Постанова

від 06.09.2024 по справі 914/2725/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2024 р. Справа №914/2725/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників:

прокурор Майорчак В.М.

від позивача-1 Палко Д.І. (самопредставництво)

від відповідача Шумелда Р.І. (адвокатка);

третьої особи -2 - Котік О.С. (самопредставництво) та Деленко П.В (самопредставництво);

розглянувши апеляційну скаргузаступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (вх.ЗАГС №01- 05/1398/24 від 15.05.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 (повне рішення - 29.04.2024, суддя Коссак С.М.)

у справі№914/2725/23

за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі:

позивача-1Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

позивача-2Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками "Пролісок", м.Моршин

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача-1:Моршинська міська рада, м. Моршин

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача-2Санаторій Моршин-прикордонник Державної прикордонної служби України, м.Моршин

проскасування державною реєстрації речового права з одночасним припиненням такого права

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернувся керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі: позивача-1 - Львівської обласної державної адміністрації та позивача-2: Адміністрації Державної прикордонної служби України з позовом до відповідача - ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на об`єкт нерухомого майна - гідроспоруду (опис: тип конструкції греблі (дамби) - трапецеїдальна, земельна та З/Б, загальна довжина греблі 136 метрів, загальна ширина греблі 4 метра, максимальна висота греблі 7 метрів, тип шлюзів - шандорний (монах) 2 шт., водоскидна споруда шандона: матеріал З/Б, висота входу 8 метрів, ширина входу 1,5 метра, пропускна здатність 1,5 м. куб./с, водоскидна споруда паводкова: матеріал З/Б, висота входу 1 метр, ширина входу 1,8 метра, пропускна здатність 3,5 м. куб./с, причал: матеріал дерево, метал площею 14,3 кв. м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3, на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича від 16.10.2020 № 54613702, з одночасним припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.А. прийнято рішення № 54613702 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на вказану вище гідроспоруду (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253). Водночас відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 5,1030 га, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, на якій розташована вказана вище гідроспоруда, належить до державної форми власності, власником якої є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації. При цьому, на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 27.06.2018 №639/0/5-18 вказану земельну ділянку надано Адміністрації Державної прикордонної служби України в постійне користування.

Зазначає, що скільки гідротехнічна споруда водного об`єкта не наділена всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то це в свою чергу унеможливлює прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Господарський суд Львівської області рішенням від 18.04.2024 у справі №914/2725/23 у задоволені позову відмовив.

Вказане рішення мотивоване тим, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки задоволення позову про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно не призведе до відновлення порушеного права позивачів через облік спірного майна як безхазяйного, а відтак позивачам воно не належить.

При цьому, суд вказав, що реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем прямо порушує інтереси територіальної громади, оскільки зазначене майно зареєстроване як безхазяйне. Вказане суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства, які визначають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на такі обставини:

- судом першої інстанції не враховано, що при визначенні споруд, права на які підлягають державній реєстрації, необхідно враховувати, що для таких споруд повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені статтею 181 Цивільного кодексу України, а саме: розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі. В той же час, спірна гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, а тому зазначений об`єкт, не підлягає обов`язковій державній реєстрації;

-необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про пряме порушення інтересів територіальної громади внаслідок реєстрації права власності на гідроспоруду за відповідачем через реєстрацію вказаного майна як безхазяйного, оскільки спірна гідроспоруда розташування в межах земельної ділянки державної форми власності, правокористувачем якої є АДПС України. Відтак дана гідротехнічна споруда є цілісною з земельною ділянкою, на якій знаходиться, та не може бути розділена від земельної ділянки та водяного плеса, для обслуговування якого вона розташована;

-водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт;

-оскільки предметом спору є об`єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда ставка, яка розташована на земельній ділянці, що згідно з даними Державного реєстру прав перебуває у держаній власності, то питання права власності на цей об`єкт безпосередньо стосується інтересів держави в особі розпорядника земельної ділянки - Львівської ОДА та суб`єкта права постійного користування нею - АДПС України.

