Рішення

від 27.08.2024 по справі 553/3130/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3130/23

Провадження № 2/553/377/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.08.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді: Тимчука Р.І.,

за участю секретаря: Михальченко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваагротранс», третя особа: ОСББ «Лисенка-64», про виділення в натурі частки нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ «Полтаваагротранс», третя особа: ОСББ «Лисенка-64», про виділення в натурі частки нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності та визнання права власності, в якому просила виділити 23/1000 частки в об`єкті нерухомого майна будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 для співвласника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в окремий об`єкт нерухомого майна у натурі, припинивши право спільної часткової власності та визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю, за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з кімнати (1) пл. 17.2 кв.м., загальною площею 17,2кв. м, з яких житлова 17,2 кв.м.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 24.11.2023 відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 06.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача адвокат Петько А.В. у судове засідання не з`явились продату час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Заяв або клопотань до суду не надали.

Представник третьої особи ОСББ «Лисенка-64» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, суд про причину неявки не повідомив. Про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, шляхом направлення поштових відправлень на адресу відповідача та шляхом розміщення оголошення на сайті суду. Про причини своєї неявки суд не повідомляв, відзив на позов та жодних клопотань чи заяв до суду не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено та підтверджено документально, що у відповідності договору купівлі-продажу від 02.08.2013 року, укладеним із ПАТ «Полтаваагротранс», ОСОБА_2 належало 23/1000 частки у праві власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . За договором у володіння та користування ОСОБА_2 перейшло: в будівлі гуртожитку «А-2»: кімната 2, пл. 17,2 кв.м., в загальному користуванні: коридор ІХ пл. 29.3 кв. м., кухня XVІІ пл. 18,6 кв.м., вмивальня XІV пл. 5,2 кв. м, вбиральня XV пл. 2,3 кв. м., вбиральня XVa пл. 1,0 кв.м., вбиральня XVб пл. 0,8 кв.м., коридор VIII пл. 6,5 кв. м., сходи XVIII пл. 8,6 кв. м. (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина складається з 23/1000 часток нежитлових будівель АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.08.2013 приватним нотаріусом ПМНО Карнарук Н.В. Вказане нежитлове приміщення має наступні характеристики: в будівлі гуртожитку «А-2»: кімната 2, пл. 17,2 кв.м., в загальному користуванні: коридор ІХ пл. 29.3 кв. м., кухня XVІІ пл. 18,6 кв.м., вмивальня XІV пл. 5,2 кв. м, вбиральня XV пл. 2,3 кв. м., вбиральня XVa пл. 1,0 кв.м., вбиральня XVб пл. 0,8 кв.м., коридор VIII пл. 6,5 кв. м., сходи XVIII пл. 8,6 кв. м. (а.с. 10).

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 10.10.2023 року та висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна від 11.10.2023, кімната АДРЕСА_3 , має: загальну площу 17.2 м. кв., житлову площу 17.2 м., є відокремленою, має окремий вихід і може бути виділена в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як слідує з положень ст. 370 ЦК Україниспіввласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Правовий режим спільної часткової власності визначено главою 26 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

За приписами ч. 2ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

При вирішенні питання про виділ частки має значення не встановлення порядку користування спільною власністю, а розміри часток співвласників.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною часткової власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, одночасно переходить право приватної власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта нерухомого майна, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст.ст. 370 - 372 ЦК України, які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності, допускаючи, проте, винятки із цього правила «з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Відповідно до пунктів 6,7 постанови Пленуму №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змістуст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою; право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання; у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється; така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4,12,89,259,263-265,282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваагротранс», третя особа: ОСББ «Лисенка-64», про виділення в натурі частки нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності та визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.

Виділити 23/1000 частки в об`єкті нерухомого майна будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 для співвласника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в окремий об`єкт нерухомого майна у натурі, припинивши право спільної часткової власності.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю, за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з кімнати (1) пл. 17.2 кв.м., загальною площею 17,2кв. м, з яких житлова 17,2 кв.м.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиР. І. Тимчук