Рішення

від 06.09.2024 по справі 140/6082/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6082/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1623-0320 від 13.02.2024, яка складена та прийнята відносно стягнення ЄСВ станом на лютий 2024 року на суму в розмірі 18276,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 26.02.1997 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Зазначає, що 27.03.2019 подав заяву до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради про припинення підприємницької діяльності.

З 01.09.2000 і по даний час працює і продовжує працювати вчителем в Озерському ліцеї Луцького району Волинської області. Вказує, що згідно довідки №59/01-32/2-24 від 04.06.2024 із заробітної плати роботодавцем здійснювалося відрахування в пенсійний фонд по сплаті ЄСВ.

В травні 2024 року позивач дізнався, що його карта заблокована у зв`язку з чим 24.05.2024 звернувся до Луцького ДВС про ознайомлення з матеріалами ВП і видачу необхідних документів. Спеціалістом Луцької міської ДВС 27.05.2024 позивачу було надано копії документів з яких ФОП ОСОБА_1 стало відомо про несплату ЄСВ та наявність заборгованості в розмірі 18276,73 грн та складення вимоги про сплату боргу (недоїмки). Зауважив, що вказану вимогу по місцю реєстрації не отримував.

Позивач з даною вимогою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Свою позицію обґрунтовує тим, що борг (недоїмка) нарахований позивачу як фізичній особі-підприємцю, однак підприємницькою діяльністю з 2019 року не займався, адже перебував у трудових відносинах, що підтверджується відомостями з реєстру соціального страхування.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.25).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 01.08.2024 відповідач позов не визнав з наступних підстав (а.с.38-46).

Зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець, дата державної реєстрації: 26.02.1997, дата запису: 20.01.2014, номер запису: 21981750000024701, Виконавчий комітет Луцької міської ради згідно з ЄДР адреса АДРЕСА_1 . Припинено підприємницьку діяльність, дата запису: 27.03.2019, номер запису: 21980060002024701, підстава: власне рішення. Заборгованість по сплаті ЄСВ виникла за період 2017-2018 років.

Після внесення запису про припинення не було подано ліквідаційну (звітну ) декларацію до ДПС з метою зняття з обліку в контролюючому органі.

Крім того позивачем не було надано до податкових органів жодних доказів щодо сплати ЄСВ за будь який період як ним самим так і роботодавцем. Єдиним документом який може підтвердити сплату ЄСВ є довідка «форми ОК-5» отримана у відповідному відділенні пенсійного фонду. Позивач надав довідку Пенсійного фонду з якої вбачається сплата ЄСВ роботодавцем.

Крім того, відповідач наголошує, що контролюючий орган, при надісланні податкової вимоги керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки скаржник є фізичною особою-підприємцем.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

У свою чергу, не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог твердження позивача про те, що жодної господарської діяльності як підприємець останній не здійснював, оскільки таке обґрунтування позовних вимог було актуальним до прийняття Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон № 1774), яким внесено низку змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, так як до прийняття зазначено закону єдиний внесок дійсно сплачували лише ті особи, які займалися підприємницькою діяльністю і отримували дохід від такої діяльності.

При цьому, після прийняття зазначеного закону, фізична особа-підприємець, зобов`язана сплачувати єдиний внесок незалежно від того чи така особа фактично займається підприємницькою діяльність та чи отримує дохід від такої діяльності.

За таких обставин, позивач, котрий не провадив підприємницької діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають фізичні особи-підприємці, виключно за умови, що вони отримували пенсію за віком або були особами з інвалідністю та отримували відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.

З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.02.1997 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11).

27.03.2019 до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням.

ГУ ДПС у Волинській області сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-1623-0320 від 13.02.2024 на суму єдиного внеску в розмірі 18276,72 грн. (а.с.7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI (далі Закон №2464-VI в редакції, чинній на момент винесення спірної вимоги).

За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з частинами третьою, восьмою статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Проаналізувавши наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з несплати ЄСВ нараховано позивачу за відомостями інтегрованої картки платника у сумі 18276,72 грн. нараховано за 2017-2018 роки.

Водночас судом встановлено, що в 2017-2018 роках позивач був працевлаштований в загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня с. Озеро Ківерцівського району Волинської області (перейменовано в Озерський ліцей Луцького району Волинської області), що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.12-13).

З довідки форми ОК-5 (витяг з Реєстру застрахованих осіб) слідує, що страхові внески за ОСОБА_2 в період з 10.09.2014 по 31.05.2021 сплачував роботодавець (а.с.25-27).

Крім того, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивачем до заяви було долучено довідки (Форма Ок-5) з яких вбачається сплата ЄСВ роботодавцем.

Окремо суд зауважує, що з 01 січня 2021 набули чинності зміни, внесені Законом України від 13.05.2020 №592-IX щодо усунення дискримінації за колом платників, зокрема, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною шостою, згідно якою (в редакції Закону України Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні від 14 грудня 2021 року №1946-IX) особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, чинною редакцією Закону №2464-VI уже чітко визначено, що фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1623-0320 від 13.02.2024, а тому спірна вимога підлягає скасуванню як протиправна, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 05.06.2024 (а.с.24).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1623-0320 від 13.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя А.Я. Ксензюк