Ухвала

від 06.09.2024 по справі 912/2143/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06 вересня 2024 рокуСправа № 912/2143/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову від 03.09.2024 у справі № 912/2143/24

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)

до Фермерського господарства "Щедре" (26221, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Нововознесенка, вул. Войнівська, б. 12),

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 3 030 451,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, заявник, банк) до Фермерського господарства "Щедре" (далі - відповідач-1, позичальник, фермерське господарство), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, поручитель) про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 3030451,37 грн, з яких 2 920 355,00 грн - заборгованість за тілом та 110 096,37 грн - заборгованість за процентами, з покладенням на відповідачів судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 як позичальником та відповідачем-2 як поручителем умов кредитного договору від 06.04.2022 № 41683849-КД-2 та договору поруки від 06.04.2022 № 41683849-ДП-2/1 відповідно в частині своєчасного погашення кредиту.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

04.09.2024 до господарського суду через підсистему "Електронний суд" від банку надійшла заява про забезпечення позову від 03.09.2024 з такою прохальною частиною:

"1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності Відповідачам, а саме:

а) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1017665235231

Тип об`єкта: земельна ділянка

Опис об`єкта: Площа (га): 0.25

Кадастровий номер 3523183700:51:000:0011

Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)

Адреса: АДРЕСА_2

Власник Синьогуб Сергій Васильович

б) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1017623335231

Тип об`єкта: земельна ділянка

Опис об`єкта: Площа (га): 0.12

Кадастровий номер 3523183700:51:000:0012

Цільове призначення: ведення садівництва

Адреса: АДРЕСА_2

Власник Синьогуб Сергій Васильович

в) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 808451935231

Тип об`єкта: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості: Так

Опис об`єкта: Опис: житловий будинок зазначений літ. "А,а", загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м., до будинку примикають господарські будівлі та споруди.

Адреса: АДРЕСА_2

Власник Синьогуб Сергій Васильович".

На обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідач тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання - не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Позивач вказує, що не має підстав вважати, що відповідач припинить недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед ним як кредитором. Позивач повідомляє, що за відповідачами зареєстровано нерухоме майно (земельні ділянки та житловий будинок), тому позивач просить накласти арешт на майно, що належить відповідачам, оскільки у разі невжиття запропонованих заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе відчуження об`єктів нерухомого майна і створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості, а відтак і нових судових спорів.

За правилами частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступає майнова вимога позивача як банку із стягнення в солідарному порядку з фермерського господарства як позичальника і ОСОБА_1 як поручителя заборгованості за кредитним договором у сумі 3 030 451,37 грн, з яких 2 920 355 грн - заборгованість за тілом кредиту, 110 096,37 грн - заборгованість за процентами.

Як зазначено вище, на обґрунтування заяви про забезпечення позову банк зазначає, що позичальник не виконує взяті на себе зобов`язання, а саме: не здійснює щомісячне погашення кредитної заборгованості за кредитним договором. Зазначене позивач кваліфікує як недобросовісні дії і зазначає, що не має підстав вважати, що такі дії будуть припинені.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Згідно із частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також господарський суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) прямо залежить від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Отже, саме на заявника (позивача) покладений обов`язок належно обгрунтувати, а також належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту заяви банку про забезпечення позову не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача).

Доводи заявника на обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях щодо можливого відчуження відповідачами нерухомого майна.

Саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Разом з тим, заявник не навів у заяві переконливих аргументів і не надав суду жодних доказів того, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду.

Посилання заявника на ухилення відповідача-1 від виконання зобов`язань за кредитним договоромі та наявність заборгованості станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову є передчасним, оскільки обставини неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором і наявність заборгованості належать до предмета доказування у справі № 912/2143/24 і підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті.

За такого суд дійшов переконання, що заявник не обґрунтував, як саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, і зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Надаючи відповідь на цей аргумент заяви, господарський суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в ухвалі від 01.03.2024 у справі № 917/1610/23. Ці висновки, на переконання суду, допомагають правильно розуміти і застосовувати правову позицію, викладену в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, на яку посилається позивач.

В ухвалі від 01.03.2024 у справі № 917/1610/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову.

При цьому Верховний Суд зазначив, що наведений у постанові підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Господарський суд також враховує, що постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 була ухвалена за інших фактичних обставин, зокрема, серед іншого, за умови наявності у відповідача податкового боргу в сумі 38 207 410 грн, що свідчило про наявність об`єктивних негативних факторів щодо потенційної платоспроможності відповідача, та розташування відповідача в зоні активних бойових дій (м. Покровськ Донецької області), яке зумовило виникнення обґрунтованих сумнівів щодо можливості виконання у подальшому судового рішення за наслідком розгляду спору, оскільки господарська діяльність відповідача могла бути зупинена, майно могло бути зменшено чи знищено, що призвело б до погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача.

За такого суд господарський суд вважає, що висновки Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 не звільняють заявника від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, суд касаційної інстанції встановив, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач вчиняє дії з відчуження свого майна, які можуть свідчити, зокрема і про ухилення від виконання зобов`язань.

Натомість у справі № 912/2143/24 позивач не повідомив обставин та не надав доказів, які б вказували на реальні наміри відповідачів вчинити будь-які дії, які можуть створити загрозу утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду.

Заявник посилається лише на потенційну можливість невиконання судового рішення.

Господарський суд зазначає, що саме лише те, що позовні вимоги у цій справі є вимогами про стягнення грошових коштів та те, що відповідачі мають можливість розпоряджатися власним майном, не звільняє позивача від необхідності належно обгрунтувати та довести належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач фактично зазначає про можливе відчуження об`єктів нерухомого майна й створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості.

При цьому суд зауважує, що спір у цій справі виник не щодо об`єктів нерухомості, а щодо виконання кредитного договору в частині погашення кредиту.

При цьому господарський суд вважає, що сам лише факт можливості розпорядження відповідачами нерухомим майном не може свідчити про неможливість виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б надавали можливість встановити наявність чи відсутність у відповідачів іншого майна та, відповідно, встановити, що відповідачі не мають достатньо коштів для виконання своїх зобов`язань.

Обгрунтування заяви та наявні у справі докази не свідчать про те, що відповідачі у випадку задоволення позову не будуть мати можливості виконати рішення суду.

Господарський суд зазначає, що саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Ціна позову становить 3 030 451,37 грн, з яких 2 920 355 грн - заборгованість за тілом кредиту, 110 096,37 грн - заборгованість за процентами.

Позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме: дві земельні діялнки і житловий будинок.

Обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову накладенням арешту на відповідне нерухоме майно, крім потенційної можливості його власника розпорядитися таким майном, у заяві не наведено.

Заява не містить посилань на будь-які інші обставини, що з більшою імовірністю свідчили б про те, що в майбутньому відповідачі мають намір ухилятись від виконання рішення суду (у разі задоволення позову).

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову та на можливості розпорядитися нерухомим майном.

За такого суд має розумний сумнів у співмірності, обгрунтованості і розумності вжиття заходів забезпечення позову, ураховуючи, що заява мотивована лише потенційною неможливістю виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача); заява не містить переконливих аргументів і будь-яких доказів наявності ризику ухилення відповідачів від виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача); вартість належного відповідачу-2 майна (дві земельні ділянки і житловий будинок) може бути більшою, ніж сума заявлених позовних вимог; житловий будинок, відповідно до наданої позивачем Інформації з державних реєстрів від 29.08.2024 № 392905900, належить відповідачу-2 на праві спільної сумісної власності.

Суд зазначає, що позивачем не наведено переконливих аргументів, не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, із якими чинне законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів та які б дозволили суду дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін.

На підставі вищенаведеного суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача від 03.09.2024 про забезпечення позову.

Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача.

Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 03.09.2024 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її постановлення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копії ухвали направити до електронних кабінетів Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедре", засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвалу підписано 06.09.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна