Рішення

від 06.09.2024 по справі 904/2340/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2340/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД 2023р", Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Степове

про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 126 285,17 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД 2023р" заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 23.03.2023 у загальному розмірі 126 285,17 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 101 206,49 грн., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 30.06.2023 в розмірі 763,96 грн., суму збитків від інфляції 18 916,72 грн. (з лютого 2022 по квітень 2024), 3% річних у розмірі 5 396,55 грн. (з 01.02.2022 по 14.05.2024) та пеня у розмірі 1,45 грн. (з 01.08.2023 по 01.03.2024).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судом встановлено, що у відповідача відсутній електронний кабінет.

Також ухвалу суду від 03.06.2024 направлено направлено відповідачу на його електронну адресу agro2023@meta.ua, яка вказана в позовній заяві, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронні адреси відповідача.

Отже, відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.06.2024, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги теплопостачання від 05.10.2021 (який є публічним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 05.10.2021 (набрав чинності з 05.11.2021) в частині розрахунку за надані послуги з теплопостачання за період з 05.11.2021 по 23.03.2023 та за послуги абонентського обслуговування за період 05.11.2021 по 30.06.2023.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

КПТМ "Криворіжтепломережа" (надалі - Позивч) є надавачем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.

З 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).

Індивідуальний договір згідно ч. 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відповідно до ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З 05.11.2021р. сторони (надавач послуги та споживач) керуються "Правилами надання послуги з постачання теплової енергії", від 21 серпня 2019 р. № 830, Методикою розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 тощо.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД 2023р" (змінена назва з ТОВ "АГРО СТИЛЬ") (надалі-Відповідач) було співвласником багатоквартирного будинку № 14 по вул. Петра Калнишевського (Харитонова) у м. Кривому Розі. В якому мало (з 2015 року до моменту продажу 05.06.2023р.) на підставі права власності нежиле приміщення № 97, загальною площею 87,8 кв. м.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД 2023р" володіло та використовуало на підставі договору оренди (копія додається) нежитлове приміщення № 3, за адресою вул. Сергія Колачевського (23 Лютого), 96 у м. Кривому Розі (до 30.06.2023р. (моменту повернення майна)), загальною площею 33,9 кв. м.

Будинки № 14 вул. Петра Калнишевського та № 96 Сергія Колачевського є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 97 та № 3, які вбудовано до вищевказаних багатоквартирних будинків.

Зазначені нежитлові приміщення відповідача вбудоване в багатоквартирний будинок, та є невід`ємною частиною відповідних житлових багатоквартирних будинків в м. Кривому Розі.

Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення обладнаного індивідуальною системою опалення.

На вищевказаний багатоквартирний будинок встановлено прилад комерційного обліку, яким здійснюється облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно яку було подано на багатоквартирний будинок та яку було спожито всіма співвласниками будинку). Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами вищевказаного лічильника, звітами про використання теплової енергії, звітами за період споживання теплової енергії по приладу обліку тощо.

Обсяг спожитої споживачем послуги, визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 №2119-VIII.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики розподілу №315) помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу №315.

Згідно з п. 32 Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу №315.

Пунктом 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обл розрахунково відповідно до Методики розподілу №315.

Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно ст. 24 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 - Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Постачальник (позивач) згідно приписів законодавства має право здійснювати нараховування відповідачу виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, який (обсяг) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:

- на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.) (у разі наявності);

- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);

- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022р.);

- втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022р.) (у разі наявності), про що вказано позивачем у порядку нарахування заборгованості (який додається).

Відповідачу було здійснено нарахування на:

- на потреби опалення нежитлових приміщень відповідача (Q прим.) (централізоване опалення наявне в приміщеннях відповідача);

- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);

- забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022р.);

- абонентське обслуговування (абонплату).

На виконання своєї статутної мети КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснювало у спірний період постачання теплової енергії Відповідачу, а Відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлові приміщення вбудовані та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаних багатоквартирних житлових будинків.

Доказами подачі теплової енергії до будинку є акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, звіти про використання теплової енергії, звіти за період тощо.

В пункті 30 Індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

В пункті 31 Індивідуального договору зазначено - вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

В пункті 34 Індивідуального договору зазначено споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Свої договірні зобов`язання Позивач виконав, а саме: постачання теплоносія, передбаченого Договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду". Абонентське обслуговування проводилось на протязі року в повному обсязі.

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом, за їх відсутності, що передбачено п. 5 Договору та п.п. 11, 16 Індивідуального договору.

Тарифи передбачено:

- за період з 25.10.2021р. по теперішній час тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.21 р. № 530 п.1.1.2 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа).

Так, за період з 05.11.2021 по 23.03.2023 утворилася заборгованість за теплову енергію у розмірі 101 206,49 грн.

Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ №830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 №928.

Відповідно п. 36, п. 37 Постанови КМУ № 830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Згідно з розрахунком позивача сума абонентського обслуговування за період 05.11.2021 по 30.06.2023 складає 763,93 грн.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 18 916,72грн. за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року та 3% річних у сумі 5 396,55 грн. за період з 01.02.2022 по 14.05.2023.

Також, позивачем було нараховано на суму заборгованості пеню, згідно умов Індивідуального договору ( п. 45 ) у розмірі - 1,45 грн. (з 01.08.2023 р. по 01.03.2024р.).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №2588/13 від 29.02.2024 про сплату заборгованості, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості сторонами суду не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.

Однак, за умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні правовідносини.

Як вбачається, позивач, не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального сезону", здійснює теплопостачання житловим будинкам, в яких знаходяться нежитлові приміщення відповідача, отже, опалення до приміщень здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримує теплову енергію в належному йому приміщенні.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Згідно з пунктом 1.5. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо. Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 (Далі - Лист).

Так, зі змісту зазначеного Листа вбачається, що згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.

Щодо оплати комунальних послуг за тарифами "для бюджетних установ" зазначено, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для бюджетних установ" здійснюють такі установи, які підпадають під ознаки зазначеної вище статті 2 Бюджетного кодексу України та відповідають належній структурі ознаки, а підтвердженням статусу "бюджетна установа" може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Щодо оплати комунальних послуг за тарифами для "інших споживачів" комунальних послуг зазначено, що всі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для "інших споживачів".

Таким чином, відповідач, який є власником нежитлового приміщення та фізичною особою - підприємцем, відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів ст. ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України та тотожних приписів ст.193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).

Індивідуальний договір згідно ч. 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна.

З 05.11.2021р. сторони (надавач послуги та споживач) керуються "Правилами надання послуги з постачання теплової енергії", від 21 серпня 2019 р. № 830, Методикою розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 тощо.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відповідно до ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Свої договірні зобов`язання Позивач виконав, а саме: постачання теплоносія на протязі всього періоду, передбаченого Договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду". Згідно із зазначеними нормами законів, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги.

Відповідач отримував теплову енергію, так як вказані вище нежитлові приміщення не відокремлені від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення вищевказаних будинків.

Згідно із загальних положень Методики № 315 - нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку - є кількість теплової енергії, витраченої на опалення 1 м-2 загальної опалювальної площі будівлі/будинку за опалювальний період, що встановлюється органом місцевого самоврядування. Тобто розрахунок заборгованості відбувався на вищевказані об`єкти виходячи із площі відповідного приміщення.

Тарифи за період з 25.10.2021 по час розгляду справи встановлені рішенням Криворізької міської ради від 22.10.21 № 530 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" в розмірі 5 065,99 грн. (з ПІДВ) за 1 Гкал 5 (згідно з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади" для потреб КПТМ "Криворіжтепломережа), для потреб "інших споживачів".

03.12.2020р. - Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" № 1060 було внесено зміни й до Закону України "Про житлово-комунальні послуги"№ 2189-VIII, та було передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

01.10.2021р. набрала законної-сили Постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2021, № 1022 "Про внесення змін до постанови "Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії"", якою затверджено ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР про надання послуги з постачання теплової енергії, що має форму ПУБЛІЧНОГО ДОГОВОРУ ПРИЄДНАННЯ. Постанова опублікована в офіційному виданні "Урядовий кур`єр" 2021, N 190 від 01.10.2021.

Тобто, спочатку законодавець передбачив існування нової форми договору, а потім й затвердив типовий договір.

Також суттєвих змін до правовідносин між виконавцями та споживачами такої житлово-комунальної послуги як: постачання теплової енергії внесла "Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказам Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. №315 зі змінами (далі - Методика №315), якою було перебачено пропорційну участь співвласників багатоквартирного будинку по втратах, які мають місце у місцях загального користування (МЗК), загальнобудинкові потреби (ЗБП), загальнобудинкові потреби на опалення, втрати в транзитних мережах опалення тощо, та абонентської плати в процесі отримання споживачами комунальних послуг.

Отже, діючим Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (п.5 ст.13) до 25.10.2021р. вже було передбачено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Перехід на нові договірні відносини має здійснюватися усіма споживачами у багатоквартирному будинку, адже нові договори про надання комунальних послуг передбачають суттєві зміни у підходах до розподілу комунальних послуг у будівлі та нарахуванні плати за комунальні послуги споживачам. Тому існування в одному багатоквартирному будинку двох видів договорів {старих і нових) € неприпустимим.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" щодо термінів застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері комерційного обліку теплової енергії та водопостачання та до розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо уточнення порядку введення в дію Закону" від 07.06.2018 №2454-VIII) було передбачено що договори про надання комунальних послуг, укладені до "введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Тобто надавачів житлово-комунальних послуг, фактично було зобов`язано укладати договори відповідно до приписів ст.ст. 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII.

05.10.2021р., КПТМ "Криворіжтепломережа" опублікувало текст Ідивщуального договору на офіційному сайті КПТМ "Криворіжтенломережа": http://kpts.dp.ua/. Опублікування у такому засобі масової інформації як мережа Інтернет вважається належним повідомленням.

05.11.2021р. (через 30 днів після опубліковання) Індивідуальний договір набрав чинності.

Сама по собі незгода Відповідача із змінами в законодавстві, не знання законодавства, відмова від підписання заяви на приєднання, не визнання Індивідуального договору тощо, не може ставитися в залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги, згідно затверджених тарифів.

Так як, за умов не відключення приміщень в законодавчий спосіб від мереж тепло споживання виконавця (а доказів відключення від мереж центрального теплопостачання матеріали справи не містять), відповідач фактично отримував послуги з постачання теплової енергії, без здійснення сплат за них.

Враховуючи сталу судову практику, у тому числі правовий висновок у Постанові у справі № 6-2951 цс 15 Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. - "Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі".

Відповідно до Законів України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", постанови КМУ від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", на підставі Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 16.12.2020 р. № 701, для КПТМ "Криворіжтешюмережа" в спірний період було встановлено тариф на теплову енергію:

- за період з 25.10.2021р. по теперішній час тариф за І Гкал 5065,99 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.21 р. № 530 п.1.1.2 для потреб категорії "інши споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа).

Тобто, враховуючи статус нерухомого майна відповідача - "нежитлове приміщення" позивач керувався під час надання послуг з теплопостачання вищевказаними тарифами саме для категорії: "інші споживачі", так як згідно неодноразових роз`яснень наданих компетентним органом - НКРЕКП зазначалося, що тарифи для "Інших споживачів" застосовуються до осіб: які постійно проживають у приміщенні, яке не призначене для проживання (не обліковується органом місцевого самоврядування як житловий фонд), які використовують квартиру, інше приміщення не для постійного проживання, а у інший спосіб (офісні приміщення, нотаріальна діяльність тощо).

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД 2023р" було співвласником багатоквартирного будинку № 14 по вул. Петра Калнишевського (Харитонова) у м. Кривому Розі. В якому мало (з 2015 року до моменту продажу 05.06.2023р.) на підставі права власності нежиле приміщення № 97, загальною площею 87,8 кв. м.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД 2023р" володіло та використовуало на підставі договору оренди (копія додається) нежитлове приміщення № 3, за адресою вул. Сергія Колачевського (23 Лютого), 96 у м. Кривому Розі (до 30.06.2023р. (моменту повернення майна)), загальною площею 33,9 кв. м.

Будинки № 14 вул. Петра Калнишевського та № 96 Сергія Колачевського є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 97 та № 3, які вбудовано до вищевказаних багатоквартирних будинків.

Зазначені нежитлові приміщення відповідача вбудоване в багатоквартирний будинок, та є невід`ємною частиною відповідних житлових багатоквартирних будинків в м. Кривому Розі.

Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення обладнаного індивідуальною системою опалення.

На вищевказаний багатоквартирний будинок встановлено прилад комерційного обліку, яким здійснюється облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно яку було подано на багатоквартирний будинок та яку було спожито всіма співвласниками будинку). Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами вищевказаного лічильника, звітами про використання теплової енергії, звітами за період споживання теплової енергії по приладу обліку тощо.

Згідно приписів Житлового кодексу України - до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромисдового характеру.

Приміщення використовується відповідачем не для постійного проживання, а у інший спосіб, відповідач не підпадає під категорію "населення", а отже і під дію приписів Постанови КМУ № 206.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 101 206,49 грн та за абонентське обслуговування у розмірі 763,96 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Правомірність нарахування пені.

Позивачем було нараховано на суму заборгованості пеню, згідно умов Індивідуального договору ( п. 45 ) у розмірі - 1,45 грн. (з 01.08.2023 р. по 01.03.2024р.).

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 45 індивідуального договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Таким чином, оскільки розмір пені, визначений у договорі в розмірі 0,01% від суми непоставленої в строк продукції не перевищує розмір пені, визначений подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення, пеня підлягає нарахуванню в розмірі, визначеному договором.

При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 1,45 грн.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 12 811,06 грн. за період з січня 2022 року по червень 2023 року та 3% річних у сумі 2 227,09 грн. за період з 04.01.2022 по 08.08.2023.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 18 916,72грн. за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року та 3% річних у сумі 5 396,55 грн. за період з 01.02.2022 по 14.05.2023.

Сплата 3% річних від простроченої суми встановлений договором не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що вони здійснені правильно та такими, що підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД 2023р" (53733, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Степове, Гречаноподівська ТГ, вул. Шкільна, буд. 19; код ЄДРПОУ 00492144) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, провул. Дежньова, буд. 9; код ЄДРПОУ 03342184) основну заборгованість у розмірі 101 206,49 грн, за абонентське обслуговування у розмірі 763,96 грн, пеню у розмірі 1,45 грн, суму збитків від інфляції у розмірі 18 916,72 грн, 3% річних у розмірі 5 396,55 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.09.2024.

Суддя В.Г. Бєлік