Ухвала

від 20.08.2024 по справі 755/14142/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/14142/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"20" серпня 2024 р. суддя Дніпровського районного суд м. Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент (Центр) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, -

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт належності ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири від 20 травня 2000 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотаріальної контори Піддубною С.П., зареєстрований в реєстрі за №3-2260.

В заяві зазначається, що заявнику в усному порядку було відмовлено у внесенні відомостей про право власності до Реєстру у зв`язку із тим, що в договорі покупцем зазначено « ОСОБА_2 » а в оформленому 23 липня 2020 року паспорті громадянина України « ОСОБА_1 ».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частина 1 ст. 315 ЦПК України містить перелік фактів, справи про встановлення яких можуть бути розглянуті судом, зокрема це факти належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова Пленуму), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно вимог ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

В п.3 Постанови Пленуму зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст.139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Крім того, в п.12 Постанови Пленуму роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд звертає увагу заявника, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме - належності правовстановлюючих документів особі, розглядаються судом, якщо організація, яка видала або посвідчила документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Як убачається з матеріалів заяви, договір купівлі-продажу квартири від 20 травня 2000 року посвідчено державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотаріальної контори.

При цьому, до заяви не долучено ані доказів на підтвердження звернення заявника до Двадцятої Київської державної нотаріальної контори та/ або Державного нотаріального архіву (в разі передачі нотаріальної справи з нотаріальної контори до нотаріального архіву) із заявою про виправлення помилки в договорі купівлі-продажу, ані доказів відмови нотаріуса у виправленні такої помилки.

Разом з тим, наявність вмотивованої відмови у виправленні помилки є передумовою звернення до суду за захистом своїх прав із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху, заявнику необхідно в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали (але не пізніше 16 вересня 2024 року) усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків заяви долучити письмову відмову Двадцятої Київської державної нотаріальної контори, а в разі передачі справи до Державного нотаріального архіву письмову відмову останнього у внесенні виправлень до договір купівлі-продажу квартири від 20 травня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №3-2260.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 175, 185, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент (Центр) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - залишити без руху та запропонувати заявнику в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали (але не пізніше 16 вересня 2024 року) усунути вищезазначені недоліки.

У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я :