Рішення

від 04.09.2024 по справі 299/5080/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Продан О.В., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради та просить ухвалити рішення про визнання за ним права власності на будівлю конюшні (виробничу будівлю) площею 197 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що 12.01.2000 року КАПТП «Іскра» було реорганізовано в ПСП «Фанчиківське», яке виступило правонаступником сільськогосподарського підприємства. Однак 19.05.2016 року діяльність юридичної особи ПСП «Фанчиківське» (код ЄДРПОУ 03747550) була припинена у результаті визнання її банкрутом (справа №5008/53/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду у Виноградівському районі «Про визнання ПСП «Фанчиківське» банкрутом розглядалася Господарським судом Закарпатської області). За такої ситуації ОСОБА_1 не має можливості оформити право власності на належне йому нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», хоча це майно фактично й перебуває у його користуванні.

Позивач та його представник у підготовче засідання не з`явилися, однак представник позивача подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче засідання не з`явився, але подала до суду письмову заяви згідно якої просить суд розглядати справу у його відсутність, заперечень проти вимог позивача не має.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом вствнолено, що позивач має право на пайовий фонд майна КАПТП «Іскра» у загальному розмірі 856 гривень, що в сукупному складає 0,0178% загальної вартості майна колективного сільськогосподарського підприємства.

Вказані речові права належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК №111029717 від 30.01.2019 року, виданого Фанчиківською сільською радою.

Майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду (ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство). Набуття вищезгаданих речових прав було здійснено позивачем з метою оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме - будівлю конюшні (виробнича будівля) за адресою АДРЕСА_1 , яка входила до пайового фонду КАПТП «Іскра» та перебуває в його користуванні.

Згідно положень ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.14 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Відповідно до п.51 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються:

1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Відповідно до п.15 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. №62, при виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акту приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

12.01.2000 року КАПТП «Іскра» було реорганізовано в ПСП «Фанчиківське», яке виступило правонаступником сільськогосподарського підприємства. Однак 19.05.2016 року діяльність юридичної особи ПСП «Фанчиківське» (код ЄДРПОУ 03747550) була припинена у результаті визнання її банкрутом (справа №5008/53/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду у Виноградівському районі «Про визнання ПСП «Фанчиківське» банкрутом розглядалася Господарським судом Закарпатської області).

За такої ситуації ОСОБА_1 не має можливості оформити право власності на належне йому нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», хоча це майно фактично й перебуває у його користуванні. Відсутність іншого спеціального нормативно-правового акту, направленого на врегулювання порядку розподілу майна реорганізованого сільськогосподарського підприємства, позбавляє позивача права провести державну реєстрацію право власності на вказане нерухоме майно та повноцінно користуватися ним.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виноградівської міської ради у проведенні реєстраційних дій ОСОБА_1 було відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.335 ЦК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйну нерухому річ. За такого законодавчого регулювання питання обгрунтованим та логічним є визначення відповідачем у справі саме Виноградівської міської ради.

Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Позивач повноважний обрати такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту рушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Положеннями ст.10 ЦПК України передбачено наступне, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Забороняється відмова у правосудці з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №№2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймі «виправданими очікуваннямй» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, вважаються законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини поняття «майно» включає в себе, як «фактичне майно», так і майнові цінності, у тому числі і тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право, про що зазначено у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» (заява № 48553/99).

Саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах. Заявлення особою про своє право власності може означати «володіння майном», про яке йдеться у ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи практику Європейського суду особа може звернутися за захистом свого права і тоді, коли вона ще не отримала майно, проте набуде його в законному порядку.

Отже в правовідносинах, що виникли, відсутній чинний та дієвий механізм набуття права власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що є порушенням одного з елементів верховенства права - принципу правової визначеності, що як наслідок впливає на можливість реалізувати гарантоване законом право на реалізацію правомочностей власника всіма учасниками правовідносин.

З врахуванням принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України, його складового елементу «принципу правової визначеності» (пункт 2.4. рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № З-рп/2016) саме дана процедура судового розгляду може бути єдиним ефективним засобом по відновленню порушених прав позивача.

Визнання права власності на майно в судовому порядку - це процес, за яким сторони звертаються до суду з метою встановлення юридичного власника певного майна. Це може стосуватися рухомого або нерухомого майна, яке становить предмет спору між сторонами. Судовий процес має на меті вирішити питання про те, хто має законне право володіти, користуватись або розпоряджатись цим майном.

У постанові Судової палати у цивільних справах ВСУ від 30.01.2013 р. у справі №6- 168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомірність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За таких встановлених у підготовчому судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на будівлю конюшні (виробничу будівлю) площею 197 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко