Рішення

від 22.08.2024 по справі 911/809/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2024 р. Справа № 911/809/24

За позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, 07101, Київська область, місто Вишгород, вулиця Кургузова, 13

в інтересах держави

до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, 07101, Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, площа Центральна, будинок 7

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, 07101, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 14

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Свій дім", 07101, Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, Ризький квартал, будинок 5

про зобов`язання вчинити дії

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю прокурора: Попельнюк В.В.

суть спору:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області (надалі також прокурор / прокуратура) в інтересах держави звернувся до господарського суду з позовом до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (надалі також Славутицька міська рада / відповідач) про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 255025, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич Вишгородського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ним виявлено факт порушення інтересів держави в сфері цивільного захисту населення, що виразилось у бездіяльності Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області щодо вжиття заходів державної реєстрації права комунальної власності на спірне протирадіаційне укриття.

Поряд з цим, прокурор просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Житлово-комунальний Центр" Славутицької міської ради (надалі також КП "ЖКЦ" / третя особа), оскільки вирішення даного спору по суті може вплинути на обсяг прав та обов`язків КП "ЖКЦ", так як останнє було балансоутримувачем багатоквартирного будинку за адресою: Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич Вишгородського району Київської області, та, відповідно, споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 255025.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.04.2024, зокрема, прийняв позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області до розгляду та відкрив провадження у справі № 911/809/24; призначив підготовче засідання на 16.05.2024; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради; встановив строки для вчинення процесуальних дій.

Учасники справи повідомлені про відкриття провадження у справі у порядку встановленому частиною п`ятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин третьої, четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав, водночас 14.05.2024 через підсистему "Електронний суд" надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

31 травня 2024 року через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, за змістом яких комунальне підприємство заперечує проти позову. КП "ЖКЦ" зазначило, що на підставі рішення Славутицької міської ради "Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича" від 16.05.2001 № 244-32-XXIII з державної у комунальну власність м. Славутича був переданий житловий фонд (в актах приймання передачі вказаний перелік багатоквартирних будинків, як цілісні об`єкти, із зазначенням вартості житлового будинку в цілому). Це, як зазначає третя особа, свідчить про те, що в комунальну власність м. Славутича окремо підвальні приміщення (протирадіаційні укриття) не передавались. Згідно з рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради "Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича" від 27.10.2003 № 534 на баланс Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" був переданий житловий фонд із зазначенням переліку житлових будинків, як цілісних об`єктів, тобто підвальні приміщення окремо на баланс підприємства не передавались та не перебували по теперішній час. Постановою КМУ від 20.04.2016 № 301 був затверджений Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, який визначає механізм списання з балансу комунальних підприємств багатоквартирних будинків. Рішенням Славутицької міської ради "Про погодження наказу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради про списання з балансу підприємства багатоквартирних будинків" від 03.03.2023 № 808-17-VIII, яке станом на сьогоднішній день ні ким не оскаржене у встановленому законом порядку, був погоджений наказ КП "ЖКЦ" "Про списання з балансу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради багатоквартирних будинків" від 01.02.2023 № 7. На підставі вказаного наказу комунального підприємства та рішення Славутицької міської ради, із дотриманням вимог постанови КМУ від 20.04.2016 № 301 всі житлові будинки, які перебували на балансі комунального підприємства як цілісні об`єкти були списані 28.03.2023. Третя особа з посиланням на положення Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" зазначає, що спільне майно багатоквартирного будинку, в т.ч допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, зокрема, підвали, є спільною сумісною власністю співвласників. Відповідно спірне майно не перебуває у володінні та / або в користуванні Славутицької міської ради, а відтак міській раді не належить право розпорядження таким майном. Крім того, третя особа зазначає, що прокурор обрав невірний спосіб захисту ніби то порушених прав та інтересів держави шляхом заявлення позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності, яке ніким не встановлене та не визнане у встановленому законом порядку та за відсутності правовстановлюючого документу на спірне майно.

В судовому засіданні 20.06.2024 прокурором було повідомлено суд, що функції з управління багатоквартирним будинком № 2 Вільнюського кварталу міста Славутич Вишгородського району Київської області відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Свій дім" на підставі укладеного зі співвласниками договору № 2 від 30.11.2018 та заявлено клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.06.2024, зокрема, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Свій дім".

Ухвалою від 04.07.2024 суд закрив підготовче провадження у цій справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.08.2024.

У судовому засіданні 15.08.2024 суд розпочав дослідження доказів та оголосив перерву до 22.08.2024.

