Рішення

від 04.09.2024 по справі 910/7098/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2024Справа № 910/7098/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-Білдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія планета технологій»

про стягнення 70 224, 00 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-Білдінг» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія планета технологій» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 70 224,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 610, 612, 615, 849, 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором підряду № Л0280223 від 28.02.2023, в частині виконання оплачених робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

12.06.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/7098/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

17.07.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшло письмове підтвердження що ціна позову не змінилась, а також виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 17.06.2024, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана відповідачем - 17.06.2024 о 15:25 год.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

В зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці в період з 05.08.2024 по 30.08.2024, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2023 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - підрядник) було укладено договір підряду № Л0280223 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт по виготовленню та монтажу поштових металевих скриньок на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соцкультпобуту на вул. Мізюна, 20 у м. Чернівці (друга черга) Корпус № 9» (надалі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх. Роботи виконуються відповідно до проектної документації, яка була передана замовником підряднику до моменту підписання цього договору.

Згідно з п. 1.4. договору, підписанням цього договору підрядник стверджує та погоджується, що на момент укладення договору він має достатню інформацію, необхідну для визначення всіх необхідних робіт, їх обсягів, вартості робіт, строків виконання робіт. Договірна ціна робіт для нього є обґрунтованою та ринковою і не є сформованою через тяжкі обставини чи примус. Підрядник також розуміє всі можливі ризики, які можуть виникнути при виконанні робіт та погоджується, що настання таких ризиків не впливає на договірну ціну робіт та строки виконання робіт.

Підписанням даного договору сторони підтверджують, що замовник передав підряднику будівельний майданчик на об`єкті та усю необхідну проектну та дозвільну документацію (створив усі необхідні умови, необхідні для виконання робіт) (п. 2.4. договору).

Пунктом 2.7. договору сторони передбачили, що приймання-передача робіт за цим договором здійснюється після їх завершення. Підрядник протягом 5 календарних днів з моменту завершення виконання робіт за договором передає замовнику два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1. договору, строки виконання робіт:

- початок виконання робіт - через 3 календарних дні після перерахування авансового платежу та надання будівельної готовності (пп. 3.1.1. договору);

- закінчення виконаних робіт - через 24 робочих дні з дня початку виконання робіт (пп. 3.1.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, договірна ціна робіт, що виконується підрядником за цим договором складає 87 780, 00 грн, у т.ч. ПДВ (20 %) - 14 630, 00 грн. Вартість та обсяги окремих видів робіт визначається згідно з договірною ціною, погодженою сторонами (додаток № 1 до цього договору).

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. договору сторони передбачили, що замовник протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від підрядника проводить передоплату в розмірі 70 224, 00 грн, у т.ч. ПДВ (20 %) - 11 704, 00 грн. Вказана передоплата може бути використана підрядником виключно для закупівлі матеріалів, необхідних для виконання робіт за цим договором.

Відповідно до пп. 5.1.11. п. 5.1. підрядник зобов`язаний письмово протягом 1 робочого дня повідомити замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт через незалежні від нього обставини.

Згідно з п. 9.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку прострочення підрядником виконання робіт на строк більше 7 календарних днів (пп. 9.6.1. договору).

Відповідно до п. 9.11. договору, він вважається розірваним в односторонньому порядку з дати, вказаної у письмовому повідомленні про його розірвання.

Так, на виконання пп. 4.2.1. п. 4.2. договору, позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату в розмірі 70 224, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 259 від 03.03.2023 (а.с. 8) та карткою рахунку позивача № 6851 (а.с. 5) за період з січня 2023 року по березень 2024 року.

У червні 2023 року відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 21/06-01 від 21.06.2023 (а.с. 11), в якому просив, у зв`язку з відсутністю технічних можливостей та недостатньою кількістю співробітників, що призвело до неможливості виконання робіт за отриманим авансом, - розглянути можливість повернення грошових коштів або використання їх в рахунок інших тендерів, але не раніше 05.09.2023.

У відповідь на вказаний лист, позивач, листами за вих. № 26/06-1 від 26.06.2023 (а.с. 10) та № 22/12-1 від 20.12.2023 (а.с.12) просив повернути, зокрема, сплачені кошти в розмірі 70 224, 00 грн.

Відповіді на вказані листи позивача матеріали справи не містять.

27.03.2024 позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу № 1 від 27.03.2024 про розірвання договору підряду № Л0280223 від 28.02.2023, в якій повідомив останнього, зокрема, про розірвання вказаного договору з 27.03.2024, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» № 7902101036692, фіскальним чеком від 27.03.2024 та описом вкладення в цінне відправлення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач після припинення правовідносин за договором підряду № Л0280223 від 28.02.2023 утримує грошові кошти в розмірі 70 224, 00 грн без достатньої правової підстави, в зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом про стягнення їх з відповідача.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ст. 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний:

1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором;

2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам;

5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як установлено судом вище позивач 03.03.2023 перерахував на користь відповідача грошові кошти за виконання робіт у розмірі 70 224, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 259 від 03.03.2023 (а.с. 8) та карткою рахунку позивача № 6851 (а.с. 5) за період з січня 2023 року по березень 2024 року.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Доказів виконання робіт матеріали справи не містять і відповідачем у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України таких доказів суду не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1. договору, строки виконання робіт:

- початок виконання робіт - через 3 календарних дні після перерахування авансового платежу та надання будівельної готовності (пп. 3.1.1. договору);

- закінчення виконаних робіт - через 24 робочих дні з дня початку виконання робіт (пп. 3.1.2. договору).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина 4 статті 188 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, згідно з п. 9.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку прострочення підрядником виконання робіт на строк більше 7 календарних днів (пп. 9.6.1. договору).

Відповідно до п. 9.11. договору, він вважається розірваним в односторонньому порядку з дати, вказаної у письмовому повідомленні про його розірвання.

Як убачається з матеріалів справи, в червні 2023 року відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 21/06-01 від 21.06.2023 (а.с. 11), в якому просив, у зв`язку з відсутністю технічних можливостей та недостатньою кількістю співробітників, що призвело до неможливості виконання робіт за отриманим авансом, - розглянути можливість повернення грошових коштів або використання їх в рахунок інших тендерів, але не раніше 05.09.2023.

У відповідь на вказаний лист, позивач, листами за вих. № 26/06-1 від 26.06.2023 (а.с. 10) та № 22/12-1 від 20.12.2023 (а.с.12) просив повернути, зокрема, сплачені кошти в розмірі 70 224, 00 грн.

Відповіді на вказані листи позивача матеріали справи не містять.

27.03.2024 позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 1 від 27.03.2024 про розірвання договору підряду № Л0280223 від 28.02.2023, в якому повідомив останнього, зокрема, про розірвання вказаного договору з 27.03.2024.

Проте, направлені позивачем листи і повідомлення-вимога залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши зміст вказаних листів і повідомлення-вимога, суд приходить до висновку, що позивач повідомляв відповідача про, те що немає наміру продовжувати дію договір та про припинення його дії, а тому приймаючи до уваги п. 9.11. договору, він вважається розірваним з 27.03.2024.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, з огляду на припинення договору, зобов`язання сторін за наведеним договором припинились з 27.03.2024.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 70 224, 00 грн після розірвання договору, а тому суд приходить до висновку, що після припинення строку дії договору відповідач зберігає майно позивача (грошові кошти в сумі 70 224, 00 грн) без достатньої правової підстави.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 Цивільного кодексу України) регулює випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстава вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Як установлено судом, сплачена позивачем за договором підряду № Л0280223 від 28.02.2023 попередня оплата за виконання робіт становить 70 224, 00 грн, а в зв`язку з розірванням договору відпала правова підстава, на якій відповідачем набуто ці кошти.

Суд відзначає, що в зв`язку з розірванням договору відсутні будь-які правові підстави для виконання відповідачем робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати, а отже і зберігання відповідачем у себе належного позивачеві майна - грошових коштів у сумі 70 224, 00 грн.

На підставі викладеного, зважаючи на умови договору та положення чинного законодавства, відповідач повинен був повернути позивачу попередню оплату, чого ним також зроблено не було.

З огляду на викладене вище та враховуючи, те що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення позивачу коштів, сплачених у якості передоплати за договором підряду № Л0280223 від 28.02.2023, вимоги позивача про стягнення з відповідача 70 224, 00 грн заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати грошових коштів у розмірі 70 224, 00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія планета технологій» (02121, місто Київ, вулиця Автопаркова, будинок 7, ідентифікаційний код 44615635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтер-Білдінг» (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, будинок 8, ідентифікаційний код 42353736) 70 224 (сімдесят тисяч двісті двадцять чотири) грн 00 коп. грошових коштів та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань