Рішення

від 05.09.2024 по справі 924/477/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2024 р. Справа № 924/477/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Релігійної організації Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви

до Кам`янець-Подільської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець"

про визнання недійсним рішення 27 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIII скликання від 04.04.2023 за №377/27

Представники учасників процесу: не з`явились

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

02.05.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Релігійної організації Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви до Кам`янець-Подільської міської ради про визнання недійсним рішення 27 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIII скликання від 04.04.2023 за №377/27 "Про припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2, кадастровий номер 6810400000:02:003:0021".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк у 7 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.06.2023.

06.06.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 06.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/477/23 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі №924/477/23 на 10:30 год. 27.06.2023 року.

08.06.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

19.06.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Судом у підготовчому засіданні 27.06.2023 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про встановлення відповідачу строку для подання заперечень на відповідь на відзив до 11.07.2023 року та відкладення підготовчого засідання у справі на 11:30 год. 11.07.2023.

10.07.2023 на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача у справі, з доданими доказами, зокрема охоронним договором №1 від 19.05.2009 та додатковою угодою до нього №1/4 від 20.10.2022.

11.07.2023 на адресу суду від відповідача надійшли клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та про долучення доказів по справі.

Ухвалою суду від 11.07.2023 залучено до участі у справі №924/477/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" (вул. П`ятницька 9, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області, 32301, ідентифікаційний код: 23564969), провадження у справі №924/477/23 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у пов`язаній з нею справі №924/318/23. Зобов`язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №924/477/23.

17.07.2023 та 19.07.2023 сторони надали докази надіслання документів третій особі.

18.07.2024 на адресу суду надійшло клопотання Кам`янець-Подільської міської ради про поновлення провадження у справі №924/477/23 у зв`язку з винесенням 10.04.2024 Верховним Судом постанови по справі №924/318/23, яка набрала законної сили.

Ухвалою суду від 22.07.2024 вищевказане клопотання задоволено, поновлено провадження у справі №924/477/23. Підготовче засідання призначено на 11:00 год. 01 серпня 2024 року.

01.08.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача про долучення доказів, а саме копії постанови Верховного Суду від 10.04.2024 по справі №924/318/23.

01.08.2024 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про зупинення розгляду справи №924/477/23 до набрання законної сили судовим рішенням прийнятим 20.06.2024 у пов`язаній з нею справі №924/101/24, та заяву про розгляд клопотання про зупинення провадження у справі без участі позивача.

Судом у підготовчому засіданні 01.08.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 12:00 год. 08.08.2024.

08.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від представниці відповідача надійшли письмові заперечення на клопотання з додатками, зокрема: копією рішення №125/31 від 20.07.2023, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2023 №333765388 та №333765292, інформацією з ДЗК від 29.05.2023, службової записки від 29.06.2023.

Ухвалою суду від 08.08.2024 у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі №924/477/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/101/24 відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі №924/477/23 та призначено до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11:30 год. 20 серпня 2024 року.

20.08.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про здіснення судового розгляду справи за відсутності позивача. У заяві повідомлено про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.08.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання у справі на 11:00 год. 05.09.2024. Ухвалою суду від 20.08.2024 повідомлено Релігійну організацію Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви та Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" про дату, час та місце судового засідання у справі.

02.09.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю у позивача процесуальної дієздатності.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Релігійна організація Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви звернулась з позовом до Кам`янець-Подільської міської ради про визнання недійсним рішення 27 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIII скликання від 04.04.2023 за №377/27.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.08.2009 року позивач отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ за №333838 та є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 0,1100 га (1100 кв. м.) - пров. Миколаївський, 2, м. Кам`янець-Подільський, для обслуговування комплексу споруд Свято-Миколаївської церкви (кадастровий номер земельної ділянки: 6810400000:02:003:0021). 04 квітня 2023 року відповідачем було прийнято рішення 27 сесії за №377/27 "Про припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2, кадастровий номер 6810400000:02:003:0021", згідно п.1 якого було вирішено припинити право користування спірною земельною ділянкою, переданою в користування рішенням сесії Кам`янець- Подільської міської ради від 04.08.2009 №35 Кам`янець-Подільській Свято-Миколаївській Парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви.

На думку позивача, відсутні належні правові та фактичні підстави для прийняття оскаржуваного рішення ради, яке містить лише загальне посилання на статтю 12 Земельного кодексу України та пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» без зазначення підстав визначених у ст. 141, ст.143 ЗК України та судового рішення, яке набрало законної сили. У позові вказано, що оскаржуване рішення відповідача порушує права землекористувача (позивача у справі) та відповідно до приписів п.10 ч.1 ст.16 ЦК України, п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" може бути визнане незаконним у судовому порядку.

До позову додано копії виписки з ЄДР, рішення №377/27 від 04.04.2023, державного акту серія ЯЯ№333838 від 27.08.2009.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що договір про безоплатне використання будівлі Миколаївської церкви, що по пров. Миколаївському, 2 в м. Кам`янець-Подільському, укладений між Національним історико-архітектурним заповідником "Кам`янець" та позивачем, закінчився 20.10.2022 та термін останнього не був продовжений з підстав забезпечення прямого виконання Закону "Про оренду державного і комунального майна" від 03.10.2019 зі змінами та доповненнями від 2023 року. Зокрема згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку. Оскільки спірне майно є державною власністю, його використання можливе на основі договору оренди, який укладається з територіальним відділенням Фонду державного майна України у Хмельницькій та Вінницькій областях за погодженням з Міністерством культури та інформаційної політики України. Починаючи з 15.03.2009 Миколаївська церква 14 ст. перебувала у користуванні релігійної громади на підставі Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю. У відзиві зазначено, що 22.05.2023 Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" звернувся до міського голови міста Кам`янець-Подільський з листом з проханням передати земельну ділянку за кадастровим номером 6810400000:02:003:0021 з комунальної у державну власність, оскільки на ній знаходиться культова споруда, яка є державною власністю. На думку відповідача, у зв`язку з закінченням дії договору від 15.03.2009 №5 позивач не має права використовувати спірну земельну ділянку на таких самих умовах, а тому рішення ради є законним. Кам`янець-Подільська міська рада стверджує, що доводи позивача про порушення його прав чи інтересу є необґрунтованим.

Окремо відповідач у відзиві та клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду звертає увагу на те, що релігійна громада Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської єпархії УПЦ, адреса: м. Кам`янець-Подільський, пров. Миколаївський, 2 включено до Переліку релігійних організацій, які підпадають під дію ч. 7 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Так, позивач не виконав умови спеціального Закону щодо внесення змін до Статуту, внаслідок чого останній втратив чинність та на сьогодні позивач не є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку та не є особою, яка має правосуб`єктність та обсяг прав для користування спірною земельною ділянкою. Водночас, відповідач не заперечує наявності у позивача статусу юридичної особи та просить у задоволенні позову відмовити. До відзиву додано копії: рішень №215/25 від 22.12.2022 з додатком, №377/27 від 04.04.2023, №372/27 від 04.04.2023 з додатком, №373/27 від 04.04.2023 з додатком, листів від 22.05.2023 №01-16/198, від 12.05.2023 №101/06-26-3626/2023, типового договору від 15.03.2009 №5, угод від 15.03.2014 №5/1, від 15.03.2019 №5/2, від 21.10.2019 №5/3, від 20.10.2020 №5/4, від 20.10.2021 №5/5.

У клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю у позивача процесуальної дієздатності відповідач посилається на п. в) ст. 141 ЗК України, згідно з яким однієї з підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено припинення діяльності релігійних організацій. У клопотанні зазначено, що позивачем не зареєстровано відповідні зміни до статуту, який визначає правоздатність юридичної особи як релігійної організації, а його статут, втратив чинність у частині, якою визначається його повна офіційна назва та статус як релігійної організації.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не є стороною договору про користування культовою спорудою, умови якого відповідають типовому договору затвердженому Кабінетом Міністрів України, при цьому дія останнього продовжена сторонами до 20.10.2023 шляхом підписання угоди №5/4 від 20.10.2022. Протиправне позбавлення права користування культовою будівлею та прилеглою територією неминуче призведе до порушення конституційного права на свободу світогляду і віросповідання. У відповіді на відзив відображено, що Релігійна організація Кам`янець-Подільська Свято Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви є діючою юридичною особою, якій було передано у безоплатне користування культову будівлю - Миколаївську церкву з дзвіницею. Окрім того, позивач є землекористувачем з чинним Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ за №333838. Діяльність релігійної організації (позивач у справі) не є припиненою, в тому числі у порядку визначеному ст.16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Позивач посилається на п.п. 4.5, 4.8 Рішення Конституційного Суду України від 27 грудня 2022 року №4-р/2022 (Справа N 1-13/2019(374/19), у яких визначено, що разі невиконання релігійною організацією (об`єднанням) обов`язку щодо впорядкування своєї офіційної назви відповідно до Закону №2662-VIII весь статут (положення) такої релігійної організації (об`єднання) не втрачає чинності. Унаслідок невиконання зазначеного обов`язку втрачає чинність лише та частина статуту (положення), у якій визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання)». Посилаючись на п. 5 розділу II "Перехідні та прикінцеві положення" Закону №2662-VIII позивач зазначає, що попри встановлену законом заборону накладення обмежень у діяльності релігійної організації, відповідач фактично запровадив інакше ставлення до релігійної організації (позивача у справі) у вигляді ігнорування (невизнання) самої релігійної організації та безпідставно припинив право користування земельною ділянкою. У відповіді на відзив міститься клопотання про судовий розгляд справи за наявними доказами без участі представника релігійної організації.

