Рішення

від 28.08.2024 по справі 910/6348/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2024Справа № 910/6348/24Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/6348/24

за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал Інрейтинг Тіві"

про стягнення 167 245, 48 грн.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал Інрейтинг Тіві" (далі - відповідач) про стягнення 167 245, 48 грн., з яких 109 125, 00 грн. основного боргу, 15 628, 55 грн. пеня та 7 677, 53 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за Договором № П-0104 від 20.03.2020 в частині оплати (роялті) за надані права на твори.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6348/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 відкладено підготовче засідання у даній справі на 24.07.2024.

23.07.2024 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та копію банківської довідки від 23.07.2024 № 004-3-004-3/466.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2024.

28.08.2024 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 28.08.2024 представники позивача та відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 28.08.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 між ТОВ «Комп Мюзік» (Правовласник) та ТОВ «Телеканал Інрейтинг Тіві» (Користувач) було укладено Договір № П-0104 (надалі-договір), за умовами якого Правовласник, що володіє виключними майновими правами на використання Творів надає Користувачу (без права власності, відчуження чи будь якого іншого розпорядження Творами) невиключні Права на використання Творів, вказаних в Додатках цього договору наступними способами: публічне сповіщення Творів в ефірі Телеканалу Користувача «InRating» шляхом їх передачі в телевізійний ефір, а також за допомогою кабелю, через супутник, мережами ОТТ- та ІPTV- телебачення, Інтернет-трансляцію в соціальній мережі "InRating" на web-сайті www.lnrating.top («Веб-сайт») та у мобільних додатках під назвою "InRating"', та за допомогою технології DTH (Direct-to-Home). Для уникнення сумнівів, вказана передача Творів за договором означає Стрімінг і не поширюється на надання прав на створення користувачами плейлистів з Творами за власним бажанням, а також не включає доведення Творів до загального відома користувача на запит такого користувача (зокрема, так звані VoD-SVoD-/AdVoD-пpaвa) чи будь-які інші подібні права, що реалізуються за запитом чи на вибір користувача; включения в ефір телеканалу Користувача «inRating» виключно на умовах, зазначених у цьому Договорі; використання Творів частинами виключно для анонсування їх показу, в тому числі для анонсування телевізійних передач, в яких аудіовізуальні твори будуть використані, а також використання уривків Творів в передачах, якщо таке фрагментарне використання не призведе до спотворення змісту Творів. яке завдасть шкоди честі і гідності автора та/або виконавця Твору; адаптацію Творів до формату мовлення Користувача (накладення Логотипу телеканалу «InRating» та використання емоцій при голосуванні за кліп).

Відповідно до п. 2.2 Договору правовласник надає Користувачу Права на Строк для використання виключно на Території України.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Сторони домовилися про те, що протягом строку дії Договору Правовласник надаватиме Користувачеві Права на використання Творів згідно з відповідними Додатками до Договору, які з моменту підписання уповноваженими представниками.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору Користувач зобов`язується дотримуватися норм чинного законодавства України щодо авторського та суміжних прав при використанні наданих йому прав за цим Договором, дотримуватися умов щодо Строків їх використання.

Так, відповідно до п. 5.1 Договору за надання Прав за цим Договором Користувач сплачує Правовласнику Роялті в розмірі 13 900 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ, що являється еквівалентом 500 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату підписання Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору, якщо в день, який передує даті виставлення рахунку, курс гривні відносно курсу долару США (за офіційним курсом НБУ) збільшиться або зменшиться більш ніж на 5% порівняно з курсом гривні відносно курсу долару США (за офіційним курсом НБУ) на день підписання цього Договору, зміниться також і Роялті, яке сплачується Правовласнику згідно з цим Договором, у відповідній пропорції.

Відповідно до п. 5.4. Договору, винагорода (Роялті) виплачується Користувачем щомісячно шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Правовласника, на підставі виставленого Правовласником рахунку, в строк до 25 (двадцять п`ятого) числа кожного місяця.

Згідно з п. 6.1. Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно чинного законодавства України, в тому числі кожна Сторона зобов`язується відшкодувати іншій стороні всю завдану шкоду.

Так, відповідно до п. 1.3. Договору, Строк - це проміжок часу з 01 квітня 2020 і до 01 квітня 2021, протягом якого Користувач має право використовувати Твори, права на які отримані за цим Договором.

Згідно з п. 10.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до "01" квітня 2021 року.

Відповідно до п. 10.2. Договору, закінчення строку дії Договору не тягне припинення зобов`язань Сторін, визначених в Договорі, які виникли до закінчення строку його дії і які є не виконаними до моменту закінчення строку дії Договору.

17 березня 2021 року Сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору, за якою строк дії Договору та Строк, вказаний в п. 1.3. Договору, було продовжено з « 01» квітня 2021 року до « 01» квітня 2022 року.

На виконання умов вказаного Договору, ТОВ «КОПМ МЮЗІК» виставлено ТОВ «Телеканал Інрейтинг Тіві» рахунки-фактури від 31.08.2021 № СФ-0000232, від 30.09.2021 № СФ-0000264, від 31.10.2021 № СФ-0000295, від 31.12.2021 № СФ-0000359, від 30.11.2021 № СФ-0000326, від 31.01.2022 № СФ-0000012, від 28.02.2022 №СФ-0000040, від 31.03.2022 № СФ-0000069 та між сторонами складено акти виконаних зобов`язань до Договору № П-0104 від 20.03.2020 від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021.

Вказані рахунки та акти було надіслано на електрону пошту ТОВ «Телеканал Інрейтинг Тіві».

09.02.2024 ТОВ «КОПМ МЮЗІК» направлено ТОВ «Телеканал Інрейтинг Тіві» претензію про сплату заборгованості за Договором № П-0104 від 20.03.2020 у розмірі 109 125, 00 грн.

Дана претензія залишена без відповіді.

Вказане стало підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша ст. 174 ГК України).

Як було зазначено, між учасниками справи було укладено Договір № П-0104 від 20.03.2020 про надання Користувачу (відповідачу) невиключні права на використання аудіовізуальних творів з Каталогу, виключні майнові авторські права на які належать Правовласнику на підставі відповідних угод з суб`єктами авторського права та/або іншими особами, шляхом їх публічного сповіщення в ефірі телеканалів, тощо.

Згідно ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Умовами Договору суміжних прав та Договору авторського права передбачено, що вони є ліцензійними угодами.

Відповідно до частини першої ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з частиною третьою ст. 1109 ЦК України, у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частиною першою ст. 418 ЦК України визначено, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (частина друга ст. 418 ЦК України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами частини першої ст. 420 ЦК України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (частина перша ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) п. 1 частини першої ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (частина перша ст. 449 ЦК України).

Відповідно до ст. 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до частини першої ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до частини першої ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За визначенням статі 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз укладеного між сторонами ліцензійного договору дає підстави для висновку, що відповідач як користувач не має права в односторонньому порядку відмовитись від виконання взятого на себе зобов`язання з виплати винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського та суміжних прав, а відтак користувач має виконати таке зобов`язання у спосіб та строки, узгоджені у відповідному договорі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 № 2811-IX, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з частиною другою ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону № 3792-XII).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір № П-0104 від 20.03.2020, відповідно до умов якого Товариство надає Користувачу невиключні права на використання аудіовізуальних творів з Каталогу, виключні майнові авторські права на які належать Правовласнику на підставі відповідних угод з суб`єктами авторського права та/або іншими особами, шляхом їх публічного сповіщення в ефірі телеканалів, тощо, а Користувач, у свою чергу, за надані послуги зобов`язується сплачувати Товариству винагороду в порядку та строки, передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи Актами виконаних зобов`язань до Договору № П-0104 від 20.03.2020 від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021 позивач надав відповідачу погоджені у договорі послуги на загальну суму 109 125,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що винагорода (Роялті) виплачується Користувачем щомісячно шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Правовласника, на підставі виставленого Правовласником рахунку, в строк до 25 (двадцять п`ятого) числа кожного місяця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

23.07.2024 в додаток до клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, подано до суду банківську виписку від 23.07.2024 №004-3-004-3/466.

Відповідно до даної банківської виписки, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату наданих позивачем послуг в період з 01.08.2021 по 31.03.2022 здійснив частково оплату на суму 40 950,00 грн. (за травень-липень 2021).

Тобто, згідно даної банківської виписки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 109 125,00 грн. залишається непогашеною.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно договору у сумі 109 125, 00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Аналогічні правові висновки щодо стягнення оплати винагороди за використання музичних творів на підставі Договору викладені в постанові Верховного суду від 22.12.2023 по справі № 914/1231/23.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 15 628, 55 грн. пені та 7 677, 53 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором згідно чинного законодавства України, в тому числі кожна Сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні всю завдану шкоду.

Згідно п. 5.5 Договору за порушення терміну оплати Роялті Користувач на вимогу Правовласника виплачує йому пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Отже, умовами Договору № П-0104 від 20.03.2020 сторони погодили інший розмір пені та порядок її сплати.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 15 628, 55 грн. пені та 7 677, 53 грн. 3% річних, як просив позивач.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал Інрейтинг Тіві" про стягнення 167 245, 48 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Інрейтинг Тіві» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16, кв. 27; ідентифікаційний номер 43173765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп Мюзік» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, 8, кв. 26; ідентифікаційний код: 30858536) заборгованість в сумі 167 245 (сто шістдесят сім тисяч двісті сорок п`ять тисяч) грн. 48 копійок, з яких основний борг - 109 125 (сто дев`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн. 00 копійок, пеня у розмірі - 15 628, 55 (п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 55 копійок, 34 814 (тридцять чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 40 копійок та 3 % річних у розмірі 7 677 (сім тисяч шістсот сімдесят сім тисяч) грн. 53 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал Інрейтинг Тіві» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16, кв. 27; ідентифікаційний номер 43173765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп Мюзік» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, 8, кв. 26; ідентифікаційний код: 30858536) судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 копійок.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.09.2024.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА