Постанова

від 03.09.2024 по справі 638/19283/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 638/19283/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/949/23

Провадження № 51 - 1076 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

його захисника адвоката ОСОБА_8 у режимі

відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220750000526 від 23 листопада

2017 року, щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ладва Прионезького району Республіки Карелії Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 425 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ч. 3 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_7 на час судового провадження не обирався.

Цивільний позов прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Харківського національного університету Повітряних Сил імені ОСОБА_10 (далі - ХНУПС ім. Івана Кожедуба) залишено без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 34 506 гривень ухвалено віднести на рахунок держави.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Органом досудового розслідування генерал-майор ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовою службовою особою, неналежно виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, допустив недбале ставлення до служби, не отримавши від начальника служби паливно-мастильних матеріалів ХНУПС ім. Івана Кожедуба техніко-економічного обґрунтування доцільності укладення додаткових угод, не перевіривши належним чином наявність коливання ціни палива на ринку, а також наявність законних підстав та документального підтвердження для укладення додаткових угод про збільшення вартості одиниці палива, уклав додаткові угоди від 04 липня 2016 року № 1, від

10 липня 2016 року № 2, від 19 липня 2016 року № 3 та від 05 вересня 2016 року № 4 до договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 25 травня 2016 року № 316, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_2 та ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» на поставку бензину марки А-80, та додаткових угод від 30 червня 2016 року № 1 і від 06 липня 2016 року № 2 до договору поставки паливно-мастильних матеріалів від

25 травня 2016 року № 317, укладеного між ХНУПС ім. Івана Кожедуба та ТОВ «Мідас Оіл» на поставку дизельного палива, що призвело до безпідставного перерахування грошових коштів у розмірі 1 516 887 гривень 79 копійок та заподіяння збитків державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказану суму, що є тяжкими наслідками.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на безпідставність та незаконність виправдання

ОСОБА_7 . Вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_7 діяв відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» є передчасними і не ґрунтуються на вимогах закону щодо здійснення державної закупівлі і процедури визначення коливання ринкової ціни при прийнятті рішення про збільшення ціни на предмет договору, а сукупність зібраних доказів вказує на винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ч. 3 КК України. Указує на те, що ціни на пальне за додатковими угодами до договорів поставки паливно-мастильних матеріалів від 25 травня

2016 року № 316 та від 25 травня 2016 року № 317 було збільшено безпідставно без належного підтвердження коливання цін на ринку пального в бік збільшення на підставі листів торгово-промислової палати, які фіксують лише рівень середніх цін на дату укладення додаткової угоди та не відображають темпів зростання або зниження їх на ринку, що привело до втрати активів ХНУПС ім. Івана Кожедуба, оскільки об`єм отриманого пального зменшився. Зазначає, що належним підтвердженням коливання ціни можуть бути листи (довідки) організацій про ціну на момент укладення або внесення останніх змін до договору про закупівлю та на момент звернення постачальника щодо підняття ціни. Вважає, що суд першої інстанції, з яким необґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав недопустимими докази обвинувачення, а саме: - довідку спеціаліста ОСОБА_11 від 14 листопада 2017 року; - довідку спеціаліста ОСОБА_12 від 20 серпня 2018 року; - довідку спеціаліста ОСОБА_13 від 03 вересня 2018 року; - висновки судово-економічних експертиз від 17 листопада 2017 року № 209 та від 23 листопада

2017 року № 215; - висновки комісійних судово-економічних експертиз від 29 вересня 2018 року № 19850/19851/18-72 та від 08 жовтня 2018 року № 19273/19274/18-72, якими були підтверджені зазначені довідки спеціалістів. Звертає увагу на те, що вказані довідки спеціалістів були отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку відповідно до ст. 71 КПК України та постанов про залучення спеціалістів, а при проведенні зазначених експертиз досліджувались не лише довідки спеціалістів, а й інші матеріали кримінального провадження та висновки інших експертиз. Указує на те, що суд першої інстанції у вироку допустив суперечності між мотивувальною та резолютивними частинами щодо підстав для виправдання ОСОБА_7 . Так, в мотивувальній частині зазначено про те, що ОСОБА_7 слід виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується (ст. 373 ч. 1 п. 1 КПК України), а в резолютивній частині зазначено про виправдання ОСОБА_7 , оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення (ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України). Крім того, вважає, що суд першої інстанції при одночасному допиті експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які проводили комісійні судово-економічні експертизи, з використанням власних технічних засобів, допустив порушення вимог ст. 336 ч. 2, ст. 352 ч. 4 КПК України. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційної скарги прокурора, а також необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотаннями прокурора, у тому числі тих, що безпідставно були визнані судом першої інстанції недопустимими. Також указує на те, що суд апеляційної інстанції послався на показання начальника відділу Територіального управління Рахункової палати по Харківській, Сумській та Полтавській областях ОСОБА_16 , яку в судовому засіданні не допитав, чим порушив принцип безпосередності.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник виправданого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором доводів.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурори у судовому засіданні вважали касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 обґрунтованою і просили її задовольнити.

Виправданий ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні вважали касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому

статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виправдовуючи ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначив, що на час підписання ОСОБА_7 додаткових угод від 04 липня 2016 року № 1 та від 10 липня

2016 року № 2, а також між додатковими угодами від 10 липня 2016 року № 2 та від 05 вересня 2016 року № 4 відбулися коливання цін на одиницю товару по договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 25 травня 2016 року № 316 у бік збільшення, тому ОСОБА_7 діяв відповідно приписів Закону України «Про здійснення державних закупівель». При цьому при укладенні додаткової угоди від

19 липня 2016 року № 3 ОСОБА_7 виконав свої службові обов`язки неналежним чином, однак заподіяної ним шкоди через необґрунтоване укладення додаткової угоди № 3 недостатньо для кримінальної відповідальності за ст. 425 КК України. Також вказав на відповідність закону дій ОСОБА_7 при укладенні додаткових угод від 30 червня 2016 року № 1 та від 06 липня 2016 року № 2 до договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 25 травня 2016 року № 317 у зв`язку зі збільшенням ціни за одиницю товару. Вказав, що використання відомостей, наданих Харківською торгово-промисловою палатою, не може підтверджувати неналежне виконання ОСОБА_7 службових обов`язків.

Крім того, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами довідки спеціалістів: - головного державного інспектора Київської ОДПС м. Харкова ГУДФС у Х\О

ОСОБА_11 від 14 листопада 2017 року; - головного державного фінінспектора відділу контролю діяльності суб`єктів господарювання Державної аудиторської служби України ОСОБА_12 від 20 серпня 2018 року; - детектива Національного бюро відділу детективів по виявленню кримінальних корупційних правопорушень Управління аналітики та обробки інформації ОСОБА_13 від 03 вересня 2018 року, які були залучені в кримінальному провадженні як спеціалісти, оскільки вони отримані внаслідок не передбаченої КПК України перевірки чи ревізії, а також висновки судових експертиз: - судово-економічних експертиз від 17 листопада

2017 року № 209 та від 23 листопада 2017 року № 215; - комісійних

судово-економічних експертиз від 29 вересня 2018 року № 19850/19851/18-72 та від 08 жовтня 2018 року № 19273/19274/18-72, під час проведення яких були використані відомості зазначених довідок спеціалістів.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ч. 3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Прокурор указував на незаконність виправдання ОСОБА_7 та вважав, що винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 ч. 3 КК України, повністю підтверджується сукупністю досліджених у ході судового розгляду доказів.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор також просив у порядку ст. 404 ч. 3 КПК України повторно дослідити письмові докази: - договори поставки паливно-мастильних матеріалів від 25 травня 2016 року № 316, укладеного між ХНУПС

ім. Івана Кожедуба та ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», та від 25 травня 2016 року № 317, укладеного між ХНУПС ім. Івана Кожедуба та ТОВ «Мідас Оіл», і додаткові угоди до них; - листи торгово-промислової палати; - висновки судово-економічних експертиз від 17 листопада 2017 року № 209 та від 23 листопада 2017 року № 215; - висновки комісійних судово-економічних експертиз від 29 вересня 2018 року

№ 19850/19851/18-72 та від 08 жовтня 2018 року № 19273/19274/18-72; - протоколи проведених обшуків та документи, які були вилучені в ході їх проведення і які визнані речовими доказами; - акт аудиту ефективності використання Державного бюджету України від 03 травня 2017 року № 29-40/44-0; - довідки спеціалістів, а також допитати експертів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_17 .

Серед доводів апеляційної скарги прокурор зазначав про те, що суд першої інстанції безпідставно шляхом здійснення самостійних арифметичних розрахунків на підставі відомостей, наданих Харківською торгово-промисловою палатою встановив факт коливання ціни на пальне. Вважав, що ціни на пальне за додатковими угодами до договорів поставки паливно-мастильних матеріалів від 25 травня 2016 року № 316 та від 25 травня 2016 року № 317 було збільшено безпідставно без належного підтвердження коливання цін на ринку пального в бік збільшення, оскільки листи торгово-промислової палати фіксують лише рівень середніх цін на дату укладення додаткової угоди та не відображають темпів зростання або зниження їх на ринку. Зазначав, що належним підтвердженням коливання ціни можуть бути листи (довідки) організацій про ціну на момент укладення або внесення останніх змін до договору про закупівлю та на момент звернення постачальника щодо підняття ціни.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не відповів на зазначені доводи апеляційної скарги прокурора щодо відсутності належного підтвердження коливання ціни на ринку пального в бік збільшення з урахуванням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» (чинного на момент укладення угод), відповідно до яких істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Прокурор в апеляційній скарзі також указував на безпідставне визнання судом першої інстанції недопустимими доказів обвинувачення, а саме: - довідки спеціаліста ОСОБА_11 від 14 листопада 2017 року; - довідки спеціаліста ОСОБА_12 від

20 серпня 2018 року; - довідки спеціаліста ОСОБА_13 від 03 вересня 2018 року;

- висновків судово-економічних експертиз від 17 листопада 2017 року № 209 та від

23 листопада 2017 року № 215; - висновків комісійних судово-економічних експертиз від 29 вересня 2018 року № 19850/19851/18-72 та від 08 жовтня 2018 року

№ 19273/19274/18-72. Звертав увагу на те, що вказані довідки спеціалістів не є актами ревізії чи перевірки уповноваженого контролюючого органу, вони були отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку відповідно до ст. 71 КПК України та постанов про залучення спеціалістів. Зазначав, що при проведенні вказаних експертиз досліджувались не лише довідки спеціалістів, а й інші матеріали кримінального провадження та висновки інших експертиз.

Погодившись з висновками суду першої інстанції про визнання зазначених доказів недопустимими, апеляційний суд належним чином не перевірив та не спростував доводів прокурора про одержання довідок спеціалістів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , залучених у кримінальному провадженні № 42017220750000526 відповідними постановами слідчого військової прокуратури та детектива НАБУ, на підставі ст. 71 КПК України, положення якої передбачають право слідчих чи детективів НАБУ залучати у кримінальному провадженні спеціалістів, які в свою чергу мають право надавати, у тому числі, довідки з питань, що належать до сфери їх знань.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор указував на суперечності висновків суду першої інстанції щодо підстав виправдання ОСОБА_7 .

Відповідно до вимог ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: - вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; - кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; - в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 ч. 1 пунктами 1, 2 цього Кодексу.

Із вироку суду першої інстанції вбачається, що в його мотивувальній частині зазначено про те, що ОСОБА_7 слід виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується (ст. 373 ч. 1 п. 1 КПК України), а в резолютивній частині зазначено про виправдання ОСОБА_7 , оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення (ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України), тобто зазначені різні підстави виправдання.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, залишив доводи прокурора про наявність суперечностей щодо підстав виправдання без розгляду, не встановив та не усунув вказаного порушення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 419 КПК України залишив без належної перевірки, не надав конкретних відповідей і не навів детального обґрунтування відхилення зазначених доводів апеляційної скарги прокурора і не зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Що стосується клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, то колегія суддів звертає увагу на сталу практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відповідно до якої апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, а тому саме цьому суду необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту, у тому числі шляхом повторного дослідження таких доказів. Під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо ухвалення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, питання повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, набуває особливого значення для постановлення законного і обґрунтованого рішення. Така позиція узгоджується з висновком про застосування норами права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суд від 03 квітня 2023 року в справі № 537/984/20.

У задоволенні зазначеного клопотання прокурора про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні від 20 листопада 2023 року було відмовлено за необґрунтованістю.

Разом з тим, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, вимоги апеляційної скарги прокурора щодо ухвалення нового вироку та конкретні її доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у даному конкретному кримінальному провадженні було обґрунтованим в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Крім того, доводи касаційної скарги прокурора про порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час допиту експертів

ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які проводили комісійні судово-економічні експертизи, є необґрунтованими. Так, посилаючись на порушення вимог ст. 336 ч. 2, ст. 352 ч. 4 КПК України, прокурор не врахував, що допит експертів проводився не в порядку ст. 352 КПК України, яка регламентує допит свідка, а в порядку ст. 356 КПК України, яка не забороняє одночасний допит експертів.

Також доводи прокурора про порушення принципу безпосередності судом апеляційної інстанції при посиланні на показання свідка ОСОБА_16 є безпідставними, оскільки в ухвалі апеляційний суд послався на показання вказаного свідка, які він надав безпосередньо в суді першої інстанції, та іншої (відмінної) оцінки цим показанням надано не було.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_7 та доведеність його винуватості, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3