Ухвала

від 04.09.2024 по справі 752/24353/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/24353/20

Провадження №4-с/752/111/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника боржників ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяни Ігорівни, боржник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Голосіївського району м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою на рішення державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяни Ігорівни, боржник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Голосіївського району м. Києва.

В обґрунтування вимог зазначив, що 23.03.2023 Голосіївський районний суд м. Києва, розглянувши справу у справі №752/24353/20 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та їх вихованні та зобов`язав ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановив наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

кожну першу суботу місяця та третю неділю місяця з 10.00 год. до 13.00 год. в присутності матері в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля;

щорічно в день, наступний після дня народження онуків, в присутності матері з 10.00 до 14.00 год., якщо цей день припадає на робочий день, то днем спілкування вважати наступний за цим днем вихідний, або будь-який інший час за домовленістю з матір в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля.

15.11.2023 постановою Київського апеляційного суду вищезазначене рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.03.2023 скасовано.

05.06.2024 постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 15.11.2023 скасовано, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2023 залишено в силі.

27.06.2024 він отримав виконавчі листи щодо примусового виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №752/24353/20 та 28.06.2024 подав до виконавчої служби заяву про їх примусове виконання.

03.07.2024 головний державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяна Ігорівна повернула виконавчий лист без виконання.

Вважає, що державний виконавець протиправно без наявності законних підстав повернула виконавчий лист без виконання.

Просив визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяни Ігорівни в частині залишення виконавчого листа № 752/24353/20 виданого 27.06.2024 Голосіївським районним судом м. Києва без виконання, та повернення його стягувачу ОСОБА_1 .

17.07.2024 судом постановлено ухвалу про залишення скарги без руху.

01.08.2024 судом постановлено ухвалу про прийняття скарги до розгляду.

22.08.2024 старший державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Т.І. подала клопотання, в якому просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на рішення державного виконавця.

29.08.2024 представник боржників надав до суду відзиви на скаргу, в яких просив відмовити в задоволенні скарги. Зазначив, що у виконавчому документів зазначається один боржник та один стягувач, а також визначається в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним, натомість в рішення суду не зазначено в якій частині необхідно виконати таке рішення кожним з боржників та в якій його частині.

Заявник ОСОБА_1 підтримав скаргу, просив її задовольнити.

Боржники ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення скарги.

Інші учасники справи до суду не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23.03.2023 рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі 752/24353/20 зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлено наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

кожну першу суботу місяця та третю неділю місяця з 10.00 год. до 13.00 год. в присутності матері в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля;

щорічно в день, наступний після дня народження онуків, в присутності матері з 10.00 до 14.00 год, якщо цей день припадає на робочий день, то днем спілкування вважати наступний за цим днем вихідний, або будь-який інший час за домовленістю з матір в рекреаційних зонах або зонах дитячого дозвілля.

15.11.2023 постановою Київського апеляційного суду вищезазначене рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.03.2023 скасовано.

05.06.2024 постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 15.11.2023 скасовано, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2023 залишено в силі.

27.06.2024 ОСОБА_1 отримав виконавчі листи у справі №752/24353/20 щодо примусового виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2023 та подав до виконавчої служби для примусового виконання.

03.07.2024 головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Т.І. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено, що відповідно до статті 29 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Виконавчі дії в неробочі та святкові дні, встановлені законом, проводяться у час, передбачений частиною першою цієї статті, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника. Проведення виконавчих дій в інший час, ніж передбачено частиною першою цієї статті, допускається, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров`ю громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити.

СК України передбачено повноваження, права та обов`язки органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів, серед яких відсутні повноваження обов`язкової участі під час зустрічі батьків з дітьми. Таким чином, покладення судовим рішенням на третю особу, яка до цього ж не є відповідачем у справі, обов`язків, не передбачених вимогами чинного законодавства, суперечить як положенням ЦПК України, так і вимогам ст.ст.17,19 СК України.

Крім того, встановлюючи спосіб та порядок спілкування батька з дитиною у присутності представника органу опіки та піклування у вихідний день - неділю, апеляційний суд не врахував те, що представник органу опіки та піклування є працівником, який проходить службу в органі місцевого самоврядування та має певні трудові права, зокрема, право на відпочинок, вихідні дні, нормовану тривалість робочого дня (Рішення ВС у справі № 276/1741/22 від 31.01.2024).

Державний виконавець додатково повідомила, що у резолютивній частині рішення визначено і зобов`язати боржника вчинити певні дії, і встановлений порядок участі у вихованні, що суперечить вимогам частини 2 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 3, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до ч. 1, 2 та 7 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Виконавчі дії в неробочі та святкові дні, встановлені законом, проводяться у час, передбачений частиною першою цієї статті, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника.

Проведення виконавчих дій в інший час, ніж передбачено частиною першою цієї статті, допускається, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров`ю громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити.

Відповідно до п. 3, 6 ч.1, 2, 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Аналізуючи доводи заявника, якими він обгрунтував скаргу, суд відзначає, що повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання може здійснюватись виключно у випадках, визначених у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», перелік яких є вичерпним.

Виконавчий лист відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», в ньому зазаначена резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення.

Наведеним нормам Закону оскаржуване повідомлення державного виконавця не відповідає.

Суд вважає, що державний виконавць безпідставно не виконала вимоги ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та не розпочала дії щодо примусового виконання рішення суду.

Доводи боржників та державного виконавця Яковенко Т.І. про невідповідність виконавчого листа вимогам частини 2 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не приймаються судом до уваги, оскільки вони є незмістовними та не доводять того, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого листа були правомірними.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги скарги ОСОБА_1 , що має наслідком її задовлення.

Керуючись ст.ст. 447, 449, 451 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяни Ігорівни в частині залишення виконавчого листа №752/24353/20, виданого 27.06.2024 Голосіївським районним судом міста Києва (боржник ОСОБА_3 ), без виконання та повернення його стягувачу ОСОБА_1 неправомірною.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали складений 04.09.2024.

Суддя Ж. І. Кордюкова