Постанова

від 27.08.2024 по справі 520/32010/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 р.Справа № 520/32010/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 р. (ухвалене суддею Біловою О.В., повний текст якого складено 21.06.2024 р.) по справі № 520/32010/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000227/2 від 09.05.2023; № UA807000/2023/000228/2 від 09.05.2023; № UA807000/2023/000388/2 від 11.08.2023; UA807000/2023/000436/2 від 23.08.2023; UA807000/2023/000437/2 від 23.08.2023; визнати протиправними та скасувати картки відмови № UA807200/2023/000237; № UA807200/2023/000238; № UA807200/2023/000441; UA807200/2023/000474; № UA807200/2023/000473, видані Харківською митницею визнати протиправними та скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 позов задоволено частково, а саме: визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000228/2 від 09.05.2023 ; UA807000/2023/000436/2 від 23.08.2023; UA807000/2023/000437/2 від 23.08.2023; визнати протиправними та скасувати картки відмови, видані Харківською митницею, № UA807200/2023/000238 від 09.05.2023; UA807200/2023/000474 від 23.08.2023; № UA807200/2023/000473 від 23.08.2023; в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними рішень Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000227/2 від 09.05.2023; № UA807000/2023/000388/2 від 11.08.2023 та карток відмови № UA807200/2023/000237 від 09.05.2023; № UA807200/2023/000441 від 11.08.2023 відмовити.

Не погодившисьіз рішеннямсуду першоїінстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняХарківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 р. та прийняти рішення,яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимогМитного кодексу України,Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апеляційна скарга відповідача ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 повернута скаржнику, у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги. Тобто, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "ТК "АГРОТРЕЙД".

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (Покупець за контрактом) та Hebei Simote Auto Parts Co., Ltd. (КНР) (продавець) укладено контракт № AGT-191108-1 від 08.11.2019, відповідно до умовами якого Продавець зобов`язується поставити на умовах, які зазначені в Специфікаціях згідно з Інкотермс 2010, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору відповідно до узгоджених Сторонами Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору і включають в себе ціну, кількість, асортимент і комплектність товару.

Згідно із специфікаціями № 5, № 6 та № 7 від 01.07.2022 за контрактом № AGT-191108-1 від 08.11.2019 поставлявся Товар: 1-частини до колісних тракторів для сільськогосподарських робіт та вантажних автомобілів: частини зчеплення; 1- частини до колісних тракторів для сільськогосподарських робіт: частини коробки передач сталеві (ковані, механічно обробленні, фрезеровані); 1-частини до колісних тракторів для сільськогосподарських робіт: частини до гальмової системи (для дискових гальм); 1-частини до тракторів для сільськогосподарських робіт: частини до гальмової системи (не для дискових гальм); 1-частини до колісних тракторів для сільськогосподарських робіт; 1-частини до колісних тракторів для сільськогосподарських робіт.

Умови поставки згідно специфікацій - ЕХW CANGZHOU, Китай, в Україну.

Товар транспортувався з порту Xingang в місті Tianjin (КНР) до міста Гданськ, Польща, у збірному контейнері, що підтверджується коносаментом № SZX230270506 від 07.03.2023. Після прибуття в порт Гданська, товар був відправлений в кінцевий пункт призначення в місті Харкові. Перетин митного кордону України відбувся в пункті пропуску Ягодин.

Вказаний товар заявлений до митного оформлення у Харківській митниці згідно митної декларації № 223UA807200005165U3 від 08.05.2023.

Разом з митною декларацією декларантом були подані: Пакувальний лист AGT 14022023 від 14.02.2023; Рахунок-фактура (інвойс) AGT 14022023 від 14.02.2023; Коносамент № 82X230270506 від 07.03.2023; Автотранспортна наклдна б/н від 28.04.2023; Декларація про походження товару А6Т14022023 від 14.02.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару пд№ 10 від 03.08.2022; Банківський платіжний документ, іцо стосується товару пд № 13 від 21.10.2022; Банківський платіжний документ, то стосується товару пд№14 від 23.11.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 16 від 12.12.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 6 від 04.04.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 8 від 26.07.2022; Банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 9 від 26.07.2022; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця по договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 130 від 10.04.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 172 від 27.04.2023; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг - платіжна інструкція № 460 від 13 04 2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка № А0000294 від 10.04.2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка № А0000294/1від 27.04.2023; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП"ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" від 05.05.2023; Розрахунок ціни (калькуляція) від 14.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №5 від 01.07.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №6 від 01.07.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)- специфікація № 7 від 01.07.2022.

08.05.2023 відповідач направив позивачу повідомлення про направлення додаткових документів.

Позивач листом № 09/05 віз 09.05.2023 повідомив, що всі наявні документи подані разом із митною декларацією та просив прийняти рішення.

09.05.2023 ТОВ ТК Агротрейд відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000237 від 09.05.2023 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2023/000227/2 від 09.05.2023.

