Рішення

від 29.08.2024 по справі 610/2046/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 610/2046/23

Провадження № 2/638/4552/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 серпня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В.В.,

за участю секретаря - Рєзніка І.П.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , народився син ОСОБА_3 .. На протязі тривалого часу відповідачка проживала окремо від позивача та малолітнього сина. Також, позивач зазначає, що ОСОБА_2 має іншу сім`ю та дітей від іншого шлюбу, не приймає ніякої участі у вихованні спільного з позивачем сина, не надає матеріальну допомогу на його утримання та не спілкується з ним. Позивач вказує, що син ОСОБА_3 фактично проживає з моменту народження, а саме з 2011 року, з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на повному матеріальному забезпеченні.

У зв`язку з викладеним просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 14.05.2024 року постановлено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав передати за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районнго суду м. Харкова від 26.04.2024 постановлено замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на Савинську селищну військову адміністрацію Ізюмського району.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгяду справи був повідомлений належним чином. Від представника позивача - ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій остання просила суд розгляд справи проводити без участи позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгяду справи була повідомлена належним чином. До суду відповідач надіслала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позовних вимог, також просила суд розгляд справи проводити без її участі.

Третя особа, Служба у справах дітей Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області свого представника до суду не направила. Від представника третьої особи до суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд розгляд справи проводити без участі представника третьої особи. Також, третя особа направила до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 ..

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.06.2011 виконкомом Бугаївської сільської ради Ізюмського району Харківської області, є батько - ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 .

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 24.10.2023 позивач ОСОБА_1 мешкає разом зі своїм сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , будинок опалюється пічним опаленням, батько ОСОБА_1 працює не офіційно (займається будівництвом), сім`я знаходиться на повному його утриманні.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Савинської селищної ради від 16.08.2023 позивач мешкає разом з своїм сином ОСОБА_3 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою т.в.о. дерактора ліцея ОСОБА_6 від 04.01.2023 ОСОБА_3 дійсно навчається в 6-А класі.

Відповідно до характеристики наданої, ОСОБА_3 , яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_3 виховується у неповній сім`ї, батько відповідально ставиться до виховання та навчання дитини. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Батько підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільни заходи. Мати не бере участі у навчанні та вихованні сина (за весь час навчання дитини в ліцеї вона жодного разу не була присутня на батьківських зборах, не цікавилася навчанням сина).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області від 26.08.2024, третя сторона вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що вона не забезпечує належних умов розвитку та виховання дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, що свідчить про свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню, розвитку та утриманню дитини, що у відповідності до ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до ст.6 Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із ст.ст.3,9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка відповідно до ст.9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ст.164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у пункті 16 вищезазначеної Постанови ухилення батьків від виконання ними своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

При вищевикладених обставинах, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не бере будь-якої участі у житті дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує належний догляд, утримання та виховання, на підставі чого судом встановлена наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітньої дитини.

Одночасно судом враховується, що відповідач ОСОБА_2 надала заяву про згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій вона зазначила, що участі у вихованні та матеріального забезпечення вона не приймає з його трьохрічного віку.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так як визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дитини є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням повного задоволення позовних вимог суд покладає судовий збір на відповідачів в розмірі 1073,60 грн..

На підставі вищевикладеного, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст.141, 150, 164, 166, 167, 182-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ППВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст.142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адерсою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Щепіхіна