Ухвала

від 04.09.2024 по справі 405/5288/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/416/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.08.2024, якою йому відмовлено у відкритті провадження за скаргою на рішення слідчого про визнання документів та предметів речовими доказами у кримінальному провадженні №42021120000000088 від 27.04.2021,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді зі скаргою у якій просив скасувати постанову старшого слідчого ВР ЗСГСД СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_8 від 12.07.2024 про визнання документів та предметів речовими доказами в рамках кримінального провадження № 42021120000000088 від 27.04.2021.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.08.2024 відмовлено у відкритті провадження за вказаною скаргою.

Мотивуючи своє рішення слідчий суддя виходив з того, що рішення слідчого, яке оскаржує заявник не входять до переліку, які можуть бути оскаржені до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України, а тому у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 слід відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.06.2024 справа №405/1648/23, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 ,за місцемпроживання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ,право власностіна якезареєстровано за ОСОБА_10 з метою проведення обшуку, задля виявлення речей та документів (зазначених в ухвалі).

Отже, слідчим суддею було надано дозвіл задля виявлення речей та документів, однак не задля вилучення речей та документів.

Так, в ході проведення вказаного обшуку було виявлено та безпідставно вилучено наступні предмети, та речі:

Банківські карти у кількості 8 шт.;

Синій записник;

Особистий мобільний телефон Iphone 11.

Вище перелічені предмети, кошти та речі належать ОСОБА_6 та членам його родини.

Дозвіл на вилучення вищевказаних документальних матеріалів, предметів, коштів та речей ухвалою слідчого судді не надавався. Крім того ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.06.2024 не задоволено клопотання в частині надання дозволу на відшукання інших речей та документів, які не вказані індивідуальними або родовими ознаками речей та документів (номер, дату, та інше). Також заборонено було на виявлення та вилучення грошових коштів, оскільки неможливо встановити їх здобуття і як незаконно отриманих.

Вилучене майно документи, предмети, речі та гроші повернуто не було, а тому 26.07.2024 до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда було подано скаргу на бездіяльність органів досудового розслідування, прокурора під час досудового розслідування у неповерненні тимчасово вилученого майна, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений строк.

Так в ході розгляду скарги було встановлено, що слідчим ОСОБА_8 винесено Постанову про визнання документів та предметів речовими доказами від 12.07.2024 в рамках розгляду досудового розслідування кримінального провадженні № 42021120000000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.04.2021.

Відповідно до даної постанови слідчий вважає, що вилучені документи являють по даному кримінальному провадженню значення речового доказу. Однак відповідних доказів чи обґрунтувань причетності даних документів, предметів, речей та грошей органами дізнання не надаються.

Крім того апелянт вважає, що під час проведення обшуку були скоєні численні порушення, у тому числі:

-не була надана можливість одержати правову допомогу адвоката (відповідно до статті 59 Конституції України та ч.3 ст.236 КПК України);

-обшук був здійсненний особою, яка не зазначена в ухвалі від 26.06.2024 року про дозвіл на проведення обшуку у порушення вимог ч.2 ст.234 КПК України;

-обшук проводився оперативними співробітниками, проте доручення на них не були надані, тобто обшук проводився не уповноваженими особами у порушення ч.2 ст.234 КПК України;

-у супереч ухвали від 26.06.2024 року про дозвіл на проведення обшуку вилучені предмети та речі у порушення ч.7 п.2 ст. 234;

-в порушення ч.9 ст.236 КПК України замість примірника протоколу (оригіналу) вручили копію протоколу обшуку;

-у протоколу обшуку не містяться відомості про всіх осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії (відповідно до п.1 ч. З ст.104 КПК України).

Постанову про визнання документів та предметів речовими доказами було винесено наступного дня після обшуку, а саме 12.07.2024. Тобто слідчий міг не встигнути за понад декілька годин докладно вивчити отримані матеріали.

Таким чином апелянт вважає, що слідчий суддя вивчивши матеріали, виявивши вказані численні порушення на виконання п. 1 ст. та ч.8 п.2. ст.40 КПК повинен був скасувати незаконну протиправну постанову про визнання документів та предметів речовими доказами від 12.07.2024.

Тобто скарга на постанову про визнання документів та предметів речовими доказами від 12.07.2024. повністю відповідає ч.1 ст.303, ч. 1 ст.304 КПК України.

Заявник ОСОБА_6 подав до апеляційного суду клопотання в якому просив розглянути його апеляційну скаргу без його участі, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_11 подав до апеляційного суду клопотання в якому просив розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_6 без його участі, заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи положення ст.406 КПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаним вимогам Закону оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, відповідно до Рішення ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року в п. 53 якого зазначено, що «… право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмежуванням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави…», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст.303 КПК України.

Частиною 1 статті 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Зокрема, предметом оскарження може бути :

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Згідно з ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Колегія суддів перевіривши матеріали судового провадження вважає, що вказаних вимог закону слідчим суддею дотримано.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою, у якій просив скасувати постанову старшого слідчого ВР ЗСГСД СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області капітана поліції ОСОБА_8 від 12.07.2024 про визнання документів та предметів речовими доказами в рамках кримінального провадження №42021120000000088 від 27.04.2021.

Відмовляючи у відкритті провадження, слідчий суддя послався на положення ч.1 ст.303 КПК України, якою передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. При цьому слідчий суддя вірно дійшов висновку, що ОСОБА_6 порушує питання про скасування постанови слідчого про визнання документів та предметів речовими доказами у кримінальному провадженні. Проте, оскільки дане питання не може бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено КПК України, а тому з висновком слідчого судді про необхідність відмови у відкритті провадження за вказаною скаргою погоджується і колегія суддів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновки, викладені в ухвалі слідчого судді, про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 , є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Отже, ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 376 ч.2, ст.ст.303, 309, 407, 418, 422 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишитибез задоволення,а ухвалуслідчого суддіЛенінського районногосуду м.Кіровограда від02.08.2024,якою ОСОБА_6 відмовлено увідкритті провадженняза скаргоюна рішенняслідчого провизнання документівта предметівречовими доказамиу кримінальномупровадженні №42021120000000088від 27.04.2021 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4