Постанова

від 06.12.2007 по справі 20-4/182-9/328

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/182-9/328

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/182-9/328

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"06" грудня 2007 р.  12:35                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Рибіной С. А.,

при секретарі: Вовк О.М.,

за участю представників сторін

прокурор –Шульга А.М.. посвідчення № 438 від 20.02.2007

позивача  –Кухаренко В.М., довіреність №04-02 від 10.01.2007;

відповідача –Бублік А.О., директор, наказ № 185 від 03.10.2003;

третя особа –не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольського міського центру зайнятості, про стягнення штрафних санкцій у розмірі 11072,00 грн.

Суть спору:

Севастопольський транспортний прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 11072,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими для підприємств незалежно від форми власності встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної численності працюючих; за 2004 рік у відповідача норматив склав 3 робочих місця, фактично на підприємстві працював 1 інвалід.

Відповідач до винесення рішення по справі надав суду  відзив, у якому позовні вимоги не визнає, обґрунтовує тим, що у підприємства на 31.12.2004 прибутку не має. Крим того відповідач наполягає на тому, що у 2004 році на підприємстві працювало 2 інваліда при нормативі –3, тому позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції в сумі 11072,00 грн.

 Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.12.2005 позов задоволений повністю.

  10.01.2006 господарським судом міста Севастополя видані накази.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 рішення господарського суду м. Севастополя від 20.12.2005 залишено без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2007 касаційна скарга  Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2006 та рішення господарського суду міста Севастополя від 20.12.2005 у справі № 20-4/18212 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

           Ухвалою від 21.11.2007 відкрито провадження по справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольський міський центр зайнятості, судовий розгляд призначений на 06.12.2007, сторони зобов'язані надати суду відповідні документи.

До початку судового засідання 06.12.2007 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, враховуючи письмові пояснення (вх.№52295).

У судовому засіданні 06.12.2007, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених раніше у відзиві на позов.

  Згідно ст.ст. 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін та прокурору роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

            Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті  9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 № 1771), статті  10 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002, статті  18 Закону УРСР «Про мови в УРСР» від 28.10.1989, статті  15 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольнив клопотання представників сторін та вони давали пояснення по справі російською мовою.

           Заслухавши пояснення осіб та прокурора, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд встановив:

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Пункт 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної  чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 10.06.2004, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі –Закон №875).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частинами другою, п`ятою статті 19 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

  Згідно зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ, затверджена Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) за 2004 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 3 місця від загальної кількості працюючих на підприємстві (75 осіб).

Відповідно до списку працюючих на підприємстві інвалідів у 2004 році працювали інваліди:

-          Пономаренко О.В. –1 місяць;

-          Дудкін І.О. –6 місяців;

-          Константинов О.В. - 6 місяців.

Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів визначається згідно з Інструкцією статистичної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 № 171 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823.

Відповідно до вимог вказаної Інструкції середньооблікова чисельність працюючих у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” в 2004 році склала –1 інвалід.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2004 рік склала 5536,00 грн.  

Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 11072,00 грн., які відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2004 роки.

26.04.2005 Севастопольським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” направлена претензія № 04-121 з вимогою погасити штрафні санкції в сумі 11072,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 роки.

Заявлені штрафні санкції відповідачем не сплачені.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку оплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001, штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.

Пунктами 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995, передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органі соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Доказів того, що протягом 2004 року відповідач надавав зазначеним органам інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, суду не надано.

Відповідно до довідки Севастопольського міського центру зайнятості Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” протягом 2004 року не надавало відомості про вакансії по працевлаштування інвалідів, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач до винесення рішення по справі надав суду  відзив, у якому позовні вимоги не визнає, обґрунтовує тим, що підприємство на 31.12.2004 прибутку не має.

Посилання відповідача на ці обставини судом до уваги не приймаються.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 20 Закону, сплату штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем не були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, а Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не звільняє платника єдиного податку від сплати штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця.

Посилання відповідача на то, що за звітний період у підприємства не було прибутку, слід вважати безпідставним, оскільки, аналіз змісту зазначених норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" дозволяє зробити висновок про те, що сплачені чи стягнуті за рішенням суду штрафні санкції не можуть бути віднесені підприємством на собівартість продукції чи надані послуги, тому судом не приймається до уваги у зв'язку з тим, що відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України (далі Фонд) не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку.

Проте, необхідно звернути увагу на те, що проаналізувавши вищевказані норми суд дійшов висновку, що сплата штрафних санкцій в добровільному порядку підприємством проводиться за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків та зборів (обов'язкових  платежів), а в примусовому порядку –шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи та організації у порядку, передбаченому законом.

Матеріалами справи підтверджується, що чисельність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача менш, ніж встановлено нормативами, а тому відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.

 Доказів того, що протягом 2004 року відповідач надавав зазначеним органам інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 112, 136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

          ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” (99058, м.Севастополь, вул.Пролетарська, б. 33, код ЄДРПОУ 13779427, р/р 26004143 в банке “Аваль” м.Севастополя) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20 А, ідентифікаційний код 24694007) заборгованість у розмірі 11072,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. . У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

  Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя                                                                                                              С. А. Рибіна

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

11.12.2007.

Розсилка:

1. Прокуратура міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1)

2. Севастопольський транспортний прокурор (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

3. позивач - Севастопольське міське відділення фонду соціального захисту інвалідів

(м.Севастополь, вул. Гоголя,20-А);

4.   відповідач –ТОВ “Рибфлот” (99014, м. Севастополь, вул. Пролетарська, б. 33)

5.          третя особа - Севастопольський міський центр зайнятості (99029, м. Севастополь, вул. Руднева, 40)

6.          справа.

7.          наряд