Рішення

від 15.08.2024 по справі 910/2827/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2024Справа № 910/2827/24

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"доБлагодійної організації "Відродження Києва"простягнення 127474,49 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаГаврилов Є.Ювід відповідачаНаумко В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Благодійної організації "Відродження Києва" 127474,49 грн, з яких: 83285,16 грн основного боргу, 8585,62 грн 3% річних, 35603,71 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати фактично поставленої позивачем у період з жовтня 2018 року по березень 2023 року теплової енергії, внаслідок чого утворилась відповідна заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2827/24, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

02.04.2024 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись, серед іншого на відсутність опалення у приміщенні, що використовує відповідач.

Крім того відповідач вказав про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду.

12.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

23.04.2024 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін для встановлення фактичних обставин справи.

29.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив не приймати відповідь на відзив позивача до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 розгляд справи №910/2827/24 вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.05.2024.

01.05.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

16.05.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті судом прийнято до розгляду відповідь на відзив позивача та оголошено перерву до 03.06.2024.

31.05.2024 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.06.2024 оголошено перерву до 22.07.2024.

19.07.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.07.2024 оголошено перерву до 15.08.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 15.08.2024 заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 15.08.2024 з`явився, проти заявлених позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 15.08.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.

Згідно з п.2.2.1 статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

31.01.2018 між Дніпровською районна в місті Києві державною адміністрацією як орендодавцем, Благодійною організацією "Відродження Києва", як орендарем, та підприємством-балансоутримувачем - Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва" укладено договір №2062/1-1 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 04.11.2010 №2062, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновим І.В. 04 листопада 2010 року за реєстровим номером №3624.

Відповідно до умов цього договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 05.12.2017 №72 та розпорядження голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.01.2018 №8 "Про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 184,80 кв.м на вул.Сулеймана Стальського, 26" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул.Сулеймана Стальського, 26, для розміщення приватних навчальних закладів, крім зазначених у п.19 Методики (1.1), об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 184,80 кв.м, у т.ч. перший поверх - 184,80 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (п.2.1), орендар зобов`язаний, зокрема, самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. У разі відсутності можливості укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками послуг (водопостачання, газ, теплова енергія та ін.), орендар відшкодовує витрати підприємства-балансоутримувача за надані послуги у відповідності до окремо укладених договорів на підставі даних обліку (лічильників) (п.4.2.12), цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на десять років і діє з 01.12. 2017 до 01.12.2027. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей договір є укладеним з моменту державної реєстрації (п.9.1).

26.05.2021 позивач із супровідним листом №30/5/3/7663 від 26.05.2021 направив на адресу відповідача проект договору №621730-01 від 26.04.2021 на постачання теплової енергії (з додатками).

Додатком №8 вказаного проекту договору визначено, що об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення площею 184,80 кв.м, розташоване за адресою: м.Київ, вул.Сулеймана Стальського, 26.

Позивач стверджує, що відповідач не вносив плату за спожиту теплову енергію у період з жовтня 2018 року по березень 2023 року включно (фактично нарахування проведені по грудень 2021 року), у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 83285,16 грн.

07.06.2023 позивач направив відповідачу вимогу №30/1/5/6396 від 07.06.2023, в якій просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 83285,16 грн за отриману теплову енергію.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

У зв`язку з несплатою відповідачем відповідної заборгованості позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п.п.5 та 6 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вже вказувалося судом, 26.05.2021 позивач із супровідним листом №30/5/3/7663 від 26.05.2021 направив на адресу відповідача проект договору №621730-01 від 26.04.2021 на постачання теплової енергії (з додатками).

Листом №2907/1 від 29.07.2021 відповідачем було надіслано на адресу позивача протокол розбіжностей до проекту договору №621730-01 від 26.04.2021 на постачання теплової енергії.

Проте, розбіжності щодо змісту договору сторони так і не врегулювали, відповідний договір між сторонами укладено не було.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").

Суд зазначає, що положеннями ст.ст.13, 19 та 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такі висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

На підтвердження факту постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року в нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, вул.Сулеймана Стальського, 26, загальною площею 184,80 кв.м, а також її обсягу Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надало довідки про нарахування за теплову енергію Благодійній організації "Відродження Києва", рахунок-фактуру №621730-01/2023-7 від 31.07.2023 на суму 83285,16 грн, акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.07.2023, облікові картки, акти приймання-передавання товарної продукції, корінці нарядів на включення/відключення будинку за адресою: м.Київ, вул.Сулеймана Стальського, 26, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи за спірні періоди, а також звіти та відомості обліку споживання теплової енергії у спірному періоді.

З урахуванням встановлених судом обставин стосовно того, що у спірний період (з жовтня 2018 року по грудень 2021 року) відповідач був орендарем нежитлового приміщення загальною площею 184,80 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Сулеймана Стальського, 26, зважаючи на подані позивачем докази (облікові картки), які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, та наявність корінців нарядів, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії на загальну суму 83285,16 грн, з огляду на що відповідач повинен її оплатити.

При цьому, оскільки в даному випадку між сторонами (споживачем та постачальником) склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, позов про стягнення вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню на підставі ч.1, ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України та п.1 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (у строки, визначені законом).

Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 83285,16 грн матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про те, що позивач не здійснював належним чином постачання теплової енергії до нежитлового приміщення загальною площею 184,80 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Сулеймана Стальського, 26 не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, а отже судом відхиляються.

Також відповідач не довів факту відсутності централізованого опалення у нежитловому приміщенні загальною площею 184,80 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Сулеймана Стальського, 26 або відключення опалення у порядку, передбаченому чинним у спірний період законодавством.

Твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд відхиляє з огляду на приписи п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд вважає їх нарахування обґрунтованим та арифметично вірним, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 35603,71 грн інфляційних нарахувань та 8585,62 грн 3% річних.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників справи відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Благодійної організації "Відродження Києва" (02254, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 17, ідентифікаційний код 35016721) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м.Київ, площа Івана Франка, буд.5, ідентифікаційний код 40538421) 83285 (вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 16 коп. основного боргу, 8585 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 62 коп. 3% річних, 35603 (тридцять п`ять тисяч шістсот три) грн 71 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.09.2024

Суддя Ю.М.Смирнова