Постанова

від 05.09.2024 по справі 300/7572/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7572/23 пров. № А/857/9352/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівСеника Р.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (прийняте суддею Кафарським В.В., м. Івано-Франківськ)у справі № 300/7572/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі В/Ч, відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу належного грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 16.06.2023 включно з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату належного грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 16.06.2023 включно з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язати відповідача провести розрахунок та виплату індексації з 2010 по червень 2023; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити вихідну допомогу із урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними дій В/Ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 16.06.2023 грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано В/Ч здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 29.01.2020 по 16.06.2023 з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії В/Ч щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 по 30.11.2015 із врахуванням базового місяця січень 2008. Зобов`язано В/Ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 по 30.11.2015 із врахуванням базового місяця січень 2008 із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії В/Ч щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008. Зобов`язано В/Ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії В/Ч щодо невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 4054,63 грн. з урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано В/Ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4054,63 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії В/Ч щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 16.06.2023 із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 4054,63 грн. з урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано В/Ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4054,63 грн. щомісячно за період з 01.01.2023 по 16.06.2023 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність В/Ч щодо невключення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення. Зобов`язано В/Ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення в сумі 4054,63 грн. на момент звільнення, та виплатити частину недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що визначення базового місяця починаючи з 01.12.2015 (з урахуванням змін до Порядку №1078, внесенихпостановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця. Зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась 01.01.2008 згідно ізпостановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294і діяла до 01.03.2018 згідно зпостановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Відтак, суд дійшов висновку про те, що базовим місяцем для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є січень 2008, а не січень 2016.

З 29.01.2020 дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). При цьому, встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22.

Незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 Постанови №481, Верховний Суд на день вирішення даного спору, не змінив (не відступив) від своїх попередніх висновків щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, що відображено в ухвалах 29.05.2023 у справі №400/4674/22, від 29.05.2023 у справі №400/114/23, від 22.05.2023 у справі №400/4428/22, від 15.05.2023 по адміністративних справах №420/7224/22, №420/7793/22, №420/7236/22, №420/9301/22, №420/9747/22 і №420/11734/22.

Станом на грудень 2015 розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі як і раніше - Постанови №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

При цьому, відповідно до довідки про розмір індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2017, для обрахунку індексації ОСОБА_1 відповідачем застосовувався як базовий місяць січень 2014, що є протиправним, оскільки за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.10.2023 у справі № 380/9726/20 та від 09.11.2023 у справі №560/6685/23.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а вказав, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101 відсоток - по 01 січня 2016 та в розмірі 103 відсотки - з 01 січня 2016. Отже, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Таким чином, у березні 2018 як місяці підвищення доходу позивача В/Ч НОМЕР_1 належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.

Починаючи з березня 2018 сума індексації позивача з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 становить в розмірі 4054,63 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу або до звільнення з військової служби.

Тобто, відповідач зобов`язаний був з березня 2018 виплачувати суму індексації грошового забезпечення, визначену на підставі наведених вище положень Порядку №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103%, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.

Також, протягом 2023 до моменту звільнення за ОСОБА_1 зберігається сума індексації заробітної плати та грошового забезпечення, яка виникла за період до січня 2023 (до зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17.

Також, вказує, що перерахунок позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 16.06.2023 у, проведений у відповідності до вимог чинного законодавства та керівних документів, а не примітки до Додатків 1 та 14 до Постанови №704, які не є нормою законодавства, а носять лише рекомендаційний характер, тим самим без вимог законодавства. Зазначає, що нарахування сум та визначення базового місяця індексації грошового забезпечення є виключними дискреційними повноваженнями відповідача.

Позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача видати на ім`я позивача довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника із урахуванням перерахунку грошового забезпечення є передчасною і такою, що задоволенню не підлягає, оскільки в спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що станом на теперішній час до пункту 4 Постанови №704 в останній редакції суб`єктом владних повноважень не внесено жодних змін. Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, за період з 29.01.2020 по 02.10.2020 є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018. Пункт 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018, не підлягає застосуванню, оскільки його частина суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII. Факт не застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат зазначається у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі №200/3757/20-а, від 18.02.2021 по справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 по справі №240/11952/19. Зазначає, що у період з 9 січня 2012 по 17 листопада 2017 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, що підтверджується витягами з наказів по стройовій частині командира В/Ч НОМЕР_1 . З приводу нарахування та виплати індексації доходів позивачу за період з 18.11.2017 по 28.02.2018 то, індексація у даний період позивачу, як і іншим військовослужбовцям, які перебувають на грошовому забезпеченні у В/Ч не нараховувалась і не виплачувалась, так як фінансування на вказані цілі не здійснювалось (інших коштів для здійснення нарахування та виплати індексації доходів у військовій частині не було), механізм нарахування та виплати індексації був відсутній. Зазначене вище підтверджується вказівкою директора Департаменту фінансів №248/1485 від 26.03.2018 та роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 04.07.2017 №220/5140 та від 08.08.2017 №78/0/66-17. Відповідно до вимог вказаних вище вказівок та роз`яснень, Порядок не передбачає черговість нарахування сум індексації та можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 2016 - по 2018. Зазначає, що В/Ч НОМЕР_2 виконала умови, визначені абзацом 1 пункту 3 Постанови № 1013, тому для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, як базовий місяць (місяць підвищення) врахувала січень 2016, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови № 1013. Окрім цього, з приводу періоду за який позивач визначає базовий місяць, зазначає, що Постановою №704 було змінено розміри посадових окладів військовослужбовців. Так, Постанова №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, набрала чинності з 01 березня 2018, а тому базовий місяць для нарахування індексації позивачу знову змінився (встановився) на 01 березня 2018. Вважає, що в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцію В/Ч НОМЕР_2 як органу, в якому перебував на фінансовому забезпечені. Вважає, що розрахунок індексації позивача є дискреційним повноваженням відповідача, тому що згідно з ст. ст. 5, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», повноваження відповідача відносно здійснення індексації грошового забезпечення є дискреційними, та у разі здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням певних методик та вірних показників для такої індексації судом, останній фактично перебере на себе відповідні функції, що не узгоджується з вимогами закону. Зазначає, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Наведене підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 № 78/о/66-17. При цьому, відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені Постановою № 1013. Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2023 №134, сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , техніка з системного адміністрування відділення будівництва функціонування системи зв`язку, звільнену наказом начальника 1899 центру супроводження функціонування системи зв`язку (по особовому складу) від 13.06.2023 №7-РС у запас за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII з 16.06.2023 виключено із списків особового складу В/Ч.

У зв`язку з тим, що грошове забезпечення виплачувалося позивачу не у повному розмірі, 16.06.2023 та 11.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявами про здійснення перерахунку та доплати по день звільнення позивача грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також щодо виплати індексації грошового забезпечення з 14.07.2010 по 16.06.2023.

Не отримавши у встановлений законом строк відповіді на свої звернення, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

З наведеної норми слідує, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі як і раніше - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі як і раніше - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно доЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон №1282-ХІІ) та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078(далі - Порядок №1078).

Згідно із абзацом 2статті 1 Закону1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першоїстатті 2 Закону1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостоюстатті 2 Закону1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ізстаттею 3 Закону1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3статті 1 Закону1282-ХІІ індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно ізстаттею 4 Закону1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цьогоЗакону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, шостоїстатті 5 Закону1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно ізстаттею 6 Закону1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбаченихст. 4 цього Законугрошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні від 15 жовтня 2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2ст. 233 Кодексу законів про працю УкраїниКонституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, «базовим» місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:

(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або

(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»(даліПостанова №1013) до Порядку №1078 внесені зміни, пункт 5 викладено в новій редакції.

Абзацами 1-2 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 1 грудня 2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.

Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

Для проведення індексації з 1 грудня 2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 1 грудня 2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

При цьому, розмір посадового окладу за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні, був визначенийпостановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(далі- Постанова №1294), якою затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1-8, 30-32; схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9-23; схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатком 24; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28, 33. Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018, коли набрала чинності Постанова №704.

Постанова №1294 набрала чинності 01.01.2008, а Постанова № 704 - 01.03.2018.

Таким чином, в контексті нової редакції Порядку №1078 саме січень 2008 слід вважати місяцем підвищення доходу для обчислення з 01.08.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення позивача, оскільки в цей місяць востаннє підвищувалися посадові оклади військовослужбовців в Україні.

Відповідач покликається на дискреційність власних повноважень щодо встановлення так званого базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення.

Втім, згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.04.2023 у справі №380/10594/21, у якій вказує, що у періоді з 1 грудня 2015 до 28 лютого 2018 повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101 відсоток до 1 січня 2016 чи 103 відсотки після 1 січня 2016, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Порядку №1078 у подібних правовідносинах викладені у постановах від 29 листопада 2021 у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 у справі №420/3593/20, від 23 березня 2023 у справі №400/3826/21 та ін.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 як місяця підвищення доходів, однак неправильно визначив період.

Так, щодо позовних вимог про зобов`язання В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 по 30.11.2015 із врахуванням базового місяця січень 2008 із урахуванням раніше виплачених сум та індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 із урахуванням раніше виплачених сум, то апеляційний суд погоджується з твердження відповідача, що такі задоволені судом першої інстанції за неповно з`ясованих обставин справи та порушення норм матеріального права, виходячи з такого.

Відповідно до статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану з 24 лютого 2022 по всій території України Указом Президента №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та знищенням документів, інформацію можливо було отримати лише шляхом відновлення.

З долучених до апеляційної скарги наказів В/Ч НОМЕР_1 вбачається, що у період з 9 січня 2012 по 17 листопада 2014 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З 03 грудня 2014 по 17 листопада 2017 позивачка перебувала у відпустці без збереження грошового забезпечення по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Згідно наказу ВЧ від 17.11.2017 № 232 ОСОБА_1 вважати такою, що прибула і приступила до виконання службових обов`язків з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 17.11.2017 року (а.с. 121 129).

Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є січень 2008 для періоду з 14.07.2010 по 18.11.2014 та з 17.11.2017 по 28.02.2018.

Щодо виплати індексації позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, то апеляційний суд зазначає таке.

01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Таким чином, у березні 2018 як місяці підвищення доходу позивача В/Ч НОМЕР_1 належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.

Судом встановлено і таке вбачається з довідки про розмір індексації, відповідач з березня 2018 по листопад 2018 не нараховував і не виплачував позивачу індексації, натомість нараховувалась, але не виплачувалась поточна індексація з грудня 2018 по грудень 2022 у відповідному розмірі.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Так, розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 сформував аналогічний висновок щодо права військовослужбовців на отримання індексації-різниці в період з 01.03.2018 по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду відповідно до норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Проаналізувавши довідку про розмір індексації, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у березні 2018 підвищення грошового доходу позивача у зв`язку зі зміною посадових окладів становило 408,52 грн. (8588,44 грн. (сума грошового забезпечення, виплаченого позивачу у березні 2018) 8179,92 грн. (сума грошового забезпечення, виплаченого позивачу у лютому 2018).

У березні 2018 прожитковий мінімум складав 1762 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 становить 4463,15 грн. (прожитковий мінімум (березень 2018) х величина приросту індексу споживчих цін/100).

Вказана сума індексації в розмірі 4463,15 грн. з величиною приросту індексу споживчих цін 253,3% була по березень 2018, оскільки в березні 2018 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. 408,52 грн. = 4054,63 грн.

Отже, починаючи з березня 2018 сума індексації позивача з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 становить в розмірі 4054,63 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу або до звільнення з військової служби.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був з березня 2018 виплачувати суму індексації грошового забезпечення, визначену на підставі наведених вище положень Порядку №1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103%, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації.

Однак, відповідачем нараховано, але не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з грудня 2018 по лютий 2019 у розмірі 71,08 грн. на місяць, з березня 2019 по червень 2019 - 134,47 грн. на місяць, з липня 2019 по листопад 2019 - 206,72 грн. на місяць, з грудня 2019 по червень 2020 - 216,51 грн. на місяць, з липня 2020 по листопад 2020 - 226,29 грн., за грудень 2020 - 233,81 грн. на місяць, з січня 2021 по березень 2021 - 331,42 грн. на місяць, з квітня 2021 по червень 2021 - 415,41 грн. на місяць з липня 2021 по листопад 2021 - 540,03 грн., з грудня 2021 по січень 2022 - 563,19 грн. на місяць, з лютого 2022 по травень 2022 - 672,35 грн., у червні 2022 - 1017,21 грн., у липні 2022 - 1066 грн., з серпня 2022 по жовтень 2022 - 1281,80 грн., з листопада 2022 по грудень 2022 - 1470,83 грн. (а.с. 20-22).

Щодо виплати індексації позивачу за період з 01.01.2023 по 16.06.2023, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Водночас, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинена на 2023 дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Так, проведення індексації регулюють Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.

Відповідно якщо дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023.

Однак, згідно із роз`ясненнями Мінекономіки від 21.02.2023 № 4707-05/7400-07, у 2023 не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), роз`яснення норм якого надає Міністерство соціальної політики України.

Водночас, станом на грудень 2022 різні категорії працівників отримували певні суми індексації, зокрема, заробітної плати та грошового забезпечення, які склалися внаслідок рівня інфляції за 2022 та попередні роки.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.

Так, відповідно до довідки про розмір індексації, відповідачем у 2023 індексація ОСОБА_1 не нараховувалась (а.с. 22).

Судом встановлено, що станом на грудень 2022 позивач мала право на виплату індексації різниці із урахуванням абз. 3, 4 п. 5 Порядку №1078 у розмірі 4054,63 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу або до звільнення з військової служби.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що протягом 2023 до моменту звільнення за ОСОБА_1 зберігається сума індексації заробітної плати та грошового забезпечення, яка виникла за період до січня 2023 (до зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити вихідну допомогу, апеляційний суд зазначає наступне

Так, відповідно до витягу із наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2023 №134, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 №393, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби за 26 років у календарному обчисленні.

Згідно із пунктом 1, 2 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам передбачено, затвердженого наказом Міністерства оборони від 07.06.2018 № 260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Враховуючи що, виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення також залежить від місячного грошового забезпечення, зокрема, від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх задоволення.

Щодо врахування у складі одноразової грошової допомоги при звільненні індексації, суд першої інстанції вірно зазначив, що індексація є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, можна зробити висновок, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19.

Так, у вказаній постанові резюмується, що субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 мала виплачуватися індексація-різниця у сумі 4054,63 грн., то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не включення до розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення, чим порушив законні права позивача.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17.

Щодо вимог виплати позивачу належного грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 16.06.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік, апеляційний суд зазначає наступне.

Станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018.

Водночас,Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»(далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріпленихКонституцією Українита законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановленийзаконом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, пунктом 8 «Прикінцевих положень» Закону України від 23.11.2018№2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік»було установлено, що у 2019 для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018.

У свою чергу,Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»(далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 на 2020 не містить.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 до 01.01.2020 - набрання чинностіЗаконом №294-IXне входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.

Разом з тим, 01.01.2017 набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі - Закон № 1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цимЗакономне застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017.

Однак, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленийзакономна 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням (постанова Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21).

Отже, з огляду на визначені в частині третійстатті 7 КАСУкраїни правила, а також зважаючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу -Закону № 294-IXіз використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічні за змістом висновки також містить і постанова Верховного Суду від 12 вересня 2022 по справі №500/1813/21.

Зокрема Верховний Суд в межах розгляду справи №500/1813/21 зробив наступні висновки:

«…. пунктом 8 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»було установлено, що у 2019 для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018.

У свою чергу,Закон № 294-IXта подальші закони про Державний бюджет на 2021-2023 роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2018 до 01.01.2020 - набрання чинностіЗаконом № 294-IXне входили в суперечність із актом вищої юридичної сили».

Таким чином, відповідні висновки фактично зводяться до того, що починаючи із 2020 підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови №704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу законам України про державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 роки із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

При цьому,постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, згідно з якими абзац перший цієї норми викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Зазначені зміни, що стосуються визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців виходячи з розміру 1762 гривні, набрали чинності 20.05.2023.

Таким чином, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у спірний період (29.01.2020-16.06.2023) має розраховуватись із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня 2020.

Відповідачем не спростовано, що при обчисленні грошового забезпечення ОСОБА_1 було застосовано розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020-2023 роках.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо видачі оновленої довідки із урахуванням перерахованого грошового забезпечення, виходячи з такого.

Судом встановлено і в матеріалах справи відсунуті докази звернення позивача до відповідача із заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення із урахуванням перерахунку грошового забезпечення із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та із урахуванням нарахованої індексації.

Право на включення оновленого грошового забезпечення, до довідки для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 набуде тільки після здійснення відповідного перерахунку розміру отримуваного нею грошового забезпечення за період, тобто за наслідками виконання відповідачем судового рішення в даній адміністративній справі.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, а саме доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про частково не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи лише в частині визнання протиправними дій В/Ч НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 по 30.11.2015 із врахуванням базового місяця січень 2008; зобов`язання В/Ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 по 30.11.2015 із врахуванням базового місяця січень 2008 із урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій В/Ч щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008; зобов`язання В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 із урахуванням раніше виплачених сум, а, відтак, скасування рішення суду в цій частині з прийняттям в цій частині нового, яким «Визнати протиправними дії В/Ч НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 по 18.11.2014 із врахуванням базового місяця січень 2008. Зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 по 18.11.2014 із врахуванням базового місяця січень 2008 із урахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправними дії В/Ч щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008. Зобов`язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2017 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 із урахуванням раніше виплачених сум».

В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято за повно з`ясованих обставин справи, з дотримання норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 300/7572/23 скасувати в частині (абзац 4 7):

«Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 року по 30.11.2015 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 року по 30.11.2015 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року із урахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року із урахуванням раніше виплачених сум» та в цій частині прийняти нове (абзац 4 -7):

«Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 року по 18.11.2014 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.07.2010 року по 18.11.2014 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року із урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2017 року по 28.02.2018 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2017 року по 28.02.2018 рік із врахуванням базового місяця січень 2008 року та із урахуванням раніше виплачених сум».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Р. П. Сеник Т. І. Шинкар