Ухвала

від 03.09.2024 по справі 361/8241/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/8241/24

провадження № 1-кс/361/1598/24

03.09.2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представників заявника адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна,-

в с т а н о в и в :

Адвокат ОСОБА_3 ,в інтересах ОСОБА_5 ,звернулася дослідчого суддііз клопотанням,в якомупросить скасуватиарешт,накладений ухвалою слідчогосудді Броварськогоміськрайонного судуКиївської областівід 23травня 2024року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024116130000240 від 16.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:004:0003, площею (га): 0.1303 га, яка на праві власності належить ОСОБА_5 , відповідно до договору купівлі- продажу № 428 від 08 липня 2022 року, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 08 липня 2022 року та земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:004:0048,площею (га): 0.39111303 га, яка на праві власності належить ОСОБА_5 , відповідно до договору купівлі-продажу № 270 від 06 березня 2021 року, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 06 березня 2021 року, із забороною їх відчуження та будь-яким іншим чином розпорядження (користування) таким нерухомим майном, окрім як за цільовим призначенням.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що 15 серпня 2024 року я, як представник власника арештованого майна ОСОБА_6 , звернулася з клопотанням про скасування арешту на вище зазначені земельні ділянки до Броварської окружної прокуратури. 16 серпня 2024 року отримала відмову у задоволенні даного клопотання.

Також зазначає, що відповідно до витягу з ЄРДР від 16.05.2024 № 12034116130000240 за ознаками кримінального правопорушення, передбачення ч. 1 ст. 239-1 КК України слідує: «16.05.2024 о 17 годині 44 хвилини надійшло повідомлення на лінію 102 від працівника ГРПГІ ТУШ 40 про те що за адресою: АДРЕСА_1 невстановленими особами здійснюється незаконна діяльність щодо заволодіння ґрунтовим покривом ( поверхневим шаром) земель без робочого проекту землеустрою щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земель, що створило небезпеку для довкілля». Визначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 239-1 КК України.

Зазначає, що інкриміноване кримінальне правопорушення не відповідає дійсності, а правова кваліфікація не відповідає приписам ч. 1 ст. 239-1 КК України, а відповідає КУпАП ст. 53-3.

Вважає,що вищезазначені земельніділянки неможуть бутивизнані речовимидоказами, оскільки земельні ділянки не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.

Просить клопотання задовольнити.

В судовомузасіданні адвокати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особав інтересахякої поданоклопотання ОСОБА_5 просили клопотаннязадовольнити.Вказували,що інкримінованекримінальне правопорушенняне відповідаєдійсності,а правовакваліфікація невідповідає приписамч.1ст.239-1КК України,а відповідаєКУпАП ст.53-3.Крім того,зазначали,що зтравня 2024року,слідство посправі непроводиться,не допитанісвідки непроведені експертизи,підозра нікомуне повідомлялась,що всвою чергупозбавляє власникамайна уповній мірікористуватися своїммайном,а самеземельними ділянками.Заявляли клопотанняпро викликта допитв якостісвідка власникаавто,на якому,за твердженнямпрокурора,здійснювався вивіз ґрунтового покриву (поверхневого шару) землі за межі вказаних ділянок.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, просив у скасуванні арешту на вказані земельні ділянки відмовити.

Заслухавши думку представника власника майна, прокурора, вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього документи, слідчий суддя приходить до такого.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно до вимог ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Статтями 7,16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів судового провадження, сектором дізнання Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 16 травня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12024116130000240, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України.

В клопотанніпрокурора зазначено,що 16травня 2024року налінію 102надійшо повідомленнявід працівникаГРПП ТУШ40,про те,що заадресою: АДРЕСА_1 невстановленими особами здійснюється незаконна діяльність щодо заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель без робочого проекту землеустрою щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земель, що створило небезпеку для довкілля.

Досудовим розслідуванням встановлено, що знятий ґрунт та частина навалу ґрунту розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286400:02:004:0003 площа (га): 0.1303 га., яка відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна належить ОСОБА_5 , а інша частина контуру навалу ґрунту знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286400:02:004:0048 площа (га): 0.3911 га, яка відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна також належить ОСОБА_5

16 травня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 проведено огляд місця події за участю інженера землевпорядника, який в ході огляду здійснив кадастрову зйомку земельної ділянки та в подальшому сформував ситуаційну схему з нанесенням меж земельної ділянки згідно кадастрового поділу та відповідно зняття контуру меж родючого шару ґрунту.

Постановою старшого дізнавача сектору дізнання Броварського РУП ГУНП в Київській області від 17 травня 2024 року, земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:004:0003 площа (га): 0.1303 та земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:02:004:0048 площа (га): 0.3911 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

17 травня 2024 року прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на вказані земельні ділянки, які на праві власності належать ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2024 року клопотання задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.08.2024 по справі 361/4916/24 ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2024 року про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_5 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Слідчий суддя зауважує, що при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює наявність підстав для скасування арешту майна, а також оцінює наявність підстав відповідності даного майна критеріям, що встановлені ст. 98 КПК України.

Згідно з ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилання заявника на те, що земельні ділянки не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України є необґрунтованими. Оскільки, вказані земельні ділянки постановою старшого дізнавача сектору дізнання Броварського РУП ГУНП в Київській області 10 від 17 травня 2024 року обґрунтовано визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Частиною 1ст. 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження заявити клопотання про скасування арешту майна яке розглядається слідчим суддею або судом під час судового провадження.

В разі якщо підозрюваний, обвинувачений, їх захисники чи законні представники, інші власники або володільці майна, представники юридичної особи, щодо яких здійснюється провадження, доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано та за їх клопотанням ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження арешт майна може бути скасований повністю чи частково.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, правильності кваліфікації злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Виходячи з вищенаведеного, слідчий суддя вважає, що допит свідка, з підстав заявлених адвокатами та заявником є необґрунтованім та таким, що має ознаки втручання слідчого судді у процес досудового слідства, оскільки оцінка слідчим суддею доказів на даній стадії досудового слідства з ціллю встановлення відповідності кваліфікації кримінального правопорушення обставинам, які стали приводом порушення кримінального провадження не передбачено нормами КПК та тягне за собою наслідки перевищення слідчим суддею своїх повноважень.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно на цій стадії досудового розслідування накладено обґрунтовано, оскільки як вбачається з матеріалів клопотання майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, іншого судом не встановлено.

З огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, доводи заявника про те, що арешт на вказане майно накладено безпідставно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником не надано та судом не встановлено.

Також, слідчий суддя враховує, що накладення арешту на вказане майно було обумовлено необхідністю збереження речового доказу у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення можливості проведення відповідних слідчих дій та запобіганню ризику відчуження даного майна, з урахуванням того, що незастосування заборони на відчуження майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що заявником не доведено наявності правових підстав для скасування арешту майна, оскільки арештоване майно є речовим доказом в кримінальному провадженні, а тому в цілях подальшого безперешкодного та своєчасного проведення досудового розслідування, в задоволенні клопотання заявника слід відмовити.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 712/191/23 від 20 травня 2024 року, вказувала, що відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.

За таких обставин, ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, а також про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК у взаємозв`язку зі ст.ст. 170, 173, 174 КПК апеляційному оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.170,174,309,372,392,532 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

у задоволенніклопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасуванняарешту майнау кримінальномупровадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024116130000240 від 16.05.2024 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 239-1 КК України відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 06.09.2024 року

Слідчий суддя ОСОБА_1