Рішення

від 06.09.2024 по справі 403/264/24

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/264/24 провадження № 2/403/289/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2024 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника органу опіки та піклування Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області Чернявської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівська селищна рада, орган опіки та піклування Устинівської селищної ради,про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівська селищна рада та орган опіки та піклування Устинівської селищної ради, про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно їх спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна вимога обгрунтована тим, що сторони по справі являються батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка після припинення проживання сторін по справі однією сім'єю без реєстрації шлюбу, проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Позивач самостійно займається вихованням дочки, піклується про її життя та розвиток. Натомість відповідач по справі ОСОБА_2 більше чотирьох років не цікавиться здоров'ям, життям та інтересами дитини; матеріально не забезпечує та не сплачує аліменти на її утримання, стягнуті за рішенням суду; не піклується про навчання та виховання дочки і не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до неї. Згідно висновку органу опіки та піклування від 22 березня 2023 року визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його дочки ОСОБА_3 .. За вказаних обставин, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України, позивач, як мати, з якою проживає дитина, звернулась до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_3 як такого, що ухиляється від виховання дитини та свідомо нехтує своїми обов'язками, передбаченими ст.150 СК України.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач викладену в позовній заяви вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав підтримала та прохала суд її задоволити. Надала пояснення про те, що відповідач, починаючи з народження дитини, не допомагав їй у догляді за нею. В подальшому він також не був обмежений у спілкуванні з дочкою жодним чином. Після стягнення з нього за рішенням суду у червні 2019 року аліментів на утримання дочки, він залишив їх спільне місце проживання і після цього жодного разу не з'являвся та не цікавився життям дитини. Також відповідач не приймає участі в матеріальному забезпеченні дочки, оскільки жодного разу не сплатив аліментів на її утримання.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся у порядку, передбаченому ст.128 тач.10 ст.187 ЦПК України, тому вважається, що судовий виклик вручений йому належним чином (а.с.105, 110, 111). Про причини неявки суд не повідомив. Представника для участі у судовому засіданні не направив. Відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач по справі ОСОБА_2 у встановлений судом строк на подав. Заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду від відповідача по справі на дату проведення судового засідання також не надходило.

В судове засідання по розгляду справи представник третьої особи Устинівської селищної ради не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.104).

В судовому засіданні по розгляду справи по суті представник органу опіки та піклування Устинівської селищної ради вважала позов таким, що підлягає до задоволення. Суду надала пояснення з приводу того, що відповідач тривалий час не проживає разом із своєю сім'єю і його місце перебування на даний час невідоме. З урахуванням того, що відповідач взагалі не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні своєї дочки ОСОБА_3 вважала за доцільне позбавити його батьківських прав стосовно неї.

Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності відповідача та без участі представника Устинівської селищної ради.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.37-39).

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду цивільної справи на підставі п.4 ч.5 ст.198 ЦПК України (а.с.62).

Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року про закриття підготовчого провадження цивільну справу було призначено до судового розгляду по суті (а.с.94).

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі, що підтверджується копією свідоцтва про її народження, де в рядку батько зазначено « ОСОБА_2 », а в рядку мати - « ОСОБА_1 » (а.с.4).

Відповідно до довідки №17, виданої 03 червня 2024 року Устинівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області, малолітня ОСОБА_3 проживає разом із позивачем ОСОБА_1 , як матір'ю, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35).

Відповідач по справі ОСОБА_2 згідно з довідкою №12, виданою 07 квітня 2023 року Устинівською селищною радою Кіровоградської області на території с.Сонцеве Устинівської селищної територіальної громади не проживає останні три роки і його місце проживання (перебування) не відоме (а.с.8).

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2019 року із відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача присуджені до стягнення аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частини (половини) заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.27-32).

Згідно із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Долинським відділом ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області, відповідач по справі ОСОБА_2 станом на 31 травня 2024 року має заборгованість у сумі 156533 грн.19 коп.. Інформація про сплату відповідачем аліментів відсутня (а.с.36).

Актом обстеження умов проживання, складеного комісією у складі: начальника ССД Устинівської селищної ради Басай А.М., фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_6 , інспектором СЮП ОСОБА_7 , в житлі, розташованому по АДРЕСА_1 , де проживають позивач ОСОБА_1 з дітьми, в тому числі і малолітня ОСОБА_3 , виявлені наступні умови проживання: парове опалення, будинок з усіма зручностями, є меблі, побутова техніка, килимове покриття. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окремі кімнати, є місце для навчання і проведення дозвілля (а.с.90).

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 22 березня 2023 року №70, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 (а.с.33, 34).

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасникам справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, з урахуванням засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України (далі - СК України) право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом по справі встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 , будучи матір'ю малолітньої ОСОБА_3 , має право на звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, здійснено у спосіб, передбачений законом.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.п.15, 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3 (з наступними змінами), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Крім того, за змістом ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та моральної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками. Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч.1 ст.9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у п.п.47-49 рішення від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручання у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя). Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п.2 ст.8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як того вимагає ст.8. Також Суд зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у п.54 рішення від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України» (заява №31111/04) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Питання взаємовідносин між батьками та дитиною також регулюються ст.ст.151, 153, 157,158, 159 СК України, якими передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З матеріалів справи, зокрема, письмових доказів, вбачається, що участь відповідача, як батька, у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 дійсно була недостатньою, його поведінка свідчить про нерозуміння ним обов'язку брати участь у вихованні та утриманні своєї дочки та підтверджує його не бажання приймати участь у її житті, здійснювати забезпечення дитини всім необхідним.

Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих сторонами доказів, суд відповідно до ст.89 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про правомірність втручання у право відповідача ОСОБА_2 на повагу до його сімейного життя, гарантоване ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою охоплюється і питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з того, що таке втручання не становитиме порушення ст.8 Конвенції у випадку, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи декільком цілям, визначеним в п.2 даної статті, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей (п.50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України).

Приймаючи до уваги особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України, зокрема, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Досліджуючи питання про відповідність втручання у право відповідача «цілям», зазначеним в п.2 ст.8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров'я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд вважає, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини - малолітньої дочки сторін по справі ОСОБА_3 , а тому має законну мету у розмінні п.2 статті 8 Конвенції.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», судом були досліджені надані позивачем докази на предмет їх достатності та обґрунтованості, виходячи із того, що поняття «ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини» є оціночним поняттям і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , починаючи з червня 2019 року не приймав достатньої участі у вихованні своєї дочки, не здійснював її матеріальне забезпечення, не цікавився станом їх здоров'я, інтересами та потребами.

В даній конкретній ситуації судом також враховується, що держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (п.52 рішення Європейського суду у справі «Савіни проти України»). Разом з тим, реалізація державою зазначених обов'язків вимагає від відповідача ОСОБА_2 активних дій, які б свідчили про його бажання скористатись такою допомогою держави.

Натомість судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 жодного разу не звернувся до уповноважених державних органів з метою надання йому сприяння у реалізації своїх батьківських обов'язків та не вчиняв дій, спрямованих на поліпшення відносин між ним та його малолітньою дочкою.

Наведене в своїй сукупності, на думку суду, свідчить про ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, свідоме нехтування ними та не бажання їх виконувати, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Також під час розгляду справи по суті судом було з'ясовано, що малолітня дочка сторін по справі ОСОБА_3 протягом останніх чотирьох років проживає разом зі своєю матір'ю - позивачем по справі ОСОБА_8 , а тому в даному випадку позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у відповідача, як батька, оскільки він не проживає разом із дочкою протягом тривалого часу. Крім того, даний захід не виключає можливості побачення відповідача зі своєю дочкою та спілкування з нею за наявності у нього такого наміру.

Тобто в даному випадку, позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію у відносинах між батьком та дитиною.

Крім того, суд звертає увагу, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки та ставлення до дитини на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому ст.169 СК України.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами доказування, як письмові докази та показання свідків.

За змістом ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.77, ч.1 ст.78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги вимоги закону, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позивач по справі надала суду належні та переконливі докази того, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та довела його винну поведінку щодо умисного ухилення від участі в забезпеченні фізичного та духовного розвитку дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За вказаних обставин, позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відповідатиме інтересам малолітньої ОСОБА_3 , оскільки відповідач, як її батько, тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, що в сукупності свідчить про байдуже ставлення відповідача як до юридичного обов'язку, так і природної потреби піклуватися про свою дитину.

Даний висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19.

Одночасно з цим судом враховується, що подібна поведінка відповідача, який фактично самоусунувся (ухилився) від виховання своєї дочки, позбавляє його можливості підставно заперечувати проти задоволення позову (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20).

З огляду на викладене, детально проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача ОСОБА_2 , як батька малолітньої ОСОБА_3 , крайнього заходу впливу, передбаченого ст.164 СК України, у виді позбавлення його батьківських прав відносно неї, як дочки, що, виходячи із дійсних правовідносин сторін, не суперечить ст.9 Конвенції про права дитини та ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.

З огляду на задоволення позову про позбавлення батьківських прав судом не вирішується питання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на дитину (ч.3 ст.166 СК України), враховуючи наявність раніше ухваленого з цього питання судового рішення, яке знаходиться на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 зазначила про те, що вона не бажає стягувати з відповідача ОСОБА_2 судові витрати у виді сплаченого нею судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, судом не здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівська селищна рада, орган опіки та піклування Устинівської селищної ради,про позбавлення батьківських прав - задоволити. Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у виді сплаченого нею судового збору у сумі 1211 грн. 60 коп., відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Долинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Повне ім'я сторін та найменування інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 13 серпня 1999 року Устинівським РВ УМВС України в Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків в позовній заяві не зазначений.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівська селищна рада, місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№4 с-ще Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04364549.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Устинівської селищної ради, місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№4 с-ще Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04364549.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 06 вересня 2024 року.

Суддя С.Ю.Атаманова