Постанова

від 05.09.2024 по справі 320/9175/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Справа № 320/9175/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль»

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - Відповідач) у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000042/2 від 17.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602076U3 від 16.02.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту).

Позивач також стверджував, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Крім того, ТОВ «Барбатекстіль» відзначило, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не довів, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена Позивачем під час його митного декларування та митного оформлення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції також відзначив, що ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Більш того, рівень митної вартості товару Позивача підтверджується наданими належними та допустимими доказами, які не викликають у суду сумнів у достовірності її визначення.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що в наданому до митного оформлення інвойсі ціна товару визначена на умовах CPT - KYIV, Україна, проте, декларантом в графі 20 ЕМД зазначено умови поставки CPT - Одеса, UA, що викликає сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості та достовірності наданої інформації. Крім того, інвойс не містить посилання на додаткову угоду від 09.12.2022.

Також, Апелянт стверджує, що судом не було витребувано у Позивача коносамент від 29.12.2022 та не досліджено переміщення товару від морського порту Constanta до міста Одеси, що може включати транзитне переміщення товару в рамках ЄС та витрати на виконання митних процедур.

Крім того, митний орган стверджує, що коносамент та інвойс подано без відміток митного органу, що передбачено ПКМУ №451 від 21.05.2012, що не дає можливості впевнитись, що вказаний документ прямував разом з товаром, а не був виготовлений на території України.

При цьому, Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно трактує надані ним докази та відзначає, що у своєму відзиві митниця не зазначала про відсутність в інвойсі та коносаменті відміток перевізника. Також Апелянт вказав, що суд не висловив правову позицію з цього питання.

Разом з тим, митний орган також наполягає на правомірності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товару.

На підтвердження правильності своєї позиції, митний орган посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 15 лютого 2022 року по справі №826/12901/17 та зазначає, що суд першої інстанції протиправно її не врахував під час прийняття рішення.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2023 та 08.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на правильності висновків суду першої інстанції.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.06.2020 між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ «Барбатекстіль» був укладений контракт №KPI/786/0306/2020 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.

Відповідно до пунктів 1-3 та 10 контракту продавець і Позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід`ємною частиною.

Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.

Ціна товару визначається на умовах CIF м. Одеса, Україна.

Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до контракту.

Оплата вартості партії товару здійснюється банківським переказом на рахунок продавця протягом 90 днів із моменту надходження товару від продавця позивачу.

Базові умови поставки - CIF м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).

Строк дії контракту припиняється зі спливом 3 (трьох) років із моменту підписання контракту. При цьому контракт продовжує свою дії навіть після припинення строку його дії щодо невиконаних зобов`язань сторін за цим контрактом.

Сторони можуть пролонгувати цей контракт шляхом підписання додаткової угоди.

01.10.2020 продавець та Позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою доповнили пункт 2 контракту положенням, відповідно до якого за домовленістю сторін оплата може здійснюватися на умовах 100% передоплати.

24.10.2022 продавець та Позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою, зокрема виклали абзац другий пункту 2, абзац перший пункту 3 та абзац другий пункту 5 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару визначається на умовах CIF/СРТ м. Одеса, Україна.

Базові умови поставки - CIF/СРТ м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).

Поставка товару від продавця супроводжується коносаментом, комерційним інвойсом, сертифікатом походження, пакувальним листом

09.12.2022 продавець та Позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою, зокрема виклали абзац другий пункту 2 та абзац перший пункту 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару визначається на умовах CIF/СРТ м. Одеса/Київ, Україна.

Базові умови поставки - CIF/СРТ м. Одеса/Київ, Україна (Incoterms 2010).

21.12.2022 продавець на виконання пункту 1 контракту виставив Позивачу до сплати інвойс №KPI/786/10542/2022 від 21.12.2022.

Загальна вартість товару, придбаного Позивачем згідно з інвойсом №KPI/786/10542/2022 від 21.12.2022, (далі - товар) склала 114 117,08 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010).

13.01.2023 Позивач у рахунок оплати придбаного ним товару за інвойсом №KPI/786/10542/2022 від 21.12.2022 перерахував на користь продавця 114 117,08 доларів США.

16.02.2023 Позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380602076U3, у графі 31 якої був зазначений товар, придбаний за інвойсом №KPI/786/10542/2022 від 21.12.2022, митна вартість якого склала 114 117,08 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 21.12.2022;

- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №KPI/786/10542/2022 від 21.12.2022;

- (0705) коносамент №AFI0177258 від 29.12.2022;

- (0730) автотранспортна накладна №5701 від 09.02.2023;

- (0861) сертифікат про походження товару №PTEA/CO/23-03870 від 03.01.2023;

- (3001) заключна виписка за період із 13.01.2023 по 13.01.2023, сформована АТ КБ «ПриватБанк» від 24.01.2023 за поточним рахунком №UA893052990000026002014911120;

- (3014) прайс-лист продавця б/н від 27.10.2022;

- (4103) додаткова угода б/н від 01.10.2020 до контракту;

- (4103) додаткова угода б/н від 23.03.2021 до контракту;

- (4103) додаткова угода б/н від 03.10.2022 до контракту;

- (4103) додаткова угода б/н від 24.10.2022 до контракту;

- (4104) контракт.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602076U3 від 16.02.2023 митної вартості товару, митний орган направив Позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602076U3 від 16.02.2023, встановлено, що надані Позивачем відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від Позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію тощо); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; замовлення відповідно до контракту; копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну)

На вказаний запит 17.02.2023 Позивачем були надані додаткові документи та інформація разом із супровідним листом №1702/23-02.

17.02.2023 Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000042/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №22UA100380602076U3 від 16.02.2023 скоригував із 114 117,08 доларів США до рівня 143 888,88 доларів США.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000151 від 17.02.2023.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380602141U1 від 17.02.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 217 742,58 грн.

8. Не погоджуючись з рішенням Відповідача про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

11. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України самостійно й на виконання вимог митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору, було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України.

12. Щодо доводів Апелянта про встановлення ним розбіжностей та невідповідностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне.

13. Так, митний орган стверджує, що в наданому до митного оформлення інвойсі ціна товару визначена на умовах CPT - KYIV, Україна, проте, декларантом в графі 20 ЕМД зазначено умови поставки CPT - Одеса, UA, що викликає сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості та достовірності наданої інформації.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, колегія суддів відзначає, що Позивачем до митного органу було надано, зокрема, контракт №KPI/786/0306/2020 від 03,06.2020 та додаткову угоду до вказаного контракту від 09.12.2022 згідно з якою сторони погодили, що базові умови поставки CIF/CPT Одеса/Київ, Україна (Інкотермс 2010). Також було надано інвойс №KPI/786/10542/2022 від 21.12.2022, у якому вказано умови поставки CPT Київ, Україна, що відповідає положенням пунктів 2 та 3 контракту в редакції додаткової угоди б/н від 09.12.2022.

14. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказане дозволяє прийти до висновку про допущення технічної помилки (описки) декларантом.

15. З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що товар постачався продавцем Позивачу саме на умовах CPT м. Київ, Україна, а вартість товару в розмірі 114 117,08 доларів США відповідає заявленій ним митній вартості товару й включає витрати пов`язані з транспортуванням товару, навантаження, вивантаження, обробку та сплати усіх податків, мита, зборів при здійсненні експортних митних процедур, транзитного перевезення через будь-яку країну.

16. При цьому, апеляційний суд відзначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

17. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд правомірно не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 лютого 2022 року у справі №826/12901/17, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. Так, у зазначеній справі судом встановлено, що у товаросупровідних документах були зазначені різні умови поставки. Однак, у справі, що розглядається, товаросупровідні документи, а також контракт з урахуванням додаткових угод не містять жодних суперечностей.

18. Твердження Апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно трактує надані ним докази, оскільки у своєму відзиві на позовну заяву митниця не зазначала про відсутність в інвойсі та коносаменті відміток перевізника колегія суддів вважає необґрунтованим та до уваги не приймає з огляду на наступне.

19. Як вбачається з матеріалів справи, Київська митниця саме у спірному рішенні вказала як одну з підстав для здійснення коригування митної вартості відсутність у коносаменті відміток як митного органу, так і перевізника /т.1 а.с. 51/.

20. Також Апелянт вказав, що суд не висловив правову позицію з цього питання. Однак, вказане спростовується матеріалами справи, а саме мотивувальною частиною оскаржуваного рішення. Позаяк, суд першої інстанції правильно зазначив, що необґрунтованим зі сторони Апелянта є наполягання про надання Позивачем коносамента №AFI0177258 від 29.12.2022 з відміткою прикордонної митниці, оскільки спірний товар переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.

21.Більш того, колегія суддів відзначає, що Позивачем надано до митного оформлення міжнародну товарно-транспортну накладну №5701 від 09.02.2023, яка містить відмітки митних органів України (Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України та самого Апелянта), як і наданий позивачем до митного оформлення інвойс №KPI/786/10542/2022 від 21.12.2022, виставлений продавцем /т.1 а.с. 120-121/.

22. Доводи Апелянта про те, що судом не було досліджено переміщення товару від морського порту Constanta до міста Одеси колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вже зазначалося раніше, вартість товару включає усі витрати пов`язані з його транспортуванням, зокрема й витрати які здійснюються під час транзитного перевезення товару через будь-яку країну й покладаються на продавця.

23. З огляду на усе, викладене вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що доводи Апелянта про те, що митниці заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, спростовуються з огляду на викладене вище та наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані Відповідачу під час проведення митних процедур.

24. При цьому, колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

25. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем надано усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

26. При цьому, колегія судів зазначає, що митні органи дійсно мають право реалізовувати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в цьому випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

27. Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, Апелянтом здійснено коригування заявленої Позивачем митної вартості товарів за резервним методом й відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. При цьому джерелом інформації були товар № 1 -5,86 дол. США (митна декларація від 31.01.2023 №UA50020/2023/1407).

28. У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

29. При цьому, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

30. Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що згідно з ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

31. Апеляційний суд відзначає, що резервний метод, який використав митний орган, є останнім можливим до застосування методом.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11 2018 по справі №826/16046/16.

32. З викладеного вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих Позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

33. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

34. Таким чином, документами, наданими Позивачем митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності, підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

35. Отже, Апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом.

36. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

37. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", відповідно до якої "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

38. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Надаючи оцінку всім доводам апеляційної скарги, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи та не порушено норми процесуального права при вирішенні питання про повернення позовної заяви.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року- без змін.

40. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 05 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк