Рішення

від 13.08.2024 по справі 756/14241/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/14241/23

Провадження № 2/756/996/24

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, Володарська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності у порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду міста Києва надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Мух К.Б. до відповідача Київської міської ради, треті особи: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, Володарська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності у порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач з жовтня 2004 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі, що належала сім`ї ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання вони були пов`язані спільним побутом, мали спільні доходи та витрати, вели спільне господарство. З 01.01.2006 ОСОБА_1 зареєстрована у житловому будинку, який належав на праві власності матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , де з 15.09.1998 був зареєстрований і сам ОСОБА_3 . ОСОБА_5 - батько ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті ОСОБА_3 звернувся до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, про що заведено спадкову справу №68086187. ОСОБА_4 відмовилася від спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. У 2022 році померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_3 не встиг оформити спадщину за своїм батьком ОСОБА_4 Квартира у м. Києві належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у рівних частинах на праві приватної власності, тобто, по 1/3 кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва від 27.11.1997, розпорядження №982, зареєстрованого в БТІ 22.12.1997 за реєстровим №2041. Оскільки, ОСОБА_3 вступив у спадщину на 1/3 частину квартири, що належала його батьку, станом на момент смерті ОСОБА_3 мав право на 2/3 частини квартири, з урахуванням його частки. 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про вступ у спадщину, на підставі якої Володарська районна державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу №71296679. 10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Володарської районної державної нотаріальної контори з метою отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину, проте отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із тим, шлюб між нею та ОСОБА_3 не було зареєстровано та вона не має правовстановлюючих документів на майно, що входить до спадщини. Наразі відсутні інші спадкоємці ОСОБА_3 , а оскільки ОСОБА_1 проживала з ним однією сім`єю більше п`яти років, вона має право на спадкування за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 . У зв`язку з наведеним, позивачка просить встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період часу з жовтня 2004 року по 11.11.2021 та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, Володарська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності у порядку спадкування за законом залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи проводити у загальному позовному порядку.

15.12.2023 до суду від Одинадцятої київської державної нотаріальної контори надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що по суті позову заперечень немає та просить здійснювати розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори та покладаються на рішення суду.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18.01.2024 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мух К.Б. про витребування доказів задоволено, витребувано у Одинадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №68086187, заведену після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також витребувано у Володарської районної державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №71296679, заведену після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26.01.2024 до суду від відповідача Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача просить ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та просить здійснювати розгляд справи без присутності представника Київської міської ради.

31.01.2024 на виконання вимог ухвали суду Володарська районна державна нотаріальна контора на адресу суду надіслала належним чином завірену копію спадкової справи № 61/2023, заведену після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29.02.2024 на виконання вимог ухвали суду Одинадцята київська державна нотаріальна контора на адресу суду надіслала належним чином завірену копію спадкової справи № 817/2021, заведену після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.03.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Мух К.Б. через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.03.2024.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28.03.2024 клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації інформацію, яка міститься в інформаційній системі «Реєстр територіальної громади міста Києва» про осіб, які були зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 07.02.2021 та 11.11.2021. Також витребувано у Одинадцятої київської державної нотаріальної контори інформацію чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

03.04.2024 до суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мух К.Б. через систему «Електронний суд» надіслала додаткові пояснення у справі.

12.04.2024 на адресу суду від Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли відомості, відповідно до яких за адресою: АДРЕСА_4 , були зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 10.01.1974; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 10.01.1974.

19.04.2024 на адресу суду від Одинадцятої київської державної нотаріальної контори надійшли відомості, що згідно перевірки алфавітних книг обліку спадкових справ, спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_4 не заводилась.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06.05.2024 викликано у судове засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, Володарська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності у порядку спадкування за законом закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.06.2024 на адресу суду від Одинадцятої київської державної нотаріальної контори надійшла інформаційна довідка зі Спадкового реєстру.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся. При цьому, від відповідача надійшов відзив, у якому серед іншого просить розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.

Представник Одинадцятої київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, при цьому, 15.12.2023 від Одинадцятої київської державної нотаріальної контори надійшов відзив, у якому серед іншого просить розглядати справу за відсутності представника нотаріальної контори.

Допитаний у судовому засіданні 30.07.2024 свідок ОСОБА_7 показала, що є рідною сестрою позивачки ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 мешкали разом з 2004 року по день його смерті у 2021 році за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, тощо.

Допитана у судовому засіданні 30.07.2024 свідок ОСОБА_8 показала, що є племінницею позивача, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 познайомились в 2004 році та переїхали до міста Києва, де мешкали разом. Вона неодноразово приїздила до них у гості, відносини між ОСОБА_1 та померлим були добрі, вони разом відпочивали.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, заслухавши учасників судового засідання, дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 14.04.1993 батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 27.11.1997 виданого Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м.Києва, квартира АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 та членами його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (в рівних долях).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09.02.2021.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .

З матеріалів спадкової справи № 817/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_5 , встановлено, що дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_4 03.08.2021 подала до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

При цьому, як убачається, 09.08.2021 до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від ОСОБА_3 поштовою кореспонденцією надійшла заява про прийняття спадщини від 06.08.2021, після смерті батька ОСОБА_5 .

За встановлених обставин, суд приходить висновку, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом та вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька. Однак, ОСОБА_3 не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.11.2021.

Відповідно до довідки, виданої Володарською селищною радою Білоцерківського району, Київської області від 03.03.2023 за № 241, за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , з 01.02.2006, та ОСОБА_3 , з 15.09.1998 по 11.11.2021.

26.09.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася до Володарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи №61/2023, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , інші особи, крім ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини не зверталися.

Постановою державного нотаріуса Володарської державної нотаріальної контори Дяченко Л.Є. від 10.10.2023 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують її родинні чи інші відносини зі спадкодавцем, а також у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Постановою державного нотаріуса Володарської державної нотаріальної контори Савченко М.А. від 26.03.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , на 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують її родинні чи інші відносини зі спадкодавцем, а також у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (стаття 1263 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постанові від 14 вересня 2022 року у справі №461/4020/19 Верховний Суд виходив з того, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати частину другу статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

В силу ч. ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.99 за N 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї") визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Встановлюючи факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у даному випадку суд враховує у сукупності всі ознаки, що притаманні визначенню сім`ї.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. А також взаємність прав та обов`язків, що передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків.

На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивач надала: квитанції про оплату комунальних послуг, фотографії, довідку видану Володарською селищною радою Білоцерківського району, Київської області від 03.03.2023 за № 241, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , з 01.02.2006, та ОСОБА_3 , з 15.09.1998 по 11.11.2021.

Постійне проживання позивача однією сім`єю з ОСОБА_3 з 2004 року по день його смерті підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Оцінюючи покази свідків, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, їх покази не суперечать іншим матеріалам справи. Тому і підстав для сумніву у правдивості доводів позивача про спільне проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 у суду немає.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить позивач, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з жовтня 2004 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , має для позивача юридичне значення і потрібне для реалізації спадкових прав, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як роз`яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як передбачено п.4.19 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

З урахуванням встановлених судом обставин про відсутність інших, крім позивача, спадкоємців які у встановлені законом строки прийняли спадщину, належним відповідачем в даній справі є Київська міська рада.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 набув право власності на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 27.11.1997 та прийняв спадщину - успадкував 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4 , проте не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, а отже згідно вищезазначених норм закону до складу спадщини після померлого ОСОБА_3 входить 2/3 частини вказаної квартири, однак правовстановлюючий документ у позивача відсутній та не може бути поданий спадкоємцем до нотаріальної контори, державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на 2/3 частини квартири.

В той же час обставин, які б вказували, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 набув або володів вищевказаним нерухомим майном неправомірно, або на вказане майно, окрім позивача в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, судом не встановлено.

Отже в частині позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом вимоги позивача також знайшли підтвердження за матеріалами справи, тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, Володарська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності у порядку спадкування за законом, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 10-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, Володарська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з жовтня 2004 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13.08.2024.

Відомості про сторін:

1. Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );

2. Відповідач: Київська міська рада (код ЄДРПОУ - 22883141, юридична адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36);

3. Третя особа: Одинадцята київська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ - 02883179, юридична адреса: 04212, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-д);

4. Третя особа - Володарська районна державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02884397, адреса: Київська область, Білоцерківський район, смт. Володарка, пл. Миру, 2).

Суддя М.М. Ткач