Ухвала

від 04.09.2024 по справі 143/770/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/770/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

04.09.2024 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Гуцол М.П., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

встановив:

03.09.2024 до Погребищенського районного суду Вінницької області подано позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації прав, що виникають (набуваються), змінюються, переходять та/або припиняються щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523484700:13:000:0005, площею 3,4375 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523484700:13:000:0005, площею 3,4375 га, яка розташована на території Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» та орендодавцем ОСОБА_1 зареєстровано договір оренди від 02.04.2008, строк дії 20 р., дата закінчення дії: 02.04.2028 та зареєстровано додаткову угоду, серія та номер: б/н, виданий 21.10.2022, видавник: серія та номер: б/н, виданий 04.12.2012.

Виникнення спірнихправовідносин обумовленонаявністю міжпозивачем таТовариством зобмеженою відповідальністю«Погребищенське» спорущодо праваоренди належноїїй земельноїділянки,оскільки,за твердженнямпозивача,додаткову угодудо Договоруоренди землівона непідписувала, оскількиз 17.09.2022по 25.12.2022перебувала закордоном,а отжебуло відсутнєїї волевиявленняна укладаннятакого правочину.

Позивач вважає, що відповідач може вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак змушена звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї документи та матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У ч. 3 ст. 150 ЦПК України зазначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний кодекс не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігти ситуації, в якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Між сторонами даної справи існує спір щодо права оренди належної позивачу земельної ділянки.

Позивач в позові просила розірвати договір оренди б/н, виданий 12.01.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» та ОСОБА_1 , площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005, скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523484700:13:000:0005 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенське», зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005.

Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову, позивачем зазначено, що відповідач може здійснити перереєстрацію права оренди, що стане перешкодою для належного та ефективного захисту порушених, невизнаних прав позивача за позовом.

Матеріалами справи встановлено що, земельна ділянка площею 3,4375 га, кадастровий номер 0523484700:13:000:0005 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Між позивачем та відповідачем укладено 12.01.2018 договір оренди вказаної земельної ділянки, з врахуванням змін до договору від 04.12.2012 строком на 15 років.

Проте як вбачається із довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем здійснено перереєстрацію даного договору та додаткової угоди.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між позивачем та відповідачем спору щодо права оренди належної позивачу земельної ділянки, оскільки позивач стверджує, що не підписувала оскаржувану додаткову угоду до договору оренди землі, а отже відсутнє її волевиявлення на укладення такого правочину, державна реєстрація такого правочину порушує її права на користування та розпорядження власністю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 викладено правовий висновок, який зводиться до того, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам, а також є необхідними та достатніми для забезпечення виконання рішення суду. Заявником наведено як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття.

Суд звертає увагу на те, що задоволення заяви про забезпечення позову не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача, а лише обмежує його у здійсненні права на вчинення реєстраційних дій та відповідно розпорядження земельною ділянкою.

З огляду на викладене, враховуючи підстави і предмет позову по даній цивільній справі та доводи заяви, суд приходить до висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії з земельною ділянкою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-154, 260, 353 ЦПК України, суддя, -

постановив:

заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації прав, що виникають (набуваються), змінюються, переходять та/або припиняються щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523484700:13:000:0005, площею 3,4375 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 .

Копію ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи та для виконання державному реєстратору речових прав на нерухоме майно Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області для вжиття відповідних заходів.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя