Рішення

від 05.09.2024 по справі 320/3298/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року місто Київ № 320/3298/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" (далі позивач, ТОВ "АК-Газпрогрес") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2020 №0000503201.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/3298/21 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 постановлено прийняти справу до провадження, здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог, з урахування відповіді на відзив на позовну заяву, зазначено про необґрунтованість висновку акту фактичної перевірки від 20.08.2020 №312/10-36-32-00-10/38168795 про порушення ТОВ "АК-Газпрогрес" вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), відповідно прийняте на підставі такого висновку податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 №0000503201 є протиправним.

Позивач вказує на те, що у контролюючого органу не було правових під підстав для проведення перевірки з огляду на юридичну дефектність наказу про проведення перевірки від 31.07.2020 №945, адже вказаний наказ не містить: підстав для призначення перевірки; періоду діяльності, який буде перевірятися; вказівки на дату початку і тривалість перевірки; найменування та реквізитів позивача; місця здійснення позивачем господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, що підлягала б фактичній перевірці.

Також зазначає, що виготовлення контролюючим органом документу під назвою "Витяг з додатку №1 до наказу про призначення фактичних перевірок" не передбачено законодавством.

Щодо висновку перевірки про порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України шляхом невиконання обов`язку зі встановлення рівнемірів та витратомірів, позивач пояснив, що протягом лютого-березня 2020 року вживав заходи щодо пошуку контрагентів-постачальників відповідного обладнання. Позивач уклав із ТОВ "Технотрейд" договір поставки від 08.05.2020 №08.15-05/20 для купівлі відповідних рівнемірів та витратомірів та у повному обсязі оплатив товар, однак з огляду на карантинні обмеження ТОВ "Технотрейд" не здійснило поставку товару. Такі форс-мажорні обставини унеможливили дотримання позивачем обов`язку, передбаченого пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, незважаючи на те, що позивачем вчинені належні та достатні дії для виконання такого обов`язку.

За таких обставин відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та п.12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Вказав, що оскільки інформація додатку №1 до наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.07.2020 №945 належить до переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДПС (має ідентифікаційні ознаки суб`єктів господарювання), робиться витяг із додатку окремо на кожний об`єкт перевірки (суб`єкт господарювання).

Підставою для проведення перевірки було здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред`явлені документи, визначені п.81.1 ст.81 ПК України, ОСОБА_1 , яка фактично проводила розрахункові операції і власноручно проставила підпис в направленнях на перевірку від 18.08.2020.

Перевіркою встановлено, що за адресою: м. Біла Церква, вул. Таращанська, 193, підприємством 28.06.2019 зареєстровано акцизний склад №1009361 (резервуар №5/1009361 та №18/1009361). При цьому, на момент реалізації пального з 01.04.2020 по 18.08.2020 2 резервуари не були обладнані рівнемірами лічильниками рівня таких товарів (продукції) та 1 витратоміром-лічильником і відповідно не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Також не зареєстрований у зазначеному реєстрі і витратомір лічильник (паливо-розливна колонка), чим порушено вимоги пп.230.1.2. п.230.1 ст.230 ПК України.

Відповідач зауважив, що відповідно до пункту 52 і підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за, зокрема, необладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Судом відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні через його очевидну необґрунтованість.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

В клопотанні представника відповідача відповідне обґрунтування взагалі відсутнє.

На думку суду, підстави позову щодо неспроможності суб`єкта владних повноважень визначити у відповідному наказі підстави фактичної перевірки відповідно до ПК України є чіткими та зрозумілими. При цьому сторони не зазначають про необхідність з`ясування обставин справи в судовому засіданні. Суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання жодним чином не обмежує процесуальні права учасників справи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача.

Дослідивши докази, суд установив.

Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.07.2020 №945, направлень на проведення перевірки від 18.08.2020 №№668, 669, проведено фактичну перевірку автомобільної газозаправної станції (АГЗС) ТОВ "АК-Газпрогрес", що розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 193.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 20.08.2020 №312/10-36-32-00-10/38168795, у якому зафіксовані порушення ТОВ "АК-Газпрогрес" вимог:

пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, встановлено факт відсутності на двох резервуарах АГЗС, що використовуються для роздрібної торгівлі пальним, рівномірів-лічильників та станом на 18.08.2020 платник не зареєстрував в органах ДПС України витратомір-лічильник на АГЗС за вказаною адресою;

пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України, з 01.04.2020 по 18.08.2020 розпорядником акцизного складу дані про фактичні залишки пального та обсяг пального не формувались та не передавались до ГУ ДПС у Київській області.

На підставі вказаних висновків ГУ ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.10.2020:

форми "ПС" №0000503201, яким до ТОВ "АК-Газпрогрес" за порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 60 000 грн;

форми "ПС" №0000513201, яким до ТОВ "АК-Газпрогрес" за порушення пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 139 000 грн.

Позивач оскаржив вказані рішення шляхом подання скарги до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 23.02.2021 №4163/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ТОВ "АК-Газпрогрес" задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 №0000513201, а податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 №0000503201 залишено без змін.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 №0000503201, тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, суд дійшов з наступних висновків.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 28.09.2022 у справі №160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 вказав, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Встановлено, що безпосередньо у наказі від 31.07.2020 №945, не вказано: підстав для призначення перевірки; періоду діяльності, який буде перевірятися; вказівки на дату початку і тривалість перевірки; найменування та реквізитів позивача; місця здійснення позивачем господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, що підлягала б фактичній перевірці.

Зазначені відомості містяться у додатку 1 до вказаного наказу, що підтверджується витягом з нього. При цьому, законодавством не заборонено складати додатки до наказів про проведення перевірки.

Суд погоджується із доводами позивача, що сам наказ від 31.07.2020 №945 не містить необхідних відомостей, однак в додатку 1 до вказаного наказу такі відомості наявні.

Так, у наказі від 31.07.2020 №945 не вказано підстави призначення перевірки, але вказано її мету: "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального". У додатку 1 до вказаного наказу в якості підстави проведення перевірки зазначено пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Тому, суд вважає, що аналіз наказу від 31.07.2020 №945 та додатку до нього дозволяють однозначно встановити, що підставою для призначення перевірки є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, а не наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Наказ не містить відомостей про період діяльності, який буде перевірятися. Однак, у контексті спірних правовідносин, виду проведеної перевірки та її висновків, суд зазначає, що такий недолік наказу не може беззаперечно свідчити про незаконність перевірки та нівелювати її наслідки.

Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред`явлені документи, визначені п.81.1 ст.81 ПК України, ОСОБА_1 , яка фактично проводила розрахункові операції і власноручно проставила підпис в направленнях на перевірку від 18.08.2020.

Відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, не пізніше 1 липня 2019 року;

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, не пізніше 1 жовтня 2019 року:

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України передбачено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра- лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незаресстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.

В акті перевірки зафіксовано, що на момент реалізації пального з 01.04.2020 по 18.08.2020 два резервуари не були обладнані рівнемірами лічильниками рівня таких товарів (продукції) та один витратоміром-лічильником і відповідно не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Також не зареєстрований у зазначеному реєстрі і витратомір лічильник (паливо-розливна колонка).

Позивач не заперечує вказаних обставин, водночас, зазначає, що форс-мажорні обставини унеможливили дотримання позивачем обов`язку, передбаченого пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, незважаючи на те, що позивачем вчинені належні та достатні дії для виконання такого обов`язку.

В обґрунтування вказаної позиції позивач вказує, що протягом лютого-березня 2020 року вживав заходи щодо пошуку контрагентів-постачальників відповідного обладнання. Позивач уклав із ТОВ "Технотрейд" договір поставки №08.15-05/20 від 08.05.2020 для купівлі відповідних рівнемірів та витратомірів та у повному обсязі оплатив товар, однак з огляду на карантинні обмеження ТОВ "Технотрейд" не здійснило поставку товару.

Тобто, позивач почав пошук постачальників витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників після настання граничної дати до якої акцизні склади вже мали бути обладнані такими пристроями.

До того ж, позивач не заперечує й того, що здійснював господарську діяльність на відповідних акцизних складах та резервуарами, які на них знаходяться, до укладення вказаного договору поставки №08.15-05/20 від 08.05.2020.

Крім того, відповідно до пункту 52 і підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за, зокрема, необладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівно мірами-лічильниками.

На думку суду, доводи позивача про здійснення пошуку витратомірів та укладення договору на їх поставку не може бути достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення через неврахування цих обставин, з огляду на наведене правове регулювання, яке, не зважаючи на карантинні обмеження, зобов`язувало господарюючого суб`єкта дотриматись відповідних правил.

Оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених сторонами, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність призначення та проведення перевірки, обґрунтованість її висновку про порушення позивачем вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України. Відтак відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2020 №0000503201 й задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АК-Газпрогрес" (місцезнаходження юридичної особи: 09150, Київська область, Білоцерківський район, село Фурси, вулиця Львівська, 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 38168795).

Відповідач Головне управління ДПС у Київській області (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44096797).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.