Ухвала

від 06.09.2024 по справі 127/15416/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/15416/22

Провадження № 22-ц/801/1520/2024

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.

Доповідач:Міхасішин І. В.

УХВАЛА

06 вересня 2024 рокуСправа № 127/15416/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В.,

суддів : Войтка Ю.Б. Стадника І.М.

розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення повторної судової експертизи подане 25 липня 2024 року ,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «УНІКА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне науково-виробничо-комерційне підприємство «Бікорт» про відшкодування шкоди, завданої ДТП,

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького апеляційного суду перебуває вищевказана цивільна справа з апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року.

Представником позивача двічі до суду апеляційної інстанції подавалось клопотання про призначення повторної судової експертизи, які судом були залишені без задоволення.

25 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення повторної судової експертизи.

Позиція апеляційного суду щодо вирішення клопотання про призначення повторної судової експертизи поданого 25 липня 2024 року

Відповідно до частин першої-четвертої статті12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою-третьою статті13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частинами першою - другою статті174ЦПКУкраїни при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно ізчастинами 1;2та 4;5;8 статті83ЦПК Українисторони таінші учасникисправи подаютьдокази усправі безпосередньодо суду. Позивач,особи,яким закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншихосіб,повинні податидокази разомз поданнямпозовної заяви. Якщодоказ неможе бутиподаний увстановлений закономстрок зоб`єктивних причин,учасник справиповинен проце письмовоповідомити судта зазначити:доказ,який неможе бутиподано;причини,з якихдоказ неможе бутиподано узазначений строк;докази,які підтверджують,що особаздійснила всізалежні віднеї дії,спрямовані наотримання вказаногодоказу. Увипадку визнанняповажними причиннеподання учасникомсправи доказіву встановленийзаконом строксуд можевстановити додатковийстрок дляподання вказанихдоказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

При поданні доказів учасник справи має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбаченіЦПКУкраїни.

У пунктах 6 та 7 частини другої статті43ЦПКУкраїни встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихЦПКУкраїни певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

За змістом статті126ЦПКУкраїни право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2024 року в відмовлено задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни про призначення повторної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної судової експертизи з тих підстав, що таке клопотання не заявлялось у суді першої інстанції та відсутності доказів неможливості вчинення такої процесуальної дії подання з причин, що об`єктивно не залежали від заявника (т. 2 а.с.52).

16 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чернілевська Руслана Віталіївна вдруге звернулась до апеляційного суду із клопотанням про призначення повторної судової експертизи, посилаючись на те, що з огляду на отриманий нею, вже після завершення розгляду справи судом першої інстанції, Висновок експертного дослідження від 10 червня 2024 року № ЕД-19/102-24/11014-ІТ, викликає обґрунтований сумнів правильність висновку експертів Вінницького відділення КНДСІЕ за результатами проведення судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи проведеної у цій справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2024 року визнано зловживанням процесуальними правами подання представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною клопотання від 16 липня 2024 року про призначення повторної судової експертизи та залишено його без розгляду.

25 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 особисто звернувся до апеляційного суду із таким же за змістом клопотанням про призначення повторної судової експертизи, посилаючись на те, що з огляду на отриманий новий доказ його адвокатом Чернілевською Р.В., а саме Висновок експертного дослідження від 10 червня 2024 року № ЕД-19/102-24/11014-ІТ, вже після завершення розгляду справи судом першої інстанції, викликає обґрунтований сумнів правильність висновку експертів Вінницького відділення КНДСІЕ за результатами проведення судової комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи проведеної у цій справі.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 756/671/19(провадження № 61-12536св20) зроблено висновок про те, щоєдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, передбачає наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії.

Водночас у зазначеному клопотанні відсутні доводи, про неможливість вчасно отримати такі докази як то до подачі позовної заяви чи під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду. Навпаки саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що подане позивачем клопотання від 25 липня 2024 року є таким, яке вже вирішено судом, а тому в його задоволені слід відмовити.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 182; 183; 371; 381 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 від 25 липня 2024 року про призначення повторної судової експертизи.

Ухвала набирає законної сили із дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник