Рішення

від 05.09.2024 по справі 460/7401/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2024 року м. Рівне№460/7401/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

1. визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 23.02.2024 №172050005006 про відмову у призначенні пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ) як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС;

2. зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ починаючи з 16 лютого 2024 року, зарахувавши при цьому до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії в повному розмірі період навчання з 17.10.1988 по 17.04.1989 в учбово-курсовому комбінаті ЗАТ «УБ РАЕС», період роботи з 20.03.1985 по 11.11.1985 в ВАТ «Мар`янівський бурякорадгосп», з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.08.2002 по 31.01.2002 - період роботи в кооперативі «Полісся», з 01.12.2007 по 14.01.2008 період роботи в ВАТ «Овруцький Молочно-консервний комбінат», з 15.01.2008 по 28.07.2008 - період роботи в ТзОВ «Білогір`я молокопродукт, з 14.02.2011 по 31.03.2011 - період роботи в ФОП ОСОБА_2 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а також період роботи за цивільно-правовими договорами з ПАТ «Дубномолоко» з 01.06.2012 по 31.05.2018 та за цивільно-правовим договором з ТзОВ «Рожищенський сирзавод» з 01.03.2022 по 31.05.2022.

3. зобов`язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 6 років у відповідності до ст. 55. Закону №796-ХІІ починаючи з 16 лютого 2024 року.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що звернувся 16.02.2024 до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки зарахований відповідачем-1 страховий стаж становить 19 років 04 місяці 13 днів, при мінімально необхідному 24 роки. Також вказує, що відповідачем1 не в повній мірі зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача відповідно до наданих підтверджуючих документів. Зауважує, що має достатню кількість років проживання на забрудненій території та необхідного страхового стажу, який не зарахований відповідачем, а тому вважає порушеним своє право на призначення пенсії на пільгових умовах та просить суд позов задовольнити повністю.

31.07.2024 від відповідача-2 надійшов відзив. В своїх запереченнях щодо позовної заяви вказує, що дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є відповідач-1. Зазначає, що підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 немає, оскільки міститься виправлення в даті народження на титульному аркуші трудової книжки. З приводу зарахування періоду роботи з 20.03.1985 по 11.11.1985 в ВАТ "Мар`янівський бурякорадгосп" звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу зараховуються періоди роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю, однак з долучених до матеріалів справи доказів, позивачем не доведено виконання встановленого мінімуму трудової участі в ВАТ «Мар`янівський бурякорадгосп. Всі інші періоди роботи позивача зараховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на вказане відповідач-2 зазначає про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

06.08.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, де в обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 вказав, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, ним було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Щодо вимог позивача про зарахування до страхового стажу періоду навчання з 17.10.1988 по 17.04.1989 в учбово-курсовому комбінаті ЗАТ «УБРАЕС» та періоду роботи з 20.03.1985 по 11.11.1985 в ВАТ "Мар`янівський бурякорадгосп" зазначає, що дані періоди не зараховані відповідачем, оскільки трудова книжка містить виправлення в даті народження, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі Інструкція №162) та позивачем не надано уточнюючих довідок щодо оскаржуваного періоду для його подальшого зарахування. З приводу вимог позивача про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.08.2002 по 31.12.2002 роботи в кооперативі «Полісся», з 01.12.2007 по 14.01.2008 робота в ВАТ «Овруцький Молочно-консервний комбінат», з 15.01.2008 по 28.07.2008 роботи в ТзОВ «Білогір`я молокопродукт, з 14.02.2011 по 31.03.2011 роботи в ФОП ОСОБА_2 , та періодів роботи за цивільно-правовим договором з ТзОВ «Рожищенський сирзавод» з 01.03.2022 по 31.05.2022 зазначає, що дані періоди зараховані пропорційно до сплачених страхових внесків відображених в витязі з Реєстру застрахованих осіб, оскільки страховий стаж відповідно до ч. 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 09.07.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 10.07.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 15.07.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідачі скористались правом на подання відзиву на позовну заяву та подали 31.07.2024 та 06.08.2024 до суду відзиви, в яких виклали свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Полиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, 13.07.2023 досягла віку 54 роки, є громадянкою України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_2 , виданим позивачу 10.12.2001 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Позивач проживає та зареєстрований в с. Іванчі Вараського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, починаючи з 13.07.1969 по 12.01.1989 та з 03.10.1990 по теперішній час, що підтверджується довідкою Полицької сільської ради №797 від 18.07.2023 та відміткою в паспорті позивача.

Після досягнення 13.07.2023 віку 54 роки, позивач 16.02.2024 звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто відповідачем-1 та 23.02.2024 прийнято рішення №172050005006 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні відповідачем-1 зазначено про те, що вік заявниці на дату звернення становить 54 роки 7 місяців 3 дні, необхідний страховий стаж становить 24 роки, тобто, мінімальний страховий стаж для призначення пенсії в 2023 році 30 років зменшений на 6 років. Відповідно до розрахунку страхового стажу, який є додатком до рішення страховий стаж заявниці становить 19 років 4 місяці 13 днів. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у с. Іванчі Вараського району з 26.04.1986 по 16.10.1988, з 03.10.1990 по даний час становить 35 років 3 місяці 8 днів, а станом на 01.01.1993 4 роки 8 місяців 20 днів.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу зі зниженням пенсійного віку, починаючи з 16 лютого 2024 року та зарахувавши при цьому до стажу роботи позивача, який дає право на призначення такої пенсії в повному розмірі період навчання з 17.10.1988 по 17.04.1989 в учбово-курсовому комбінаті ЗАТ «УБ РАЕС», період роботи з 20.03.1985 по 11.11.1985 в ВАТ «Мар`янівський бурякорадгосп», з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.08.2002 по 31.01.2002 - період роботи в кооперативі «Полісся», з 01.12.2007 по 14.01.2008 період роботи в ВАТ «Овруцький Молочно-консервний комбінат», з 15.01.2008 по 28.07.2008 - період роботи в ТзОВ «Білогір`я молокопродукт, з 14.02.2011 по 31.03.2011 - період роботи в ФОП ОСОБА_2 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а також період роботи за цивільно-правовими договорами з ПАТ «Дубномолоко» з 01.06.2012 по 31.05.2018 та за цивільно-правовим договором з ТзОВ «Рожищенський сирзавод» з 01.03.2022 по 31.05.2022.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що таке посвідчення позивачу видане уповноваженим на те державним органом (Рівненською обласною державною адміністрацією), який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.

Отже, наявне у позивача посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, підтверджує факт його проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.

Відповідачем-1 у рішенні від 23.02.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах не заперечується факт проживання позивача з 26.04.1986 по 16.10.1988, з 03.10.1990 по дату видачі довідки (від 18.07.2023) у зоні гарантованого добровільного відселення, що становить 35 років 3 місяці 8 днів.

Таким чином, період проживання позивача з 26.04.1986 по 16.10.1988, з 03.10.1990 по дату видачі довідки (від 18.07.2023) в зоні гарантованого добровільного відселення (с. Іванчі Вараського району) дає йому право на зменшення пенсійного віку на 6 років.

Відповідно до статті 45 Закону №1058-І пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як уже зазначено судом, згідно зі статтею 26 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.

На момент звернення позивача 16.02.2024 за призначенням пенсії на пільгових умовах йому виповнилося 54 роки, а тому з урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років позивач набув права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-ХІІ у 54 роки.

При цьому, суд зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно зі статтею 26 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2023 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 30 років, а з урахуванням зменшення на 6 років, страховий стаж повинен становити не менше 24 роки.

Відповідач-1 у спірному рішенні вказав, що страховий стаж позивача становить 19 років 4 місяці 13 днів.

При цьому відповідачем-1 до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 17.10.1988 по 17.04.1989 в учбово-курсовому комбінаті ЗАТ «УБРАЕС», період роботи з 20.03.1985 по 11.11.1985 в ВАТ «Мар`янівський бурякорадгосп», оскільки трудова книжка містить виправлення в даті народження, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі Інструкція №162) та позивачем не надано уточнюючих довідок щодо даного періоду.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

У законодавстві, що діяло до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1985 позивач працювала різноробочою у ВАТ «Мар`янівське» з 20.03.1985 по 11.11.1985, що також підтверджується архівними довідками Комунальної установи «Маловисківський трудовий архів» від 03.10.2023 №345 та від 03.10.2023 №331, а з 17.10.1988 по 17.04.1989 позивач навчалась в учбово-курсовому комбінаті ЗАТ «УБРАЕС».

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачами до суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.

Судом також встановлено, що відповідачем при обчисленні страхового стажу позивача не було враховано вказані періоди, оскільки трудова книжка містить виправлення в даті народження, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі Інструкція №162).

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зауважує, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачами своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів до загального стажу.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії, орган Пенсійного фонду зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган Пенсійного фонду обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Подібні висновки висловив Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі №275/615/17, від 28.02.2018 у справі №677/277/17, від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Відтак, суд зауважує, що є недостатніми відповідні посилання відповідача для відмови у зарахуванні спірного стажу з 17.10.1988 по 17.04.1989, з 20.03.1985 по 11.11.1985, оскільки трудова книжка позивача містить необхідну інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про трудову діяльність за вказані періоди.

За урахуванням наведеного суд дійшов до висновків про те, що спірні періоди з 17.10.1988 по 17.04.1989 та з 20.03.1985 по 11.11.1985, які сукупно становлять 1 рік 1 місяць 24 дні, підлягають зарахуванню відповідачами до загального страхового стажу позивача.

Водночас відповідачем-1 до страхового стажу позивача не зараховано або частково не зараховано періоди роботи позивача згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.08.2002 по 31.01.2002 - період роботи в кооперативі «Полісся», з 01.12.2007 по 14.01.2008 період роботи в ВАТ «Овруцький Молочно-консервний комбінат», з 15.01.2008 по 28.07.2008 - період роботи в ТзОВ «Білогір`я молокопродукт, з 14.02.2011 по 31.03.2011 - період роботи в ФОП ОСОБА_2 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а також період роботи за цивільно- правовими договорами з ПАТ «Дубномолоко» з 01.06.2012 по 31.05.2018 та за цивільно-правовим договором з ТзОВ «Рожищенський сирзавод» з 01.03.2022 по 31.05.2022 роки.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 11 Закону №1058-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. Так, пунктом 1 статті 11 Закону №1058-ІV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Частиною 1 статті 15 Закону №1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 Закону №1058-ІV, і застраховані особи, зазначені в частині 1статті 12 Закону №1058-ІV. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону (стаття 1 Закону №1058-ІV).

Як зазначено в пункті 1 статті 14 Закону №1058-ІV страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 Закону №1058-ІV.

Згідно зі статтею 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Згідно зі статтею 16 Закону №1058-ІV застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

З наявної у матеріалах справи виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу (позивача) від 07.03.2024 вбачається, що позивач:

- в період з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001 перебував в трудових відносинах із страхувальником за кодом ЄДРПОУ - 13977558, яким є Кооператив «Полісся»,

- в період з 01.10.2002 по 31.10.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002 перебував у трудових відносинах із страхувальником за кодом ЄДРПОУ - 30851635, яким є Агрофірма «Камаз Агро»,

- в період з 01.06.2012 по 31.05.2018 та з 01.03.2022 по 31.05.2022 перебував у трудових відносинах із страхувальником за кодом ЄДРПОУ - 05496081, яким є ПАТ «Дубномолоко» та страхувальником за кодом ЄДРПОУ - 00444694, яким є ТОВ «Рожищенський сирзавод».

Наведені обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями цивільно-правових договорів та протоколів до них.

Таким чином, у розумінні Закону №1058-ІV Кооператив «Полісся», Агрофірма «Камаз Агро», ПАТ «Дубномолоко», ТОВ «Рожищенський сирзавод» є страхувальниками, оскільки здійснювали нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а позивач є застрахованою особою, тобто особою, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом зазначених норм, обов`язок із сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у справі, що розглядається судом.

З приводу зарахування до страхового стажу позивач періоду з 01.08.2002 по 31.12.2002 (позивачем в позовних вимогах зазначається по 31.01.2002, що є помилковим, оскільки останнім днем 2002 року є 31.12.2002) в кооперативі «Полісся», суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи додано довідку голови Кооперативу «Полісся» від 14.07.2023 №2, зі змісту якої вбачається, що позивач працювала швеєю-мотористкою в цьому кооперативі з 18.09.1992 по 31.07.2002, що суперечить вимозі позивача в зарахуванні з 01.08.2002 по 31.12.2022 до страхового стажу вказаного періоду, оскільки її було звільнено 31.07.2002. Водночас суд зазначає, що у жовті та грудні 2002 позивач перебував у трудових відносинах зі страхувальником за кодом ЄДРПОУ - 30851635, яким є Агрофірма «Камаз-Агро», у зв`язку з чим суд звертає увагу, що вказані періоди зараховані відповідачем відповідно до Форми РС-право, яка додана до оскаржуваного рішення відповідача-1.

Отже, виходячи з вищевказаного, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували період роботи в серпні, вересні та листопаді 2002, а отже вони правомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача додатково наступні періоди, не враховані відповідачем-1, а саме: з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.06.2012 по 31.05.2018 та з 01.03.2022 по 31.05.2022, що сукупно становить 6 років 7 місяців.

Як вже зазначалось судом, відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.11.1985 позивач з 01.12.2007 по 14.01.2008 працювала заготівельником молока в ВАТ «Овруцький молококонсервний комбінат», з 15.01.2008 по 28.07.2008 працювала приймальником молока в ТОВ «Білогір`я молокопродукт, з 14.02.2011 по 31.03.2011 працювала приймальником молочної продукції в ФОП ОСОБА_2 .

Отже, вказані періоди також підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, які сукупно становлять 10 місяців 16 днів.

За наведених обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів пропорційно сплаченим страховим внескам, оскільки як зазначалось судом вище, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, оскільки обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на страхувальника.

Відтак, з огляду на викладене та враховуючи сукупність поданих позивачем пенсійному органу документів, суд дійшов до висновку про те, що орган відповідач-1 протиправно не зарахував та не в повній мірі зарахував до страхового стажу періоди роботи та навчання позивача.

Таким чином в ході судового розгляду цієї справи суд встановив, що позивач досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ та має достатню для цього кількість страхового стажу.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від №172050005006 від 23.02.2024 прийняте відповідачем-1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком з 16.02.2024, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, закріплюють, що право особи на пенсійне забезпечення, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, саме до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.

Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України та зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 16.02.2024 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів, зазначених судом у цьому рішенні як таких, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ з 16.02.2024, суд вважає цю вимогу передчасною, оскільки належний орган Пенсійного фонду ще не вирішив питання про зарахування до страхового стажу зазначеного вище періоду, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача-1 та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.02.2024 №172050005006 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.02.2024 щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 17.10.1988 по 17.04.1989 в учбово-курсовому комбінаті ЗАТ «УБ РАЕС», період роботи з 20.03.1985 по 11.11.1985 в ВАТ «Мар`янівський бурякорадгосп», з 01.09.2000 по 30.09.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001 - період роботи в кооперативі «Полісся», з 01.12.2007 по 14.01.2008 період роботи в ВАТ «Овруцький Молочно-консервний комбінат», з 15.01.2008 по 28.07.2008 - період роботи в ТзОВ «Білогір`я молокопродукт, з 14.02.2011 по 31.03.2011 - період роботи в ФОП ОСОБА_2 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а також період роботи за цивільно-правовими договорами з ПАТ «Дубномолоко» з 01.06.2012 по 31.05.2018 та за цивільно-правовим договором з ТзОВ «Рожищенський сирзавод» з 01.03.2022 по 31.05.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 вересня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл.,76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя О.О. Максимчук