Рішення

від 06.09.2024 по справі 910/7028/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2024Справа № 910/7028/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП"

(49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Суворова,

буд. 35, офіс 16; ідентифікаційний код: 38431556)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ІНТЕР ГРУП"

(04136, м. Київ, вул. Некрасова Віктора, буд. 1-3;

ідентифікаційний код: 38291025)

про про стягнення 403 862,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ІНТЕР ГРУП" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв`язку з непоставленням товару в обумовлені терміни та неповерненням суми попередньої оплати за товар в розмірі 403 862,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7028/24. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

29.08.2024 позивачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі у частині стягнення суми заборгованості у розмірі 123 862,84 грн.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У березні 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІЛМ ГРУПП» (надалі за текстом - Позивач), як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ІНТЕР ГРУПП» (надалі за текстом - Відповідач), як постачальником було у спрощений спосіб укладено договір поставки.

Згідно з умовами договору відповідач зобов`язувався поставити позивачеві пакувальні матеріали в асортименті.

На підтвердження укладення договору відповідачем у період з 19.03.2023 по 20.03.2024 включно було виставлено в електронній формі позивачеві рахунки на оплату товару на загальну суму 805 390 грн. 56 коп., з урахуванням ПДВ, а саме: - від 19.03.2024 №456 на загальну суму 756 086 грн. 40 коп., з урахуванням ПДВ; - від 20.03.2024 №470 на загальну суму 49 304 грн. 16 коп., з урахуванням ПДВ. У вказаних рахунках визначено характеристики та номенклатуру товару, що підлягає поставці, його кількість, ціну за одиницю товару та його загальну вартість. Позивачем рахунки оплачені в повному обсязі на загальну суму 805 390 грн. 56 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: - від 19.03.2024 №16 на суму 256 086 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ; - від 19.03.2024 №4190 на суму 500 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ; - від 21.03.2024 №4196 на суму 49 304 грн. 16 коп., в т.ч. ПДВ.

10.04.2024 відповідачем здійснено часткову поставку товару на загальну суму 325 527 грн. 72 коп., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, а саме: - видаткова накладна від 10.04.2024 №767 на загальну суму 49 304 грн. 16 коп., в т.ч. ПДВ; - видаткова накладна від 10.04.2024 №768 на загальну суму 276 223 грн. 56 коп., в т.ч. ПДВ; - товарно-транспортна накладна від 10.04.2024 №Р767; - товарно-транспортна накладна від 10.04.2024 №Р768.

Як вказує позивач та не заперечує відповідач, залишок товару на суму 479 862 грн. 84 коп. відповідачем не поставлений. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача з листом (на електронну пошту відповідача) від 22.04.2024 №2204/1 яким просив повернути заборгованість в сумі 479 862 грн. 84 коп., що була перерахована позивачем в якості попередньої оплати за стретч на підставі рахунків відповідача (копія листа додається до позову).Однак, направлені документи та претензія були залишені покупцем без реагування.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із тим, що відповідач, порушуючи умови Договору, не постав оплачену продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції в розмірі 403 862,84 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов Договору та заявки позивач здійснив оплату товару загалом на суму 805 390,56 грн.

Натомість, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договору та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив поставку оплаченого Товару. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 403 862,84 грн.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі Відповідачем на користь Позивача в рахунок погашення заборгованості сплачено суму у розмірі 123 862,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 123 862,84 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 123 862,84 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Представник позивача у клопотанні про закриття провадження у справі клопотав про повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що провадження у справі №910/7028/24 підлягає закриттю (стягнення в сумі 123 862,84 грн.), суд задовольняє клопотання позивача про повернення судового збору у розмірі 1 726,35 грн.

Суд зазначає, що у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок поставити його. Проте, відповідач не здійснив поставку товару в повному обсязі.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі стягнення 280 000,00 грн. (403 862,84 грн.-123 862,84 грн.) документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/7028/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ІНТЕР ГРУПП" про стягнення 403 862,84 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 123 862,84 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ІНТЕР ГРУПП" (04136, м. Київ, вул. Некрасова Віктора, буд. 1-3; ідентифікаційний код: 38291025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 35, офіс 16; ідентифікаційний код: 38431556) 280 000,00 грн. - заборгованості та 3360,00 грн. - судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СМАРТФІЛМ ГРУПП" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 35, офіс 16; ідентифікаційний код: 38431556) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 726,35 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №4326 від 04.06.2024 на загальну суму 5086,35 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.О. Лиськов