариства повернути земельну ділянку № 2 територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради;

5) розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2010 № 64/10 (далі -договір № 64/10), укладеного між Харківською міськрадою та ТОВ "ФКМ-1" стосовно земельної ділянки площею 0,0315 га із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310136900:01:008:0092, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район (далі - земельна ділянка № 3), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1318, який також зареєстровано в Міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 64/10;

6) зобов`язання Товариства повернути земельну ділянку № 3 територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради;

7) розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2010 № 63/10 (далі -договір № 63/10), укладеного між Харківською міськрадою та ТОВ "ФКМ-1" стосовно земельної ділянки площею 0,3602 га із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310136900:01:008:0091, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район (далі - земельна ділянка № 4), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1317, який також зареєстровано в Міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 63/10;

8) зобов`язання Товариства повернути земельну ділянку № 4 територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради;

9) розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2010 № 60/10 (далі -договір № 60/10), укладеного між Харківською міськрадою та ТОВ "ФКМ-1" стосовно земельної ділянки площею 4,1916 га із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310136900:01:008:0090, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, ріг вул. Державінської, Комінтернівський район (далі - земельна ділянка № 5), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1314, який також зареєстровано в Міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 60/10;

10) зобов`язання Товариства повернути земельну ділянку № 5 територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради, посилаючись на положення статей 16, 526, 530, 610, 611, 651, 653, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 180, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 80, 83, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 19, 25, 26, 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) за умовами договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 п`ять спірних земельних ділянок 30.12.2010 були продані Товариству для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта, будівництво об`єкта необхідно виконати до 31.12.2011, пунктом 3.1.5 зазначених договорів передбачено обов`язок покупця використовувати земельну ділянку за відповідним цільовим призначенням, проте на вказаних земельних ділянках до теперішнього часу відповідач не розпочав і не здійснив будівництво торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями, для будівництва якого вони надавалися, зокрема, відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури Харківської міськради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями на вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові не видавалися, а згідно з інформацією Департаменту з інспекційної роботи Харківської міськради в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який містить відомості про документи, що дають право на виконання будівельних робіт, з травня 2011 року відсутня інформація про надання документів дозвільного та декларативного характеру щодо зазначеного об`єкта будівництва;

2) протоколом огляду земельних ділянок від 30.08.2023 (далі - протокол огляду від 30.08.2023), складеним слідчим слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62022170020001162 від 06.12.2022, зафіксовано, що не виявлено жодних ознак проведення будівельних робіт на спірних земельних ділянках, тобто покупцем до теперішнього часу не виконуються зобов`язання з будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями, передбачені договорами №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10, внаслідок чого територіальна громада не досягла очікуваного позитивного соціально-економічного результату, на який розраховувала при укладенні договорів купівлі-продажу.

3. У заяві від 20.10.2023, поданій через систему "Електронний суд", відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності з тих мотивів, що строк позовної давності на звернення до суду в інтересах держави в особі Харківської міськради має відраховуватися з 02.06.2015, тобто з наступного дня після закінчення граничного строку виконання ТОВ "ФКМ-1" зобов`язань із завершення будівництва торгово-розважального комплексу (01.06.2015) та закінчуватися через 3 роки, а саме 02.06.2018.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 позов задоволено частково. Розірвано договори №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10. В решті позову відмовлено.

5. Рішення аргументоване тим, що відповідач дійсно допустив істотне в розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України порушення умов договорів купівлі-продажу, яке полягає в невиконанні зобов`язання з будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями у визначені договорами строки, а тому існують необхідні та достатні підстави для розірвання укладених між сторонами п`яти договорів у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про повернення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради п`яти спірних земельних ділянок, місцевий господарський суд виходив із того, що така позовна вимога прокурора є неналежним способом захисту прав продавця, оскільки в разі якщо договір, на підставі якого друга сторона набула право власності на майно, розірвано, то друга сторона автоматично не втрачає права власності на це майно, а перша сторона не набуває права власності на нього (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 308/1927/17). Таким чином, саме по собі розірвання договору купівлі-продажу не має наслідком автоматичну втрату права власності покупця на земельну ділянку, позаяк умовами договору і положеннями цивільного законодавства (частиною 5 статті 653 ЦК України) передбачено право продавця вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Водночас, відхиляючи заяву Товариства про застосування наслідків спливу позовної давності як необґрунтовану та безпідставну, суд першої інстанції зазначив про звернення прокурора з цим позовом у межах позовної давності зважаючи на обізнаність прокурора з порушенням прав Міськради саме після отримання від компетентних виконавчих органів Харківської міськради відомостей про ненадання Товариству містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва (торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями на вул. Плеханівській, ріг вул. Державінської у м. Харкові) та про відсутність на офіційному веб-порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформації про видачу відповідачу починаючи з травня 2011 року документів дозвільного та декларативного характеру щодо вказаного об`єкта будівництва.

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено повністю. Скасовано вжиті постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 922/4132/23 заходи забезпечення позову у виді встановлення Товариству заборони на відчуження п`яти спірних земельних ділянок.

7. Постанова мотивована посиланням на положення статей 12, 15, 16, 204, 321, 346, 509, 610, 651, 653, 655 ЦК України, статті 20 ГК України, статей 140, 153 ЗК України, статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 4, 13, 74, 75, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про розірвання договорів купівлі-продажу з огляду на те, що:

1) прокурор не оспорює законності набуття відповідачем права приватної власності на спірні земельні ділянки (позовних вимог щодо недійсності договорів купівлі-продажу не заявлено), а навпаки визнає їх перебування у власності Товариства як покупця, який виконав обов`язок із прийняття та оплати відповідного товару;

2) положення пунктів 1.2 договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10, яким визначено строк здійснення будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями (первісно визначений до 31.12.2011 та в подальшому продовжений до 01.06.2015), не опосередковують істотної умови для такого виду договорів, позаяк матеріали справи не містять і прокурором не надано доказів на підтвердження включення умови щодо граничного строку будівництва до переліку обов`язків покупця, передбачених пунктом 3.1 зазначених договорів;

3) забудова земельної ділянки взагалі є правом її власника (Товариства) і визначення в договорах купівлі-продажу певних хронологічних меж щодо будівництва, так само як і нездійснення такого будівництва за змістом частин 1, 2 статті 12 ЦК України та за відсутності будь-яких спеціальних законодавчих положень про інше не змінюють природи ймовірності здійснення такого будівництва саме як права власника земельної ділянки та не припиняють можливості реалізації такого права впродовж усього періоду перебування земельної ділянки у власності, оскільки жодних обмежень з цього приводу укладені між сторонами договори не містять;

4) відсутність обґрунтованого розрахунку очікуваного Міськрадою соціально-економічного ефекту (окрім здійсненої покупцем оплати за придбання земельних ділянок та регулярно здійснюваних у подальшому платежів із земельного податку) від укладання договорів, який (розрахунок) ґрунтувався би на умовах договорів або нормах законодавства, зумовлює недоведеність значного характеру ймовірної шкоди;

5) розірвання договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 жодним чином не призводить до відновлення/захисту визначеного прокурором державного інтересу, позаяк, по-перше, за змістом положень частин 2- 4 статті 653 ЦК України наслідком розірвання договору в судовому порядку є припинення наявних/поточних зобов`язань на майбутнє, а не тих зобов`язань сторін за договором, які були припинені до моменту розірвання шляхом їх належного виконання, а саме шляхом набуття відповідачем права власності на придбані земельні ділянки та отримання позивачем оплати їх вартості, по-друге, виходячи з аналізу змісту норм статті 346 ЦК України та статті 140 ЗК України, розірвання договору купівлі-продажу, за яким зобов`язання з передачі/приймання та оплати товару сторонами виконано, не має наслідком припинення права власності відповідача на спірні земельні ділянки та відновлення такого права у продавця шляхом повернення оплачених земельних ділянок у комунальну власність;

6) розірвання договору купівлі-продажу як односторонній правочин продавця (а не судове рішення) є ефективним і допустимим способом захисту лише у випадку, коли покупець не прийняв і не оплатив товар (схожі за змістом висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в пунктах 7.40- 7.52 постанови від 08.09.2020 у справі № 916/667/18).

Разом з тим суд апеляційної інстанції, спочатку зазначивши про помилковість висновку суду першої інстанції щодо дотримання прокурором позовної давності, в підсумку заяву Товариства про застосування наслідків спливу позовної давності залишив без задоволення з підстав відмови в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю, врахувавши при цьому викладений в постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що з огляду на субсидіарний характер виконуваної прокурором функції та наявність органу місцевого самоврядування (Харківської міськради), уповноваженого в спірних правовідносинах на подання самостійного позову, суд мав встановлювати обізнаність саме Міськради, а не прокурора з моментом початку перебігу позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

1) зазначені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради 5 спірних земельних ділянок, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову;

2) постанову від 20.05.2024 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10, а рішення від 13.03.2024 у цій частині позову залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що суди не врахували:

1) висновку щодо застосування положень статей 3, 13 ЦК України (в контексті дотримання принципу добросовісності), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20;

2) висновку щодо застосування норм статей 3, 11, 627 ЦК України (в контексті того, що відповідач (покупець) не може отримати перевагу у виді права власності на земельну ділянку від своєї недобросовісної поведінки, яка полягає в невиконанні відповідачем у встановлений договором строк взятих на себе зобов`язань з будівництва готельного комплексу та подальшої його експлуатації (саме з метою задоволення загальносуспільного інтересу в забезпеченні розвитку інфраструктури та туристичної привабливості міста земельна ділянка відчужувалася на користь відповідача), за результатами чого позивач (Міськрада) розраховував на їх належне виконання відповідачем), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 922/1344/23 зі спору, що виник з подібних правовідносин;

3) висновку щодо застосування положень статей 14, 73, 74, 162, 237 ГПК України (в контексті дотримання принципу jura novit curia ("суд знає закони")), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20.

Крім того скаржник вважає, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 4 статті 22 та статей 614, 617 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме при визначенні підстав для відшкодування в натурі шкоди, завданої кредитору внаслідок невиконання у визначений договором строк обов`язку зі здійснення на земельній ділянці будівництва, для якого боржнику земельна ділянка передавалася у власність.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

10. ТОВ "ФКМ-1" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Харківська міськрада не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 922/4132/23 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.08.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. Згідно з пунктом 9 додатку до рішення Харківської міськради від 22.12.2010 № 41/10 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" передбачено продати ТОВ "ФКМ-1" земельну ділянку № 5 за ціною 8 802 360 грн для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта.

На підставі зазначеного рішення Міськради між сторонами укладено договір № 60/10, за умовами якого Товариством сплачено вартість земельної ділянки № 5 у сумі 8 802 360 грн.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ХНМО Галіщевою О. А. та 30.12.2010 зареєстровано в Харківській міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 60/10.

Згідно з пунктом 6 додатку до рішення Харківської міськради від 22.12.2010 № 41/10 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" передбачено продати ТОВ "ФКМ-1" земельну ділянку № 1 за ціною 373 590 грн для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта.

На підставі зазначеного рішення Міськради між сторонами укладено договір № 61/10, за умовами якого Товариством сплачено вартість земельної ділянки № 1 у сумі 373 590 грн.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ХНМО Галіщевою О. А. та 30.12.2010 зареєстровано в Харківській міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 61/10.

Згідно з пунктом 7 додатку до рішення Харківської міськради від 22.12.2010 № 41/10 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" передбачено продати ТОВ "ФКМ-1" земельну ділянку № 2 за ціною 377 370 грн для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта.

На підставі зазначеного рішення Міськради між сторонами укладено договір № 62/10, за умовами якого Товариством сплачено вартість земельної ділянки № 2 у сумі 377 370 грн.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ХНМО Галіщевою О. А. та 30.12.2010 зареєстровано в Харківській міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 62/10.

Згідно з пунктом 8 додатку до рішення Харківської міськради від 22.12.2010 № 41/10 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" передбачено продати ТОВ "ФКМ-1" земельну ділянку № 4 за ціною 765 420 грн для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта.

На підставі зазначеного рішення Міськради між сторонами укладено договір № 63/10, за умовами якого Товариством сплачено вартість земельної ділянки № 4 у сумі 765 420 грн.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ХНМО Галіщевою О. А. та 30.12.2010 зареєстровано в Харківській міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 63/10.

Згідно з пунктом 5 додатку до рішення Харківської міськради від 22.12.2010 № 41/10 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" передбачено продати ТОВ "ФКМ-1" земельну ділянку № 3 за ціною 66 166 грн для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта.

На підставі зазначеного рішення Міськради між сторонами укладено договір № 64/10, за умовами якого Товариством сплачено вартість земельної ділянки № 3 у сумі 66 166 грн.

Договір посвідчено приватним нотаріусом ХНМО Галіщевою О. А. та 30.12.2010 зареєстровано в Харківській міськраді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 64/10.

13. Відповідно до пункту 1.2 договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 будівництво об`єкта необхідно було виконати в строк до 31.12.2011.

Додатковими угодами від 27.09.2011 (договорами про зміну договору) зазначений строк було продовжено до 01.06.2015.

Розділом 3 договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 погоджено обов`язки сторін, зокрема, відповідно до пункту 3.1.1 покупець зобов`язаний сплатити повну вартість земельної ділянки в строки та в розмірах, що передбачені розділом 2 договору.

Пунктами 3.1.5, 3.1.6 договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 передбачено, що покупець зобов`язаний: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями та подальшої експлуатації цього об`єкта; з моменту виникнення права власності на земельну ділянку сплачувати плату за землею в розмірах і порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 право власності на земельну ділянку виникає у покупця після сплати ним вартості земельної ділянки та одержання Державного акта на право власності на землю, зареєстрованого у встановленому порядку. З моменту виникнення у покупця права власності на земельну ділянку встановлений раніше правовий режим і всі правовстановлюючі документи про права покупця на користування (оренду) цієї земельної ділянки втрачають чинність.

14. Листом від 20.04.2023 № 10-20-14-1843/0/19-23 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило Харківську обласну прокуратуру про те, що згідно з Книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі право власності на земельну ділянку № 1 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 561882 (зареєстрований за № 631010002000006 від 23.02.2011); право власності на земельну ділянку № 5 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 561885 (зареєстрований за № 631010002000021 від 23.02.2011); право власності на земельну ділянку № 4 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 561884 (зареєстрований за №631010002000004 від 23.02.2011); право власності на земельну ділянку № 3 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 561883 (зареєстрований за № 631010002000005 від 23.02.2011); право власності на земельну ділянку № 2 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 561886 (зареєстрований за № 631010002000007 від 23.02.2011).

Факт належної та повної сплати відповідачем вартості п`яти земельних ділянок, придбаних 30.12.2010 за договорами №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10, позивачем і прокурором не оспорюється та не заперечується.

15. Протоколом огляду від 30.08.2023 зафіксовано таке:

1) земельна ділянка № 1 вільна від забудови та будь-яких ознак будівництва або підготовчих будівельних робіт; земельна ділянка вкрита асфальтобетонним покриттям та частково поросла травою; земельна ділянка використовується автошколами для навчання майбутніх водіїв керуванню автотранспортними засобами. По земельній ділянці вільно пересуваються автомобілі та пішоходи, земельна ділянка не огороджена, перебуває у вільному доступі. Будь-які об`єкти нерухомого майна, їх частини, будівельні матеріали тощо відсутні. Жодних ознак проведення на вказаній ділянці будівельних робіт не виявлено. Ділянка частково вкрита рослинністю з пішохідними доріжками;

2) земельна ділянка № 2 вільна від забудови та будь-яких ознак будівництва або підготовчих будівельних робіт; земельна ділянка вкрита асфальтобетонним покриттям. По земельній ділянці вільно пересуваються автомобілі та пішоходи, земельна ділянка не огороджена, перебуває у вільному доступі. Будь-які об`єкти нерухомого майна, їх частини, будівельні матеріали тощо відсутні. Жодних ознак проведення на вказаній ділянці будівельних робіт не виявлено;

3) земельна ділянка № 3 вільна від забудови та будь-яких ознак будівництва або підготовчих будівельних робіт; земельна ділянка вкрита суцільним асфальтобетонним покриттям та подекуди поросла травою. По земельній ділянці вільно пересуваються автомобілі та пішоходи, земельна ділянка не огороджена, перебуває у вільному доступі. Будь-які об`єкти нерухомого майна, їх частини, будівельні матеріали тощо відсутні. Жодних ознак проведення на вказаній ділянці будівельних робіт не виявлено.

4) земельна ділянка № 4 вільна від забудови та будь-яких ознак будівництва або підготовчих будівельних робіт; земельна ділянка вкрита асфальтобетонним покриттям та частково поросла травою; земельна ділянка використовується автошколами для навчання майбутніх водіїв керуванню автотранспортними засобами. По земельній ділянці вільно пересуваються автомобілі та пішоходи, земельна ділянка не огороджена, перебуває у вільному доступі. Ділянка частково вкрита рослинністю з пішохідними доріжками, на частині земельної ділянки знаходяться залишки старого фундаменту від зруйнованої будівлі, ці залишки фундаменту поросли травою та чагарниками. Ідентифікувати зруйновану стару будівлю за залишками фундаменту не виявляється за можливе. Жодних ознак проведення на вказаній ділянці будівельних робіт не виявлено;

5) земельна ділянка № 5 вільна від забудови та будь-яких ознак будівництва або підготовчих будівельних робіт; земельна ділянка вкрита асфальтобетонним покриттям та частково поросла травою та деревами; земельна ділянка використовується автошколами для навчання майбутніх водіїв керуванню автотранспортними засобами. По земельній ділянці вільно пересуваються автомобілі та пішоходи, земельна ділянка не огороджена, перебуває у вільному доступі. Будь-які об`єкти нерухомого майна, їх частини, будівельні матеріали тощо відсутні. В тій частині земельної ділянки, яка прилягає до багатоквартирних будинків ( вул. Державінська, 2 ) знаходиться дитячий майданчик, порослий травою та деревами. В іншій частині земельної ділянки, яка знаходиться ближче до виходу зі станції метро "Спортивна" (вихід № 3), зберігається будівельне сміття та на старих дерев`яних піддонах складена вживана побита бруківка. Також у цій частині земельної ділянки знаходиться трансформаторна підстанція та прибудована до неї нежитлова будівля, яка наразі використовується як кав`ярня "Coffe 1925". Жодних ознак проведення на вказаній ділянці будівельних робіт не виявлено.

16. З наявних у матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за ТОВ "ФКМ-1" не зареєстровано право власності на будь-які новозбудовані об`єкти нерухомості на земельних ділянках №№ 1- 5.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. В основу оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову покладено висновки місцевого господарського суду про те, що:

1) відповідач дійсно допустив істотне в розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України порушення умов договорів купівлі-продажу, яке полягає в невиконанні зобов`язання з будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями у визначені договорами строки, що свідчить про наявність достатніх підстав для розірвання укладених між сторонами п`яти договорів у судовому порядку;

2) позовна вимога прокурора про повернення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради п`яти спірних земельних ділянок не є належним способом захисту прав продавця, оскільки в разі якщо договір, на підставі якого друга сторона набула право власності на майно, розірвано, то друга сторона автоматично не втрачає права власності на це майно, а перша сторона не набуває права власності на нього (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 308/1927/17). Таким чином, саме по собі розірвання договору купівлі-продажу не має наслідком автоматичну втрату права власності покупця на земельну ділянку, позаяк умовами договору і положеннями цивільного законодавства (частиною 5 статті 653 ЦК України) передбачено право продавця вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

19. В свою чергу в основу оскаржуваної постанови про відмову в задоволенні позову повністю покладено висновки апеляційного суду про те, що:

1) положення пунктів 1.2 договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10, яким визначено строк здійснення будівництва торговельно-розважального центру з офісними приміщеннями (первісно визначений до 31.12.2011 та в подальшому продовжений до 01.06.2015), не опосередковують істотної умови для такого виду договорів, позаяк матеріали справи не містять і прокурором не надано доказів на підтвердження включення умови щодо граничного строку будівництва до переліку обов`язків покупця, передбачених пунктом 3.1 зазначених договорів купівлі-продажу;

2) забудова земельної ділянки взагалі є правом її власника (Товариства) і визначення в договорах купівлі-продажу певних хронологічних меж щодо будівництва, так само як і нездійснення такого будівництва за змістом частин 1, 2 статті 12 ЦК України та за відсутності будь-яких спеціальних законодавчих положень про інше не змінюють природи ймовірності здійснення такого будівництва саме як права власника земельної ділянки та не припиняють можливості реалізації такого права впродовж усього періоду перебування земельної ділянки у власності, оскільки жодних обмежень з цього приводу укладені між сторонами договори не містять;

3) відсутність обґрунтованого розрахунку очікуваного Міськрадою соціально-економічного ефекту (окрім здійсненої покупцем оплати за придбання земельних ділянок та регулярно здійснюваних у подальшому платежів із земельного податку) від укладання договорів купівлі-продажу, який (розрахунок) ґрунтувався би на умовах договорів або нормах законодавства, зумовлює недоведеність значного характеру ймовірної шкоди;

4) розірвання договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 жодним чином не призводить до відновлення/захисту визначеного прокурором державного інтересу, позаяк, по-перше, за змістом положень частин 2- 4 статті 653 ЦК України наслідком розірвання договору в судовому порядку є припинення наявних/поточних зобов`язань на майбутнє, а не тих зобов`язань сторін за договором, які були припинені до моменту розірвання шляхом їх належного виконання, а саме шляхом набуття відповідачем права власності на придбані земельні ділянки та отримання позивачем оплати їх вартості, по-друге, виходячи з аналізу змісту норм статті 346 ЦК України та статті 140 ЗК України, розірвання договору купівлі-продажу, за яким зобов`язання з передачі/приймання та оплати товару сторонами виконано, не має наслідком припинення права власності відповідача на спірні земельні ділянки та відновлення такого права у продавця шляхом повернення оплачених земельних ділянок у комунальну власність;

5) розірвання договору купівлі-продажу як односторонній правочин продавця є ефективним і допустимим способом захисту лише у випадку, коли покупець не прийняв і не оплатив товар (схожі за змістом висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в пунктах 7.40- 7.52 постанови від 08.09.2020 у справі № 916/667/18).

При цьому суд апеляційної інстанції, спочатку зазначивши про помилковість висновку суду першої інстанції щодо дотримання прокурором позовної давності, в подальшому заяву Товариства про застосування наслідків спливу позовної давності залишив без задоволення з підстав відмови в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю, врахувавши при цьому викладений в постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що з огляду на субсидіарний характер виконуваної прокурором функції та наявність органу місцевого самоврядування (Харківської міськради), уповноваженого в спірних правовідносинах на подання самостійного позову, суд мав встановлювати обізнаність безпосередньо Міськради, а не прокурора з моментом початку перебігу позовної давності.

20. Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (аналогічний висновок щодо застосування частини 2 статті 651 ЦК України викладено в пункті 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

21. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

22. Колегія суддів погоджується із зазначеними вище обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень: 1) висновку щодо застосування положень статей 3, 13 ЦК України (в контексті дотримання принципу добросовісності), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20; 2) висновку щодо застосування норм статей 3, 11, 627 ЦК України (в контексті того, що відповідач (покупець) не може отримати перевагу у виді права власності на земельну ділянку від своєї недобросовісної поведінки, яка полягає в невиконанні відповідачем у встановлений договором строк взятих на себе зобов`язань з будівництва готельного комплексу та подальшої його експлуатації (саме з метою задоволення загальносуспільного інтересу в забезпеченні розвитку інфраструктури та туристичної привабливості міста земельна ділянка відчужувалася на користь відповідача), за результатами чого позивач (Міськрада) розраховував на їх належне виконання відповідачем), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 922/1344/23 зі спору, що виник з подібних правовідносин; 3) висновку щодо застосування положень статей 14, 73, 74, 162, 237 ГПК України (в контексті дотримання принципу jura novit curia ("суд знає закони")), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20, з огляду на таке.

23. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

24. Так, у справі № 922/1344/23 господарські суди розглядали позов керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міськради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (далі - ТОВ "Веріфікато") про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, відчуженої із земель житлової та громадської забудови на користь ТОВ "Веріфікато" саме з метою будівництва на ній готельного комплексу, та про зобов`язання відповідача повернути придбану земельну ділянку територіальній громаді міста Харкова в особі Міськради.

Підставою зазначеного позову стало невиконання ТОВ "Веріфікато" передбаченого договором купівлі-продажу зобов`язання зі здійснення будівництва готельного комплексу в установлений строк, в зв`язку з чим територіальна громада міста Харкова не досягла позитивного соціально-економічного результату, на який розраховувала під час укладення договору, що свідчить про допущене покупцем істотне порушення умов договору в розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України та зумовлену цим наявність підстав для розірвання в судовому порядку укладеного договору на вимогу продавця.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 У справі № 922/1344/23 позов задоволено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 вказане рішення суду скасовано в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути придбану земельну ділянку територіальній громаді міста Харкова в особі Міськради та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовлено. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 922/1344/23 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено. Скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 щодо позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "Веріфікато" повернути територіальній громаді міста Харкова земельну ділянку, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 у цій частині залишено в силі.

25. Натомість під час апеляційного перегляду цієї справи апеляційний суд виходив із достовірно встановлених протилежних фактичних обставин - відсутності допущення покупцем істотного порушення умов договорів купівлі-продажу в розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України, оскільки, по-перше, серед передбачених пунктом 3.1 договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 обов`язків покупця не міститься такої істотної умови, як конкретний граничний строк забудови придбаних земельних ділянок. По-друге, відсутність обґрунтованого розрахунку очікуваного Міськрадою соціально-економічного ефекту (окрім здійсненої покупцем оплати за придбання земельних ділянок та регулярно здійснюваних у подальшому платежів із земельного податку) від укладання договорів купівлі-продажу, який (розрахунок) ґрунтувався би на умовах договорів або нормах законодавства, зумовлює недоведеність значного характеру ймовірної шкоди, яку могло би бути завдано продавцю.

Наведене вище переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин купівлі-продажу, так і про їх неоднакове правове регулювання в справах № 922/1344/23 і № 922/4132/23, у зв`язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.

26. Крім того колегія суддів зауважує, що в пунктах 4.38- 4.43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 922/1344/23 сформульовано загальні висновки щодо застосування положень статей 3, 13, 627 (в контексті необхідності дотримання принципу добросовісності сторонами правочину), але водночас не міститься жодного висновку щодо застосування норми частини 2 статті 651 ЦК України в подібних правовідносинах, якою власне прокурором і обґрунтовуються позовні вимоги в справі, що наразі розглядається.

27. У зв`язку з викладеним колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновку щодо застосування положень статей 3, 13 ЦК України (в контексті дотримання принципу добросовісності), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (предмет позову - стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди), в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19 (предмет позову - визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки) та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20 (предмет позову - звільнення та повернення орендарем нежитлових приміщень шляхом виселення), які (висновки) процитовано також в пунктах 4.31- 4.33 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 922/1344/23, оскільки спірні правовідносини, пов`язані зі встановленням підстав для розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки та її повернення продавцю, регулюються передусім положеннями частини 2 статті 651 ЦК України, а не загальними нормами цивільного законодавства.

Крім того за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №№ 147/66/17, 311/2145/19, 914/1954/20 і в справі, що розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.

28. Що ж стосується аргументів скаржника про неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування положень статей 14, 73, 74, 162, 237 ГПК України (в контексті дотримання принципу jura novit curia ("суд знає закони")), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (предмет позову - стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу) та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20 (предмет позову - визнання недійсним договору позики), то колегія суддів наголошує, що скаржник належним чином не обґрунтував необхідності застосування судами принципу jura novit curia ("суд знає закони") при вирішенні цього господарського спору, а тому відхиляє передчасні доводи скаржника про неврахування судами зазначеного висновку Верховного Суду.

29. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, в зв`язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури в частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

30. Водночас колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 4 статті 22 та статей 614, 617 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті визначення підстав для відшкодування в натурі шкоди, завданої кредитору внаслідок невиконання у визначений договором строк обов`язку зі здійснення на земельній ділянці будівництва, для якого боржнику земельна ділянка передавалася у власність), з огляду на таке.

31. Відповідно до частини 4 статті 22 ЦК України (в редакції, чинній до 22.05.2020) на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Схожа за змістом норма міститься в частині 1 статті 1192 ЦК України (в редакції, чинній до 22.05.2020), згідно з якою з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, зазначені норми цивільного законодавства визначають способи відшкодування позадоговірної шкоди в деліктних відносинах.