Третя особа - Санаторій Моршин - прикордонник ДПС України подала пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Покликається на те, що гідротехнічна споруда водного об`єкта не наділена всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу унеможливлює прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зазначає, що за результатами проведення обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, площею 5,1030 га, було встановлено, що на земельній ділянці розташовані гідротехнічна споруда, підпірна стінка довжиною 80 метрів відповідно до наявних межових знаків. Суд першої інстанції не врахував, що згідно розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 27.06.2018 №639/0/5-18 «Про надання в постійне користування земельних ділянок» затверджено АДПС України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (кадастрові номери: 4610700000:01:006:0051 та 4625384000:02:000:0100) в натурі; припинено ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» право користування вказаними земельними ділянками; надано в постійне користування АДПС України в постійне користування ці земельні ділянки.

Оскільки земельна ділянка, на якій розміщено гідроспоруду, є власністю держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та передана АДПС України на праві постійного користування, а поза як, гідроспоруда пов`язана із цією землею, то у даному випадку наявна незаконна державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Відповідачем подано пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Свою правову позицію обґрунтовує такими обставинами:

-гідротехнічні споруди є об`єктами нерухомого майна та підлягають державній реєстрації в державному реєстрі речових прав;

-обставини, викладені в апеляційній скарзі, як і в позовній заяві, не підтверджуються належними та допустимими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи;

-відповідач набув право власності на спірну гідроспоруду у спосіб її спорудження в процесі проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації (паводку), тобто в порядку, передбаченому 1, 2 ст. 331 ЦК України;

-права позивачів у спірних правовідносинах не порушено і позивачами обрано неналежний спосіб захисту.

24.07.2024 Санаторій Моршин - прикордонник ДПС України подало клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: лист до Львівської ОДА №10/454-24-Вих від 29.05.2024 «Щодо виправлення описки»; розпорядження Львівської ОДА №86/0/5-24 від 19.07.2024 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27.06.2018 №639/0/5-18»; повістка про виклик представника санаторію «Моршин-Прикордонник» на допит від 09.07.2024; постанова про об`єднання кримінальних проваджень в одне кримінальне провадження від 03.05.2024; витяг із ЄРДР від 25.06.2024; акт камеральної перевірки від 08.09.2023 та наказ Міністерства юстиції України від 08.09.2023 №3229/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича».

Водночас заявлено клопотання про поновлення строку на їх подання, яке обґрунтовує тим, що подані розпорядження Львівської ОДА від 19.07.2024 №86/0/5-24 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27.06.2018 №639/0/5-18» та акт камеральної перевірки від 08.09.2023 це додаткові докази, документи, які під час розгляду даного спору у суді апеляційної інстанції співвідносяться із тими, що були предметом розгляду у першій інстанції, та додатково підтверджують встановлені місцевим господарським судом обставини справи. Щодо акту камеральної перевірки зазначає, що у зв`язку з перенаправленням матеріалів кримінальних проваджень та постійною зміною слідчих, які розслідували зазначені кримінальні провадження, санаторію не було відомо про проведення камеральної перевірки за клопотанням слідчого та про винесення акту від 08.09.2023. Про існування такого стало відомо, коли представника санаторію викликали на допит та після ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових обставинах, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з підстав, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що докази, які третя особа просить долучити, не були предметом розгляду в суді першої інстанції і апелянт не обґрунтував неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції. Більше того, частина цих доказ не існувала станом на час ухвалення оскаржуваного рішення. Відтак колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів, а подані докази не бере до уваги та не надає їм правової оцінки.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.

06.08.2024 в судове засідання з`явилися представники: позивача-1, відповідача, третьої особи на стороні позивача-2 та прокурор, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Представники позивача-2 та третьої особи на стороні позивача-1 не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене та те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 5,1030 га, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, належить до державної форми власності, власником якої є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 27.06.2018 № 639/0/5- 18 «Про надання в постійне користування земельних ділянок» затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі - АДПС України) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,1030 га (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Цим розпорядженням вказану земельну ділянку надано АДПС України в постійне користування.

27.06.2018, на підставі зазначеного вище розпорядження, земельну ділянку площею 5,1030 га (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100), що знаходиться на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на праві постійного користування АДПС України.

У грудні 2018 року ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської ОДА №639/0/5-18 від 27.06.2018.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 914/2381/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 , у позові ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 вказані рішення та постанову про відмову у задоволенні позову залишено без змін.

Рішеннями ХVІІ-тої позачергової сесії VІІ-го демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 14.12.2017 № 464 та № 498 присвоєно поштовий номер « 1а» по вулиці Проліскова на території Лисовицької сільської ради за межами населеного пункту безгосподарського нерухомого майна гідротехнічних споруд, а саме: земляній дамбі орієнтовною довжиною 230 м, та вирішено звернутись із заявою до Центру надання адміністративних послуг при Стрийській районній державній адміністрації про прийняття на облік безгосподарного нерухомого майна гідротехнічних споруд, які розташовані за межами с. Баня Лисовицька в межах територіального устрою Лисовицької сільської ради за адресою: вул. Проліскова, 1а, а саме: земляна дамба орієнтовною довжиною 230 м, 2 металеві водоспуски діаметром 50 см, які знаходяться в задовільному стані. Балансоутримувача / орендаря немає.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна від 06.02.2018 вбачається, що цього ж дня прийнято рішення № 39528604 про взяття на облік зазначеної гідроспоруди, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 1а.

В подальшому, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.03.2019 у справі №456/717/19 відкрито провадження за заявою Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність територіальної громади.

26.07.2019 за клопотанням Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області закрито провадження у вказаній справі у зв`язку з відмовою від позову.

16.10.2020 державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.А. прийнято рішення № 54613702 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на гідроспоруду (опис: тип конструкції греблі (дамби) трапецеїдальна, земельна та З/Б, загальна довжина греблі 136 метрів, загальна ширина греблі 4 метра, максимальна висота греблі 7 метрів, тип шлюзів шандорний (монах) 2 шт., водоскидна споруда шандона: матеріал З/Б, висота входу 8 метрів, ширина входу 1,5 метра, пропускна здатність 1,5 м. куб./с, водоскидна споруда паводкова: матеріал З/Б, висота входу 1 метр, ширина входу 1,8 метра, пропускна здатність 3,5 м. куб./с, причал: матеріал дерево, метал площею 14,3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253).

Підставою для державної реєстрації на вказаний об`єкт державний реєстратор зазначив: - технічний паспорт від 12.10.2020 № 458-68/20, виданий ФОП Вітковичем М.І.; - паспорт ставка від червня 2002 року б/н; - земельний сервітут: право проїзду на транспортному засобі по наявній дамбі від 2008 року; - статут ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» від 28.04.2015.

З листа Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (надалі - БУВР Західного Бугу та Сяну) від 31.05.2023 № 18/746 вбачається таке.

На виконання п. 5 плану організації виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України від 21.04.2021 № 180, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 19.05.2021 (протокол № 66) у Львівській області проводилась інвентаризація водних об`єктів. Відповідно до матеріалів інвентаризації водних об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 обліковується водний об`єкт (ставок), який перебуває у державній власності.

З метою ідентифікації спірної гідроспоруди Спеціалізованою прокуратурою регіону встановлювались гідротехнічні споруди, на яку Лисовицька сільська рада Стрийського району Львівської області проводила роботу щодо оформлення до комунальної форми власності та яка зареєстрована за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на праві приватної власності.

Щодо вказаних гідротехнічних споруд БУВР Західного Бугу та Сяну повідомило, що на виконання доручення Львівської ОДА від 25.04.2013 № 31 у Львівській області проведено інвентаризацію гідротехнічних споруд на штучних водних об`єктах (ставках, водосховищах) області, відповідно до якого установлено органам місцевого самоврядування вжити необхідних заходів щодо передачі безхазяйних гідротехнічних споруд в комунальну власність територіальних громад або юридичних (фізичних) осіб. Із вказаного листа БУВР Західного Бугу та Сяну вбачається, що останньому відомо про вжиті Лисовицькою сільською радою заходи з метою взяття на облік гідроспоруди як безхазяйного нерухомого майна.

Інформація щодо реєстрації ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» гідроспоруди (реєстраційний номер 2195336946253) на праві приватної власності, у БУВР Західного Бугу та Сяну відсутня. Окрім того, БУВР Західного Бугу та Сяну у листі зазначено, що вказані гідроспоруди є однією і тією ж гідроспорудою (гребля грунтова) з водонапусками і водоскидними спорудами на ставку, які працюють комплексно.

Згідно пояснень Моршинської міської ради, гідротехнічна споруда, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 площею 5,1030 га розташована за адресою по АДРЕСА_1 за гідротехнічною спорудою, що зареєстрована на праві приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», Моршинською міською радою не присвоювався.

Судом встановлено, що спірна гідроспоруда, знаходиться на земельній ділянці, власником якої є держава, та незважаючи на різні поштові адреси, є однією спорудою.

Оцінка суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.

Так, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №913/166/19.

Таким чином, достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді є дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та не звернення самостійно компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення до суду з позовом. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Проте, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

У разі порушення або загрози порушення інтересів держави, є орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо усунення таких порушень. Судом встановлено, що землекористувачем спірної земельної ділянки є Адміністрація Державної прикордонної служби України, яка вправі звернутися до суду за захистом порушеного права.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура регіону листами від 06.07.2023 за № 15-254ВИХ-23 та від 10.08.2023 за №15-326ВИХ-23 на адреси Львівської обласної державної адміністрації та АДПС України направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру.

Львівська обласна державна адміністрація, як розпорядник земельної ділянки, листом від 09.08.2023 № 5/9-7682/0/2-23/1-16.1.2 повідомила, що про виявлену незаконну реєстрацію власності нерухомого майна останній стало відомо з листа прокуратури регіону, а також зазначила про відсутність правостановлюючих документів та інформації щодо вказаних у листі об`єктів нерухомого майна для пред`явлення позову. Вказане у свою чергу не забезпечить своєчасного та ефективного захисту порушених прав, а тому просить прокуратуру розглянути можливість щодо вжиття відповідних заходів реагування.

АДПС України, як орган управління державним майном, листом від 05.07.2023 №702/32116/23-Вих підтвердила наявні порушення, викладені у листі Спеціалізованої прокуратури регіону, проте заходів реагування не вживала, а лише вказала, що не заперечуватиме щодо вжиття таких прокуратурою.

Наказом Офісу Генерального прокурора № 130 від 17.05.2023 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони», зокрема, розмежовано повноваження Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони із самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора, обласними та окружними прокуратурами.

Так, пунктом 6 наказу визначено повноваження Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони щодо забезпечення організації та здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема щодо правовідносин, пов`язаних із діяльністю Державної прикордонної служби України.

Наведене спростовує доводи відповідача, що прокурор у сфері оборони не наділений повноваженнями на звернення до суду із позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, однак такі висновки колегія суддів вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (п. 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові необхідно відмовити (правові висновки, викладені у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19).

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У свою чергу, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (п.148).

Прокуратурою в інтересах позивачів заявлена вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на об`єкт нерухомого майна - гідроспоруду, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3, на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича від 16.10.2020 № 54613702, з одночасним припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як було зазначено вище, державну реєстрацію права приватної власності здійснено щодо об?єкта нерухомого майна гідроспоруди, яка розташована на земельній ділянці, що належить до державної форми власності.

Згідно із ст. 1 Водного кодексу України, водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

З положень цієї статті вбачається, що водний об`єкт може бути природнім, тобто таким, що створений без спрямованого втручання людини, або штучним, тобто таким, який створений людиною з використанням певних засобів. Якщо в першому випадку (природнього виникнення водного об`єкту) зосередження води в певному місці забезпечується природніми властивостями довкілля, особливостями місцевості, її ландшафту, то в другому варіанті існування водного об`єкту без створення штучного елементу, в якому зосереджуються води, є неможливим.

Таким чином, водний об`єкт це не лише безпосередньо води (озеро, ставок, канал), але й той елемент довкілля, в якому вони зосереджені. Відповідно, якщо мова йде про штучно створений водний об`єкт, його невід`ємною складовою, окрім самої води, є ті засоби, предмети, які забезпечують зосередження води в певному місці. У цій справі спірним об??єктом нерухомого майна є гідротехнічна споруда як невід`ємна складова штучних водних об`єктів (ставків).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Також за положенням ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

З огляду на вищезазначені норми права, землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду та в силу положень ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України, враховуючи площу водойми (5,1030 га), не можуть перебувати у приватній власності.

Відповідно позивач не зможе реалізувати право на оформлення речового права на землю водного фонду в силу ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України та відповідно принцип наслідування юридичної долі земельної ділянки за нерухомим майном, запроваджений численними правовими висновками Верховного Суду, в т.ч. Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, як передбачено ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка площею 5,1030 га (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, перебуває на праві постійного користування в АДПС України. Судом також встановлено, що у межах зазначеної земельної ділянки знаходиться водний об`єкт (ставок), який згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну перебуває у державній власності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доведеною обставину перебування спірної гідроспоруди на земельній ділянці, що перебуває у державній власності.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

У Наказі Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 року № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 року за № 466/1002, визначено гідротехнічні споруди, як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що цивільним законодавством визначені поняття подільних та неподільних речей.

Статтею 183 ЦК встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною, відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення.

Згідно із ст. 186 - 188 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю.

Враховуючи те, що на зазначеній вище земельній ділянці розташовані гідроспоруда та підпірна стінка довжиною 80 метрів, які нерозривно пов`язані із нею та ставком, отже, гідротехнічна споруда є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі, тобто ставка розміщеного на земельній ділянці, і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, а тому така гідроспоруда слідує за головною річчю.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин; гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Таким чином, спірна гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього (постанова Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 (п. 42)).

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Отже, право власності на гідротехнічну споруду може бути зареєстроване, проте за особою, якій належить на певному речовому праві земельна ділянка водного фонду, адже гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності без водойми існувати не може.

Як вказав Верховний Суд, у постановах від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (п. 6.45), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (п. 5.27), у випадку, якщо зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий окремий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірне майно зареєстроване як безхазяйне. Так, вище було вказано, що рішеннями ХVІІ-тої позачергової сесії VІІ-го демократичного скликання Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 14.12.2017 № 464 та № 498 присвоєно поштовий номер « 1а» по вул. Проліскова на території Лисовицької сільської ради за межами населеного пункту безгосподарського нерухомого майна гідротехнічних споруд, а саме: земляній дамбі орієнтовною довжиною 230 м, та вирішено звернутись із заявою до Центру надання адміністративних послуг при Стрийській РДА про прийняття на облік безгосподарного нерухомого майна гідротехнічних споруд, які розташовані за межами с. Баня Лисовицька в межах територіального устрою Лисовицької сільської ради за адресою: вул. Проліскова, 1а, а саме: земляна дамба орієнтовною довжиною 230 м, 2 металеві водоспуски діаметром 50 см, які знаходяться в задовільному стані. Балансоутримувача, орендаря немає.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взятгя на облік безхазяйного нерухомого майна від 06.02.2018 вбачається, що цього ж дня прийнято рішення № 39528604 про взяття на облік спірної гідроспоруди.

Отже, враховуючи те, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на спірні гідротехнічні споруди, адже такі є безхазяйним майном, заявлена прокурором позовна вимога відповідає належному способу захисту, оскільки шляхом скасування державної реєстрації права власності із подальшим припиненням права власності відповідача на гідротехнічні споруди незаконна реєстрація прав за відповідачем припиниться. При цьому, враховуючи що в Державному реєстрі відкритий окремий розділ на такі гідротехнічні споруди, які не підлягають реєстрації, то належним способом захисту якраз і буде державна реєстрація припинення права власності та закриття відповідного розділу на підставі рішення суду. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 918/791/23.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції і в тій частині, що в разі, якщо позивач вважає, що знаходження на його земельній ділянці об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі і він не може використовувати її в повній мірі для власних потреб, окрім власника будівлі чи споруди, то вправі на підставі правовстановлюючих документів, а в разі їх відсутності подати позов про визнання права власності, адже судове рішення про задоволення цієї позовної вимоги є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Так, прокурор звертаючись із позовом в межах цієї справи правомірно не заявляв та обґрунтовано не міг заявити позовну вимогу про визнання права власності на гідроспоруду, оскільки він не заперечує безхазяйність такого майна, а лише спростовує правомірність державної реєстрації права власності на таку за відповідачем, яка є безумовною перешкодою у використанні земельної ділянки водного фонду, яка належить державі і на праві користування установі державної форми власності.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 190), відповідно до якої, у спорах стосовно земель водного фонду, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. З ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), та через інші законодавці обмеження. Заволодіння приватними особами такими земельними ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема шляхом створення штучних передумов для володіння такими, без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. У даному випадку незаконна державна реєстрація права власності на гідроспоруду, що розміщена на земельній ділянці водного фонду, унеможливлює раціональне використання та охорону земель водного фонду, що належать державі.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 у справі №914/2725/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (код ЄДРПОУ 20772638; 82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10) на об`єкт нерухомого майна гідроспоруду, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195336946253, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3, на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича від 16.101.2020 №54613702, з одночасним припиненням такого речового права та закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3.Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (код ЄДРПОУ 20772638; 82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057; отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) 2 684, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3 220, 80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

У зв?язку із перебуванням у відпустці колегії суддів, повний текст постанови складено 06.09.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК