Рішення

від 05.09.2024 по справі 752/23277/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/23277/23

Провадження №2/752/2353/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Наумов Андрій Євгенович в інтересах приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про стягнення коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19.08.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 2606/0808/55-101 від 19.08.2008.

13 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було видано виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 серпня 2008 року в розмірі 105 924,77 доларів США.

В рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 30.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 2606/0808/55-101 від 19.08.2008 в розмірі 105 924,77 доларів США, було проведено електронні торги та 11.11.2019 продано належну ОСОБА_1 квартиру за ціною 693 840 грн. на користь переможця ТОВ «Юрфактор».

22.11.2019 на підставі вказаного акту приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. видано свідоцтво про придбання майна з електронних торгів і зареєстрованого у реєстрі за №1757, яким посвідчено право власності ТОВ «Юрфактор Сервіс на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 було перераховано 591 952,73 грн. з коштів реалізованого майна на користь АТ «Сенс Банк».

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19.01.2022 у справі №759/163/20, зокрема, визнано недійсними електронні торги за номером лоту 376693 з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1967780580000, що були проведені 25 жовтня 2019 року Державним підприємством "Сетам", оформлені протоколом проведення електронних торгів № 439553 та застосовано наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юрфактор Сервіс» коштів в розмірі 693840 грн.

22.05.2023 відносно позивача було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення коштів на підставі виконавчого листа від 10.01.2023 у справі № 759/163/20.

Просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 591 952,73 грн. та судові витрати в сумі 5919,53 грн.

13.11.2023 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду письмові пояснення, у яких заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України. Зазначив, що АТ «Сенс Банк» є стягувачем у виконавчому провадження, за яким прилюдні торги визнанні недійсними та особою на користь якої були перераховані кошти приватним виконавцем, який не є суб`єктом уповноваженим державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом та проводити виконавчі дії на виконання виконавчого документа. Належним позивачем у справі має бути переможець торгів, а не суб`єкт, який уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, тобто приватний виконавець.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

19 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 88 000 доларів США з кінцевим строком повернення до 19 серпня 2018 року зі сплатою 12,50 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_1 .

30 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. видано виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 серпня 2008 року в розмірі 105 924,77 доларів США.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 від 11.06.2019 відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого напису.

25.10. 2019 відбулися електронні торги з реалізації належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , за результатами проведення яких переможцем стало ТОВ «Юрфактор Сервіс».

11.11.2019 ТОВ «Юрфактор Сервіс» були сплачені на рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 кошти в розмірі 693840 грн.

11.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 стягнуто з ОСОБА_1 та перераховано на користь АТ «Альфа-Банк» (теперішня назва - АТ «Сенс Банк») грошові кошти в розмірі 591 952,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 253 від 11.11.2019.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20, яке набрало законної сили 03.03.2022:

визнати недійсними електронні торги за номером лоту 376693 з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1967780580000, що були проведені 25 жовтня 2019 року Державним підприємством "Сетам" та оформлені Протоколом проведення електронних торгів № 439553;

визнати недійсними Акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 11.11.2019 року, складений Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 439553, переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрфактор Сервіс" (код ЄДРПОУ 39880444);

визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1967780580000 з прилюдних торгів, видане 22.11.2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней Вітою Володимирівною Товариству з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444), серія та номер: 1757;

застосовано наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 (04201,м. Київ, вул. Полярна, 15 оф. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) суму коштів в розмірі 693 840 грн.

31.05.2023 державним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мамедовим К.А. на підставі виконавчого листа від 10.01.2023 № 759/163/20, виданого Святошинським районним судом м. Києва, було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, боржник ОСОБА_2

13.10.2023 на адресу відповідача надійшов лист від позивача, у якому останній повідомив про наявність рішення Святошинського районного суду міста Києві від 19.01.2022, у зв`язку з чим просив АТ «Сенс Банк» повернути кошти в розмірі 591 952,73 грн., отримані від реалізації квартири АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

19.10.2023 відповідач надав відповідь позивачу про відсутність підстав для повернення коштів в розмірі 591 952,73 грн., отриманих в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, оскільки відсутнє будь-яке судове рішення, яким АТ «Сенс Банк» було зобов`язано повернути такі кошти.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів (постанова Верховного Суду від 6 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі №522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Отже, відчуження майна з електронних торгів за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною на підставі приписів цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).

З урахуванням частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, а підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

За змістом статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

Таким чином, за змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків.

Даний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України в постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, де вказано, що наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі- продажу продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин.

У постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2019 року в справі №910/13670/18 також викладено висновок про те, що результатом визнання прилюдних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.

Як визначено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 8 цього Закону встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до вимог статті 47 зазначеного Закону грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Отже, з наведених норм слідує, що приватний виконавець в даному випадку, хоча і був фактично продавцем у визнаних судом недійсними електронних торгах щодо нерухомого майна, однак діяв не як сторона у звичайному договорі купівлі-продажу, а як особа, зобов`язана законом вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання судового рішення на користь стягувача.

Оскільки приватний виконавець, отримавши кошти з торгів за продане майно, зобов`язаний у визначений законом строк перерахувати їх стягувачу, то відповідно вільні кошти у сумі, що необхідна для повернення покупцю недійсного правочину у розмірі 591952,73 грн, на його рахунку відсутня, враховуючи також наведені норми законодавства про заборону використовувати виконавцем для таких цілей кошти, виручені з інших торгів чи перераховані іншими боржниками.

Таким чином, приватний виконавець не може іншим способом забезпечити обов`язок з повернення покупцю отриманої суми в порядку реституції після визнання недійсними електронних торгів, ніж як вимагати повернення коштів від стягувача, який отримав і зберігає ці кошти без правових підстав, які відпали внаслідок судового рішення про визнання торгів недійсними.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною третьої даної статті також передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц викладений правовий висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (відповідну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

З урахуванням визнання прилюдних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №910/14177/21.

Як встановлено судом вище, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19.01.2022, яке набрало законної сили 03.03.2022, визнано недійсним правочин, на підставі якого позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 591 952,73 грн.

З огляду на те, що електроні торги з реалізації нерухомого майна, оформлені протоколом, визнані недійсними за рішенням суду, правова підстава для набуття грошових коштів у відповідача (якому безпосередньо були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна), відпала, у зв`язку з чим сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на його користь.

Таким чином, відповідач набув обов`язку щодо повернення приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 отриманих внаслідок реалізації нерухомого майна коштів у розмірі 591952,73 грн, оскільки перераховані йому кошти отримані приватним виконавцем саме від реалізації арештованого майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а не внаслідок інших дій, спрямованих на звернення стягнення на кошти чи інше майно.

Окрім того, результатом визнання електронних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню електронних торгів.

Вказана обставина зумовлює обов`язок стягувача повернути кошти, що перераховані приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 у розмірі 591952,73 грн.

Отже, в силу приписів статті 1212 ЦК України приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 набув права повернути грошові кошти, які Акціонерне товариство «Сенс Банк» на даний момент утримує у себе без правової підстави.

На підставі вищевикладеного,суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 5 919,52 грн. за подання позовної заяви, у зв`язку з документальним підтвердженням їх понесення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в розмірі 591 952 (п`ятсот дев`яносто одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 73 коп. та судові витрати в розмірі 5 919 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 52 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2, місцезнаходження: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ 23494714.

Рішення складене 05.09.2024.

Суддя Ж. І. Кордюкова