Рішення

від 28.08.2024 по справі 908/1250/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/105/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024 Справа № 908/1250/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПГ КАПІТАЛ (пр. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 42064779)

про стягнення 89 151 грн 29 коп.

представники сторін

від позивача: Шикун В.О., дов. № 803/20-24 від 08.05.2024

від відповідачів: не з`явився

вільний слухач: Щербина Д.А., паспорт серія НОМЕР_1 від 17.01.2014

СУТЬ СПОРУ:

Концерн Міські теплові мережі звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПГ КАПІТАЛ 89 151 грн 29 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 позовні матеріали № 908/1250/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1250/24, присвоєно справі номер провадження 27/105/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

13.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2024 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 26.06.2024.

Ухвалою суду від 26.06.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 29.07.2024.

23.07.2024 через підсистему Електронний суд представником Концерну Міські теплові мережі представником Шикун В.О. подана заява, у якій останній просить суд відкласти судове засідання призначене на 29.07.2024, у заявку із перебуванням представника концерну у відпустці з 22.07.2024 по 31.07.2024.

Ухвалою суду від 29.07.2024 відкладено розгляд справи по суті. Засідання суду призначено на 28.08.2024.

У судовому засіданні 28.08.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання.

Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 28.08.2024 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 22.05.2024 на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

28.08.2024 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Ухвали суду від 29.04.2024, 29.07.2024, які були направлена на адресу відповідача повернулися на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом отримання примірника ухвал суду в електронному кабінеті в підсистемі ВКЗ ЕСІТС, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача (сформований в системі «Електронний суд» 13.05.2024), відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує наступним. У договорі № 76208211, який наданий позивачем, не зазначено максимальне теплове навантаження на будинок. Сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору № 76208211, таким чином він є не укладеним (ст. 638 ЦК України). Відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У рахунках на оплату послуг, які надані позивачем не було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору. Позивач вимоги ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не виконав, а отже договір № 76208211 від 01.11.2021 є не укладеним. ТОВ «ПГ Капітал» не вчиняло дій, які б свідчили про бажання укласти договір, а саме: не надавало позивачу підписану заяву-приєднання до договору, не сплачувало рахунки за надані послуги, що також визнається позивачем. Факт отримання послуг, як підстава приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору), не може бути підтверджений рішеннями Запорізької міської ради про початок та кінець опалювального сезону, як це стверджує позивач. На підтвердження факту надання послуг позивачем надані лише рахунки на оплату та рішення Запорізької міської ради про початок та кінець опалюваних сезонів 2021- 2022рр. та 2022 -2023рр. Предметом доказування у справах про стягнення грошових коштів за надані послуги є насамперед факт отримання таких послуг та подальше використання результату, а не лише наявність первинних документів. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Враховуючи наведені положення ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відома на якій підставі Позивач не складав щомісяця акти наданих послуг. Позивач не надані акти наданих послуг та докази їх направленні відповідачу. Також рахунки долучені до позовної заяви не містять підпису уповноваженої особи та печатки позивача. Отже, у ТОВ «ПГ Капітал» відсутні зобов`язання щодо сплати рахунків за поставлену теплову енергію за період листопад 2021 р. - лютий 2024 р., оскільки позивач фактично не надавав послуги з постачання теплової енергії. З наданим позивачем розрахунком суми заборгованості у розмірі 89 151,29 грн. за період з листопада 2021р. по лютий 2024р. відповідач не погоджується. Позивачем, крім загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення додатково нараховано обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби. Зазначені донарахування спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби (ЗБП) суперечить пункту 1 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом № 315 від 22.11.2018. Позивачем не надано до позовної заяви інформацію, які категорії приміщення знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , та обладнані вони приладами розподільного обліку теплової енергії. Крім того, не надано жодних доказів того, що у будинку в МЗК та допоміжних приміщеннях встановлені прилади опалення, які знаходяться у робочому стані. У будинку АДРЕСА_1 відсутні приміщення перелічені у пункті 1. Крім того, нежитлова частина будинку мають окремий вхід від житлової частини будинку, тому позивачем безпідставно нараховано ЗБП, МЗК за період з листопада 2021р. по лютий 2024р. у загальній кількості 5,213498 Гкал. Позивачем не надано розрахунок теплового навантаження на будинок АДРЕСА_1 , що унеможливлює перевірити суму нарахувань за постачання теплової енергії (зміні та постійні). Крім того, пунктом 1 розділу ІІІ Методики визначено, що загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності. У будинку 7 по вулиці Шкільна наявний вузол комерційного обліку теплової енергії, про що зазначено в рахунках наданих до позовної заяви Однак, всупереч вимогам п. 1 розділу ІІІ Методики, позивачем до позовної заяви не надані акти про зняття показань приладів обліку теплової енергії за період з листопада 2021р. по лютий 2024р. Отже, наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, не є належним доказом, який підтверджує дійсний розмір заборгованості.

Позивачем надано письмові пояснення б/н від 26.08.2024.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі (далі - позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну МТМ є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут, та інше.

Концерн Міські теплові мережі (далі позивач) діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну МТМ.

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про житлово- комунальні послуги, Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

У офіційному виданні «Голос України» № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон). Відповідно до п. 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189- VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З аналізу статті ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виходить з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього, крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Відповідно до ч. 6 ст. 633 ЦКУ умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Концерном «Міські теплові мережі» для належного доведення інформації до населення м. Запоріжжя та виконання вимог закону були висвітлені на сайті Запорізької міської ради у повідомленні наступного тексту: «Концерн «Міські теплові мережі» повідомляє, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (надалі - Закон) між: виконавцем послуг та співвласниками багатоквартирного будинку, відповідно до ст. 13-14 Закону, мають бути укладені договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, складені згідно з типовими договорами. Типові форми договорів затверджено Постановами КМУ № 830 від 21.08.2019 та №1182 від 11.12.2019. У зв`язку з цим на сайті концерну «Міські теплові мережі» http://teploseti.zp.ua/ 02.10.2021 розміщено для ознайомлення текст публічних договорів, з вимогами до якості послуг та технічними характеристиками по коленому будинку.

Ознайомитись з текстом договорів можна у прикріплених файлах. Договори вважаються укладеними протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті виконавця послуги».

Тобто, з аналізу вищевикладеного, можна дійти висновку, що саме за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг. (ч. 1 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020).

А тому така процедура, як обрання моделей організації договірних відносин покладено саме на Відповідача, як співвласника будинку.

Законодавцем була передбачена така правова модель врегулювання відносин в сфері надання комунальних послуг, як публічний договір приєднання. Тому виконуючи вимоги статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги Позивач розмістив повідомлення про місце опублікування тексту договору та текст індивідуального публічного договору у загальнодоступних місцях - на сайті Запорізької міської ради та на власному вуб-сайті.

У зв`язку з тим, що співвласниками будинку 7 по вул. Шкільна не дотримано процедури визначення із моделлю договірних відносин, тому для співвласників будинку діють наслідки передбачені ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, індивідуальний договір з постачання теплової енергії № 76208211 між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ Капітал» є укладеним з 01.11.2021.

Нежитлові приміщення № 97, 98 площею 105,7 м2 за адресою: м. Запоріжжя по вул. Шкільна, буд. 7 належать на праві власності/користуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «ПГ КАПІТАЛ», що підтверджується Свідоцтвом про придбання нерухомого майна на аукціоні з продажу майна банкрута від 24.05.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 1594 та інформацією з Державного реєстру речових прав.

Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір № 76208211 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 7, прим. 97, 98 між Концерном Міські теплові мережі та Товариством з обмеженою відповідальністю ПГ КАПІТАЛ є укладеним (вказаний договір розміщено на сайті Концерну МТМ).

На підставі вказаного Договору позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 29.02.2024 на загальну суму 89 151 грн 29 коп.

Споживач розрахунки за спожиту теплову енергію не здійснив.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПГ КАПІТАЛ 89 151 грн 29 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачено.

Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення вказані приміщення є опалювальними.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 7, прим. 97, 98 приєднані до внутрішньобудинкової системи житлового будинку.

Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласникі будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5,6 Розділу ІІІ Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13,14.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного об ліку теплової енергії розрахунок здійснюється з урахуванням Розділу VI Методики 315. Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжнихприміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/ будинку.

Відповідно до Методики базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. Житловий будинок 7 по вулиці Шкільна з 23.10.2015 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. У зв`язку з тимчасовим виходом з ладу вузла комерційного обліку, загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку (групи нежитлових будівель та/або споруд, які є єдиним майновим комплексом) за період непрацездатності/відсутності вузла(ів) комерційного обліку теплової енергії у разі виходу його (їх) з ладу або втрати, визначається для кожного розрахункового періоду, виходячи із середнього загального обсягу, спожитого у попередній опалювальний період або за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів за формулою № 43 (п. 4 розділ ХІ Методики). Доказами щодо тимчасового виходу з ладу вузла комерційного обліку Позивачем надано рахунки за надані послуги, інформація щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, архів показів опалення. Відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, до листопада 2022 р. визначалось розрахунково. З листопада 2022 р. вузол комерційного обліку взято на облік, тому в подальшому загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника).

Позивач зазначив, що в будинку наявні приміщення з розподільчим приладом обліку.

Згідно Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку.

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку складається з обсягів:

- обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку або приладів-розподілювачів теплової енергії;

- обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI Методики;

- обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії. При розподілі обсягів спожитої теплової енергії на опалення приміщень, не оснащених приладами обліку застосовувався коефіцієнт до площі опалюваних приміщень, для житлових приміщень приймається ks = 1, для нежитлових приміщень ks = 1,5. До 01.01.2022р. розподіл обсягу спожитої у будівлі послуги виконувався згідно п.6 розділу 1 Методики.

Визначення загальних обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг виконувалось за формулою 1.

Після визначення загального обсягу спожитої у будівлі теплової енергії її розподіл здійснюється відповідно до розділів II-VIII цієї Методики.

Обсяги спожитої у будинку теплової енергії на загально-будинкові потреби (опалення місць загального користування та функціонування внутрішньо будинкової системи опалення) в житловому будинку визначалась як частка 12% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді. Функціонування - 8 % від обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі в січні місяці, попереднього опалювального періоду).

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 року № 358 внесено зміни до Методики. Відповідно з 01.01.2022 розподіл обсягу спожитої у будівлі послуги виконувався відповідно до п. 2. Розділу ІІ Методики № 315 зі змінами.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до формули 1.

В подальшому було скасовано коефіцієнт 1,5 до площі нежитлових приміщень без приладу обліку та змінено механізм визначення обсягу теплової енергії на ЗБП, а саме: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %.

Відповідно до розділу ІІІ Методики для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється згідно формули № 16 (п. 6 розділ ІІІ Методики).

Нарахування Виконавця базуються на вимогах та формулах встановлених Методикою 315. Застосовуючи вимоги Методики № 315, Виконавець виходив із того, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано (Методика № 315).

В даному випадку, будівлю було обладнано приладом комерційного обліку теплової енергії, тому застосування формул 10, 11 Методики є некоректним, у зв`язку з тим, що застосування даних формул підлягає до випадків, якщо будівлю не було оснащено вузлом комерційного обліку.

Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Пунктами 8, 9 Правил визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 29.02.2024 на загальну суму 89 151 грн 29 коп., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості та детальним розрахунком нарахувань, які додані до позовної заяви.

Як вже зазначалось, житловий будинок № 7 по вул. Шкільна з 23.10.2015 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном Міські теплові мережі для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374 (зі змінами).

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном Міські теплові мережі абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.

В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Виставлені рахунки відповідачу відповідають вимогам пп. 1,2,3,4,5,8 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а саме: містять найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги; адресну інформацію, найменування або прізвище, ім`я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг; період, за який здійснюється нарахування; загальну суму до сплати; поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач); стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення); Тобто форма та вимоги до рахунків несуть в собі вичерпний перелік за для встановлення та розуміння повноти інформації відносно нарахувань за надану послугу. Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Рахунок надається на паперовому носії (п. 33 Договору № 76208211 від 01.11.2021).

Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати. Тобто законодавець в повній мірі сприяє отриманню споживачем достатньої кількості інформації.

Концерн «МТМ» враховуючи норми законодавства здійснював рознесення рахунків за спожиті послуги нарочно до поштових скриньок споживачів, у тому числі відповідача.

Додатково, з метою поліпшення якості послуг, турбуючись про комфортність, доступність та оперативність отримання інформації для кожного споживача Концерн МТМ з 01.08.2020 впровадив електронний документообіг первинними документами зі споживачами та почав використовувати комп`ютерну програму M.E.Doc.

M.E.Doc - це поширене українське програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.

Підтвердженням направлення рахунків за постачання теплової енергії по індивідуальному договору № 76208211, які були надіслані відповідачу по програмі M.E.Doc надано сформований скріншот реєстру відправлених документів через програму M.E.Doc.

Відповідно до Закону України По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Крім того, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020 та постанові Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/2526/22 від 07.08.2023).

Відповідач за період 01.11.2021 29.02.2024 не виконав свої обов`язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 89 151 грн 29 коп.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Боржника підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку.

У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну МТМ, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку(за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку, що доданий до заяви. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.

Невиконанням своїх грошових зобов`язань Споживач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Позивач надав докази в підтвердження наявності основного боргу за договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 89 151 грн 29 коп.

Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати теплової енергії у спірному періоді або обґрунтованих заперечень проти позову.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. (з урахуванням коефіцієнту 0,8) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю ПГ КАПІТАЛ задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПГ КАПІТАЛ (пр. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 42064779) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) 89 151 (вісімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят одна) грн 29 коп. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 06.09.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.