Рішення

від 13.08.2024 по справі 726/1302/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1302/24

Провадження №2-а/726/35/24

Категорія 140

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі судового засідання Осипчук Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Венерський Олександр Сергійович до інспектора взводу №2 роти №3, 1 батальйону УПП в Чернівецькій області, лейтенанта поліції Татаріної Інни Миколаївни та до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови серії ЕНА №2127210 від 12.05.2024 року,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Венерський Олександр Сергійович, звернулася до суду з позовною заявою до інспектора взводу №2 роти №3, 1 батальйону УПП в Чернівецькій області, лейтенанта поліції Татаріної Інни Миколаївни та до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови серії ЕНА №2127210 від 12.05.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 лютого 2024 року о 18.55 год., 12 травня 2024 року інспектором 2 взводу роти №3 1 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Татаріною І.М. винесено постанову серії ЕНА № 2127210 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано не в автоматичному режимі за за ст. 122 ч. 1 КУпАП у зв`язку з тим, що остання керувала авто марки «VOLKSWAGEN GOLF», номерний знак НОМЕР_1 по трасі М19 КМ535 км. в межах населеного пункту с. Тереблече, Чернівецького району, із перевищенням встановленого обмеження швидкості 78 км/год., чим порушила вимоги п. 12.4 ПДР України. Вважає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, пояснюючи це тим, що 12.05.2024 року ОСОБА_1 разом зі своєю подругою їхала по трасі, працівники поліції їх не зупиняли. Однак, вже після того, як позивачка вже перебувала на АЗС та перебувала неподалік транспортного засобу, до них під`їхали працівники поліції на службовій машині. Опісля, працівники поліції почали звинувачувати її в тому, що вона керувала автомобілем та перевищила встановлене обмеження швидкості. Водночас, заперечення ОСОБА_1 про те, що вона не керувала та не перевищувала встановленого обмеження швидкості, працівники поліції проігнорували та склали оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП. Таким чином вважає, що її постанова є безпідставною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

У відповідь від УПП в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначають наступне. Ознайомившись із змістом та вимогами адміністративного позову категорично не погоджуються з вимогами громадянки ОСОБА_1 , вважають їх необгрунтованими, такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, виходячи з наступного. Також до відзиву в якості доказу було додано два DVD диски з відеоматеріалами. 3 матеріалів про адміністративне правопорушення було встановлено, що ОСОБА_1 визнає факт свого керування, та просить вибачення у поліцейського за те, що не зупинилась. А тому, дані факти повністю спростовують твердження які були надані позивачем.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.05.2024 р. провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду.

Представник позивача адвокат Венерський О.С в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі та без участі ОСОБА_1 , позовні вимоги просив задовольнити, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві та у поданій до суду відповіді на відзив.

04.06.2024 р. до суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на пояснення, що висвітлені у відзиві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Тому, з огляду на вищезазначене, визнання своєї вини Позивачкою не є беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення за відсутності інших доказів.

Аналогічна правова позиція була висвітлена КАС ВС у справі №177/525/17 від 08 липня 2020 року. Верховний Суд наголосив, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 283 КУпАП зокрема визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Так, згідно п.1.10. ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом.

Проаналізувавши дані норми, можна дійти висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме: спеціального суб`єкту адміністративного правопорушення - водія транспортного засобу.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення. Наявність складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, то дана постанова серії ЕНА №2127210 від 12 травня 2024 року підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене приходжу до наступних висновків.

Оскаржувана постанова серії ЕНА №2127210 від 12.05.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності, ґрунтується не на повному та всебічному з`ясуванні всіх обставин події.

Тому, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст.241-246, 250,286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Венерський Олександр Сергійович, до інспектора взводу №2 роти №3, 1 батальйону УПП в Чернівецькій області, лейтенанта поліції Татаріної Інни Миколаївни та до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови серії ЕНА №2127210 від 12.05.2024 року задовольнити.

Постанову інспектора взводу №2 роти №3, 1 батальйону УПП в Чернівецькій області, лейтенанта поліції Татаріної Інни Миколаївни серії ЕНА №2127210 від 12.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 340 грн. - скасувати.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути з Департамента патрульної поліції, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Л. В. Байцар