Рішення

від 05.09.2024 по справі 382/1530/23

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1530/23

Провадження № 2/382/93/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 вересня 2024 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Матвієнко Ю. Л.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Вак О. В.,

представника Служби у справах дітей та сім`ї Гейко Л. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 382/1530/23 за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вак Ольги Володимирівни до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, відповідно до вимог якої просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони по справі від спільного життя мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після припинення шлюбних відносин діти залишилися проживати разом із матір`ю, відтак, з того часу позивачка самостійно займається вихованням дітей, забезпечує їх всім необхідним та піклується про їх фізичний і духовний розвиток. В свою чергу, батько дітей з часу припинення шлюбних відносин будь-якої участь у вихованні дітей не приймає та їх життям не цікавиться. Зокрема, відповідач ніякої уваги дітям не приділяє, злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, не цікавиться ними, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не спілкується з ними взагалі, тобто не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Як вбачається з довідки Яготинський ліцей № 1 від 04.09.2023 за № 94 за період навчання ОСОБА_3 у школі батько учениці у заклад освіти не з?являвся, з учителями та класним керівником не контактував. Участі у навчанні та вихованні доньки не приймав. Дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 та вітчима ОСОБА_5 . З довідки Яготинський ліцей № 1 від 04.09.2023 за № 95 вбачається, що за період навчання ОСОБА_4 у школі, батько учня у заклад освіти не з?являвся, з учителями та класним керівником не контактував. Участі у навчанні та вихованні сина не приймав. Дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 та вітчима ОСОБА_5 . З акту обстеження від 05.09.2023 вбачається, що зі слів сусідів діти перебувають на повному утримані матері: ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 участі у вихованні дітей не приймає. При цьому, відповідач не сплачує аліменти на утримання дітей, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів у вигляді 234965,07 грн. Таким чином, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов?язків.

Ухвалою від 04.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області в порядку ст. 19 Сімейного кодексу України надати висновок щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 05.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник служби у справах дітей та сім`ї в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, зазначила про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки останній не сплачує аліменти та взагалі не цікавиться життям своїх дітей, батьківські обов`язки не виконує.

Відповідач своїм правом подання відзиву не скористався, в судові засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, місце та час судового засідання, в тому числі шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, а також за останнім відомим місцем реєстрації в Україні, тож він вважається повідомленим належним чином. Крім того, інформація про розгляд справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України є доступною для учасників справи. Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію останнього щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка відповідача в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, при цьому у справі достатньо наявних матеріалів для її розгляду та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи. Заперечень щодо заочного розгляду справи не надійшло.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою інших учасників справи, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до позовної заяви та пояснень позивачки, наданих в судовому засіданні, сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували; проживали разом однією сім`єю за адресою проживання позивачки з 2008 по 2014 роки; після народження другої дитини (з 2014-2015 років) сторони фактично разом однією сім`єю не проживають; відповідач проживає окремо; відповідач з 2015 року ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, не спілкується з ними, фінансово не підтримує, аліменти не сплачує (має значу заборгованість), не піклується про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток; позивачка в 2023 році уклала новий шлюб (змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 ); діти продовжують проживати з нею та перебувають на її утриманні.

Судом встановлено, що сторони у справі не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 від 26.11.2009 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_2 від 05.08.2014 року.

Встановлено, що на виконанні у Яготинському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває судови наказ № 382/2179/19 від 16.12.2019 року, виданий Яготинським районним судом Київської області, відповідно до якого стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_8 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 10.12.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на серпень 2024 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір заборгованості за період з травня 2022 по серпень 2024 становить 234 965,07 грн.

Як вбачається із висновку Виконавчого комітету Яготинської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від № 401 від 05.12.2023 року, « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 03 липня 2023 року складений спеціалістами Служби у справах дітей та сім?ї. 3 акту вбачається, що в будинку створені належні умови для проживання та виховання дітей. ОСОБА_2 звільнився з Комунального підприємства Яготинської міської ради «Комунальник». ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 18 жовтня 2023 року складений спеціалістами Служби у справах дітей та сім?ї. 3 акту вбачається, що в будинку створені належні умови для проживання та виховання дітей, в будинку є місце для сну і відпочинку, є всі комунікації, достатньо одягу, засобів гігієни, продуктів харчування для дітей відповідно віку. Медичних протипоказань ОСОБА_1 , не має, у підтвердження надано довідки Комунального некомерційного підприємства Яготинської міської ради «Яготинська центральна міська лікарня» від 12 жовтня 2023 року № 219 та № 244 проте, що ОСОБА_1 , на диспансерному обліку у нарколога, психіатра не перебуває. З документів відомо, що ОСОБА_1 , мама дітей, працює прибиральником виробничих приміщень в Товаристві з Обмеженою Відповідальністю «Сільпо-Фуд». ОСОБА_4 є учнем 3 класу, ОСОБА_3 є ученицею 9 класу Яготинського ліцею № 1 Яготинської міської ради, характеризуються добре. Діти до школи приходить чисто одягнені та доглянуті, забезпечені всім необхідним для розвитку. З документів навчального закладу вбачається, що вихованням та утриманням займається лише мати, яка достатньо приділяє уваги вихованню дітей, батько ОСОБА_2 та виховні заходи, які відбуваються в закладі не приймає участі у навчально-виховному процесі, не відвідує батьківські збори та виховні заходи, які відбуваються в закладі. Для об?єктивного складання висновку до суду про доцільність чи недоцільність позбавлення одного з батьків батьківських прав необхідні аргументовані докази ухилення батьків від виконання, нехтування своїми батьківськими обов?язками. Так, батьків дитини було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Яготинській міській раді (далі Комісія). ОСОБА_2 повторно не з?явився на засідання Комісії, по суті справи аргументованих доказів, щодо недоцільності позбавлення його батьківських прав не надав зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов?язків, зокрема: не цікавиться життям та розвитком дітей, їх здоров?ям, не спілкується з ними, не дбає про матеріальне забезпечення.

За результатами розгляду Комісії з метою захисту прав та інтересів дітей складено висновок до суду про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як вбачається з акту обстеження від 05.09.2023 ОСОБА_1 зареєстроована та фактично проживає в м. Яготин разом із своєю неповнолітньою дочкою, ОСОБА_3 , 2009 р.н. та малолітнім сином, ОСОБА_4 , 2014 р.н. На даний час батько дітей ОСОБА_2 , 1979 р.н. фінансової допомоги не надає та не приймає ніякої участі у виховані дітей.

З довідки навчального закладу, виданій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що «вона дійсно навчається у 9-Б класі Яготинського ліцею № 1 Яготинської міської ради. За період навчання дитини у школі, ОСОБА_2 , батько учениці у заклад освіти не з`являвся, з учителями та класним керівником не контактував. Участі у навчанні та вихованні доньки не приймав. Дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 та вітчима ОСОБА_5 ».

З довідки навчального закладу, виданій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що «він дійсно навчається у 3-Б класі Яготинського ліцею № 1 Яготинської міської ради. За період навчання дитини у школі, ОСОБА_2 , батько учня у заклад освіти не з`являвся, з учителями та класним керівником не контактував. Участі у навчанні та вихованні сина не приймав. Дитина знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 та вітчима ОСОБА_5 ».

Відповідно до листа-відповіді від 25.07.2023 № 01-22/355 третьої особи на адресу позивачки, працівниками служби відвідано сім`ю ОСОБА_4 , й після бесіди з матір`ю відповідача ОСОБА_9 остання заперечила всі звинувачення в адресу свого сина, який бажає спілкуватися з дітьми, але колишня дружина ОСОБА_8 чинить перешкоди. Зі слів ОСОБА_9 , її син ОСОБА_10 офіційно працює робочим в комунальному підприємстві Яготинської міської ради «Комунальник» та сплачує аліменти. Мати відповідача зазначила, що відповідач виплатить заборгованість зі сплати аліментів після проведення експертизи ДНК та встановлення його батьківства. Відповідно до листа-відповіді від 04.08.2023 № 01-22/378 третьої особи на адресу позивачки, працівниками служби проведено бесіду з відповідачем ОСОБА_2 , останній заперечив звинувачення в свою адресу, зазначивши, що бажає спілкуватися з дітьми, але йому чинять перешкоди.

Із акту обстеження від 05.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає у приватному будинку. Разом з нею зареєстровані та фактично проживають неповнолітня донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та не зареєстрований, але фактично проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам та відносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 та ч. 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 127/34145/21 (провадження № 61-10347св22):

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58)».

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) вказано, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У рішенні від 30.06.2020 у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

Судом установлено, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин батьків (2014-2015 роки), діти постійно проживали та продовжують проживати з матір`ю, а відповідач з моменту проживання окремо фактично не виконує батьківських обов`язків щодо своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується письмовими доказами, зокрема, щодо несплати аліментів, неучасті у вихованні, спілкуванні з дітьми, не цікавиться їх життям, навчанням (в тому числі не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 закону України «Про охорону дитинства»).

Доказів на підтвердження виконання відповідачем, як батьком, батьківських обов`язків щодо дитини не надано та такі в матеріалах справи відсутні.

Суд зауважує, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у піклуванні, розвитку, вихованні дітей є мінімальною (несистематична примусова сплата аліментів, ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків, жодних дій, спрямованих навіть на мінімальне спілкування із дітьми, відповідач не вчиняє) та вочевидь недостатньою для забезпечення інтересів дітей, в тому числі для забезпечення їх виховання зі сторони батька, їх фізичного, духовного та морального розвитку, що в свою чергу свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

Також суд приймає до уваги, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, відповідач не проживав із дітьми однією сім`єю, та, відповідно, з цього часу фактично не бере участі у вихованні дітей, не піклується про них, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально належним чином, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дітей, як складову частину виховання, а також, незважаючи на судовий позов, та розгляду справи в суді свою поведінку щодо виконання своїх батьківських обов`язків не змінив (докази протилежного в матеріалах справи відсутні).

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд приймає до уваги та погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він фактично обґрунтований невиконанням ОСОБА_2 , батьківських обов`язків. Крім того, своєї позиції відповідач не виказав; жодних доказів про його намагання зберегти зв`язок з дітьми, та що він цікавиться життям своїх дітей, бажає брати участі в їх житті не надано.

До принципів правового статусу дитини, які випливають з міжнародно-правових документів, Конвенція про права дитини 1989 року відносить, зокрема:

- пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (стаття 3);

- принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (стаття 5);

- право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, стаття 12-15);

- принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (стаття 18).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності, на переконання суду, можуть перевищувати інтереси батьків.

Поряд з цим, судом встановлено, що з дня винесення висновку, а також протягом розгляду справи в суді, ОСОБА_2 не надав доказів на спростування доводів про невиконання ним своїх батьківських обов`язків, а також будь-яких доказів, що ним змінена його позиція щодо неучасті у вихованні і розвитку своєї доньки, що він бажає брати участь у житті дітей та вживає для цього практичні заходи. Не надано доказів й сплати заборгованості по аліментам.

Викладене свідчить про те, відповідач для себе належних висновків не зробив, реальних кроків щодо виховання та утримання дитини не вчинив. Обґрунтованих заперечень щодо позбавлення його батьківських прав суду не надав.

Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні батьком ОСОБА_2 неповнолітньої доньки та малолітнього сина, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об`єктивних даних, які б вказували на те, що відповідач намагався виконувати батьківські обов`язки але йому в цьому чинили перешкоди.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків, не утримує належним чином своїх дітей, не піклується про їх здоров`я, не приділяє достатньої уваги їх розвитку, фактично свідомо не бере участі в їхньому житті.

Аналізуючи викладене у своїй сукупності, суд дійшов до переконання про неможливість у цьому випадку зміни поведінки батька щодо невиконання ним своїх обов`язків, що допускає, за наявності свідомого волевиявлення відповідача щодо такої своєї винної поведінки, позбавлення його батьківських прав.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини, а також керуючись принципом найкращого забезпечення інтересів дитини, закріпленим у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, суд приходить до висновку про доведеність невиконання відповідачем батьківських обов`язків, умисність таких дій та свідоме нехтування ними, безвідповідальне ставлення до їх виконання.

Провівши ретельний аналіз можливих наслідків позбавлення відповідача батьківських прав в аспекті встановлених обставин, суд приходить до висновку, що саме застосування до нього крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно доньки забезпечить захист інтересів дитини, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку досягають цієї легітимної мети, а також є пропорційними (інтерес дитини переважає інтерес батька) і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п. 48 рішення від 18.12.2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України» та в п. 65 рішення № 46544/99 у справі «Кутцнер проти Німеччини».

Таким чином, позов про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає задоволенню.

За умов зміни (виключення) обставин, які стали підставою позбавлення батьківських прав, та при додержанні порядку, встановленого ст. 169 СК України, відповідач має право звернутися з позовом про поновлення його батьківських прав відносно дитини.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в розмірі 1073,60 грн за подання позову.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 280-284, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради про позбавлення батьківських прав, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради, код ЄДРПОУ 44086918, адреса місцезнаходження: м. Яготин Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 110.

Повне рішення складено та підписано 06.09.2024 року.

Суддя М. М. Нарольський