Присутній в судовому засіданні 22.08.2024 прокурор повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові. Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Частино першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка відповідача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за їх відсутності за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

установив:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.1987 державною приймальною комісією було складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта 45-квартирного житлового будинку № 1, м. Славутич, в МБК-4, якому на даний час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область. Акт затверджено рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів від 21.12.87 № 85.

У пункті 20 зазначеного акту вказано, що на підставі огляду пред`явленого до приймання в експлуатацію об`єкта в натурі та ознайомлення з відповідною документацією визначається, що будівельно-монтажні роботи виконано у відповідності з проектом, будівельними нормами та правилами.

Відповідно до проектної документації щодо будівництва вищевказаного об`єкта "45 кв. житловий будинок" комплексу "Житлова група (Лит. РСР) в складі містобудівного комплексу № 4 м. Славутич Чернігівської області. Об`єкти будівництва 1987 року", розробленої Інститутом проектування міського будівництва (Каунаський філіал), у відповідності до СНіП II-11-77 "Захисні споруди цивільної оборони", затверджених постановою Держбуду СРСР від 13.10.1977 № 158 (із доповненнями від 28.06.1985), у підвальних приміщеннях будинку запроектовано будівництво протирадіаційного укриття (далі ПРУ), яке у мирний час може використовуватись згідно встановленого порядку для господарських, культурних чи побутових потреб як підвальні приміщення. Зокрема, вказано, що ПРУ запроектовано на 390 осіб, в якому передбачено 60 місць для лежання та 330 місць для сидіння. Під час переведення підвальних приміщень на режим укриття, необхідно виконати наступні роботи: звільнити від особистих речей господарські склади мешканців; розібрати збірні дерев`яні перегородки господарських складів; із розібраних дерев`яних перегородок облаштувати нари для лежання і місця для сидіння людей, що укриваються; закласти віконні отвори для підвищення захисних властивостей укриття; ущільнити притвори вхідних дверних полотен.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок № 2 Вільнюського кварталу м. Славутич від 24.11.1987, площа підвальних приміщень складає 584, 8 кв. м

Згідно із пунктом 1.1 СНіП 3.01.09-84 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд і їх утримання в мирний час", які були чинними на момент прийняття в експлуатацію багатоквартирного будинку № 2 Вільнюського кварталу м. Славутич, разом з основним об`єктом будівництва або його пусковим комплексом державні приймальні комісії окремо приймали в експлуатацію закінчені будівництвом вбудовані в будівлі захисні споруди, що входили до комплексу будівництва об`єктів виробничого або житлово-цивільного призначення, а також передбачені у складі новозбудованих та реконструйованих копалень та шахт. Датою введення в експлуатацію захисних споруд вважається дата підписання акту державної приймальної комісії.

Враховуючи вказане, прокуратура стверджує, що розташоване у підвальному приміщенні будинку № 2 Вільнюського кварталу м. Славутич ПРУ № 255025 введено в експлуатацію у 1987 році разом із будинком як окремий об`єкт нерухомого майна, що у мирний час може використовуватися згідно установленого порядку для господарських чи побутових потреб, проте без зміни первісного функціонального призначення такої захисної споруди цивільного захисту, та має постійно перебувати у стані, придатному до використання за первісним призначенням, як основний вид колективного захисту населення від засобів масового ураження в особливий період та надзвичайних ситуацій у мирний час.

На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви копії паспорта сховища (протирадіаційного укриття) № 25, витягу з технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту, облікової картки захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 255025, фотокопії витягів з проектної документації щодо ПРУ в 45-квартирному житловому будинку № 1 МБК-4 міста Славутича та копію акта робочої комісії про прийняття закінченої будівництвом споруди.

Поряд з цим, прокурор зазначає, що до 2001 року житловий фонд м. Славутич, у тому числі будинок № 2 Вільнюського кварталу перебував у державній власності та знаходився у віданні й на балансі ВП "Чорнобильська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", проте надалі, у зв`язку із виконанням затверджених Президентом України 19.10.2000 заходів до закриття Чорнобильської АЕС, здійснено безоплатну передачу низки об`єктів державної власності, зокрема й житлового будинку № 2 Вільнюського кварталу (інв. № 4027) на підставі акта прийому-передачі відомчих об`єктів у комунальну власність від 31.03.2001, у комунальну власність територіальної громади м. Славутич.

Славутицька міська рада Київської області своїм рішенням № 244-32-XXIII від 16.05.2001 "Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича" затвердила акти прийому-передачі об`єктів права державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Славутич, зокрема й акт про передачу будинку № 2 Вільнюського кварталу, та передала необоротні активи, зокрема й будинок № 2 Вільнюського кварталу, на баланс Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", якому надала повноваження безпосереднього управління вказаним майном.

У подальшому, на підставі рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 27.10.2003 № 534 "Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича", житлові будинки, у тому числі будинок № 2 Вільнюського кварталу, були передані з балансу КП "Управління житлово-комунального господарства" на баланс КП "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради.

На підставі розпорядження Виконавчого комітету Славутицької міської ради від 25.05.2006 № 163, КП "ЖКЦ", як балансоутримувачем, 21.09.2006 було проведено інвентаризацію вбудованої у будинок № 2 Вільнюського кварталу комунальної захисної споруди цивільної оборони протирадіаційного укриття № 255025, за наслідками чого комісією складено акт інвентаризації, який затверджено Славутицьким міським головою Удовиченком В.П. 03.11.2006; відповідальним за здійснення контролю за утриманням цієї захисної споруди визначено директора КП "ЖКЦ" Жаболенко І.М.

Згідно виготовленого 01.04.2008 у відповідності до положень Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653, паспорта сховища (протирадіаційного укриття) № 25 (255025), останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташовану за адресою: Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП "ЖКЦ"; дата прийняття в експлуатацію 1988 рік; загальна площа 366, 6 кв. м, місткість осіб 390; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність 24 години. Аналогічні дані про протирадіаційне укриття № 255025 містяться і у виготовленій 01.04.2008 обліковій картці ЗСЦО протирадіаційного укриття.

Надалі, як твердить прокурор, на замовлення КП "ЖКЦ" у 2016 році КП "Агентство регіонального розвитку" було складено оновлений технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 255025, загальна площа якого складала 584, 8 кв. м.

Прокурор стверджує, що за даними Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області, в електронній базі фонду захисних споруд цивільного захисту Київської області у м. Славутич обліковується 44 протирадіаційних укриття, зокрема і ПРУ № 255025, балансоутримувачем якого раніше значилось КП "ЖКЦ", тоді як докази на підтвердження факту виключення вказаного ПРУ із фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні, як наслідок, останнє перебуває на обліку органів Державної служби з надзвичайних ситуацій України (далі ДСНС), стан готовності якого до укриття населення визначається як "не готове".

Окремо прокуратура звернула увагу, що Вишгородське районне управління ГУ ДСНС України в Київській області листом № 56.17-721/56.17 від 09.06.2023 повідомило про те, що в ході проведення комісійних оперативних оглядів захисних споруд цивільного захисту м. Славутич фахівцем відділу організації заходів цивільного захисту виявлено 32 безхазяйні захисні споруди цивільного захисту, зокрема і ПРУ № 255025, яке перебувало на балансі КП "ЖКЦ". Аналогічна інформація міститься також у листах ГУ ДСНС у Київській області № 5601-10272/5611 від 14.12.2023 та № 5605-1618/568 від 22.02.2024, копії яких прокурором долучено до матеріалів позовної заяви.

Також прокурор зазначив, що рішенням Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 03.03.2023 № 808-17-VIII було погоджено наказ КП "Житлово-комунальний центр" від 01.02.2023 № 7 "Про списання з балансу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради багатоквартирних будинків", згідно якого розпочато процедуру списання багатоквартирних житлових будинків, що знаходились на балансі цього комунального підприємства, з урахуванням вимог Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301.

За змістом пункту 6.3 зазначеного вище наказу № 7, у разі виявлення під час списання з балансу багатоквартирного будинку квартир та / або нежитлових приміщень, які не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстровано, необхідно здійснити прийняття таких приміщень на баланс КП "ЖКЦ" та повідомити Виконавчий комітет Славутицької міської ради з метою реєстрації права власності на них в установленому законом порядку.

Із акту 28.03.2023 про списання з балансу КП "ЖКЦ" багатоквартирного будинку № 2 у Вільнюському кварталі м. Славутич Вишгородського району Київської області вбачається, що даний будинок введено в експлуатацію у 1987 році, його загальна площа складає 2 740 кв. м, у ньому розташоване ПРУ площею 584, 8 кв. м (пункт 5)

Згідно листа КП "ЖКЦ" № 448 від 03.07.2023 усі відомості про виявлені під час списання з балансу багатоквартирних будинків нежитлові приміщення, які не перебувають у приватній власності їх мешканців, містяться в актах про списання багатоквартирних будинків, однак такі приміщення на баланс КП "ЖКЦ" не прийняті.

З інформації, наданої Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області листом № 01-12/1909 від 13.09.2023, вбачається, що право державної чи комунальної власності на низку протирадіаційних укриттів комунальної власності м. Славутич наразі не зареєстровано, у тому числі на ПРУ № 255025. При цьому, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстрованого права державної чи комунальної власності за місцем знаходження спірного нерухомого майна Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич Вишгородського району Київської області, немає.

Звертаючись з даним позовом, прокурор посилається на те, що незважаючи на факт поінформованості посадових осіб Славутицької міської ради про розташування у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку № 2 Вільнюського кварталу м. Славутич Вишгородського району Київської області окремого об`єкта нерухомого майна комунальної власності, а саме захисної споруди цивільного захисту ПРУ № 255025, органом місцевого самоврядування, як власником цього нерухомого майна комунальної форми власності, а також балансоутримувачем протягом тривалого часу не було здійснено заходів до повного виконання вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 та пункту 6.3 наказу КП "ЖКЦ" № 7 щодо державної реєстрації права комунальної власності на вказану захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 255025, розташоване у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою: Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич Вишгородського району Київської області, в установленому законом порядку та прийняття його на баланс уповноваженого балансоутримувача.

Прокурором зазначено, що обставини відсутності державної реєстрації права комунальної власності на ПРУ порушують інтереси держави, оскільки такі обставини призводять не лише до ризиків вибуття цього комунального майна у майбутньому, а й ставлять під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення громади, сприяють свідомому невиконанню органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, порушенню встановлених державою гарантій забезпечення цивільного захисту, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди, не забезпечують їх належну правову охорону та експлуатацію.

Враховуючи, що питання створення, обліку та утримання комунальних захисних споруд у готовому до використання стані, на думку прокуратури, відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, збереження життя та здоров`я людей під час військової агресії, тоді як отримана прокурором інформація свідчить про наявність грубих порушень законодавства про державну реєстрацію речових прав та про цивільний захист з боку органу місцевого самоврядування, у цій ситуації наявний виключний випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням відповідачем наданих державою функцій, що призводить в силу норм статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити представницьких заходів на захист інтересів держави в суді, оскільки зволікання з підтвердженням дійсного правового статусу захисної споруди, визначенням її балансоутримувача та подальшим приведенням її у стан готовності може мати наслідки у вигляді загибелі людей.

Перш за все, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що за приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно зі статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Встановлюючи наявність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України, цивільний захист це комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації (стаття 6 Кодексу цивільного захисту України).

Як зазначає прокурор в позовній заяві, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на ПРУ № 255025 призводить не лише до ризиків вибуття такого майна у майбутньому, а й ставить під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення громади, сприяє невиконанню органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, порушенню встановлених державою гарантій забезпечення цивільного захисту.

Згідно із частиною п`ятою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Поряд з цим, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Необхідно зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 910/5201/19).

Прокурор стверджує, що у даному випадку саме Славутицька міська територіальна громада має матеріально-правову заінтересованість в офіційному підтвердженні речового права на спірне майно за умови невизнання цього права її представницьким органом місцевого самоврядування Славутицькою міською радою, що, в свою чергу, створює правову невизначеність щодо дійсного статусу нерухомого майна та вказує на неналежне управління нежитловим приміщенням комунальної форми власності в інтересах територіальної громади міста для забезпечення потреб у цивільному захисті населення, у збереженні нерухомого майна зі спеціальним статусом як об`єкта цивільного захисту ПРУ, та усунення ризиків його безпідставного відчуження у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку, як допоміжного приміщення (підвалу).

Керуючись приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Вишгородська окружна прокуратура звернулась до Славутицької міської ради з листом № 54/2-1549вих-24 від 21.03.2024, в якому зазначила, що оскільки органом місцевого самоврядування не вжито відповідних заходів з метою усунення порушень законодавства у сфері цивільного захисту, прокуратурою підготовлено позовну заяву про зобов`язання міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності.

Доказів вчинення Славутицькою міською радою дій на усунення вказаних порушень законодавства до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою дотримані вимоги, передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва інтересів держави в суді, у зв`язку з чим Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області з передбачених законом підстав звернувся з даним позовом до суду про зобов`язання Славутицької міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (в редакції чинній станом на час здійснення передачі в 2001 році об`єкту державної власності житлового будинку № 2 Вільнюського кварталу у комунальну власність територіальної громади м. Славутич) з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об`єкти: житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями). Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо). Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Як встановлено судом відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 14.12.1987, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради народних депутатів від 21.12.1987 № 84, прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт 45-квартирний житловий будинок № 1 МБК-4 м. Славутич, якому на даний час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область. Вбудоване у цей житловий будинок протирадіаційне укриття № 25 (255025), яке розташоване в підвальних приміщеннях будинку, було прийняте в експлуатацію одночасно з будинком відповідно до положень СНіП, чинних на момент прийняття в експлуатацію будинку. Доказів протилежного учасники справи суду не надали.

Територіальна громада міста Славутич в 2001 році на підставі акта прийому-передачі відомчих об`єктів у комунальну власність від 31.03.2001, який затверджено рішенням Славутицької міської ради Київської області "Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича" від 16.05.2001 № 244-32-XXIII набула право комунальної власності на багатоквартирний будинок № 2 Вільнюського кварталу із вбудованим в ньому нежитловим приміщенням протирадіаційного укриття № 25 (255025), розміщеним у підвальних приміщеннях цього житлового будинку, яке в свою чергу згідно з додатком № 1 до вказаного рішення Славутицької міської ради Київської області "Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича" від 16.05.2001 N 244-32-XXIII було передано на баланс Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" та у подальшому, на підставі рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області "Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича" від 27.10.2003 № 534 передано з балансу КП "Управління житлово-комунального господарства" на баланс КП "Житлово-комунальний центр".

Згідно із пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Пунктом 2 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання, експлуатації та реконструкції об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за станом утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною восьмою статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку (далі Порядок № 138), який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), виключення таких споруд із фонду, ведення обліку сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення.

Згідно із пунктами 9, 10 Порядку № 138 утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. У разі використання однієї захисної споруди кількома суб`єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди. Балансоутримувачі можуть організовувати утримання та експлуатацію сховищ як протирадіаційних укриттів у разі відсутності потреби в таких сховищах відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди.

КП "Житлово-комунальний центр" балансоутримувач багатоквартирного будинку № 2 Вільнюського кварталу м. Славутич, здійснюючи в 2023 році списання зі свого балансу зазначений багатоквартирний будинок керувався Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 (далі Порядок № 301).

Порядок № 301 визначає механізм списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств, зокрема щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності.

Згідно із пунктами 3, 5-8, 10 Порядку № 301 списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за передбаченою додатком до Порядку № 301 формою, який підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та / або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та / або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положень частини одинадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що захисна споруда цивільного захисту втрачає цей статус з моменту її виключення із фонду споруд цивільного захисту.

Пунктом 27 Порядку № 138 визначено, що виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд, облік яких ведеться в паперовій формі, здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування після їх виключення організаційно-розпорядчим документом з фонду захисних споруд на підставі погоджених із ДСНС матеріалів. Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд (споруд подвійного призначення), оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, для прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування рішень щодо виключення за погодженням із ДСНС таких споруд із фонду захисних споруд визначає МВС. Внесення інформації до Інформаційної системи щодо виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд здійснюється ДСНС, а найпростіших укриттів - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування після набрання чинності організаційно-розпорядчим документом щодо їх виключення із зазначеного фонду. Виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд здійснюється з одночасним поповненням фонду захисних споруд відповідно до потреб, визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

За інформацією органів ДСНС, ПРУ № 255025 на даний час перебуває на електронному обліку захисних споруд цивільного захисту Київської області, звернень щодо погодження виключення з фонду захисних споруд цивільного захисту протирадіаційних укриттів, у тому числі протирадіаційного укриття № 255025, до Головного управління не надходило. Доказів на підтвердження факту виключення ПРУ № 255025 із фонду споруд цивільного захисту до матеріалів справи не надано.

Балансоутримувачем, органом місцевого самоврядування всупереч положень пункту 10 Порядку № 301 та пункту 6.3 наказу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради "Про списання з балансу "Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради багатоквартирних будинків" від 01.02.2023 № 7 після завершення процедури списання багатоквартирного будинку № 2 у Вільнюському кварталі м. Славутич не прийнято будь-яких рішень щодо протирадіаційного укриття № 255025; право комунальної власності на ПРУ № 255025 відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зареєстроване.

Отже викладене свідчить про невиконання відповідачем, як представником громади якій належить зазначене комунальне майно, положень пункту 10 Порядку № 301 та пункту 6.3 наказу КП "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради "Про списання з балансу "Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради багатоквартирних будинків" від 01.02.2023 № 7 щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 255025, розташованого за адресою: Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.

Заперечення третьої особи проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що у відповідності до положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку, в т.ч допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, зокрема, підвали, є спільною сумісною власністю співвласників, відповідно спірне майно не перебуває у володінні та (або) в користуванні Славутицької міської ради, а відтак міській раді не належить право розпорядження таким майном, не приймається судом до уваги при вирішення даного спору та відхиляється з огляду на таке.

За змістом частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина перша статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02.03.2004 № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення ч. 1 ст. 1, п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 914/379/21 вказано, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц зроблено висновок, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, і як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21 та від 03.08.2022 у справі № 908/3168/19).

Відповідно до листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 21.12.2016 № 16-19085/162, в якому Державна служба посилаючись на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.09.2016 № 7/9-11184, зазначає, що захисні споруди не належать до спільного майна багатоквартирного будинку, утримання таких споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають. У разі прийняття рішень щодо передачі багатоквартирних будинків на баланс ОСББ або управителя, захисні споруди комунальної та державної власності залишаються у попередній власності або в установленому порядку передаються до комунальної власності. Законами України не передбачено завдань та обов`язків ОСББ щодо забезпечення укриття населення та утримання захисних споруд. Виконання зазначених завдань належить до повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. З метою документального закріплення статусу захисних споруд та права комунальної власності на них, вирішення питання щодо їх подальшого утримання, ДСНС рекомендувала провести технічну інвентаризацію зазначених захисних споруд як об`єктів нерухомого майна, з виготовленням відповідної технічної документації, в установленому порядку оформити на них документи на право власності, а також визначити їх подальших балансоутримувачів.

Отже оскільки під час будівництва багатоквартирного житлового будинку № 2 у Вільнюському кварталі передбачалось розміщення у його підвальних приміщеннях протирадіаційного укриття, щодо якого визначений спосіб і особливий порядок використання, то останнє не підпадає під правовий режим допоміжних приміщень і є самостійним об`єктом цивільних правовідносин, а тому співвласники багатоквартирного будинку № 2 у Вільнюському кварталі не можуть набути права власності на спірне приміщення протирадіаційного укриття, оскільки останнє не призначене для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинків, свого функціонального призначення не змінювало та з комунальної власності за рішеннями уповноважених суб`єктів управління не вибувало.

Водночас прийняття Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області рішення "Про погодження наказу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради про списання з балансу підприємства багатоквартирних будинків" від 03.03.2023 № 808-17-VIII від 03.03.2023 та затвердження Комунальним підприємством "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради акту про списання багатоквартирного будинку з балансу від 28.03.2023, не засвідчує факт списання з балансу комунального підприємства разом із будинком протирадіаційного укриття № 255025 та, відповідно, його вибуття з комунальної власності (зміну форми власності).

Стосовно посилань третьої особи, що прокурор обрав невірний спосіб захисту ніби то порушених прав та інтересів держави шляхом заявлення позовної вимоги про зобов`язання вчинення дій щодо державної реєстрації права комунальної власності, яке ніким не встановлене та не визнане у встановленому законом порядку та за відсутності правовстановлюючого документу на спірне майно не приймається судом до уваги при вирішення даного спору та відхиляється з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду також зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Подібний за змістом висновок наведений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, згідно з яким рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначений такий спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав як примусове виконання обов`язку.

Прокурор у даній справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів довів належність спірного нерухомого майна до комунальної власності міської територіальної громади міста Славутич та обрав належний спосіб захисту, який призведе до відновлення порушених інтересів держави, порушення яких (прав) встановлено судом у даній справі, а відтак суд дійшов висновку про необхідність їх захисту у визначний прокурором спосіб.

Належних та допустимих доказів, які б спростували доводи прокурора, суду не надано.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що спірна захисна споруда ПРУ № 255025 є самостійним об`єктом цивільних відносин, має спеціальний правовий статус та порядок використання, передбачена законодавством процедура виключення цієї захисної споруди цивільного захисту з обліку не проводилась, з метою усунення правової невизначеності статусу об`єкта цивільного захисту та застосування ефективного способу цивільного захисту у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Вишгородської окружної прокуратури Київської області та їх задоволення.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача повністю.

Керуючись статтями 124, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Задовольнити повністю позовні вимоги.

2.Зобов`язати Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, площа Центральна, будинок 7, код ЄДРПОУ 26425731) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 255025, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 2, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.

3.Стягнути з Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, площа Центральна, будинок 7, код ЄДРПОУ 26425731) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 06.09.2024