Постанова

від 28.08.2024 по справі 376/777/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/11452/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 376/777/24

28 серпня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Болотова Є.В.

- Музичко С.Г.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ справу за апеляційною скаргою представника Приватного підприємства «Агрофірма «Розволожжя» адвоката Поліщука Володимира Анатолійовича на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 22 березня 2024 року, про затвердження мирової угоди, постановлену під головуванням судді Коваленко О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

07 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, в якому просила:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 3.1292 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Шамраївської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224088200:05:013:0001, що належить ОСОБА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 2.898 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Антонівської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224088300:03:012:0011, що належить ОСОБА_3 .

Позов мотивовано тим, що 29 грудня 2023 року вона з відповідачами уклала, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3.1292 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Шамраївської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224088200:05:013:0001, що належить ОСОБА_2 та земельної ділянки, площею 2.898 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Антонівської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224088300:03:012:0011, що належить ОСОБА_3 . Нотаріально договір купівлі-продажу не посвідчувався, і угода ніде не реєструвалася. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу відповідачі власноручно написали розписки про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9000 доларів США та 4 700 доларів США. Після виконання зобов'язань покупця, відповідачі передали їй правовстановлюючі документи на земельні ділянки, якими вона відразу почала користуватися. Зазначала, що через деякий час вони звернулися до нотаріуса, але у реєстрації правочину було відмовлено, оскільки у відповідачів на той час були відсутні витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Згодом відповідачі відмовилися займатися документами, їх виготовленням, мотивуючи це відсутністю вільного часу.

Посилаючись на те, що дії відповідачів порушують її права, у зв'язку з чим вона не може здійснити реєстрацію права власності на земельні ділянки позивачка просила позов задовольнити.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 22 березня 2024 року затверджено мирову угоду, яка укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за умовами якої:

Визнано за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, площею 3.1292 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Шамраївської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224088200:05:013:0001, що належить ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, площею 2.898 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Антонівської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011, що належить ОСОБА_3 .

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ПП «Агрофірма «Розволожжя» адвокат Поліщук В.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду в частині затвердження мирової угоди, якою визнано право власності за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, площею 2.898 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Антонівської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011, та закриття провадження у справі, направити в цій частині справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПП «Агрофірма «Розволожжя» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн., на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн. та витрати, що пов'язані з явкою до суду в розмірі 4 500 грн., по 50% з кожного.

Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що оскаржувана ухвала порушує права підприємства, оскільки порушено право ПП «Агрофірма «Розволожжя» на передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку.

Вказував, що ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідним позовом не за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів, а з метою уникнення встановленого законом порядку відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення та обійти переважне право ПП «Агрофірма «Розволожжя» на передачу права купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку.

Зауважував, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224080300:03:012:0011 перебуває в оренді у ПП «Агрофірма «Розволожжя», строк дії договору до 23.06.2024 року, орендна плата згідно договору, сплачена за 2024 та 2025 роки, що підтверджується платіжною інструкцією № 449 від 06.01.2021 року.

В судовому засіданні представник ПП «Агрофірма «Розволожжя» адвокат Поліщук В.А. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про відкладення розгляду, пославшись на те, що вона не отримала апеляційну скаргу та ухвалу про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів, заслухавши думку представника апелянта та врахувавши, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу було надіслано ОСОБА_1 до електронного кабінету через підсистему «Електронний суд» 13 червня 2024 року, вважала, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити, та провести розгляд справи у її відсутність.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника ПП «Агрофірма «Розволожжя», перевіривши ухвалу суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сквирського районного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року, визнано за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку площею 2.898 га, яка розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011, що належала його батьку - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно договору оренди землі від 23.06.2025 року, земельна ділянка площею 2,898 га, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011, яка знаходиться в межах Антонівської сільської ради, перебуває в оренді ПП «Агрофірма «Розволожжя». Відповідно до додаткової угоди № 2 до договору оренди землі від 05 січня 2021 року, укладеної між ОСОБА_3 та ПП «Агрофірма «Розволожжя» було внесено зміни до договору оренди землі, у звязку із переходом права власності на орендовану земельні ділянку до іншої особи. Договір оренди укладено на 49 років, до 23 червня 2064 року.

Відповідно до п. 9.3.6. договору оренди, коли у орендаря виникає законна можливість набути у власність земельну ділянку, яка кореспондується за даним договором, та орендодавець вирішив її продати, то в такому випадку орендар буде мати беззаперечне і безумовне право (без жодних зобов'язань) придбати її у орендодавця за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні-якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону. Стосовно зазначеного в даному підпункті, Орендодавець чітко гарантує те, що він надасть Орендарю вищезазначене переважне право купівлі орендованої земельної ділянки і з цього приводу спочатку звернеться до орендаря.

Згідно платіжної інструкції № 449 від 06 січня 2021 року ПП «Агрофірма «Розволожжя» сплатило орендну плату за землю 2021-2025 р.р. у розмірі 40 529,97 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, нотаріально договір не посвідчувався і не реєструвався.

Згідно ксерокопії розписки від 29.12.2023 року, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4700 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки, площею 2,898 га, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011. Претензій до покупця не має, до суду звертатись не буде.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваною ухвалою зачіпаються права ПП «Агрофірма «Розволожжя», тому підприємство має право апеляційного оскарження вищевказаної ухвали.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підписали мирову угоду та подали її до суду на затвердження (а.с. 21-22).

Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції виходив того, що вона на визначених у ній умовах не суперечить закону, не порушує прав, свобод та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Згідно з ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч. 4 ст. 207 ЦПК України).

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що мирова угода про визнання права власності, зокрема, на земельну ділянку, площею 2.898 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Антонівської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011, порушує права та охоронювані законом інтереси ПП «Агрофірма «Розволожжя», оскільки суд першої інстанції не перевірив: чи перебуває земельна ділянка в оренді, чи має орендар переважне право на купівлі земельної ділянки та чи не порушено право орендаря на передачу переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення іншій особі, яка відповідно до закону може набути у власність таку земельну ділянку.

Таким чином, районний суд не перевірив чи не суперечать закону умови мирової угоди та чи не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, та дійшов суперечливого висновку про затвердження мирової угоди щодо визнання права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011 за позивачем.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала в частині затвердження мирової угоди затвердження мирової угоди, якою визнано право власності за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, площею 2.898 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Антонівської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011, та закриття провадження у в цій частині справи, постановлена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування ухвали суду в цій частині і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ст. 379 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи - частина 1 статті 133 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок апеляційного суду про наявність підстав скасування ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди в оскаржуваній частині, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги підлягає до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПП «Агрофірма «Розволожжя» по 1 514 грн. з кожного.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник ПП «Агрофірма «Розволожжя» - адвокат Поліщук В.А. в апеляційній скарзі просив стягнути на користь підприємства витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн. (розмір гонорару є фіксованим), та витрати, що пов'язані з явкою до суду в розмірі 4 500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалася ПП «Агрофірма «Розволожжя» на підставі договору № 17 про надання правничої допомоги від 19.04.2024 року, укладеного з АБ «Поліщук та партнери».

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 за надання послуг (правничої допомоги), Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському бюро 50 000 грн. Розмір гонорару є фіксованим.

Відповідно до п.п. 3.3 п. 3.1 Клієнт зобов'язується компенсувати Адвокатському бюро транспортні витрати в розмірі 1 500 грн. за одне прибуття до суду з метою виконання вказаного договору.

ПП «Агрофірма «Розволожжя» сплатило за правничу допомогу 54 500 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання адвоката про стягнення судових витрат та стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПП «Агрофірма «Розволожжя» витрат на правову допомогу та витрати, що пов'язані з явкою до суду у розмірі по 7 000 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Агрофірма «Розволожжя» адвоката Поліщука Володимира Анатолійовича - задовольнити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 22 березня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_1 , права власності на земельну ділянку, площею 2.898 га, яка розташована на території Сквирської міської ради (колишня територія Антонівської сільської ради) Білоцерківського району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224080300:03:012:0011, що належить ОСОБА_3 та закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Розволожжя» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 514 грн., витрат на правову допомогу та витрати, що пов`язані з явкою до суду у розмірі 7 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Розволожжя» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 514 грн., витрат на правову допомогу та витрати, що пов`язані з явкою до суду у розмірі 7 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2024 року.

Головуючий: Судді: