Рішення

від 06.09.2024 по справі 910/19277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2024Справа № 910/19277/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/19277/23

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізу-Арі»

про стягнення 34185,59 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізу-Арі» (далі - відповідач) про стягнення 34185,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів №3394-Ш від 01.08.2012 не розрахувався за отримані послуги у період з грудня 2019 по вересень 2023, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 25340,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 6660,03 грн, 3% річних у розмірі 1505,18 грн та пеню у розмірі 680,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 поновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19277/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.01.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 30А.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізу-Арі» (далі - замовник) було укладено договір на надання послуг з вивезення побутових відходів №3394-Ш (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (підприємство громадського харчування (кафе)), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. 30А, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги.

Відповідно до пункту 1.2 договору кількість побутових відходів, що підлягає вивезенню становить 2,752 куб.м в місяць, 33,024 куб.м в рік.

Згідно пункту 2.1 договору тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього договору та надаються КП «АТП» Шевченківської районної у м. Києві ради встановлено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від « 25» лютого 2011р. №251 «Про встановлення тарифів та внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.12.2008 №1723». Тариф на послуги за цим договором становить: 62 (шістдесят дві) грн. 42 коп. за 1 м3, в т.ч. ПДВ - 10 грн. 40 коп. Вартість послуг по договору становить: в місяць 171 (сто сімдесят одна) грн. 78 коп., в рік - 2061 (дві тисячі шістдесят одна) грн. 35 коп. Розрахунок вартості виконаний на підставі діючих норм утворення побутових відходів на одну розрахункову одиницю об`єкту утворення замовника і є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що вартість послуг, передбачених договором, може бути змінена на підставі актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну цін та тарифів на послуги з вивезення та утилізацію твердих побутових відходів вважається підставою для зміни нарахувань платежів по даному договору, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації, і не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди).

Замовник здійснює оплату послуг грошовими коштами на поточний рахунок виконавця, вказаний у даному договорі, незалежно від заборгованості третіх осіб перед замовником та незалежно від затримок у надходженні бюджетних коштів замовнику (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору щомісячна оплата послуг, у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником не пізніше 15-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку.

Згідно пункту 2.6 договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти виконаних робіт в двох екземплярах та податкову накладну. Акт виконаних робіт підписується щомісячно до 15 (п?ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо перевезених ТПВ вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів, з дати підписання, вищезазначений акт повернути виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом визначеного терміну, акт вважається підписаним.

Виконавець зобов`язується, зокрема, забезпечити вивіз побутових відходів замовника в обсягах, зазначених в п. 1.2 цього договору (пункту 3.1 договору).

Пунктом 3.9 договору передбачено, що замовник зобов`язується здійснювати 100% (стовідсоткову) оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та 2.5 цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2012 р. (пункт 7.1 договору).

Додатком №1 до договору було погодженого розрахунок обсягу та вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів, а саме: одиницю розрахунку - місце, кількість одиниць розрахунку для об`єктообслуговування (утворення ТПВ) - 20, середньо добова норма утворення ТПВ на одну розрахункову одиницю - 1,08, кількість днів роботи обслуговування (утворення ТПВ) - 256. Окрім того, вказаним додатком було погодженого розрахунок середньодобового об`єму утворення твердих побутових відходів відповідно до кількості одиниць розрахунку на об`єкті обслуговування (утворення ТПВ) замовника; розрахунок річного об`'єму утворення твердих побутових відходів на об`єкті обслуговування (утворення ТПВ) замовника; річну суму до сплати замовником та середньомісячну суму до сплати замовником.

28.12.2012 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору на надання послуг з вивезення побутових відходів №3394-Ш від 01.08.2012 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 2 якої сторони погодили пункт 2.2 договору викласти у новій редакції: « 2.2 Вартість послуг та норми утворення ТПВ на одиницю розрахунку об`єкту замовника на якому утворюються ТПВ, передбачені договором, можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну цін, тарифів на послуги з вивезення та утилізації ТПВ, а також норм утворення ТПВ, є підставою для внесення змін у вартість за цим договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації, і потребує складання окремого письмового документу (Додаткової угоди до договору).».

Пунктом 4 додаткової угоди №1 сторони погодили договір доповнити пунктом 7.3 в такій редакції: « 7.3 В разі, якщо жодна із сторін протягом п`ятнадцяти календарних днів після закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору, то строк дії цього договору, вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік.».

13.03.2015 року між замовником та виконавцем було підписано додаткову угоду до договору на надання послуг з вивезення побутових відходів №3394-Ш від 01.08.2012 (далі - додаткова угода від 13.03.2015), за умовами пункту 1 якої сторони погодили пункт 2.1 договору викласти в новій редакції згідно пункту 2.2: « 2.1 Тариф на послуги які передбачені п.1.1 цього договору та надаються КП «Автотранспортне підприємство Шевченківського району», встановлено розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від « 02» березня 2015 р. №186 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення)» (далі - розпорядження), яке набрало чинності з дня його оприлюднення, а саме розпорядження оприлюднено у газеті Київської міської ради «Хрещатик» №36 (4632) 13 березня 2015 року. Тариф на послуги за цим договором становить: 82 (вісімдесят дві) грн. 36 коп. з ПДВ за 1 м3. Вартість послуг по договору становить: в місяць - 226 грн 64 коп., в т.ч. ПДВ - 37 грн 77 коп.».

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.03.2015 сторони з метою впорядкування, оптимізації та зменшення своїх витрат на обмін первинними документами (акт прийняття наданих послуг, рахунок-фактура, податкова накладна ін.) погодили доповнити розділ 2 «Вартість послуг та порядок розрахунків» договору пунктом наступного змісту: «Сторони фіксують факти здійснення господарських операцій за договором шляхом ведення первинних документів в електронному вигляді, у зв`язку з чим сторони визнають всі первинні бухгалтерські документи за договором в електронному вигляді (які були виконанні, опрацьовані, відправлені, передані, отримані для зберігання, використання, знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності з підтвердженням факту отримання таких документів в процесі здійснення господарської діяльності сторін через систему електронного документообігу, поданих в електронному вигляді з використання електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП), засобами телекомунікаційного зв`язку та/або на електронних носіях), як оригінал. Передача сторонами документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв?язку та/або на електронних носіях здійснюється з дотриманням та у чіткій відповідності та до вимог Податкового кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік фінансову звітність в України», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис», постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. №680, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Як зазначає позивач, на виконання договору, надано відповідачу узгоджені послуги за період з грудня 2019 по вересень 2023 включно на загальну суму 25597,91 грн, на підтвердження чого складено та підписано акти надання послуг №52815 від 31.12.2019 на суму 569,27 грн, №6143 від 31.01.2020 на суму 569, 27 грн, №6787 від 29.02.2020 на суму 569,27 грн, №17682 від 31.03.2020 на суму 569, 27 грн, №18374 від 30.04.2020 на суму 569,27 грн, №28962 від 31.05.2020 на суму 569,27 грн, №29614 від 30.06.2020 на суму 569,27 грн, №39776 від 31.07.2020 на суму 569,27 грн, №40484 від 31.08.2020 на суму 569,27 грн, №51235 від 30.09.2020 на суму 569,27 грн, №51944 від 31.10.2020 на суму 569,27 грн, №62465 від 30.11.2020 на суму 569,27 грн, №63183 від 31.12.2020 на суму 569, 27 грн, №6594 від 31.01.2021 на суму 569,27 грн, №7329 від 28.02.2021 на суму 569,27 грн, №17670 від 31.03.2021 на суму 569,27 грн, №18414 від 30.04.2021 на суму 569,27 грн, №29539 від 31.05.2021 на суму 569,27 грн, №30297 від 30.06.2021 на суму 569,27 грн, №43753 від 31.07.2021 на суму 569,27 грн, №44515 від 31.08.2021 на суму 569,27 грн, №53817 від 30.09.2021 на суму 569,27 грн, №54610 від 31.10.2021 на суму 569,27 грн, №66057 від 30.11.2021 на суму 569,27 грн, №66847 від 31.12.2021 на суму 569,27 грн, №7671 від 31.01.2022 на суму 569,27 грн, №8480 від 28.02.2022 на суму 569,27 грн, №46798 від 31.07.2022 на суму 569,27 грн, №47599 від 31.08.2022 на суму 569,27 грн, №57179 від 30.09.2022 на суму 699,16 грн, №57972 від 31.10.2022 на суму 699,16 грн, №71464 від 30.11.2022 на суму 699,16 грн, №72244 від 31.12.2022 на суму 699,16 грн, №7886 від 31.01.2023 на суму 699,16 грн, №8698 від 28.02.2023 на суму 699,16 грн, №20825 від 31.03.2023 на суму 699,16 грн, №21686 від 30.04.2023 на суму 699,16 грн, №33660 від 31.05.2023 на суму 699,16 грн, №34517 від 30.06.2023 на суму 699,16 грн, №47330 від 31.07.2023 на суму 699,16 грн, №48224 від 31.08.2023 на суму 699,16 грн та №62876 від 30.09.2023 на суму 699,16 грн, які були направлені у встановленому договором порядку відповідачу для погодження та підписання, що підтверджується витягом з M.E.Doc.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання/відправлення актів наданих послуг для узгодження та підписання.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями щодо сплати заборгованості №000008914 від 28.02.2023, №000010706 від 03.04.2023, №000012541 від 25.05.2023 та №000015163 від 16.08.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків АТ «Укрпошта» та реєстрами згрупованих відправлень.

Однак, відповідач вказані претензії залишив без задоволення, при цьому, акти надання послуг не підписав, як і не надав вмотивованої відмови від їх підписання.

У той же час, умовами пункту 2.6 договору сторони погодили, що за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти виконаних робіт в двох екземплярах та податкову накладну. Акт виконаних робіт підписується щомісячно до 15 (п?ятнацятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо перевезених ТПВ вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів, з дати підписання, вищезазначений акт повернути виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом визначеного терміну, акт вважається підписаним.

Відтак, враховуючи, що умовами п. 2.6 договору сторони погодили, що у випадку неповернення замовником акту надання послуг протягом 10 робочих днів з моменту його підписання, за умови, що такий акт підписується до 15 числа місяця наступного за звітнім, останній вважається підписаним, відтак суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт надання послуг за згаданими вище актами і відповідно наявність обов`язку у відповідача оплатити отримані послуги.

Втім, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, у зв`язку з чим позивачем в силу принципу диспозитивності заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 25340,06 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.5 договору щомісячна оплата послуг, у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником не пізніше 15-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 2.5 договору позивачем у спірний період було виставлено відповідачу рахунки на оплати послуг, які направлені відповідачу засобами електронного документообігу, як того передбачає розділ 2 договору у редакції додаткової угоди від 13.03.2015 та підтверджується витягом з M.E.Doc, доказів неотримання вказаних рахунків відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідач у встановлені договором строки оплату за послуги з вивезення твердих побутових відходів не здійснив.

Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог зі стягнення основного боргу в розмірі 25340,06 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 4.2 договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманих послуг, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 680,32 грн по рахунках на оплату послуг №21672 від 01.04.2023 (період з 16.04.2023 по 16.11.2023), №33660 від 01.05.2023 (період з 16.05.2023 по 16.11.2023), №34517 від 01.06.2023 (16.06.2023 по 16.11.2023), №47330 від 01.07.2023 (період з 16.07.2023 по 16.11.2023), №48224 від 01.08.2023 (період з 16.08.2023 по 16.11.2023) та №62876 від 01.09.2023 (період з 16.09.2023 по 16.11.2023).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не було враховано вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Так, послуги, які надаються позивачем відповідно до умов договору на надання послуг з вивезення побутових відходів №3394-Ш від 01.08.2012, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Водночас, Законом України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу (ст. 1).

Вказаний закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб`єктами підприємницької діяльності. Отже, зважаючи на норми спеціального законодавства та умови договору, вимоги про стягнення пені є такими, що заявлені правомірно.

Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За договором на надання послуг з вивезення побутових відходів №3394-Ш від 01.08.2012 позивач є виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів, а відповідач, у свою чергу, є замовником зазначеної послуги.

Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року в частині правовідносин, що виникли на підставі договору розповсюджується на відповідача.

Враховуючи викладене, за період з 12.03.2020 по 30.07.2023, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, належною до стягнення є пеня у розмірі 429,38 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1505,18 грн та інфляційні втрати в сумі 6660,03 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізу-Арі» про стягнення 34185,59 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізу-Арі» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців (колишня назва «Артема»), буд. 30-А; ідентифікаційний код 35137335) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код 33745659) основний борг у розмірі 25340 (двадцять п?ять тисяч триста сорок) грн 06 коп., пеню у розмірі 429 (чотириста двадцять дев?ять) грн 38 коп., 3% річних у розмірі 1505 (одна тисяча п?ятсот п?ять) грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 6660 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 2131 (дві тисячі сто тридцять одна) грн 44 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2024.

СуддяТ.В. Васильченко