Рішення

від 05.09.2024 по справі 620/9757/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року Чернігів Справа № 620/9757/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерство юстиції України про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

У С Т А Н О В И В:

Пенітенціарна академія України звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерство юстиції України, в якому просить:

стягнути з відповідача на користь Пенітенціарної академії України витрати пов`язані з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 314024,70грн.

У обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач навчався в Пенітенціарній академії України на підставі контракту, але звільнився зі служби протягом трьох років після закінчення навчання, а тому зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення по справі, у яких останній погоджується з доводами позивача та просить задовольнити позовну заяву.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовним вимог. Заперечення обґрунтовує посиланнями на Закон України «Про військову служби та військовий обов`язок», Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 та зазначає, що грошове забезпечення є заробітною платою, а отже має місце відібрання зароблених коштів. Також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно з наказом Академії Державної пенітенціарної служби від 22.07.2018 №233/ОД з 16 серпня 2018 року зараховано курсантами 1 курсу денної форми навчання за спеціальностями за державним (регіональним) замовленням згідно з додатком, у тому числі і ОСОБА_2 за спеціальністю правоохоронна діяльність за державним замовленням на денну форму навчання (а.с.12-14).

Між Академією Державної пенітенціарної служби (Виконавець), Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (Замовник) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Особа) було укладено контракт про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України від 05.03.2019 №523 (далі контракт № 523) (а.с.15-16).

Предметом контракту є підготовка за державним замовленням для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України на денній форма навчання здобувача здійснюється за ступенем вищої освіти бакалавр за спеціальністю правоохоронна діяльність (розділ І контракту № 523).

Згідно із пунктом 3 розділом ІІ контракту № 523, особа зобов`язується, окрім іншого, у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію». Втрати відшкодовуються Особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Пунктом 5 розділу IV контракту № 523 передбачено, що цей контракт набирає чинності з дати його підписання і діє до 30.06.2025 року.

З наказу Академії Державної пенітенціарної служби від 13.04.2022 № 69/ОС встановлено, що 14.04.2022 присуджено ступінь вищої освіти бакалавра з галузі знань 26 «Цивільна безпека» за спеціальність 262 «Правоохоронна діяльність» та видано диплом бакалавра ОСОБА_1 (а.с. 13).

Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби від 14.04.2022 № 5/602 загальна сума визначених до відшкодування витрат за період з 16 серпня 2018 року по 14 квітня 2022 року становить 120197,74 грн, у тому числі: грошове забезпечення з нарахуваннями 73341,23 грн, продовольче забезпечення 33142,71 грн, речове забезпечення 3899,13 грн, медичне забезпечення 1214,40 грн, оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 8600,27 грн. З довідкою розрахунком відповідач ознайомлений 01.07.2022 (а.с. 18).

Наказом Академії Державної пенітенціарної служби від 25.09.2022 № 399/ОД зараховано з 01.10.2022 слухачами 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти державного бюджету, окрім інших ОСОБА_1 (а.с.19-20).

24.11.2022 між Академією Державної пенітенціарної служби (Виконавець), Департаментом з питань виконання кримінальних покарань (Замовник) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Особа) було укладено контракт про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України №31 (далі контракт № 31) (а.с.21-22).

Предметом контракту є підготовка за державним замовленням для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України на денній форма навчання здобувача здійснюється за ступенем вищої освіти магістр за спеціальністю правоохоронна діяльність (розділ І контракту № 31).

Згідно із пунктом 3 розділом ІІ контракту № 31, особа зобов`язується, окрім іншого, у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію». Втрати відшкодовуються Особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Пунктом 5 розділу IV контракту № 31 передбачено, що цей контракт набирає чинності з дати його підписання і діє до 15 лютого 2027 року.

З наказу Пенітенціарної академії України від 08.02.2024 № 89/ОС встановлено, що 09.02.2024 присуджено ступінь вищої освіти магістр за спеціальність 262 «Правоохоронна діяльність» та видано диплом магістра лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_1 (а.с. 23).

Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням слухача ОСОБА_1 в Пенітенціарній академії України від 09.02.2024 № 5/37-вн загальна сума визначених до відшкодування витрат за період з 01 жовтня 2022 року по 09 лютого 2024 року становить 193826,96 грн, у тому числі: грошове забезпечення з нарахуваннями 193826,96 грн. З довідкою розрахунком відповідач ознайомлений 10.02.2024 (а.с.24).

Наказом державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)» від 09.02.2024 № 52-ОС відповідача 10.02.2024 призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)» (а.с.26).

03.06.2024 державна установа «Петрівська виправна колонія (№49)» повідомила позивача, що 03.06.2024 відповідач звільнився з органів Державної кримінально-виконавчої служби за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» па підтвердження даної обставино надано наказ від 03.06.2024 № 222-ОС (а.с.25,27).

Відповідно до повідомлення відповідачу повідомлено, про те що він має відшкодувати протягом 30 днів з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі за весь період фактичного навчання. 03.06.2024 відповідач ознайомлений (а.с. 28).

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 06.10.2023 № 3548/5 Академією Державної пенітенціарної служби перейменовано у Пенітенціарну академію України (а.с.11).

Відповідачем не відшкодовано витрати, пов`язані з його утриманням у Пенітенціарній академії України, в сумі 314024,70 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Відповідно до частини першоїстатті 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV(даліЗакон № 2713-IV) Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з частиною першоюстатті 14 Закону № 2713-IVдо персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Згідно з частиною 5статті 23 Закону № 2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначенийЗаконом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положеньстатті 74 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII(даліЗакон №580-VIII) особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першоїстатті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першоїстатті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпункти 2, 4 частини першоїстатті 77 Закону № 580-VIIIпередбачають, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Як передбачено приписами частини 5ст. 74 Закону № 580-VIIIу разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №261 від 12.04.2017 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Положеннями пункту 3 Порядку №261, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Пунктами 4, 5 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

З приписів пункту 8 Порядку №261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Відповідно до пункту 9 Порядку №261, стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію.

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що курсанти навчального закладу зобов`язані відшкодувати державі витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Вказаний обов`язок кореспондується з умовами укладених контрактів від 05.03.2019 № 523 та від 24.11.2022 №31 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України, відповідно до яких сторонами погоджено відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертоїстатті 74 Закону України «Про Національну поліцію», в повному обсязі за весь період фактичного навчання.

Тобто обов`язок відшкодувати Академії витрати, пов`язаних з утриманням у ВНЗ, в якому навчалась особа в разі, зокрема відмови від подальшої роботи після закінчення ВНЗ, прямо передбачений у вказаних контрактах.

При цьому, відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, про що свідчить його підпис у контрактах.

Згідно із Довідками-розрахунками витрати, пов`язані з утриманням в Академії, з яким відповідач був ознайомлений та не мав заперечень щодо суми, а ні на момент ознайомлення, а ні під час розгляду справи у суді, загальна сума витрат складає 314024,70 грн, що включає: грошове забезпечення 267168,19 грн; продовольче забезпечення 33142,71 грн; речове забезпечення 3899,13 грн; медичне забезпечення 1214,40 грн; оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 8600,27 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, про наявність законних підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Суд відхиляє доводи відповідача, що грошове забезпечення є заробітною платою і у цьому випадку має місце відібрання, зароблених та відпрацьованих у повному обсязі коштів у відповідача на користь держави, що суперечить базовим принципам на працю та винагороду, заборону примусової праці та праву на мирне володіння своєю власність виходячи з такого.

Відповідно дочастини першої статті 59 Закону N 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейські проходять службу в поліції під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (абзац п`ятийчастини першої статті 59 Закону №580-VIII).

Частиною другою статті 59 Закону №580-VIIIвизначено, що час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Щодо обв`язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) висловлювався у низці справ.

Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.

Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

В аналогічній справі «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26 травня 2020 року, заява № 51743/17) суд постановив, що обов`язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв`язку з військовим статусом, вона зобов`язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов`язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в даному випадку.

У справі «Yanaюэk проти Туреччини» (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Тож ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує практиці Верховного Суду (постанова від 13.01.2023 у справі № 440/2692/20) у справах аналогічної категорії, грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації.

Отже добровільно підписуючи контрактів від 05.03.2019 № 523 та від 24.11.2022 №31 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України, взяв на себе зобов`язання відпрацювати в органах поліції протягом трьох років після закінчення навчання у Пенітенціарній академії України, а у разі звільнення зі служби за власним бажанням до закінчення указаного строку - відшкодувати вартість свого навчання у тому числі і отримане грошове забезпечення, яке входить до складу витрат, що підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування відповідачем витрат пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 314024,70 грн, що складаються з витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Щодо дотримання позивачем строку звернення з позовом до суду суд зазначає таке.

Згідно частиною 1ст.122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

За частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №804/285/16 зазначила, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби.

Отже, до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, підлягають застосуванню приписи частини п`ятоїстатті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Як установлено судом, 03.06.2024 відповідач звільнився з органів Державної кримінально-виконавчої служби за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

03.06.2024 відповідачу повідомлено, про те що він має відшкодувати протягом 30 днів з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі за весь період фактичного навчання. З довідками-розрахунками відповідач ознайомлений 01.07.2022 (за період з 16.08.2018 по 14.04.2022) та 10.02.2024 (за період з 01.10.2022 по 09.02.2024) жодних зауважень до вказаних розрахунків відповідач не зазначив.

Отже, відповідач повинен був відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі до 03.07.2024.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що місячний строк звернення до суду почав перебіг з 04.07.2024 та закінчився 04.08.2024, водночас позивач звернувся до суду 11.07.2024.

Отже, позивачем не пропущений місячний строк звернення до суду, тому суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем зазначеного строку.

Згідно з частиною першоюстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, беручи до уваги обізнаність відповідача про обов`язок відшкодувати витрати на його утримання в Пенітенціарній академії України та відсутність добровільної сплати ним коштів у визначеному розмірі на користь позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні, оскільки позивачем не понесені витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Пенітенціарної академії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерство юстиції України про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної академії України (код ЄДРПОУ 08571788, IBAN UA408201720313241001201007942, банк: ДКСУ м.Київ МФО 820172) витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 314024,70 грн (триста чотирнадцять тисяч двадцять чотири гривні 70 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Пенітенціарна Академія України (вул. Гонча, 34, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 08571788)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622)

Повне судове рішення складено 05.09.2024.

Суддя Олена ЛУКАШОВА