32. Згідно з частиною 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

33. Проте касаційна інстанція не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 4 статті 22 та статей 614, 617 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті визначення підстав для відшкодування в натурі шкоди, завданої кредитору внаслідок невиконання у визначений договором строк обов`язку зі здійснення на земельній ділянці будівництва, для якого боржнику земельна ділянка передавалася у власність), оскільки, по-перше, спірні правовідносини, які виникли в зв`язку з можливим розірванням договору купівлі-продажу земельної ділянки та її поверненням продавцю, не регулюються зазначеними нормами матеріального права, які визначають способи відшкодування позадоговірної шкоди.

По-друге, як зазначено вище, судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не було враховано релевантний щодо спірних правовідносин висновок щодо застосування положень частини 2 статті 651 ЦК України, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 922/1344/23 (з аналогічними предметом і підставами позову), що з огляду на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виключає передчасне формування Верховним Судом у межах цієї справи висновку щодо застосування норм частини 4 статті 22 та статей 614, 617 ЦК України, які в сукупності регулюють відносини відшкодування позадоговірної шкоди.

Адже, ані вимоги про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, що виникло з договору (стаття 623 ЦК України), ані вимоги про відшкодування позадоговірної шкоди прокурор у межах цієї справи не заявляв.

34. Колегія суддів зауважує, що в частині 4 статті 22 ЦК України йдеться, зокрема, про можливість відшкодування шкоди в натурі шляхом передання іншої речі того ж роду та тієї ж якості, але аж ніяк не про повернення відчуженого та оплаченого покупцем об`єкта купівлі-продажу, чим спростовується безпідставне ототожнення скаржником позовної вимоги про повернення земельної ділянки від покупця зі способом відшкодування продавцю шкоди в натурі.

35. Крім того положеннями частини 5 статті 653 ЦК України фактично передбачено право продавця вимагати від сторони, яка допустила істотне порушення договору купівлі-продажу, відшкодування збитків, завданих саме розірванням договору, тоді як частина 4 цієї статті за загальним правилом не надає сторонам права вимагати повернення всього того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, зокрема, вже прийнятого та оплаченого товару, сплачених за нього грошових коштів тощо.

Винятки з цього загального правила можуть встановлюватися нормами законодавства про приватизацію як спеціального законодавства (див. частину 11 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна") та іншими законами.

36. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23, від 23.01.2024 у справі № 904/1270/22).

37. Верховний Суд зауважує, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання покупця повернути продавцю п`ять відчужених земельних ділянок суд апеляційної інстанції правомірно послався на обрання прокурором неефективного способу захисту прав продавця, позаяк розірвання договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 жодним чином не призводить до відновлення/захисту визначеного прокурором державного інтересу.

Адже, по-перше, за змістом положень частин 2- 4 статті 653 ЦК України наслідком розірвання договору в судовому порядку є припинення наявних/поточних зобов`язань на майбутнє, а не тих зобов`язань сторін за договором, які були припинені до моменту розірвання шляхом їх належного виконання, а саме шляхом набуття відповідачем права власності на придбані земельні ділянки та отримання позивачем оплати їх вартості.

По-друге, виходячи з аналізу змісту норм статті 346 ЦК України та статті 140 ЗК України, розірвання договору купівлі-продажу, за яким зобов`язання з передачі/приймання та оплати товару сторонами договорів №№ 60/10, 61/10, 62/10, 63/10, 64/10 виконано повністю, не має наслідком припинення права власності відповідача на придбані ним земельні ділянки та не призведе до відновлення такого права у продавця шляхом повернення оплачених земельних ділянок у комунальну власність.

38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позові в зв`язку з його необґрунтованістю.

39. Отже, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на недоведеність істотного порушення відповідачем договорів купівлі-продажу земельних, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову повністю як у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог у частині розірвання зазначених договорів, так і з огляду на обрання прокурором неефективного способу захисту прав Міськради (продавця) в частині вимог про повернення належних Товариству земельних ділянок у комунальну власність.

40. З викладених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури в частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

43. В свою чергу інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку з відсутністю у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування норм частини 4 статті 22 та статей 614, 617 ЦК України, що виключає як скасування оскаржуваної постанови із зазначеної підстави, так і закриття касаційного провадження в цій частині.

44. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд, на відміну від місцевого господарського суду дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову повністю, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

45. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

46. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

48. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури у справі № 922/4132/23 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 922/4132/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай