Постанова

від 28.08.2024 по справі 347/364/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/364/24

Провадження № 22-ц/4808/1157/24

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лукинюка Володимира Васильовича на ухвалу Косівського районного суду від 11 липня 2024 року, постановлену в складі судді Крилюк М.І., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Косівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , про виключення відомостей про померлу особу як батька із актового запису про народження дитини,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року адвокат Фалєєва Л.Л., діючи в інтересах позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , звернулася в суд з позовом до Косівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , про виключення відомостей про померлу особу як батька із актового запису про народження дитини.

У позовній заяві представник позивачів заявила клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання: чи є ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько ОСОБА_4 ) дідусем ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (син ОСОБА_4 ) його рідним братом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав клопотання про призначення у вказаній справі судової молекулярно-генетичної експертизи та просив його задовольнити.

Представники позивачів в справі, адвокати Санків І.В. та Фалєєва Л.Л., що брали участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, підтримали клопотання та просили з метою повного та всебічного розгляду справи по суті призначити судову молекулярно-генетичну експертизу.

Представник третьої особи ОСОБА_1 адвокат Лукинюк В.В. подав клопотання про залишення позову без руху (т. 1, а.с. 110-111), в якому вказував, що позовна заява, в якій міститься клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України не містить відомостей про наявність/відсутність електронного кабінету та відомостей про місцезнаходження оригіналів документів, наданих позивачами у якості доказів. Беручи участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, він висловив заперечення щодо призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, вважає що проведення такої слід було провести в порядку забезпечення доказів. Просив відмовити у клопотанні позивачів.

Ухвалою Косівського районного суду від 11 липня 2024 року задоволено клопотання позивачів про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у вказаній справі.

Призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, поставивши перед експертами питання: Чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько ОСОБА_4 ), дідусем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син ОСОБА_4 ), його рідним братом.

Проведення експертизи доручено експертам Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Постановлено надати судовим експертам Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України дозвіл на відібрання експериментальних зразків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дозвіл на часткове або повне знищення об`єктів експертизи - біологічних зразків вказаних осіб.

Зобов`язано сторін, учасників проведення експертизи, прибути на виклик експерта до Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для відібрання біологічних зразків та проведення експертного дослідження.

Витрати на проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_3 та зобов`язано його провести оплату за проведення даного експертного дослідження.

Роз`яснено учасникам справи наслідки ухилення від участі в експертизі, а саме те, що згідно зі статтею 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Надано експерту строк для проведення експертизи два місяці.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, представник третьої особи ОСОБА_1 адвокат Лукинюк В.В. подав апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України проведення експертизи є одним із способів забезпечення доказів, а за подання заяви про забезпечення доказів мав бути сплачений судовий збір. У зв`язку із несплатою позивачами судового збору заява про забезпечення доказів в порядку ч. 4 ст. 117 ЦПК України повинна бути повернута заявнику.

Також стверджує, що позовна заява, в якій міститься клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, не містить відомостей про наявність/відсутність електронного кабінету та відомостей про місцезнаходження оригіналів документів, наданих позивачами у якості доказів. У зв`язку із цим АБ «Лукинюка» подано клопотання про залишення позову без руху, яке суд мав розглянути першочергово. Проте суд перейшов до розгляду клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, що призвело до порушення принципу верховенства права та змагальності сторін.

Вказує, що представники позивачів були допущені до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, незважаючи на порушення ними строку подачі відповідної заяви (не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання), що свідчить про необ`єктивність та порушення судом процесуальних вимог.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, клопотання представника позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи повернути без розгляду, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у вигляді судового збору в сумі 605,60 грн.

Представник ОСОБА_3 адвокат Санкін А.В. та представник ОСОБА_2 адвокат Фалєєва Л.Л. подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вказали, що вважають, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають матеріалам справи, а скарга не підлягає задоволенню.

Так, твердження представника третьої особи про те, що заявником мав би бути сплачений судовий збір, не заслуговують на увагу, оскільки ними не подавалася заява про забезпечення доказів в порядку, визначеному параграфом 8 глави 5 ЦПК України.

Вирішення питання відповідності позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України є дискреційним повноваженням суду на певній стадії судового розгляду. А в разі невинесення ухвали про залишення позовної заяви без руху остання вважається такою, що відповідає вимогам ЦПК України. Тому незважаючи на недоліки позовної заяви, оскаржувана ухвала прийнята законно.

Що стосується порушення судом вимог об`єктивності та допуску до участі в судовому засіданні в режимі відео конференції, то зазначають, що такі твердження не відповідають дійсності. Відповідні заяви представниками позивачів були направлені до суду у встановлений законом строк. І відсутні факти, які б свідчили про упереджене ставлення суду до котроїсь зі сторін.

В засіданні суду апеляційної інстанції позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) доводи апеляційної скарги заперечили з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи, в засідання суду апеляційної інстанції не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову у цій справі є виключення з актового запису №23 від 18 вересня 2006 року про народження ОСОБА_5 даних про те, що його батьком є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та зобов`язання Косівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану виключити вказані дані із зазначеного актового запису.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (ст. 104 ЦПК України).

Згідно з висновком постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року по справі №478/690/18 висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи та беручи до уваги необхідність доведення споріднення сина позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 з малолітньою дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , належними та безспірними доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у справі необхідно призначити судову молекулярно-генетичну експертизу.

Апеляційна скарга містить доводи щодо скасування оскарженої ухвали з процесуальних мотивів.

Зокрема, що стосується доводів апеляційної скарги про те, що проведення експертизи є одним із способів забезпечення доказів, тому за подання такої заяви мав бути сплачений судовий збір, а у зв`язку із його несплатою така заява мала бути повернута заявнику, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 116 ЦПК України встановлені підстави та порядок забезпечення доказів.

Згідно частини першої ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (ч. 2 ст. 116 ЦПК України).

У змагальному процесі обов`язки мають як сторони, так і суд, який зобов`язаний забезпечити змагальність процесу.

Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Частиною 3 ст. 116 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Статтею 117 ЦПК України визначені вимоги до заяви про забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 ЦПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Згідно вимог ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Разом з тим, ст. 182 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Ці процесуальні дії спрямовані на досягнення різної мети. Їх ототожнення є хибним. Адже за такої позиції в осіб, які беруть участь у справі, звужується перелік процесуальних інструментів завдяки яким вони можуть доказати свою позицію у справі, що призводить до обмеження їхніх прав у процесі та перешкоджає досягненню завдань цивільного судочинства.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року у справі №520/14132/18 (провадження №61-13531сво21) зазначено, що у кожному конкретному випадку необхідно враховувати не лише резолютивну частину ухвали суду першої інстанції, а й сутність клопотання учасника справи та за якою процедурою суд розглянув таке клопотання: як витребування доказів чи як забезпечення доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі за №9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що питання щодо забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним та є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Схожі висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №635/7732/19 (провадження №61-19460ск20).

Зі змісту поданого стороною позивачів клопотання про призначення експертизи, яке міститься у позовній заяві, вбачається, що в ньому відсутні будь-які посилання на положення ст. 117 ЦПК України та що таке клопотання подається до суду в порядку забезпечення доказів. А тому суд першої інстанції правильно розглянув його як клопотання про призначення експертизи, яке відповідає вимогам, установленими цивільним процесуальним кодексом України, за подання якого не передбачено сплату судового збору.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що позовна заява, в якій міститься клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України не містить відомостей про наявність/відсутність електронного кабінету та відомостей про місцезнаходження оригіналів документів, наданих позивачами у якості доказів, тому відкриття провадження у справі призвело до порушення принципу верховенства права та змагальності сторін, колегія суддів також відхиляє.

Так, ЦПК України визначено порядок судового розгляду позовних заяв. Відповідно до приписів ст.ст. 185, 187 ЦПК України вирішення питання відповідності позовної заяви вимогам ст.175 ЦПК України є дискреційним повноваженням суду, яке здійснюється на певній стадії судового розгляду. Отже, аналізуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку про те, що вимога суворо дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої певні недоліки, допущені стороною, не впливають на розгляд справи по суті, тобто негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності) є надмірним формалізмом, який порушує ст. 9 Конвенції.

У справі, яка розглядається, незазначення у позовній заяві відомостей про наявність/відсутність електронного кабінету та місця знаходження оригіналів документів, доданих до позовної заяви у якості доказів, є порушенням вимог ст. 175 ЦПК України. Однак із матеріалів справи встановлено, що представники позивачів мають зареєстровані електронні кабінети, а суд має можливість у будь-який час упевнитись у наявності оригіналів документів шляхом витребування їх в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України тощо.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо необ`єктивності та порушення судом процесуальних вимог, що полягає у допущені представники позивачів до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, незважаючи на порушення ними строку подачі відповідної заяви (не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання), то такі не відповідають дійсності.

Положенням ч. 2 ст. 212 КПК України визначено, що заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду подається не пізніше ніж за 5 днів до судового засідання.

Із матеріалів справи встановлено, що представники позивачів подали заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.07.2024 року (т. 1, а.с. 152-155, а.с. 170-172), тобто за п`ять днів до судового засідання, яке відбулося 11.07.2024 року за їх участю в такому режимі. Отже, з дотриманням передбаченого законом строку.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лукинюка Володимира Васильовича необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Косівського районного суду від 11 липня 2024 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лукинюка Володимира Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Косівського районного суду від 11 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: О.В. Пнівчук

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 06 вересня 2024 року.