Рішення

від 05.09.2024 по справі 600/2240/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2240/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Роднічок» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Роднічок» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №072801 від 23 квітня 2024 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач вказав на безпідставність висновків відповідача при застосуванні адміністративно-господарського штрафу щодо неналежного оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки такої підстави для притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт не передбачено положеннями статей 34 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає, що обов`язок щодо правильного заповнення та оформлення товарно-транспортної накладної покладається на вантажовідправника, а тому ТОВ «БК Роднічок» як перевізник не може нести тягар негативних наслідків та бути притягнутим до відповідальності за формальні недоліки, допущені іншою юридичною особою вантажовідправником під час внесення всіх відомостей до товарно-транспортної накладної. Крім цього, позивач вважає, що адміністративно-господарський штраф підлягає застосуванню за умови відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не за порушення правил оформлення товарно-транспортної накладної, як про це зазначено в оскаржуваній постанові. Також позивач наголосив, що в акті перевірки відповідачем визнається факт наявності товарно-транспортної накладної під час здійснення перевезення вантажу, а тому, на його думку, наявність певних недоліків в оформленні товарно-транспортної накладної не може кваліфікуватись як факт відсутності товарно-транспортної накладної.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваної постанови. Вказано, що під час проведення перевірки позивача було виявлено факт порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні внутрішніх вантажних перевезень. Так, під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія оформленою належним чином товарно-транспортною накладною, а саме в накладній відсутні відомості про автомобільного перевізника, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» і за що передбачена відповідальність абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15 березня 2024 року №003467 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Хом`як В.В. на ділянці дороги «Стрий Івано-Франківськ Чернівці Мамалига» проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу автомобілем марки RENAULT INTERCONSULT, днз НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водієм якого на момент перевезення був ОСОБА_1 , і який належить ТОВ «Будівельна компанія Роднічок», за результатами проведення якої складено акт №032426 від 18 березня 2024 року.

Під час перевірки уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області виявлено порушення ТОВ «БК Роднічок» статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом МТЗУ від 14 жовтня 1997 року №363, а саме: під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою належним чином товарно-транспортною накладною №0081969612 від 18 березня 2024 року, а саме: в наявній товарно-транспортній накладній відсутні відомості про автомобільного перевізника, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абзац третій частина першої перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме оформленої належним чином товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж.

Листом від 21 березня 2024 року №24141/42/24-24 відповідач повідомив позивача про розгляд 23 квітня 2024 року справи про порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявленого під час рейдової перевірки.

23 квітня 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №072801, якою до ТОВ «Будівельна компанія Роднічок» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент перевірки належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7-9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову суб`єкта владних повноважень про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв`язку із порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Позивача притягнуто до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктом відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.

Згідно положень статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Статтею 34 Закону №2344-III передбачені вимоги до автомобільного перевізника.

Так, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов`язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов`язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п`ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до приписів статті 48 Закону №2344-III (про порушення якої зазначено відповідачем в оскаржуваній постанові) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як визначено у статті 1 Закону №2344-III, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Частиною третьою статті 48 Закону №2344-III встановлено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III, відповідальність несуть саме автомобільні перевізники суб`єкти господарювання.

Водночас положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що обов`язки щодо належного оформлення товарно-транспортної накладної покладаються на вантажовідправника.При цьому автомобільний перевізник не уповноважений здійснювати оформлення товарно-транспортної накладної або здійснювати контроль за правильністю оформлення вантажовідправником всіх відомостей, внесених до товарно-транспортної накладної.

Вказане також випливає зі змісту положень абзацу 5 статті 51-1 Закону №2344-III, якою встановлено обов`язок вантажовідправника вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством, та абзаців першого та другого пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, якими передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Дослідженням наявних у справі матеріалів судом установлено, що під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства України про автомобільний транспорт водієм належного позивачу транспортного засобу було пред`явлено уповноваженій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області товарно-транспортну накладну №0081969612 від 18 березня 2024 року, видану вантажовідправником АТ «Подільський цемент», в якій не зазначено відомостей про автомобільного перевізника (графа «Автомобільний перевізник» не заповнена).

Проте відповідачем не було враховано як належний документ пред`явлену товарно-транспортну накладну з огляду на відсутність у ній відомостей про автомобільного перевізника. Натомість указаний недолік товарно-транспортної накладної визнано як здійснення перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, оскільки в даному випадку обов`язок щодо належного оформлення товарно-транспортної накладної та зазначення у ній всіх необхідних відомостей покладається на вантажовідправника АТ «Подільний цемент», а відповідальність перевізника (яким у даних спірних відносинах є ТОВ «БК Роднічок») за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі норм статті 60 Закону №2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності товарно-транспортної накладної, а не за порушення правил її оформлення (неналежного оформлення).

Суд зауважує, що положення статті 48 Закону №2344-III передбачають відповідальність перевізника за перевезення вантажів за умови відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної. Тобто, достатньою і такою, що ґрунтується на Законі №2344-III підставою для відповідальності перевізника є фізичне неіснування у його водія на момент проведення перевірки такого документу як товарно-транспортна накладна. При цьому певні незначні (формальні) недоліки у її заповненні не можуть свідчити про те, що перевезення вантажу здійснюється за відсутності товарно-транспортної накладної.

Тому, враховуючи принцип індивідуальності юридичної відповідальності, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт через відсутність у товарно-транспортній накладній відомостей про автомобільного перевізника, тобто через неналежне виконання іншою юридичною особою вантажовідправником обов`язку щодо належного оформлення товарно-транспортної накладної.

До того ж суд звертає увагу на те, що у товарно-транспортній накладній №0081969612 від 18 березня 2024 року, виданій вантажовідправником АТ «Подільський цемент», зазначено інші обов`язкові її реквізити, що дають можливість у повній мірі ідентифікувати суб`єктів транспортного процесу, вантаж та транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення.

За таких обставин суд вважає безпідставними висновки відповідача, викладені в акті перевірки №032426 від 18 березня 2024 року та в оскаржуваній постанові №072801 від 23 квітня 2024 року, про порушення позивачем положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» через відсутність на момент перевірки належним чином товарно-транспортної накладної, адже певні недоліки в оформленні наявної у водія ТЗ товарно-транспортної накладної №0081969612 від 18 березня 2024 року не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки.

Отже, оскаржувана постанова від №072801 від 23 квітня 2024 року про застосування до ТОВ «БК Роднічок» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність оскаржуваної постанови.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наявної у справі квитанції від 23 травня 2024 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Отже, наявними у справі матеріалами підтверджується понесення позивачем судових витрат у цій справі у виді судового збору.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Роднічок» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №072801 від 23 квітня 2024 року, прийняту Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Роднічок».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Роднічок» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 вересня 2024 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Роднічок» (Чернівецький область, Чернівецький район, с. Бояни, вул. Індустріальна, 4, РНОКПП 43570363), відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248 У, ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О.П. Лелюк