Митним органом визначено митну вартість товару у розмірі 31890.19 доларів США за першу позицію митної декларації, 13142.36 доларів США - за другу, 4107.33 доларів США - за третю, 7402.50 доларів США - за четверту, 14673.13 доларів США - за п`яту, 14527.68 доларів США - за шосту та застосовано другорядний метод визначення митної вартості (резервний метод), розрахунок митної вартості складає: товар 1) 5,75 $/кг, товар 2) 6,16 $/кг, товар 3) 4,22 $/кг, товар 4) 4,20 $/кг, товар 5) 4.25 5/кг, товар 6) 5,22 5/кг.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію № 23UA807200005224U3 від 09.05.2023 з наданням гарантій відповідно до розділу X МК України.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ ТК Агротрейд (Покупець за контрактом) та Jinjiang Hangwan Automobile Parts Co., Ltd. (КНР) (ПРОДАВЕЦЬ) укладено контракт № JHA20210610 від 10.06.2023 р., умовами якого Продавець зобов`язується поставити на умовах FOB Сямень, що включає в себе вартість товару, його упакування і маркування, митне оформлення на території КНР, а також доставки і навантаження на транспортний засіб згідно Інкотермс-2010, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору відповідно до узгоджених Сторонами Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Договору і включають в себе ціну, кількість, асортимент і комплектність товару.

Згідно із специфікацією № 4 від 09.02.2023 за контрактом № JHA20210610 від 10.06.2023 поставлявся Товар: частини до колісних тракторів для сільгосп. робіт; 2) частини до колісних тракторів для сільгосп. робіт. Умови поставки згідно специфікації - FOB, Китай, в Україну.

Відповідно до даних МД № 23UA807200010051U9 від 09.08.2023, товар поставлений на умовах FOB CN Ningbo. Вказаний товар був заявлений до митного оформлення у Харківській митниці згідно митної декларації № 23UA807200010051U9 від 09.08.2023. Разом з митною декларацією були подані: Пакувальний лист (Packing list) №01062023 від 01.06.2023; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 20230209AGT від 09.02.2023; Коносамент (Bill of lading) №NGB7292700 від 07.06.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №SNGB7292700 від 31.07.2023; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23C3505B1522/00014 від 07.06.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 1 від10.02.2023; Банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 8 від 02.05.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги UA00077450 від 31 07 2023; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка № SNGB7292700 від 31.07.2023; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару -витяг з прайс-листа Jinjiang Н від 09.02.2023; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - висновок ДП "ДЕРЖЗОВН1ШІНФОРМ" від 31.01.2023; Розрахунок ціни (калькуляція) - калькуляція (19*44) від 09.02.2023; Розрахунок ціни (калькуляція) - калькуляція (хрестовина кардан) від 09.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) -специфікація № 4 від 09.02.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжуються поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № JHA20210610 від 10.06.2021; Договір про надання послуг митного брокера №001/19 від 24.04.2019; Інші некласифіковані документи - сертифікат ССРІТ № 233505В1/00 від 14.06.2023; Копія митної декларації країни відправлення №310120230518154463 від 02.06.2023; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA807200010051U9 від 09.08.2023. Митну вартість було визначено за основним методом (ціною договору).

09.08.2023 відповідач направив повідомлення про надання додаткових документів.

Листом № 09/08-1 від 09.08.2023 повзивчаем повідомено, що всі наявні документи подані разом із митною декларацією та просив прийняти рішення.

11.08.2023 р. митним органом ТОВ ТК Агротрейд відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000441 від 11.08.2023 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2023/000388/2 від 11.08.2023.

В обґрунтування зазначеного рішення відповідач зазначив, що надані документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари: зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; декларантом підприємства було надано до митниці митну декларацію країни відправлення без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МКУ та не зроблено верифікацію експортної митної декларації відповідно до вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10 16/11627-еп; відомості, вказані в митній декларації країни відправлення (не зазначено географічний пункт за умови поставки FОВ), відсутня дата інвойсу, не зазначено порт відправлення; дані, вказані в митній декларації країни відправлення (код товару), не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення; рахунок на оплату транспортних послуг надано від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданої СМR, тобто можливе недодання всіх складових до розрахунку митної вартості; в наданому рахунку транспортних послуг № UA00077450 від 31.07.2023. відсутня інформація щодо вартості експедиційних послуг за межами митної території України, що свідчить про можливість не додання всіх складових до розрахунку митної вартості декларантом; не надано договір транспортних послуг між експедитором та перевізником з КНР до Польщі, та з Польщі до України; відсутні платіжні документи щодо сплати фрахту, оскільки фрахт сплачений передоплатою, про що свідчить відмітка Freight collect в коносаменті № NGB7292700 від 07.06.2023, тобто, можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості.

Коригування митної вартості здійснено за другорядними методами (за резервним - по товару № 1, за ціною договору щодо ідентичних товарів по товару № 2). Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 7,01 $/кг, товар 2) 6.65 $/кг, згідно з яким митним органом було визначено митну вартість товару у розмірі 51600.61 доларів США за першу товарну позицію митної декларації, 598.50 доларів США - за другу.

Товар розмитнено за митною декларацією № 23UA807200010299U4 від 11.08.2023.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні вказаної частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав підстави для запиту у декларанта додаткових документів, у зв`язку з наявністю обґрунтованих сумнівів щодо митної вартості товару, зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів всупереч умовам зовнішньоекономічного контракту та наявності у відповідача з ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ізч.1ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України,при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема,витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59 і 60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей59 і 60 цьогоКодексу,за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України,документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);виписку з бухгалтерської документації;ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України,у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч.6,7ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1ст. 55 Митного кодексу України,рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннямистатті 58цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені впунктах 57 частини десятої статті 58цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.

Судовим розглядом встановлено, що джерелом інформації для прийняття оскаржуваних рішень, з врахуванням спрацювання ризику АСУР, є наявна в митному органі цінова інформація в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: МД № UА205140/2023/28958 від 13.04.2023, МД № UA305160/2023/13359 від 25.04.2023, МД № UA205140/2023/29144 від 12.04.2023, МД № UA205140/2023/29144 від 12.04.2023, МД № UA209170/2023/35277 від 08.05.2023, МД № UA408020/2023/26956 від 21.04.2023 та МД № UА500490/2023/4843 від 02.08.2023, № UА807200/2023/698 від 31.01.2023.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем зазначено лише номери та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20.

Щодо висновку контролюючого органу про ненадання позивачем декларації країни відправлення (експортної декларації), суд апеляційної інстанції зазначає, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений устатті 53 Митного кодексу Україниі в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення»

Аналогій висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 15.02.2024 р. у справі № 815/5838/17.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанціївважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000227/2 від 09.05.2023; № UA807000/2023/000388/2 від 11.08.2023 та карток відмови № UA807200/2023/000237 від 09.05.2023; № UA807200/2023/000441 від 11.08.2023 відмовити.

Із врахування задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 13931,95 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 17936,41, а всього 31868,36 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 16.11.2023 р. у справі № 640/16003/22, від 10.07.2024 р. у справі № 340/1498/22.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді першої інстанції, подано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/11-23 від 01.11.2023, розрахунку суми вартості послуг № 1 за договором № 01/11-23 від 01.11.2023 про надання професійної правничої допомоги адвоката від 01.11.2023, акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 01/11-23 від 01.11.2023 про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.11.2023, платіжну інструкцію № 1421 від 08.11.2023.

Також позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, подано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/11-23 від 01.11.2023, ордеру про надання правничої правової допомоги серії АР № 1148311 від 08.11.2023 р., платіжної інструкції від 04.07.2024 р., акту прийому-передачі виконаних робіт від 22.07.2024 р.

Із врахуванням вищевикладених обставин, з врахуванням документального підтвердження та співмірності обсягу виконаних робіт та складності справи,суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для збільшення суми витрат за надання правничої допомоги у суді першої інстанції, у звзязку з чим витрати на надання правничої допомоги в загальному розмірі 33000 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст.315, п. 4ч. 1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення увідповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування нормматеріального права.

Ізврахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважаєнеобхідним:скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 по справі № 520/32010/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними рішень Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000227/2 від 09.05.2023; № UA807000/2023/000388/2 від 11.08.2023 та карток відмови № UA807200/2023/000237 від 09.05.2023; № UA807200/2023/000441 від 11.08.2023; прийняти в цій частині постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" задовольнити; визнати протиправними рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000227/2 від 09.05.2023 р.; № UA807000/2023/000388/2 від 11.08.2023 р. та картки відмови № UA807200/2023/000237 від 09.05.2023 р.; № UA807200/2023/000441 від 11.08.2023 р.; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 р. по справі № 520/32010/23 скасувати в частині стягнення з Харківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" за рахунок бюджетних асигнувань суми сплаченого судового збору в розмірі 8453,65, суми витрат на правничу допомогу в розмірі 28000 грн.; стягнути з Харківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та подання апеляційної скарги в загальному розмірі 31868,36 грн. тавитрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 33000 грн.; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 р. по справі № 520/32010/23 залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 77,139, 242,243,308,311,315,317,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 по справі № 520/32010/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними рішень Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000227/2 від 09.05.2023 р.; № UA807000/2023/000388/2 від 11.08.2023 р. та карток відмови № UA807200/2023/000237 від 09.05.2023 р.; № UA807200/2023/000441 від 11.08.2023 р.

Прийняти в цій частині постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" задовольнити.

Визнати протиправними рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000227/2 від 09.05.2023 р.; № UA807000/2023/000388/2 від 11.08.2023 р. та картки відмови № UA807200/2023/000237 від 09.05.2023 р.; № UA807200/2023/000441 від 11.08.2023 р.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 р. по справі № 520/32010/23 скасувати в частині стягнення з Харківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" за рахунок бюджетних асигнувань суми сплаченого судового збору в розмірі 8453 (всім тисяч чотириста п`ятдесят три) гривні 65 копійок, суми витрат на правничу допомогу в розмірі 28000 гривень (двадцять вісім тисяч) гривень.

Стягнути з Харківської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "АГРОТРЕЙД" за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та подання апеляційної скарги в загальному розмірі 31868 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) гривень 36 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 33000 (тридцять три тисячі) гривень.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 р. по справі № 520/32010/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 04.09.2024 року