Рішення

від 05.09.2024 по справі 320/45022/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року м. Київ №320/45022/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Агротехспілка "Україна"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування постанови від 23.05.2023 №013362, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство Агротехспілка "Україна" з адміністративним позовом до Державна служба України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову від 23.05.2023 №013362.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірна постанова є протиправною, оскільки позивач не є автомобільним перевізником, здійснюючи переміщення свого товару -хліба та хлібобулочних виробів до іншої місцевості шляхом його перевезення власними транспортними засобами.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оскаржена постанова є правомірною, оскільки під час проведення перевірки не пред`явлено документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, товарно-транспортної накладної та індивідуальна контрольна книга водія.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 13.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

02.01.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

29 березня 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка на а/д Р-09, 21 км. + 550 м.

Так, інспекторами був перевірний транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 416 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить ПП Агротехспілка «Україна».

Водій під час перевірки не надав інспектору індивідуальну контрольну книгу та товарно-транспортну накладну.

У зв`язку з виявленням вищезазначених порушень старшими державними інспекторами було складено акт №354451 від 29.03.2023 року, відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 про порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ та зазначено, що 29.03.2023 року автомобіль MERCEDES-BENZ 416 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить Приватному підприємству Агротехспілка «Україна» під керуванням водія ОСОБА_2 , перевозив вантаж за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у водія відсутня індивідуальна контрольна книга та товарно- транспортна накладна та порушено вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340

Листом Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.04.2023 року №28485/29/24-23 запрошено Приватне підприємство Агротехспілка «Україна» на комісію з розгляду порушень, які встановлені актом №354451 від 29.03.2023 р. Зазначений лист було надіслано на поштову адресу Підприємства.

За результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт начальником державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №013362 від 23 травня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до Приватному підприємству Агротехспілка «Україна» за відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, на підставі абзацу третього частини першої статті 60 цього Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, Підприємство звернулося до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, склад порушення за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності, полягав у здійсненні перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

При цьому документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Разом з тим суд зазнеачає, що перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

За правилами ведення господарської діяльності щодо надання послуг перевезення, замовник і виконавець укладають договір перевезення вантажу автотранспортом (ч. 2 ст. 307 ГКУ, ст. 50 ЗУ «Про автомобільний транспорт»). Він підтверджує дійсність угоди між учасниками правовідносин щодо надання послуг з перевезення вантажу, за наслідком договору складаються супровідні документи на вантаж.

Відповідно до ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу, перевезення вантажу, здійснюється за договором перевезення. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Водночас, ст.50 Закону «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

При цьому суд зауважує, що приписами розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363) визначено, що:

- перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Щодо наявності відсутності індивідуальної контрольної книжки водія суд зазначає, що Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340 (далі - Положення №340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що видами економічної діяльності підприємства є: 10.11 Виробництво м`яса (основний); 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці; 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 10.85 Виробництво готової їжі та страв; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.24 Оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.

Відповідно до накладних №1242, №1243, №1246, №1247, №1248 від 29 березня 2023 року та подорожнього листа №4916651 від 29.03.2023р.

Згідно маршруту вказаному в подорожньому листу здійснювалася доставка хліба та хлібобулочних виробів, з місця потужності (пекарні) підприємства за адпесою: вул. Незалежності, 1-а в с. Карапиші, Обухівського району, Київської області до магазинів (пункти розвантаження вантажу), які перебувають у власність підприємства.

При цьому автомобіль MERCEDES-BENZ 416 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , на якому здійснювалося доставка товару також належить позивачу на праві власності.

З встановлених по справі дійсних обставин на переконання суду підприємство не надавало послуг з перевезення вантажів, проте здійснювало перевезення власного товару (хліба та хлібобулочних виробів) для власних потреб, що з урахуванням наведених виключає необхідність оформлення товарно-транспортної накладної та індивідуальної контрольної книжки водія.

Більше того судом вбачаєтеся, що у позивача відсутній вид економічної діяльності перевезення вантажів (КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт), а відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385 яка поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Зважаючи на те, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", то в межах спірних правовідносинах Підприємство не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, як наслідок не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". в межах перевезення власних потреб підприємства та не може застосовуватися для інших цілей.

Суд наголошує, що під час розгляду справи посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20.

Крім того, відсутні відомості щодо того, що позивач є суб`єктом господарювання на момент проведення перевірки.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив 2684,60 грн. судового збору, який необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.05.2023 №013362 про застосування до Приватного підприємства Агротехспілка «Україна» адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства Агротехспілка "Україна" (08841, Київська обл., Обухівський р-н, с. Карапиші, вул. Незалежності, 29, код ЄДРПОУ 31320734) судові витрати на оплату судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Жук Р.В.