Постанова

від 04.09.2024 по справі 915/249/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/249/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"</a>

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (колегія суддів: Савицький Я. Ф. - головуючий, Діброва А. І., Колоколов С. І.) і ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 (суддя Мавродієва М. В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард"

про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Миколаївської міської ради,

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард" (далі - ТОВ "Асгард") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"</a> (далі - ТОВ "Амальгама Люкс") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, орендарем якої є ТОВ "Асгард", шляхом зобов`язання ТОВ "Амальгама Люкс" демонтувати (знести) за власний рахунок огорожу з бетонно-кам`яною основою і металічними вставками та фундамент огорожі і відновити земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 після демонтажу самочинного будівництва до стану, який передував початку будівельних робіт.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Асгард" обґрунтовані тим, що відповідач захопив частину земельної ділянки та розпочав самовільне будівництво огорожі з бетонно-кам`яною основою і металічними вставками та фундаментом під огорожею на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, чим, на думку позивача, здійснює ТОВ "Асгард" як землекористувачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

2. Кроткий зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову

2.1. У березні 2024 року ТОВ "Асгард" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005, 4810136300:02:056:0010 у межах суміжного розташування цих земельних ділянок до вирішення справи по суті позовних вимог та набрання рішенням законної сили.

2.2. Заява ТОВ "Асгард" про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач на підставі укладеного з Миколаївською міською радою договору оренди землі від 13.03.2008 № 5581 був землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005, строк якого закінчився 13.03.2018. Позивач на підставі укладеного з Миколаївською міською радою договору оренди землі від 28.05.2010 № 7643 є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, строк якого поновлено на 10 років до 21.06.2030 відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 у справі № 915/985/20. За доводами позивача, зазначені земельні ділянки є суміжними. Водночас сертифікований інженер-геодезист при виході на об`єкт з метою визначення координат точок земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на місцевості з`ясував, що відповідач встановлює огорожу з бетонно-кам`яною основою і металевими вставками та фундамент огорожі не на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005, 4810136300:02:056:0010, а з відступом понад 50 см на земельну ділянку, що перебуває в користуванні позивача. Активні підготовчі дії відповідача, а саме залитий фундамент та встановлення секцій огорожі, на думку позивача, свідчать про наявність факту самочинного будівництва на орендованій позивачем земельній ділянці, що, за доводами позивача, позбавляє його права володіння та користування земельною ділянкою, а також можливості безперешкодного проїзду (проходу) до свого нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010.

2.3. Крім того, ТОВ "Асгард" зазначало, що продовження здійснення будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005 та 4810136300:02:056:0010 до ухвалення рішення по суті спору у разі, якщо позовні вимоги будуть задоволені, унеможливить у подальшому не тільки виконання рішення суду, але й взагалі призведе до неможливості поновлення порушених інтересів позивача. На думку позивача, доцільним та ефективним засобом забезпечення позову буде заборона відповідачу здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на зазначених земельних ділянках до вирішення спору по суті позовних вимог, оскільки таке забезпечення позову не створить будь-яких перешкод у праві користування відповідача земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005, а також не перешкоджатиме веденню відповідачем господарської діяльності.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 915/249/24, задоволено заяву ТОВ "Асгард" про забезпечення позову.

Вирішено заборонити ТОВ "Амальгама Люкс" здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи в межах суміжного розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0010, 4810136300:02:056:0005.

3.2. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву ТОВ "Асгард" про забезпечення позову у справі № 915/249/24, виходили з того, що пояснювальна записка до технічного звіту з виконання топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці, складена інженером-геодезистом Калашніковою Н. П. (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста від 15.02.2017 № 0103203), акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на місцевості від 07.03.2024, фотофіксація підтверджують наявність огорожі з бетонно-кам`яною основою, яка частково розташована поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 (користувачем якої є відповідач), на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 (користувачем якої є позивач).

3.3. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ТОВ "Асгард" підтвердило належними доказами та довело обставини, які є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати роботи, перелічені в резолютивній частині ухвали місцевого господарського суду, в межах суміжного розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0010 та 4810136300:02:056:0005.

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

4.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/249/24, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Амальгама Люкс" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Асгард" про забезпечення позову. Крім того, скаржник просить стягнути з ТОВ "Асгард" витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

4.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Асгард" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 86, 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України.

4.3. За доводами скаржника, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або не призвести до поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову є заборона відповідачу проводити роботи із встановлення паркану саме на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, користувачем якої є позивач, а не на будь-яких сусідніх чи інших земельних ділянках.

4.4. Скаржник із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21, зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, і це має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

4.5. Скаржник наголошує на тому, що обранням належного відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співставлення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.

4.6. Скаржник із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 23.11.2023 у справі № 925/848/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, зазначає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

4.7. Скаржник зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову із пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

4.8. Водночас скаржник наголошує на тому, що при вирішенні питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. За доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій заборонили відповідачу використовувати власне нерухоме майно, оскільки ремонт власних кабельних трас, прокладання нових або заміна відпрацьованих кабелів, підтримання їх у належному функціональному стані, доставка матеріалів, догляд за будівлею трансформаторної підстанції, її повірка, перевезення будівельних матеріалів та знаходження робітників на земельній ділянці, якою користується відповідач, може трактуватися як невиконання такого рішення та мати правові наслідки, визначені чинним законодавством. Скаржник вважає, що заборона відповідачу проводити роботи з установлення паркану чи будь-які інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 є втручанням суду в господарську діяльність відповідача попри заборону, встановлену статтею 6 Господарського кодексу України.

4.9. Крім того, скаржник зазначає, що позивач на обґрунтування заяви про забезпечення позову, подав до суду копію Свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САВ № 843582 від 08.01.2008, копію Витягу від 09.04.2013 № 2201716, копію частини Технічного паспорта на громадський будинок станом на 12.03.2019 та копію частини договору оренди від 28.05.2010 № 7643. На думку скаржника, неподання позивачем у повному обсязі доказів унеможливлює встановлення судом наявності права у позивача, для захисту якого вживаються заходи забезпечення позову.

4.10. ТОВ "Асгард" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Асгард" зазначає, що пояснювальна записка до технічного звіту з виконання топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці, складена інженером-геодезистом Калашніковою Н. П. (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста від 15.02.2017 № 0103203), акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на місцевості від 07.03.2024, фотофіксація підтверджують наявність огорожі з бетонно-кам`яною основою, яка частково розташована поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 (користувачем якої є відповідач), на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 (користувачем якої є позивач). За доводами ТОВ "Асгард", позивач не може повною мірою користуватися земельною ділянкою, яка перебуває в його користуванні, у зв`язку з тим, що відповідач встановив огорожу, яку змістив вглиб належної позивачу земельної ділянки. На неодноразові вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідач не реагував, тому позивач змушений був звернутися до суду за захистом порушеного права. Крім того, ТОВ "Асгард" зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а стягнення цієї суми з позивача буде становити надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. За доводами ТОВ "Асгард", заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Колегія суддів зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

5.4. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

5.6. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.

5.7. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

5.8. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.

5.9. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

5.10. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

5.11. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

5.12. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

5.13. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

5.14. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

5.15. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

5.16. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

5.17. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.

5.18. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

5.19. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши заяву ТОВ "Асгард" про забезпечення позову, встановили, що згідно з пояснювальною запискою до технічного звіту з виконання топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці, яка розташована за адресою: вул. Богородична, 32, м. Миколаїв, складеної інженером-геодезистом Калашніковою Н. П. (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста від 15.02.2017 №0103203), на відрізку меж земельної ділянки між поворотними точками меж земельної ділянки № 10-12 міститься огорожа з бетонно-кам`яною основою (умовно позначена фіолетовою лінією), яка частково розташована (0,98 м; 0,47 м; 0,40 м; 0,66 м; 0,54 м; 0,41 м; 0,41 м; 0,42 м) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010; на відрізку меж земельної ділянки між поворотними точками меж земельної ділянки № 17-18 міститься огорожа з бетонно-кам`яною основою (умовно позначена фіолетовою лінією), яка частково розташована (0,32 м) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010; на відрізку меж земельної ділянки між поворотними точками меж земельної ділянки міститься огорожа з бетонно-кам`яною основою (умовно позначена фіолетовою лінією), яка частково розташована (0,33 м; 0,30 м; 0,17 м) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010; на відрізках меж земельної ділянки між поворотними точками меж земельної ділянки № 23-27 міститься огорожа з бетонно-кам`яною основою (умовно позначена фіолетовою лінією), яка частково розташована (3,66 м; 0,84 м; 0,99 м) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010.

5.20. Господарські суди також установили, що відповідно до акта обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на місцевості від 07.03.2024 відповідач на зазначеній земельній ділянці активно веде підготовчі роботи для здійснення будівництва (залитий фундамент та встановлюються секції огорожі).

5.21. Господарський суд першої інстанції з огляду на наведені обставини, врахувавши предмет спору у цій справі, встановив зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, та зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

5.22. Апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, встановив, що ТОВ "Амальгама Люкс" у поданій апеляційний скарзі допускає встановлення у процесі розгляду справи дійсності факту виходу відповідачем за межі земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, однак наполягає на тому, що позивач не довів неможливість перенесення відповідачем межи паркану із земельної ділянки позивача.

5.23. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що ТОВ "Амальгама Люкс" не оспорює та не спростовує доводи позивача про порушення відповідачем вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/249/24 про заборону ТОВ "Амальгама Люкс" здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи в межах суміжного розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0010 та 4810136300:02:056:0005, шляхом поновлення ТОВ "Амальгама Люкс" виконання робіт. Апеляційний господарський суд зазначив, що наведене відображено в заяві позивача про кримінальне правопорушення від 01.05.2024, яка подана до Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області.

5.24. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд констатував, що заходи забезпечення позову, вжиті у цій справі, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин про ймовірне утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

5.25. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ТОВ "Амальгама Люкс" не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5.26. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про неврахування господарськими судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях господарських судів попередніх інстанцій, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник. Зокрема, апеляційний господарський суд, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, зазначив, що у спорах з немайновими вимогами має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

5.27. Колегія суддів також не може взяти до уваги послання скаржника на неврахування господарськими судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 23.11.2023 у справі № 925/848/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, оскільки суди, розглянувши заяву ТОВ "Асгард" про забезпечення позову, не встановили порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

5.28. Крім того, не заслуговують на увагу доводи скаржника про неврахування господарськими судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 та постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди встановили обґрунтованість звернення ТОВ "Асгард" із заявою про забезпечення позову. Крім того, господарські суди надали оцінку доказам, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

5.29. Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що позивач на обґрунтування заяви про забезпечення позову подав суду копію свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САВ № 843582 від 08.01.2008, копію Витягу від 09.04.2013 № 2201716, копію частини технічного паспорта на громадський будинок станом на 12.03.2019 та копію частини договору оренди від 28.05.2010 № 7643, оскільки такі доводи спрямовані на переоцінку доказів та встановлення нових обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.30. Колегія суддів також зазначає, що скаржник у касаційній скарзі не довів, що господарські суди втрутилися в його господарську діяльність та заборонили використовувати власне нерухоме майно. Водночас заходи забезпечення позову, зазначені в резолютивній частині ухвали місцевого господарського суду, не є взаємопов`язаним із переліченими скаржником роботами. За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованими доводи скаржника про втручання судів у господарську діяльність відповідача. При цьому такі доводи спростовуються змістом резолютивної частин ухвали господарського суду першої інстанції про забезпечення позову.

5.31. Інші доводи скаржника фактично стосуються вирішення справи по суті позовних вимог, а тому не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції під час перегляду судових рішень про забезпечення позову.

5.32. Отже, колегія суддів вважає, що вжиті господарськими судами заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

5.33. Щодо наведених у касаційній скарзі доводів скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів статей 86, 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову вжито за заявою ТОВ "Асгард" з урахуванням усіх установлених обставин при розгляді такої заяви та з дотриманням норм процесуального права.

5.34. Інші доводи скаржника не спростовують правильних висновків господарських судів попередніх інстанцій та не можуть слугувати підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

5.35. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для забезпечення позову. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються, Верховний Суд не встановив.

5.36. Таким чином, за встановлених обставин у цій справі колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а тому касаційна скарга ТОВ "Амальгама Люкс" не підлягає задоволенню.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

7.2. З огляду на викладене, заява ТОВ "Амальгама Люкс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"</a> залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/249/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак