Рішення

від 04.09.2024 по справі 320/3637/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року № 320/3637/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (08361, Київська область, Бориспільський район, село Мирне, вулиця Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код: 30925770) з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49031, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 57, ідентифікаційний код: 43968079), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1045/32-00-23-32/30925770 від 30.11.2023 року та № 1046/32-00-23-32/30925770 від 30.11.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач помилково дійшов висновків про порушення суб`єктом приватного права вимог податкового законодавства при виплаті нерезиденту доходу у вигляді дивідендів із джерелом походження з України на загальну суму 173023272,00 грн. та про порушення податкового законодавства щодо ненадання документів для проведення перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 відкрито провадження у справі № 320/3637/24 за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

31.05.2024 відповідачем було направлено відзив на позовну заяву, яким він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

17.06.2024 було проведено підготовче засідання за участю представника позивача у залі судового засідання та представників відповідача у режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів, за наслідками якого було відкладеного підготовче засідання на іншу дату.

26.06.2024 позивач направив відповідь на відзив, а 28.06.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Тобто, сторонами було подано усі необхідні заяви по суті справи, які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

01.07.2024 протокольною ухвалою судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті заявлених позовних вимог.

23.07.2024 представником позивача було подано клопотання про подальший розгляд справи на підставі документів та пояснень, що містяться в матеріалах справи. Суд, керуючись положеннями частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (ідентифікаційний код: 30925770; адреса: 08361, Київська область, Бориспільський район, село Мирне, вулиця Центральна, будинок 1) зареєстроване як юридична особа 11.05.2000. Основним видом діяльності за КВЕД є 01.47 Розведення свійської птиці.

У період з 21.08.2023 по 10.10.2023 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА», за результатами якої складно акт № 1032/32-00-23-27/30925770 від 17.10.2023 (далі по тексту акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено порушення СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» пп. «b» п. 2 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі по тексту Конвенція), пп. «б» пп.пп. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України в результаті чого занижені податкові зобов`язання за 2018 рік щодо утриманого податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України на загальну суму 173 023 272,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2018 року на 47 960 847 грн., за перше півріччя 2018 року на 105 831 497 грн., за три квартали 2018 року на 166 221 688 грн., за 2018 рік на 173 023 272,00 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою встановлено, що за період, який перевірявся, виявлено порушення податкового законодавства у 2018 році під час виплат СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» дивідендів на користь RAFTAN HOLDING LIMITED (Республіка Кіпр).

В акті перевірки зазначено, що в 2018 році RAFTAN HOLDING LIMITED (Республіка Кіпр) не володів не менш ніж 20 відсотків капіталу компанії та не інвестував в придбання акцій чи інших прав СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» не менше 100000 євро. В 2018 році володільцем частки капіталу в компанії Позивача, в розмірі від 92,625% до 99,15%, належало іншому нерезиденту, компанії LARONTAS LIMITED (Республіка Кіпр).

Тобто, на момент здійснення виплати на користь нерезидента не було виконано умови пункту 2 статті 10 Конвенції для застосування пониженої ставки оподаткування в розмірі 5%.

Вина СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» полягає у умисному неправомірному застосуванні пп. «а» п. 2 ст.10 Конвенції при виплаті дивідендів на користь нерезидента.

Внаслідок вищевказаного порушення Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2023 року № 1045/32-00-23-32/30925770, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 216 279 090,00 гривень, із яких сума податкових зобов`язань становить 173 023 272,00 грн., а сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) становить 43 255 818,00 грн.

Також 09.10.2023 відповідачем було складено акт № 188/32-00-23-28 від 09.10.2023 в якому було зазначено про порушення СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» пунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України щодо ненадання витребуваних запитом №2 від 06.10.2023 документів.

Внаслідок вищевказаного порушення Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2023 року № 1046/32-00-23-32/30925770, яким до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 1 020,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі також - ПК України).

Відповідно до статті 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений у статті 103 ПК України.

Відповідно до пункту 103.1, абзацу 2 пункту 103.2, пунктів 103.4, 103.5 статті 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Матеріалами справи підтверджується, що компанією RAFTAN HOLDING LIMITED було надано СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» податкове свідоцтво від 18.01.2018 року, яке у встановленому законом порядку підтверджує, що компанія є резидентом Республіки Кіпр, з якою укладено міжнародний договір України.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи була ратифікована Законом України № 412-VII від 04.07.2013.

Згідно з пунктом 3 статті 2 Конвенції, податками, на які поширюється дія цієї Конвенції в Україні є, зокрема, податок на прибуток підприємств.

Відповідно до пп. 133.2.1 п. 133.2 ст. 133 ПК України платниками податку-нерезидентами є: юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Особливості оподаткування нерезидентів в Україні визначені у пункті 141.4 статті 141 ПК України. Положеннями пп. «б» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Особливості оподаткування дивідендів визначені у статті 10 Конвенції, згідно з пунктами 1 і 2 якої дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро;

b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Отже, застосування ставки 5% при оподаткуванні дивідендів Конвенція допускає у разі виконання хоча б однією із умов: коли фактичний власник дивідендів або володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що їх сплачує, або інвестував в придбання акцій чи інших прав такої компанії суму в еквіваленті не менше 100000 євро.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідач в акті перевірки посилається на положення статті 10 Конвенції, у редакції Протоку про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, ратифікованого Законом України №243-ІХ від 30 жовтня 2019 року, у той час як спірні відносини виникли у 2018 році.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції пункт 2 статті 10 «Дивіденди» Конвенції замінено таким пунктом:

« 2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро,

b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.».

З аналізу наведених норм міжнародного права слідує, що до 28 листопада 2019 року для застосування пониженої ставки податку на прибуток особа - фактичний власник дивідендів, повинна була або володіти безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестувати в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро. Водночас, із змінами, внесеними з 28 листопада 2019 року Протоколом до Конвенції, для того, щоб скористатися пониженою ставкою податку, передбаченою підпунктом «а» пункту 2 статті 10 Конвенції, компанія (яка не є товариством) - фактичний власник дивідендів, повинна відповідати сукупності двох умов: (1) володіти безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди й (2) інвестувати в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі №340/3834/21.

Відповідно до податкової звітності СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА», що наявна в матеріалах справи, протягом 2018 року позивачем задекларовано виплату доходу (дивідендів) на користь компанії RAFTAN HOLDING LIMITED (Республіка Кіпр) в загальній сумі 1 730 232 720 грн.

Виплата дивідендів на користь нерезидента здійснювалась позивачем на підставі наказу виконавчого органу Товариства від 05.07.2016 № 08/07, який був прийнятий на виконання рішення загальних зборів СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» про розподіл прибутку та виплату дивідендів, оформленого протоколом від 04.07.2016 № 5. Зміст даного наказу свідчить, що станом на дату розподілу дивідендів, частка володіння нерезидентом статутного капіталу позивача становила 90,25%. Аналогічна інформація міститься на 22 стор. акту перевірки, а отже вказана обставина не є спірною.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що на момент виплати дивідендів RAFTAN HOLDING LIMITED не володів не менш ніж 20 відсотків капіталу компанії, а тому не було виконано умови пункту 2 статті 10 Конвенції для застосування пониженої ставки оподаткування в розмірі 5%, то суд ставиться до них критично із наступних підстав.

Як вже зазначалося судом, відповідно до статті 10 Конвенції в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних відносин, підставою для застосування пільгової ставки податку у розмірі 5% від загальної суми дивідендів у межах спірних відносин є:

1) якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або

2) інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро.

Тобто, наявність хоча б однієї із означених вище обставин дає позивачу підстави для застосування пільгової ставки податку 5% до спірних відносин.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити учаснику товариства відповідну суму коштів у строк, визначений статутом чи загальними зборами. Розумним та справедливим є те, що після виходу учасника з товариства рішення загальних зборів, які приймалися за його участі, зокрема щодо виплати цьому учаснику дивідендів, є обов`язковими для товариства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 908/1027/17.

Плата учаснику дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166)).

При застосуванні положень Конвенції, які визначають особливості оподаткування доходу, Конвенція не може застосовуватися окремо від моменту визначення та визнання доходу.

Відповідно до пункту 3 статті 10 Конвенції термін «дивіденди» означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

Згідно з підпунктом «в» пункту 5 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 Дохід у результаті використання активів суб`єкта господарювання іншими сторонами виникає дохід у вигляді дивідендів розподілу прибутку власникам інвестицій у капітал пропорційно до їхніх внесків капіталу певного класу.

Положеннями пункту 29, підпункту «в» пункту 30 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 Дохід, визначено, що дохід, який виникає в результаті використання третіми сторонами активів суб`єкта господарювання, що, зокрема, приносять дивіденди, має визнаватися коли встановлюється право акціонера на отримання виплати, якщо є ймовірність, що економічні вигоди, пов`язані з операцією, надходитимуть до суб`єкта господарювання та можна достовірно оцінити суму доходу.

Таким чином, дохід у вигляді дивідендів виникає у акціонера на дату нарахування (визнання права акціонера на отримання дивідендів) за умови ймовірності отримання економічних вигод. Зазначене свідчить, що дохід у вигляді дивідендів виникає до його виплати, а саме в момент набуття юридичного права на отримання дивідендів.

В акті перевірки відповідач не заперечує, що виплачений нерезиденту дохід є саме дивідендами, незважаючи на те, що на момент його фактичної виплати отримувач доходу вже не володів часткою в статутному капіталі позивача. Отже, при визначенні доходу відповідач враховує момент виникнення юридичного права на отримання такого доходу, а не момент його фактичної виплати.

Тому суд приходить до висновку, що нерезидент, будучи фактичним власником дивідендів, володів часткою капіталу позивача у розмірі не менш ніж 20 відсотками на момент отримання юридичного права на дивіденди, що свідчить про дотримання вимог пункту 2 статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання правомірності застосування позивачем передбаченої Конвенцією ставки 5%, суд також враховує, що в матеріалах справи наявна банківська виписка, якою підтверджується, що 05.12.2014 RAFTAN HOLDING LIMITED поповнив статутний капітал позивача на суму 116050000,00 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2014 (1897,8021 за 100 євро) становило 6 114968,46 євро в еквіваленті.

При цьому, положення пункту 2 статті 10 Конвенції не визначають необхідність здійснення інвестиції в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро безпосередньо в періоді нарахування чи виплати дивідендів. Окрім того, інвестиція в придбання акцій чи інших прав компанії, як правило, здійснюється на етапі входу особи до складу учасників юридичної особи (шляхом прямого інвестування в статутний капітал або ж придбання корпоративних прав у попередніх власників), що може не відповідати періоду нарахування чи розподілу дивідендів.

Таким чином, суд виходить з того, що умова пункту 2 статті 10 Конвенції щодо інвестування не менше 100000 євро вважається виконаною, якщо фактичний власник дивідендів до отримання права на дивіденди здійснив інвестицію у відповідному розмірі (незалежно від того чи здійснена така інвестиція однією операцією чи за сукупністю декількох операцій).

На підставі зазначеного суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що нерезидентом, тобто фактичним отримувачем дивідендів, як на момент нарахування дивідендів, так і на момент їх виплати, вже була виконана умова щодо інвестування в придбання акцій чи інших прав позивача суми в еквіваленті не менше 100000 євро.

Суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 липня 2024 року у справі № 320/6197/22, підприємство сплатило податок з доходу нерезидента у відповідності до вимог законодавства України, яке було чинним на момент прийняття рішення про виплату дивідендів. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про встановлення наявності підстав для застосування ставки податку у розмірі 5% від виплаченої суми дивідендів з огляду на документальне підтвердження володіння безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, інвестування в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро, що у розумінні зазначеної норми інвестуванням вважається, в тому числі, і придбання корпоративних прав підприємства в обмін на кошти чи майно в еквіваленті не менше 100000 євро.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, саме на позивачеві лежить обов`язок доказування наявності умов, передбачених підпунктом «а» пункту 2 статті 10 Конвенції (фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро) та пунктом 103.4 статті 103 ПК України (наявність довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України) для застосування пониженої ставки при оподаткуванні доходів (дивідендів) компанії RAFTAN HOLDING LIMITED джерелом походження з України.

У свою чергу, у контексті наведеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести обґрунтованість свого висновку про невиконання вимог Конвенції для застосування зменшеної ставки оподаткування дивідендів.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів на спростування володіння нерезидентом капіталу позивача у розмірі менш ніж 20% на момент прийняття рішення про розподіл прибутку позивача чи не здійснення інвестування у сумі не менш ніж 100 000 євро.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем правомірно було застосовано зменшену ставку при оподаткуванні доходів нерезидента в розмірі 5%.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.11.2023 № 1046/32-00-23-32/30925770, підставою для прийняття якого стало порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України внаслідок ненадання всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, із наведених норм законодавства слідує, що обов`язок по наданню посадовим особам контролюючого органу належним чином завірених копій документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає у платника податку після початку проведення перевірки за умови вручення йому відповідного запиту. Невиконання такого обов`язку фіксується посадовими особами контролюючого органу шляхом складання окремого акту у довільній формі, що засвідчує факт відмови.

В матеріалах справи міститься акт від 09.10.2023 № 188/32-00-23-28 про ненадання до перевірки окремих документів (копій документів) в якому зазначено, що відповідачем до СТОВ «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» був наданий запит № 2 про надання документів (копій документів) від 06.10.2023 року з терміном надання документів до 09.10.2023 року, який був направлений представнику позивача. Вказується, що станом на 09.10.2023 запитувані документи не надані.

Проаналізувавши вищезгаданий запит, копія якого знаходиться в матеріалах справи, суд зазначає, що у ньому відсутні докази його отримання представником позивача (наприклад, розписка про отримання). Протягом розгляду справи відповідачем на надано доказів отримання даного запиту представником позивача і відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, контролюючим органом не доведене вручення позивачу запиту № 2 про надання документів (копій документів) від 06.10.2023 року, наслідком чого є відсутність у позивача обов`язку надання відповідних документів.

При цьому, суд звертає увагу, що вказаний запит стосувався надання карток бухгалтерського рахунку по нерезиденту RAFTAN HOLDING LIMITED та LARONTAS LIMITED щодо стану нарахування та виплати доходу, утримання та перерахування до бюджету податку з доходу нерезидента, а також звірених банківських виписок, які підтверджують факти виплати доходу вказаним нерезидентам. Однак відповідна інформація у повному обсязі відображена в акті перевірки, що свідчить про її наявність у відповідача та вказує на відсутність перешкод з боку позивача при її опрацюванні в ході перевірки.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі № 420/14943/21 зазначено, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 30280,00грн, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 1045/32-00-23-32/30925770 від 30.11.2023 року та № 1046/32-00-23-32/30925770 від 30.11.2023 року.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (ідентифікаційний код: 30925770, адреса: 08361, Київська область, Бориспільський район, село Мирне, вулиця Центральна, будинок 1,) судовий збір у сумі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код: 43968079, адреса: 49031, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 57).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 04.09.2024

Суддя Панченко Н.Д.