У додаткових поясненнях позивач вказує на те, що між ним та НІАЗ «Кам`янець» наявні договірні відносини щодо Миколаївської церкви, а саме: Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини національного значення Миколаївська церква (Комплекс вірменської церкви: церква Св. Миколая (вірменська Благовіщеня Богородиці), дзвіниця, огорожа і підпірний мур (мур), 14 ст. (14-20 ст.) охор. №742, провулок Миколаївський, 2 від 19 травня 2009р. №1, дія якого продовжена до 20.10.2023, та вказаний договір, на думку позивача, є самостійним правочином укладеним між сторонами щодо Миколаївської церкви, з якого виникають цивільні права та обов`язки, зокрема право позивача проведення релігійних обрядів (користуватись Миколаївською церквою та прилеглою територією).

Представники учасників процесу в судове засідання 05.09.2024 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 20.08.2024 на офіційні електронні адреси останніх зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Враховуючи, що Релігійна організація Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви з ідентифікаційним кодом 21315831 зареєстрована як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підстав для залишення позову не розгляду судом не встановлено, а тому у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд вважає за належне відмовити.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/477/23 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

Судами під час розгляду пов`язаної справи №924/318/23 встановлено, що 22.11.1990 Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів прийняв рішення № 411а про передачу приміщення Миколаївської церкви/пам`ятки архітектури XIV століття з дзвіницею, розташованих за адресою: Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, пров. Миколаївський (вул. Толстого), 2, общині Руської православної церкви у користування для проведення релігійних обрядів. Доручено укласти охоронний договір на використання будівель, розробити проектну документацію й організувати виконання робіт по їх реставрації.

22.11.1990 Миколаївська церква XIV століття, розташована на пров. Л. Толстого, 2, в особі директора Заповідника на підставі Положення про охорону та користування пам`яток історії та культури, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 № 865, і релігійне об`єднання Кам`янець-Подільської православної громади уклали охоронний договір на передачу пам`ятки архітектури під № 3 (далі - охоронний договір) про безоплатне користування названих вище об`єктів для проведення релігійних обрядів, а 28.11.1990 представники Заповідника, Руської православної церкви м. Кам`янця-Подільського і голови Виконавчого органу релігійної православної громади підписали акт приймання-передачі.

20.11.1991 Церква зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.03.2009 Заповідник та Церква уклали типовий договір №5 про безоплатне користування культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, строком дії до 15.03.2014. Цього ж дня сторони підписали акт приймання-передачі №5 про передачу у користування Миколаївської церкви з дзвіницею і огорожею, будівельний об`єм (загальний) 320 куб. м, у тому числі дзвіниці - 25 куб. м, площею забудови (загальна) 162 кв. м, у тому числі дзвіниці 40 кв. м, площею земельної ділянки - 0,0792 га.

Підпунктом 5 пункту 6 типового договору передбачено, що у разі припинення дії цього договору користувач зобов`язаний повернути майно у належному стані, не гіршому ніж під час передачі його у користування, з урахуванням фізичного зносу, або у стані, обумовленому цим договором.

Пунктом 10 типового договору передбачено, що у разі коли майно, що передається, є пам`яткою культурної спадщини чи її частиною, користувач зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання його у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

15.03.2014, 15.03.2019, 21.10.2019, 20.10.2020, 20.10.2021 сторони укладали додаткові угоди про продовження терміну дії типового договору, а в останній раз до 20.10.2022.

27.08.2009 Кам`янець-Подільська міська рада на підставі рішення цієї ж ради від 04.08.2009 №35 видала Церкві державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 333838, згідно з яким остання є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1100 га (1100 кв. м) з цільовим призначенням - для обслуговування комплексу споруд Свято-Миколаївської церкви. Цей акт зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030974400018 і до нього долучений план меж земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021.

Судами під час розгляду справи №924/318/23 встановлено, що Миколаївська церква з дзвіницею перебуває у державній власності, власником є держава в особі Міністерства культури України, а Заповідник є користувачем Миколаївської церкви з дзвіницею на праві оперативного управління.

До матеріалів справи додано копію охоронного договору про пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 №1, укладеного між Національним історико-архітектурним заповідником "Кам`янець" та Кам`янець-Подільською Свято-Миколаївською парафією Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви. У п. 1 охоронного договору визначено, що Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки Миколаївська церква (Комплекс вірменської церкви: церква С. Миколая, дзвіниця, огорожа і підпірний мур, 14 ст. (14-20ст.). У п. 5 договору визначено користування об`єктом для проведення релігійних обрядів та встановлено відповідальність за рухоме та нерухоме майно, що належить до пам`ятки.

З урахуванням підписаної угоди №1/4 від 20.10.2022 про внесення змін до охоронного договору, термін дії договору продовжено до 20.10.2023.

04.04.2023 Кам`янець-Подільською міською радою VIII скликання 27 сесії прийнято рішення №377/27, за змістом якого керуючись статтею 12 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада вирішила припинити право користування земельною ділянкою за адресою: м. Кам`янець-Подільський, провул. Миколаївський, 2, кадастровий номер 6810400000:02:003:0021, переданою в користування рішенням сесії Кам`янець-Подільської міської ради від 04.08.2009 №35 Кам`янець-Подільській Свято-Миколаївській Парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви.

В подальшому, 31.05.2023 Кам`янець-Подільською міською радою VIII скликання 29 сесії прийнято рішення №372/29, за змістом якого вирішено внести зміни до рішення 27 сесії Кам`янець-Подільської міської ради від 04.04.2023 №377/27 виклавши преамбулу рішення у такій редакції: "Керуючись статтею 12 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законами України "Про свободу совісті та релігійні організації" та "Про внесення зміни до статті 12 "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, міська рада вирішила:".

22.05.2023 Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" звернувся до міського голови Кам`янець-Подільського з листом, в якому просив відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України вжити заходи щодо проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021 (площа 0,11 га) оскільки власником останньої є Кам`янець-Подільська міська рада, а культові споруди пам`ятки архітектури Миколаївська церква, 14 ст. є державною власністю.

20.07.2023 Кам`янець-Подільською міською радою VIII скликання 31 сесії прийнято рішення №125/31, за змістом якого враховуючи звернення Національного історико-архітектурного заповідником "Кам`янець" про передачу у державну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021, керуючись статтями 12, 84, 117 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада вирішила передати з комунальної власності Кам`янець-Подільської міської ради у державну власність земельну ділянку площею 1100 кв.м. (0,1100 га) з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021 за адресою: місто Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04), обмеження у використанні земельної ділянки: право проходу та проїзду на велосипеді.

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.05.2023 №333765388 щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 455021368104) Миколаївська церква з дзвіницею, загальною площею 97,1 кв.м. за адресою: Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2 внесено 12.09.2014 запис №7018771 про право державної власності 1/1, власник: держава, Орган державної влади, Міністерство культури України (код ЄДРПОУ 37535703) згідно свідоцтва про право власності серії САС954192, виданого 26.10.2012 Виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.09.2014. В подальшому 08.12.2014 внесено запис №8034006 про право оперативного управління на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, користувачем якого визначено Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець", код ЄДРПОУ23564969 згідно наказу Міністерства культури України №1239/0/16-11 виданого 26.12.2011.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2023 №333765292 щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 2720012068104) земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021 площею 0,11 га внесено 10.04.2023 запис №49919758 про право власності 1/1 органу місцевого самоврядування Кам`янець-Подільська міська рада (код ЄДРПОУ: 26571849) згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VІ виданого 06.09.2012 Верховною радою України. Вказане також підтверджується доданою інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.05.2023.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Положення статей 13, 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать в тому числі землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з п. в ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Право постійного землекористування є безстроковим і на відміну від права оренди може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 ЗК України передбачено перелік підстав припинення права користування землею, до яких належать: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

У ст. 143 ЗК України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Наведені норми Земельного кодексу України свідчать про те, що особа може бути позбавлена набутого у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою лише у способи, визначені ст.ст. 141-143 ЗК України, зокрема, внаслідок добровільної відмови від земельної ділянки чи за наявності інших, визначених ст. 141 ЗК України, підстав, або внаслідок примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється виключно в судовому порядку. Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 05.11.2019 р. у справі № 906/392/18.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19).

Як убачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві визначає підставу права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021 наявністю у останнього Державного акту серії ЯЯ №333838 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1100 га за адресою пров. Миколаївський, 2 м. Кам`янець-Подільський для обслуговування комплексу споруд Свято-Миколаївської церкви.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 року у справі №924/318/23 позов Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" до релігійної організації "Кам`янець Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" про зобов`язання звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею, загальною площею 97,1 кв.м. та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику "Кам`янець" задоволено. Зобов`язано релігійну організацію "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею загальною площею 97,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 455021368104) та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику Кам`янець. Стягнуто з релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" на користь Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" 2684,00 грн. витрат на оплату судового збору. В позові релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" до Національного історико-архітектурного заповідника Кам`янець про внесення змін до п. 1 угоди №5/4 про внесення доповнень до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю від 15.03.2009 року №5, відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 апеляційну скаргу Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2023 року у справі №924/318/23, без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2024 по справі №924/318/23 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/318/23 залишено без змін.

Як зазначив Конституційний Суд України в абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 та в абзаці 1 підпункту 2.1. пункту 2 мотивувальної частини рішення від 31.03.2015 №1-рп/2015, складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Отже, правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999 (заява №28342/95).

Судами під час розгляду справи №924/318/23 встановлено, що 15.03.2009 Заповідник та Церква уклали типовий договір № 5 про безоплатне користування культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, строком дії до 15.03.2014. Цього ж дня сторони підписали акт приймання-передачі № 5 про передачу у користування Миколаївської церкви з дзвіницею і огорожею, будівельний об`єм (загальний) 320 куб. м, у тому числі дзвіниці - 25 куб. м, площею забудови (загальна) 162 кв. м, у тому числі дзвіниці 40 кв. м, площею земельної ділянки - 0,0792 га.

Пунктом 10 типового договору передбачено, що у разі коли майно, що передається, є пам`яткою культурної спадщини чи її частиною, користувач зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання його у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

До матеріалів справи №924/477/23 додано копію охоронного договору про пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 №1, укладеного між Національним історико-архітектурним заповідником "Кам`янець" та Кам`янець-Подільською Свято-Миколаївською парафією Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви. У п. 1 охоронного договору визначено, що Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки Миколаївська церква (Комплекс вірменської церкви: церква С. Миколая, дзвіниця, огорожа і підпірний мур, 14 ст. (14-20ст.). У п. 5 договору визначено користування об`єктом для проведення релігійних обрядів та встановлено відповідальність за рухоме та нерухоме майно, що належить до пам`ятки.

Отже, з метою забезпечення обслуговування комплексу споруд Свято-Миколаївської церкви між Національним історико-архітектурним заповідником "Кам`янець" та Кам`янець-Подільською Свято-Миколаївською парафією Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви було укладено типовий договір №5 про безоплатне користування культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю від 15.03.2009 та охоронний договір про пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 №1.

У постанові від 10.04.2024 по справі №924/318/23 Верховний Суд дійшов до висновку, що оскільки законом визначено обов`язок нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна у випадку укладення договору на строк більше трьох років, а спірний договір сторонами укладено на строк, який перевищує три роки, то колегія суддів вважає правильними висновки судів щодо нікчемності спірного договору, відповідно у Церкви немає підстав користуватися спірним майном саме за типовим договором.

Суди попередніх інстанцій у справі №924/318/23 зробили висновок про те, що охоронний договір (від 22.11.1990 №3) не можна вважати правовою підставою для користування Церквою спірним майном і послалися при цьому на положення статті 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у редакції, чинній на момент укладення охоронного договору, на тій підставі, що Церква як юридична особа зареєстрована лише 20.11.1991. При цьому, як зазначено раніше, спростували посилання Церкви на користування нею спірним майном на підставі охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 №1, укладеного між Кам`янець-Подільською Свято-Миколаївською парафією Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви та Заповідником, оскільки цей договір укладений на виконання типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, від 15.03.2009 року № 5.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Крім того, у пункті 34 статті 26 цього Закону зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.

За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, або кого вона представляє, а метою захисту є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права чи охоронюваного інтересу.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Судом враховується, що за змістом рішення Кам`янець-Подільської міської ради VIII скликання 27 сесії №377/27 від 04.04.2023 зі змінами внесеними рішенням ради VIII скликання 29 сесії від 31.05.2023 №372/29 до преамбули, керуючись статтею 12 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законами України "Про свободу совісті та релігійні організації" та "Про внесення зміни до статті 12 "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, міська рада вирішила припинити право користування земельною ділянкою за адресою: м. Кам`янець-Подільський, провул. Миколаївський, 2, кадастровий номер 6810400000:02:003:0021, переданою в користування рішенням сесії Кам`янець-Подільської міської ради від 04.08.2009 №35 Кам`янець-Подільській Свято-Миколаївській Парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви.

В подальшому, 20.07.2023 Кам`янець-Подільською міською радою VIII скликання 31 сесії прийнято рішення №125/31, про передачу з комунальної власності Кам`янець-Подільської міської ради у державну власність земельної ділянки площею 1100 кв.м. (0,1100 га) з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021 за адресою: місто Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04), обмеження у використанні земельної ділянки: право проходу та проїзду на велосипеді.

З огляду на визнання судами при розгляді справи №924/318/23 нікчемності типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю від 15.03.2009 №5 у силу частини першої статті 220 ЦК України, Церква зобов`язана звільнити приміщення, що перебувало у неї у користуванні за цим договором. Крім того не доведено право користування і розпорядження Церквою спірним майном за охоронним договором від 22.11.1990 № 3.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З викладеного суд доходить до висновку, що у позивача відсутні правові підстави для користування майном, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, та для обслуговування якого остання була надана у постійне користування позивачу згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 33383.

Таким чином, не встановлено обставин, що оспорюване рішення ради порушує цивільні права або інтереси Релігійної організації Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви.

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.05.2023 №333765388 щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 455021368104) Миколаївська церква з дзвіницею, загальною площею 97,1 кв.м. за адресою: Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2 внесено 08.12.2014 запис №8034006 про право оперативного управління на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, користувачем якого визначено Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець", код ЄДРПОУ23564969 згідно наказу Міністерства культури України №1239/0/16-11 виданого 26.12.2011.

Крім того, державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою серії ЯЯ №33383 видано 15.08.2009 відповідачем за наслідком підписання Типового договору №5 від 15.03.2009, який за рішенням суду визнано нікчемним, в той час як майно, що на ній знаходиться перебувало у користуванні у Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" на праві оперативного управління.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018р. у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 488/5027/14-ц).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75. рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005р.).

Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021р. у справі №925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021р. у справі №910/10011/19).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

За змістом п. в) ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Враховуючи, що у позивача відсутнє право користування майном, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, що встановлено чинними рішеннями судів по справі №924/318/23, то похідне право користування земельними ділянками також не виникло.

Оскільки у позивача відсутнє право на набуття і перебування в нього у постійному користуванні спірної земельної ділянки, визнання недійсним рішення 27 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VIII скликання від 04.04.2023 за №377/27 не призведе до дійсного захисту інтересу останнього або поновлення порушеного права, а тому обраний Релігійною організацією Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви спосіб захисту є неналежним.

Окремо судом враховується, що правила реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі на земельну ділянку, визначені, зокрема Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, який набрав чинності з 01.01.2016, пунктом 81-1 якого визначено, що державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За нормами вказаної статті Закону про державну реєстрацію, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до вимог, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Водночас, в доданій до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.05.2023 №333765292 відсутній запис про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6810400000:02:003:0021 за Релігійною організацією Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Позиція відповідача щодо відсутності у позивача правосуб`єктності, обсягу та прав для користування спірною земельною ділянкою у зв`язку з невиконанням умов спеціального Закону щодо внесення змін до Статуту спростовується пунктом 4 розділу ІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону №2662-VIII, у якому передбачено, що у разі якщо протягом чотирьох місяців (для релігійних громад - дев`яти місяців) з дня набрання чинності цим Законом та/або набрання чинності законом, яким іноземна держава визнається такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, релігійна організація (об`єднання) не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на встановлений судами факт відсутності правових підстав у позивача на користування майном, яке знаходиться за адресою пров. Миколаївський, 2 м. Кам`янець-Подільський на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021, оскільки рішення Кам`янець-Подільської міської ради VIII скликання 27 сесії №377/27 від 04.04.2023 не порушує прав позивача та обраний останнім спосіб захисту є неефективним, суд вважає за належне у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.09.2024.

СуддяА.М. Яроцький