Рішення

від 05.09.2024 по справі 300/2721/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. справа № 300/2721/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2023 №№ 009589/0706, 009590/0706

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2023 №№ 009589/0706, 009590/0706.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 дану позовну заяву залишено без руху. На виконання ухвали суду позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк.

30.04.2024 до суду надійшла уточнена позовна заява (а.с.14-28).

Ухвалою суду 07.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2023 №№ 009589/0706, 009590/0706, які прийняті на підставі акту перевірки № 9792/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 04.09.2023, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки фактична перевірка, результати якої оформлені вказаним актом перевірки, призначена та проведена з недотриманням вимог Податкового кодексу України. Зокрема зазначено, що відповідачем порушено приписи п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, оскільки у наказі Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 01.09.2023 № 1513-п "Про проведення фактичної перевірки" відсутні підстави для проведення такої перевірки. Крім того, оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, оскільки зазначає, що порушення пунктів 2, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР, статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 481/95-ВР, ст. 226 Податкового кодексу України, зафіксовані у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом - за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка. Тобто, поза межами предмету фактичної перевірки, оскільки перевірка система обліку даних РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки. У свою чергу, проведення перевірки у приміщенні контролюючого органу на підставі даних система обліку даних РРО вважається камеральною перевіркою. Також, отримання інформації з власних програм контролюючого органу за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем провадження господарської діяльності, що не узгоджується з положеннями пп. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України. Вважає, що такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Крім іншого, зазначено, що постановою Івано-Франківського міського суду від 23.11.2023 у справі № 344/17312/23 та податковим повідомленням-рішенням № 009589/0706 від 20.09.2023, позивача притягнуто до адміністративної та фінансової відповідальності за одне й те ж порушення, встановлене актом перевірки від 04.09.2023, тобто проведення розрахункових операцій через РРО без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 13.06.2024 (а.с.68-83). Відповідно до відзиву відповідач заперечив щодо позову, просив відмовити в його задоволенні. Щодо доводів позивача в частині відсутності підстав для проведення фактичної перевірки, не зазначення таких підстав у наказі від 01.09.2023 № 1513-п зазначено, що порушень положень законодавства в частині процедури проведення перевірки, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено. Направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави. Звертає увагу, що фактична перевірка позивача також проведена відповідачем й з підстави отримання/наявності в контролюючого органу інформації в частині обігу підакцизних товарів, а саме: листа Державної податкової служби України від 15.05.2023 № 10933/7/99-00-07-04-02-07. Відповідно до інформації, зазначеної у вказаному листі ДПС України від 15.05.2023, що адресований Головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, а також підрозділам податкового аудиту, з метою виконаний функцій визначених законом та протидії порушенням в частині проведення розрахунків при продажу підакцизних товарів доручено організувати та провести фактичні перевірки господарських об`єктів, зазначених у додатку 1, серед яких і господарський об`єкт ФОП ОСОБА_1 . Відповідач зауважує, що внаслідок отримання такої інформації виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю. Водночас зазначено, що контролюючий орган уповноважений на збирання та використання під час виконання своїх функцій та завдань податкової інформації щодо платників податків. При цьому інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Крім того, оскільки контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням. Зазначено, що позивач, не надав жодних пояснень і доказів, які б спростовували вказані в акті перевірки порушення.

17.06.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами відповідача (а.с.142-149).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 11.02.2020 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області. Основним видом діяльності позивача є: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.30).

Згідно листа Державної податкової служби України від 15.05.2023 № 10933/7/99-00-07-04-02-07, з метою виконання функцій визначених законом та протидії порушенням в частині проведення розрахунків при продажі підакцизних товарів Державна податкова служба України вважала за необхідне: організувати та провести фактичні перевірки відповідно до вимог п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України господарських об`єктів, зазначених у додатку 1, зокрема: ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) магазин "Добрий день", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.114-118).

З метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі ст. 20, пп.80.2.2, пп. 80.2.5, пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, КЗпП України, Законів України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про ліцензування видів господарської діяльності", від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці, наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 01.09.2023 № 1513-п "Про проведення фактичної перевірки" та на підставі направлень від 01.09.2023 №№ 2470, 2471 проведена фактична перевірка магазину "Добрий день", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.85-87).

За результатами перевірки, складено Акт фактичної перевірки № 9792/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 04.09.2023 (а.с.88-91).

Згідно висновків акту перевірки (п.3.1), встановлено порушення п. 2, п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР; ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 481/95-ВР ; ст. 226 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.2.2.20 Акту фактичної перевірки № 9792/09/15/РРО/2718623809 від 04.09.2023 при проведенні вказаної фактичної перевірки встановлено наступні порушення:

- проведення розрахункових операцій через РРО без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: згідно електронних копій розрахункових операцій РРО ЗФН 3000768362 реалізовано алкогольні напої та тютюнові вироби (22.08.2022 о 8 год. 31 хв. коньяк Український Гадуарі 0,5л., 5 зірок) без зазначення коду товарної підкатегорії, згідно УКТ ЗЕД (додаток 1);

- видача розрахункових документів не встановленої форми та змісту, а саме: згідно електронних копій документів РРО ЗФН 3000768362 реалізовано алкогольні напої без зазначення марки акцизного податку встановленого зразка. Загальна сума проведених розрахункових операцій та видача розрахункових документів не встановленої форми та змісту становить 12328,40 грн. Порушення вчинене вперше згідно фіскального чека на суму 50 грн. Повторне на загальну суму 12278,40 грн. (додаток 2);

- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: за даними системи обміну даних РРО ДПС України в магазині "Добрий день" ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку, номера та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО на загальну суму 5962 грн. (додаток 3) (а.с.92-110).

На підставі акта перевірки № 9792/09/15/РРО/2718623809 від 04.09.2023 Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області прийняті податкові повідомлення-рішення (Форма "С") від 20 вересня 2023 року:

№ 009589/0706, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і п. 1, п. 7 ст. 17 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 23567,60 грн. (а.с.52);

№ 009590/0706, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і абз. 20 ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 481/95-ВР, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 17000,00 грн. (а.с.53).

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій по акту фактичної перевірки, загальна сума фінансових санкцій становить 40567,60 грн., у тому числі: 18467,60 грн. - на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР; 5100,00 грн. - на підставі п. 7 ст. 17 Закону № 265/95-ВР; 17000,00 грн. - на підставі ст. 17 Закону № 481/95-ВР (а.с.54, 55).

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 23.11.2023 у справі № 344/17312/23, яка набрала законної сили 05.12.2023, позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85,00 грн. (а.с.59).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, окрім іншого, стверджує про наявність порушень при призначенні та здійсненні перевірки, зокрема вказує на відсутність підстав для проведення такої.

Порядок призначення та здійснення фактичних перевірок врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу) .

В постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №805/3809/16-а (пункти 37-38) підтверджено позицію, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Пунктом 19-1 статті 19-1 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи виконують такі функції: 19-1.1.13 здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; 19-1.1.14 здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; 19-1.1.16 здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; 19-1.1.18 організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Згідно наказу, направлень та акту перевірки, фактична перевірка проведена двома особами контролюючого органу у присутності продавця з врученням до її проведення наказу, направлень на перевірку та пред`явленням службових посвідчень, про що свідчить підпис позивача, а також за присутності позивача, що підтверджується актом перевірки та поясненнями позивача у цьому акті (а.с.86-91).

Тобто, перед початком перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області пред`явлені документи, визначені п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки.

Враховуючи викладене, судом не встановлено протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки позивача.

Щодо порушень встановлених в акті перевірки та які стали підставою прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (Положення №13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов`язкові реквізити для фіскального чека.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Пунктом 2 розділу II Положення №13 встановлено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги). Серед обов`язкових реквізитів - код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Таким чином, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону №265/95-ВР.

При цьому, якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

Оцінюючи доводи сторін стосовно наявності/відсутності складу порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, суд виходить з того, що фактично у магазинах позивача здійснення розрахункових операцій здійснювалося із роздрукуванням фіскальних чеків, однак за висновками контролюючого органу, такі не приймаються через відсутність в окремих із них реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9), а саме відсутні серія і номер марки акцизного податку.

Водночас, суд наголошує, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні № 220/28350 змісту.

Безумовно, до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, а саме як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Згідно висновків акта фактичної перевірки, проведеної в магазинах позивача, суть порушення, за яке на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції, полягає у тому, що роздруковані та видані фіскальні чеки не мали цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої й у них були відсутні серія і номер марки акцизного податку (витяг з інформаційної бази, в якому вказано відомості щодо фіскальних документів, у яких було реалізовано підакцизну продукцію без зазначення реквізитів марки акцизного податку).

Суд зазначає, що предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини видачі/невидачі розрахункового документа.

Щодо встановленого порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР (видача покупцям розрахункових документів (фіскальних чеків) невстановленої форми та змісту), суд зазначає, що таке порушення встановлене виключно за даними системи обліку даних РРО ДПА України.

Поряд з тим у додатках до актів перевірки у графі серія та номер марки акцизного податку щодо кожного фіскального чека вказано набір латинських літер.

Суд зазначає, що цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв містить в собі лише інформацію про її реквізити, якою такі напої марковані. Реквізити марки акцизного податку складаються з її серії та номера і мають бути відображені в розрахунковому документі (фіскальному чеку), який свідчить про їх продаж, разом з назвою, ціною та фактичним об`ємом алкогольного напою.

За таких обставин контролюючий орган при проведенні перевірки повинен встановити безпосередній факт реалізації товару та зафіксувати факт видачі/невидачі розрахункового документа.

Крім цього, розраховуючи штрафні санкції згідно перевірки, відповідач застосував штраф у розмірі 150 відсотків вартості товарів проданих, як вважає відповідач, з порушеннями, встановленими пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Відповідно п. 111.4 статті 111 Податкового кодексу України особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.

Поряд з тим відповідач не обґрунтував підстав застосування штрафу саме у розмірі 150 відсотків вартості проданих товарів. Доказів встановлення факту вчинення правопорушення вперше та притягнення до відповідальності позивача суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Суд наголошує, що факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб`єкта владних повноважень, який виступає від імені держави.

Наведене свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №009589/0706 від 20.09.2023 в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на підставі п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 50,00 (100%*50) грн. за видачу розрахункового документа невстановленого зразка вперше та 18417,60 (150%*12278,40) грн. за видачу розрахункового документа невстановленого зразка за кожне наступне порушення є протиправним та підлягає скасуванню.

Також даним оскаржуваним рішенням визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5100,00 грн., застосованих до позивача за порушення п. 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995, а саме проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно електронних копій розрахункових документів, що передаються по дротових, бездротових каналах зв`язку до контролюючого органу, позивачем проведено розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування без зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Вказане підтверджується наданими відповідачем відомостями із підсистеми почекової інформації РРО системи збору і зберігання звітних даних (а.с. 130-139).

Згідно п. 7 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Заперечуючи правомірність податкового повідомлення-рішення в цій частині позивач зазначає, що її уже було притягнуто до відповідальності за вказане правопорушення, і застосування штрафу є «подвійним» притягненням до відповідальності за одне і те ж діяння, що суперечить статті 61 Конституції України.

Згідно статті 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Водночас, є помилковим твердження позивача про те, що постановою Івано-Франківського міського суду від 23.11.2023 у справі № 344/17312/23 та податковим повідомленням-рішенням № 009589/0706 від 20.09.2023, позивача притягнуто до адміністративної та фінансової відповідальності за одне й те ж порушення, встановлене актом перевірки від 04.09.2023, тобто проведення розрахункових операцій через РРО без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, оскільки правова природа адміністративної відповідальності фізичної особи за скоєне адміністративне правопорушення та фінансова відповідальність суб`єкта господарювання за порушення норм податкового законодавства є різною.

Статтею 111 Податкового кодексу України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова; 111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна.

Пунктом 111.3 статті 111 Податкового кодексу України передбачено, що притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.

За таких обставин відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 5100,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №009589/0706 від 20.09.2023.

З урахуванням того, що під час судового розгляду справи в суді позивачем не спростовано встановлених та описаних вище фактів суд не вбачає підстав для скасування повідомлення-рішення №009589/0706 від 20.09.2023, в частині застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій за проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД на суму 5100,00 грн.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №009590/0706 від 20.09.2023 податковим органом застосовано до позивача в розмірі 17000,00 грн. за порушення ст. 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Згідно розрахунку фінансових санкцій до акта фактичної перевірки та змісту податкового повідомлення-рішення вказана сума штрафних санкцій включає в себе штрафну санкцію в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка.

Щодо правомірності застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17000,00 грн. суд зазначає, що вказані штрафні санкції застосовані до позивача внаслідок встановленого порушення, зокрема, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме за даними системи обліку даних РРО ДПС України в магазині «Добрий день» за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Молодіжна, 50А реалізовано алкогольні напої з однаковими акцизними марками акцизного податку номера та серія яких дублюються у фіскальних чеках, де загальна сума реалізації підакцизної групи товарів (алкогольні напої за період з 05.10.2021 по 14.08.2023 становить 5962,00 грн (а.с. 36).

Таким чином, податковим органом встановлено реалізацію алкогольних напоїв, що вважаються не маркованими згідно підпункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а саме згідно електронних копій розрахункових документів, що надходять до органів ДПС та копій фіскальних чеків встановлено факти реалізації алкогольних напоїв з маркою акцизного податку, що дублюється.

Тобто податковим органом встановлено продаж алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251 (марками акцизного податку з однаковими реквізитами).

Приписами пункту 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Відповідно до пунктів 226.3, 226.5, 226.6, 226.7 статті 226 ПК України, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України, вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Аналогічні вимоги закріплено і в пункті 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (далі - Положення №1251).

Згідно з ч.1, ч.2 ст.17 Закону №481, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 грн. - абз.20 ч.2 ст.17 Закону №481.

Склад правопорушення, за яке абз.20 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Враховуючи встановлені обставини справи та подані докази, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та достатніми доказами доведено факт реалізації та зберігання позивачем алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251, та таких, що вважаються немаркованими, отже обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

Позивач, як суб`єкт господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, несе персональну відповідальність за свою діяльність та її наслідки.

Отже, на підставі викладеного судом встановлено, що позивачем, як суб`єктом господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, порушено вимоги абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", відповідальність за що передбачена статтею 17 цього Закону.

На підставі викладеного, застосування до позивача штрафних санкцій, відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", згідно податкового повідомлення-рішення №009590/0706 від 20.09.2023 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17000 гривень є правомірним, а позовні вимоги позивача в цій частині безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 500,00 гривень.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, дослідивши договір про надання правової допомоги №09/02-2024 від 07.02.2024, додаткову угоду №1 до договору №09/02-2024 від 07.02.2024, акт приймання передачі наданих послуг від 08.07.2024, квитанції до платіжної інструкції, встановив, що згідно договору за послуги професійної правничої допомоги щодо звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено за надані послуги 6100,00 грн. (а.с. 154-160).

Вказана сума витрат позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином. При цьому, витрати є співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Заперечення відповідача щодо не співмірності таких витрат не знайшли свого підтвердження.

Суд зазначає, що враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень витрати позивача на правничу допомогу, пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2750,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №009589/0706 від 20.09.2023 в частині застосованих штрафних фінансових санкцій в розмірі 18467,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 2750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.