Рішення

від 27.08.2024 по справі 610/372/23

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

Іменем України

610/372/23 2/610/62/2024 27 серпня 2024 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: Стригуненка В.М.

за участю

позивача: ОСОБА_1 , представника адвоката Литовченка С.І.,

третьої особи: представника за довіреністю Тронько Т.П.,

секретаря: Виноградської О.В.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в:

Позивач просить:

визначити місцем проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову вказує, що шлюб з відповідачем за рішенням суду було розірвано 05.11.2020, від шлюбу мають двох спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу він не проживав з відповідачем, яка поїхала жити та працювати в Київську область, куди саме йому не відомо. Іноді вона приїжджала в село та провідувала дітей, останній раз у грудні 2022 року, іноді допомагає дітям, скидає на карту гроші. Діти проживають та зареєстровані разом з ним та знаходяться на повному його утриманні, для них створені всі умови для життя, в будинку зроблений ремонт. Він офіційно не працює, займається бджільництвом, належним чином виконує свої батьківські обов`язки. Згідно з характеристиками зі школи діти вчяться добре, їх вихованням займається батько та бабуся з дідусем, батько цікавиться навчанням і успіхами дітей у школі. Крім того діти саме до нього мають найбільшу любов та прив`язаність.

В судовому засіданні позивач та його представник даний позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Позивач пояснив, що діти проживають з ним вже близько 4 років. Їх матір каже, що не має можливості, щоб діти проживали з нею, діти також хочуть жити з ним.

Представник позивача пояснив, що в шлюбі у сторін народилося двоє дітей. Відповідач після того, як поїхала на заробітки, до сім`ї більше не повернулася, начебто там створила нову сім`ю. Діти проживають з батьком, зареєстровані також з ним.

Представник третьої особи не заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що діти фактично проживають з батьком, умови проживання достатні, батько на належному рівні виконує свої батьківські обов`язки, діти навчаються, навчанням опікується лише батько, до медичного закладу приходять з батьком, від поліції претензій не має. Вказала, що зв`язувалась з відповідачем по телефону та вона повідомила. Що знаходиться на території Житомирської області, про розгляд справи в суді їй відомо, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (перебування) АДРЕСА_1 , за відомостями Морозівського старостинського округу Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області була зареєстрована з 06.04.2010 по 14.06.2023, знята з місця реєстрації за заявою власника будинку (а.с. 27), про її виклик у судове засідання на 27.08.2024 свідчить розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» від 30.07.2024 (а.с. 75). Крім того, відповідач про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (перебування), однак на пошту за отриманням судової повістки, копії позову з доданими до нього документами і в судове засідання не з`явилась (а.с. 78-79), конверт повернувся з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, поважності неявки не убачається.

Тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача у розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, 11).

Шлюб між сторонами, укладений 17.07.2009, розірвано на підставі рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05.11.2020. Питання щодовизначення місцяпроживання малолітніхдітей невирішувалось(а.с. 12).

З характеристики Морозівської гімназії Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області вбачається, що ОСОБА_3 , 2010 р.н., дійсно навчається у них у 7 класі, має середній рівень навчальних досягнень, до виконання доручень відноситься сумлінно, приймає участь у житті класу, активний в позакласних заходах, за характером спокійний, врівноважений, має друзів, завжди ввічливий, працьовитий, любить і поважає свою родину, фізичний розвиток відповідає віковим нормам, уроки без поважних причин не пропускає, має все необхідне шкільне приладдя. Вихованням дитини займається батько, дідусь з бабусею, бо мама постійно відсутня. Батько цікавиться навчанням та успіхами сина в школі, спілкується з вчителями, класним керівником, турбується про здоров`я сина, його успіхами, приймає участь у батьківських зборах, допомагає морально та фізично сину, який відповідає взаємністю (а.с. 15).

З характеристики Морозівської гімназії Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області вбачається, що ОСОБА_4 , 2010 р.н., дійсно навчається у них у 3 класі, має середній рівень навчальних досягнень, до виконання доручень відноситься сумлінно, за характером спокійний, врівноважений, має друзів, завжди веселий, доброзичливий, працьовитий, поважає свою родину, фізичний розвиток відповідає віковим нормам, уроки без поважних причин не пропускає, має все необхідне шкільне приладдя. Вихованням дитини займається батько, дідусь з бабусею, бо мама постійно відсутня. Батько завжди цікавиться успіхами сина, відвідує свята, батьківські збори, з розумінням ставиться до рекомендацій і порад вчителя (а.с. 16).

Відповідно довідки Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області від 26.06.2023 позивач зареєстрований разом з дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 01.10.2008 належить батьку позивача ОСОБА_5 (а.с. 18, 19-21).

За актом обстеження № 96 від 25.04.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 фактично за даною адресою не проживає, в шлюбі з ОСОБА_1 не перебуває, але мають спільних двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з батьком та перебувають на повному його утриманні (а.с. 13).

За актом обстеження умов проживання дітей від 13.07.2023 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в оселі чисто та охайно, зроблено косметичний ремонт, наявні газо-, електро-, водопостачання, зручності у дворі, є побутові прилади, меблі, речі побутового вжитку, в оселі комфортні та зручні умови проживання. Батько дітей займається бджільництвом. У дітей є окремі спальні місця, шафи для зберігання речей, столи для навчання, планшет та ноутбук, діти забезпечені гарним харчуванням, одягом та взуттям згідно з віком та сезоном, є великий запас продуктів. Зі слів батька та дітей стосунки у сім`ї теплі, доброзичливі та дружні, діти легко йдуть на контакт (а.с. 22).

Згідно з довідкою-характеристикою Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області від 27.06.2023 позивач проживає разом зі своїми двома дітьми, розлучений, офіційно не працює, займається бджільництвом, належним чином виконує свої батьківські обов`язки, з сусідами підтримує дружні стосунки, на адміністративних комісіях не розглядався, засуджений не був (а.с. 14).

Відповідно до положень ст. 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічної позиції притримується і судова практика. Зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц визначено, що: «Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, для того, щоб здійснити забезпечення найкращих інтересів дитини, потрібно, для початку, виявитиці інтереси. Одним з основних способів визначення інтересів дитини (яка досягла віку і такого рівня розвитку, який дозволяє їй сформулювати й висловити власні погляди) є визначення думки самої дитини щодо ситуації, що склалась.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

На виконання вимоги ст. 171 СК України щодо врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються його життя, та врахування його найкращих інтересів, судом за згодою та в присутності позивача - батька дітей, а також представника органу опіки та піклування, була заслухана думка дитини.

Неповнолітній ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що маму він не бачив вже більше року, вона не телефонує, на смс-повідомлення не відповідає. З батьком проживає з 2020 року, коли батьки розлучилися. Мати не каже своєї адреси, декілька разів пропонувала проживати з нею, однак він відмовився. Виявив бажання проживати з батьком, до якого він звик і з яким йому та його брату комфортно, він їх не ображає. З матір`ю не хоче проживати, бо вона скитається, свого житла не має.На сьогоднішній день вони з нею не спілкуються навіть по телефону, вона не відповідає на його дзвінки.

За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки стосовно батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Законодавство України не містить правових норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Водночас під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю потрібно розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

У даній справі саме по собі пред`явлення ОСОБА_1 позову про визначення з батьком місця проживання дітей дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо цього, відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, щодіти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після розлучення батьків вже 4 роки, як проживають лише з батьком в с.Морозівка Ізюмського району Харківської області,де ходять в школу, на даний час всіма турботами щодо дітей, її вихованням, навчанням, здоров'ям та дозвіллям займається батько, який дбає про них, займається усіма питаннями їхнього життя та забезпечує всім необхідним, діти мають прихильність до батька, позитивний контакт із ним, натомість особливу прихильність до матері, яка покинула їх і поїхала у невідомому напрямку, не встановлено, діти бажають спілкуватися з нею, однак проживати хочуть з батьком, тим більш відповідач не бачиться з дітьми, не виявляє ніякого бажання забрати їх до себе, навіть перестала з ними спілкуватися по телефону.

Під час розгляду справи щодо місця проживання дитини суд насамперед виходить з інтересів самих дітей, їх віку, враховуючи при цьому їх сталі соціальні/родинні зв'язки, місце дошкільного/шкільного навчання, що охоплюють територію їх місця проживання, усталений тривалий побут за місцем проживання батька, позитивний психологічний стан дітей.

Суд вважає, що на цьому етапі розвитку дітей залишення місця проживання їх з батьком не порушить їхніх права, а навпаки сприятиме забезпеченню їхніх інтересів, адже за місцем проживання батька діти мають усталений тривалий побут, сталі соціальні/родинні зв'язки, належний рівень життя, задовільні умови для проживання, що у сукупності є необхідним для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Матеріали справи не містять докази, що батько дітей не належним чином виконує батьківські обов'язки щодо участі у вихованні неповнолітніх синів.

Суд враховує, що мати дитини не заявляла зустрічних позовних вимог про визначення місця проживання з нею синів, якіфактично проживають з батьком.

Відповідно до ч. 4-6 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

За висновком органу опіки та піклування Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області від 11.04.2024 визнано доцільним визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що діти з кінця 2020 року проживають разом з батьком, мати поїхали жити і працювати в Київську область. Згідно з довідкою-характеристикою від 05.03.2024 позивач дійсно зареєстрований та проживає разом з дітьми, офіційно не працює, займається бджільництвом та веде підсобне господарство, належним чином виконує батьківські обов`язки, на адміністративних комісіях не розглядався, засуджений не був. Діти мають декларацію з сімейним лікарем ОСОБА_6 , вакциновані згідно віку, на прийом до лікаря завжди приходять з батьком, який рекомендації лікаря щодо догляду за дітьми виконує належним чином. За інформацією зі школи від 05.03.2024 ОСОБА_3 , учень 8 класу за час навчання зарекомендував себе дисциплінованим, уважним учнем, володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, фізично розвинений, бере активну участь у суспільно-корисній праці, стриманий, врівноважений, користується авторитетом серед однокласників та учнів, проживає з батьком і молодшим братиком, батько бере активну участь у навчанні та вихованні сина, мати за навчальний рік на зв`язок не виходила. За інформацією зі школи від 05.03.2024 ОСОБА_4 , учень 4 класу завжди присутній на уроках, регулярно виконує домашні завдання, має навчальні досягнення достатнього рівня, підтримує дружні стосунки з учнями, проживає разом з батьком та старшим братом, мати вихованням не займається, батько постійно привозить сина на свята та різноманітні заходи, купує йому книги, систематично відвідує батьківські збори, спілкується з учителями, приділяє увагу у вихованні сина. Фактів жорстокого поводження позивача відносно своїх синів, зокрема, фактів домашнього насильства, неналежного виконання своїх батьківських обов`язків до поліції не надходило, до адміністративної відповідальності не притягався. 06.03.2024 під час виїзду за адресою проживання позивача було встановлено, що в оселі чисто та охайно, в будинку косметичний ремонт, наявне газо-, електро-, водопостачання, зручності у дворі, є побутові прилади, меблі, речі побутового вжитку, діти забезпечені спальними ліжками, шафами для зберігання речей, одягом та взуттям згідно з віком та сезоном, наявна приготована їжа та є великий запас продуктів (а.с. 38-39).

За таких обставин, зважаючи на найкращі інтереси дітей та їх прихильність до батька, особу матері, яка на даний час не проявляє бажання забрати дітей до себе та тривалий час спільно не проживає з ними, враховуючи соціалізацію неповнолітніх дітей та їх інтеграцію в умови проживання з батьком (без матері) протягом тривалого часу з 2020 року, суд доходить висновку, що в найкращих інтересах дітей буде подальше проживання з батьком.

На підставі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на оцінці всіх обставин справи у їх сукупності, враховуючи найкращі інтереси дітей, їх бажання проживати разом з батьком, а не з відповідачем, права та інтереси дітей на гармонійний розвиток і належне виховання у сталому середовищі, з метою дотримання балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов'язком батьків діяти в їх інтересах, суд вважає доцільним визначити місцем проживання дітей разом з батьком, що відповідатиме найкращому забезпеченню їхніх інтересів.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 зацікавлений у вирішенні спору щодо визначення місця проживання дітей, про що свідчить подання ним позову до суду щодо вирішення питання про визначення місця проживання синів разом з ним.

Суд виходить із того, що при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, найкращі інтереси останніх мають першочергове значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися. Держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку.

Суд наголошує, що визначення місця проживання дітей з батьком не повинно негативно впливати на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.

Разом із цим, суд підкреслює необхідність налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дітьми, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.

При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дітей.

Внаслідок задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_1 .

3.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) 1073,60гривні судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Третя особа: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місце знаходження: 64270, Харківська область, Ізюмський район, с-щеСавинці, вул.Соборна, буд.49, код ЄДРПОУ 45088991.

Суддя Стригуненко В.М.