Ухвала

від 05.09.2024 по справі 909/216/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/216/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.09.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Коломийської окружної прокуратури

булв. Лесі Українки, 47, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200

в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради

вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015

до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014

Коломийської міської ради

просп. М. Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78203

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Коломийський спеціалізований агролісгосп ОКП "Івано-Франківськоблагроліс"

вул. Сагайдачного, буд. 3, с. Воскресинці, Коломийський р-н,

Івано-Франківська область, 78213

про: визнання недійсними та скасування рішення органу державної влади, витребування земельної ділянки лісового фонду площею 3,4293 га.

за участю:

від прокуратури: Гоголь Віталій Васильович;

від позивача: ОСОБА_1 ;

від відповідача (ГУ Держгеокадастру): Бабула Денис Ярославович;

від відповідача (Коломийської міської ради): Максим`юк Владислава Ярославівна

установив: Керівник Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради звернувся до Господарського суду з позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 23.11.2020 1-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність"; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровим номером 2623282800:03:004:1000 площею 3,4293 га; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 2623282800:03:004:1000 площею 3,4293 га; витребування на користь держави в особі Івано-Франківської обласної ради з незаконного володіння Коломийської міської ради земельної ділянки кадастровим номером 2623282800:03:004:1000 площею 3,4293 га.

Cуд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, про що оголосив протокольну ухвалу в судовому засіданні, після чого розгляд справи по суті відкладено на 05.09.2024.

В судовому засіданні 05.09.2024, при розгляді справи по суті, прокурором заявлено клопотання про перехід із стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження. Вказане клопотання мотивує необхідністю уточнення позовних вимог, оскільки одна із вимог, зокрема, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 23.11.2020 1-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" включає ряд земельних ділянок загальною площею 122,7320 га, а фактично позивач оспорює її частину - земельну ділянку площею 3,4293 га кадастровим номером 2623282800:03:004:1000, як про це вбачається із наступних заявлених немайнових вимог, що складають предмет позову.

Представник позивача підтримав заявлене прокурором клопотання.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області стосовно вирішення питання про повернення до стадії підготовчого провадження поклався на розсуд суду.

Представник Коломийської міської ради наполягав щодо переходу зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Станєв проти Болгарії". Ця гарантія є одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Претто та інші проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У статті 11 "Міжнародного пакту про політичні та громадянські права", який ратифіковано Указом № 2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

У пункті 25 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 зазначено, що правила, які встановлені у статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності як основної рушійної сили судового провадження, у силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

У справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті", а з рішення у справі "Проніна проти України" можна зробити висновок, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Окрім того, суд зазначає, що надмірний формалізм у трактуванні процесуальних норм може обмежити право на доступ до суду як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що для вирішення обгрунтованого та законного рішення у даній справі необхідним є перехід зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, що забезпечить повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи та зумовить у подальшому запобігання скасування рішення суду.

Разом з тим, суд враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18". У пункті 4.12 постанови від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19 Верховний Суд зазначив: "Суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у прийнятті додаткових доказів, наданих позивачем, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, залишивши при цьому поза увагою, що ТОВ "Азотфострейд" звертався до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями про повернення до стадії підготовчого провадження для подання доказів у зв`язку із обставинами, зазначеними відповідачем у відзиві. Отже висновок суду апеляційної інстанції про неприйняття наданих позивачем доказів на підставі зазначеної норми є передчасним".

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, яку суд враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого вирішення спору, маючи на меті забезпечення вирішення заяв/клопотань сторін, а також для надання сторонам можливості подання суду відповідних заяв, зокрема заяв про уточнення позовних вимог, доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень та обґрунтування поважності причин такого подання, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення у підготовче провадження.

Керуючись ст. 2-4, 42, 177, 181, 182, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі № 909/216/24 до стадії підготовчого провадження.

2. Призначити підготовче засідання 26.09.2024 о 12:00

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 6.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С. М. Кобецька