Ухвала

від 05.09.2024 по справі 340/1032/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 вересня 2024 року м. Київ № 340/1032/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши позовну заяву Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, м. Київ , ержавної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування спеціального дозволу,

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» про:

- визнання протиправними дій Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів та ресурсів петалітових літієвих руд Полохівського родовища у Маловисківському районі Кіровоградської області та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 29.09.2016 №3668-ДСК;

- визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 18.01.2017 року №17, в часині надання ТОВ «Укрлітійвидобування» спеціального дозволу на користування надрами;

- визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами від 03.04.2017 №6195, виданий ТОВ «Укрлітійвидобування», вид користування видобування, мета користування видобування петалітових літієвих руд Полохівського родовища.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 позовну заяву в частині визнання протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів та ресурсів петалітових літієвих руд Полохівського родовища у Маловисківському районі Кіровоградської області та скасування рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 29.09.2016 №3668-ДСК залишено без розгляду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 закрито провадження у справі в частинні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 18.01.2017 року №17, в часині надання ТОВ «Укрлітійвидобування» спеціального дозволу на користування надрами; визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами від 03.04.2017 №6195, виданий ТОВ «Укрлітійвидобування», вид користування видобування, мета користування видобування петалітових літієвих руд Полохівського родовища.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задоволено частково; ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року про залишення без розгляду позову в частині у справі за позовом першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» про визнання дій протиправними, скасування рішень та визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами скасовано.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 р. апеляційну скаргу першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задоволено частково; ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог у справі за позовом першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування» про визнання дій протиправними, скасування рішень та визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду скасовано.

Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 мотивовані тим, що позов подано з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності), однак судом першої інстанції цього не враховано.

Ухвалами судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 адміністративну справу №340/1032/24ДСК (провадження №2ап-340/24/24) за позовом першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування», про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування спеціального дозволу прийнято до провадження та передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.

На адресу Київського окружного адміністративного суду від Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №340/1032/24ДСК, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Частиною 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне прийняти адміністративну справу №340/1032/24ДСК до свого провадження.

Відповідно до частини другої статті 35 Кодексу, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

ВП ВС в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;

4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22.

Ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу від 29.09.2016 №3668-ДСК, наказу від 18.01.2017 року №17 та видачі дозволу від 03.04.2017 №6195 та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2017 ТОВ "Укрлітійвидобування" видано спеціальний дозвіл на користування надрами №6195.

Судом встановлено, що спірний наказ Держгеонадр від 18.01.2017 року №17 та спеціальний дозвіл містяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадр.

Наведені обставини свідчать про наявність у будь-якої особи, у тому числі у позивача, доступу до означених спірних наказу та спеціального дозволу, з 2017 року.

Крім того, судом встановлено, що ухвалами Печерського районного суду від 18.10.2017 року у справах № 757/61710/17-к, № 757/61716/17-к клопотання (в межах кримінального провадження № 42017100000001271 від 10.10.2017 р.) слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, за погодженням прокурора відділу прокуратури м. Києва про тимчасовий доступ до речей та документів задоволені.

Відповідно до цих ухвал, надані дозволи на тимчасовий доступ до документів, із можливістю вилучення, зокрема, оригіналів документів, що стосуються надання ...спеціального дозволу ...№ 6195 від 03.04.2017 на користування надрами на , яке знаходиться у Маловисківському районі Кіровоградської області (наказів ..., пропозицій Комісії з питань надрокористування (протокол від 09.12.2016 № 6/2016), матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів петалітових літієвих руд ..., матеріалів повторної геолого-економічної оцінки ...від 2016 року, протоколу ...по запасах корисних копалин № 3668-ДСК від 29.09.2016, спеціального дозволу ... № 6195 від 03.04.2017 на користування надрами.

Наказ Держгеонадр від 18.01.2017 р. № 17, на підставі якого ТОВ "Укрлітійвидобування" видано спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.04.2017 № 6195 на видобування петалітових літієвих руд Полохівського родовища Кіровоградської області, а також спеціальний дозвіл на користування надрами від 03.04.2017 № 6195 вже були предметом розгляду у справі № 826/1346/18. В межах цієї справи (про що зазначено у рішенні суду), прокуратура міста Києва вказувала на те, що підстави для звернення до суду виникли з 13.11.2017, оскільки встановити порушення вимог чинного законодавства під час видачі Держгеонадр України оскаржуваних рішень стало можливо лише за результатами вивчення документів, на підставі яких вони були прийняті. В рішенні також зазначено, що "Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту протоколу № 3668-ДСК засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, на замовлення ТОВ "Укрлітійвидобування " на підставі Технічного завдання, наданого ТОВ "Магма" на виконання попередньої геолого-економічної оцінки Полохівського родовища літію камеральним шляхом складено і подано на розгляд ДКЗ України геолого-економічну оцінку запасів і ресурсів двоокису літію станом на 01.08.2016 року. Роботи зареєстровано Державною службою геології та надр України, номер державної реєстрації У-16-326/1 від 26.08.2016 року."

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 у справі № 826/1346/18, яке набрало законної сили 19.03.2019 р., у задоволені позову Прокуратури міста Києва відмовлено повністю.

Отже, з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2018 р. у справі № 826/1346/18 вбачається, що органами прокуратури станом на 13.11.2017 вивчені документи, на підставі яких прийнято рішення та спеціальний дозвіл на користування надрами, що оскаржуються в межах справи № 340/1032/24.

Також, з матеріалів справи вбачається, Офісом Генерального прокурора надіслано на адресу Держгеонадр лист від 01.06.2021 №12/2-35/Вих/21, в якому зазначено, що Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України Щодо стану справ у сфері надрокористування від 19.03.2021, яким Держгеонадр визначено одним із виконавців передбачених заходів. Водночас, Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами рекомендовано вжити додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. З урахуванням викладеного Офіс Генерального прокурора просив у строк до 17.06.2021 надати перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Листом Держгеонадр від 17.06.2021 №9897/01/02-21 за наслідками опрацювання листа Офісу Генерального прокурора повідомлено, що відповідно до наказу Держгеонадр від 25.05.2021 №399 Про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у червні-серпні 2021 року проведення позапланових перевірок заплановано з 01.06.2021. Відповідно, узагальнені звіти про результати проведення позапланових перевірок не готувались. На виконання підпункту 2 пункту 1 рішення РНБО з метою отримання та опрацювання інформації про ймовірні факти незаконного видобування корисних копалин разом із правоохоронними органами, Держгеонадрами направлено лист від 26.04.2021 №6469/01/07-21 до голів Київської та обласних адміністрацій з проханням щодо надання щокварталу відповідної інформації за встановленою формою. Станом на 15.06.2021 отримано інформацію від 10 ОДА про 41 факт ймовірного незаконного користування надрами, серед яких за результатами проведеного Держгеонадрами аналізу відомості про встановлені 39 фактів незаконного користування надрами направлені до правоохоронних органів. Додатково надано витребувані Офісом Генерального прокурора переліки, серед яких у переліку суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі і ТОВ "Укрлітійвидобування".

Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Водночас, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (рішення у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії від 20 вересня 2011 року (OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia, заява № 14902/04, пункт 570), Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства від 22 жовтня 1996 року (Stubbings and Others v. the United Kingdom, заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.06.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 697/1044/22.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, відповідно до яких підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після отримання саме Кіровоградською обласною прокуратурою інформації, одержаної в рамках розслідування кримінальних проваджень № 42023000000000708 та № 42017100000001271 щодо допущених порушень вимог законодавства під час отримання ТОВ "Укрлітійвидобування" оскаржуваного спеціального дозволу на користування надрами, та опрацювання зазначеної інформації.

Суд звертає увагу, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить жодних обґрунтувань, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.

На переконання суду, враховуючи значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, поважність причин такого пропуску повинні бути настільки важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення таких строків, повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).

Відповідно до практики Верховного суду яка знаходить своє підтвердження у постановах від 14.09.2023 № 520/12477/22, від 21.09.2023 № 340/341/23, від 07.09.2023 № 1Є0/4008/23, від 02.08.2023 № 480/3852/22, від 28.09.2022 №, 640/13798/21, від 30.06.2022 № 460/11514/21, від 17.04.2022 № 540/5397/21 та інших, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Суд зазначає, що регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

З урахуванням означеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що про наявність підстав для представництва в суді інтересів держави прокуратурі стало відомо лише 21.02.2024.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, відповідно до яких до отримання 21.02.2024 інформації та підтверджувальних документів від Держгеонадр Офіс Генерального прокурора не володів достовірною інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спеціального дозволу третій особі як такі, що не спростовують триваючу пасивну поведінку позивача після прийняття оскаржуваних протоколу, наказу та спеціального дозволу та звернення за інформації, яка, на думку позивача, свідчить про протиправність їх прийняття, лише у 2024 році.

Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22 та від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.

Релевантні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду щодо пропуску прокурором строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення викладені у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 460/12886/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21531/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21812/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/8829/23, від 21 травня 2024 року у справі № 240/25181/23, від 13 лютого 2024 року у справі № 340/3868/23 та інших.

Положеннями статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суд констатує недотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без руху, а у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.

Керуючись статтями 171, 241, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Адміністративну справу №340/1032/24 прийняти до провадження та залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, а саме:

- надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Василенко Г.Ю.