Рішення

від 05.09.2024 по справі 160/16204/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 рокуСправа №160/16204/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б.Когана» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б.Когана» Дніпропетровської обласної ради», в якій позивач просить:

- стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б. Когана» Дніпропетровської обласної ради» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 644 228,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Не виконання нормативу робочих місць у кількості, визначені у частині першій статті 19 Закону №875-ХІІ, тягне за собою накладення адміністративно-господарських санкцій, які самостійно сплачуються такими підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами до 15 квітня, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу. Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг. Відповідно до розрахунку, сформованого та надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за рік склала 180 осіб. Таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону №875-XII, у відповідача повинна складати 7 осіб. Фактично, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 3 особи, що є меншим, ніж встановлено нормативом. Отже, за 4 робочих місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та не зайняті особами з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2024 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 644228,84 грн. Однак, адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 26.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16204/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у позивача: письмові пояснення та докази на їх підтвердження про те, чи направлявся на адресу відповідача розрахунок адміністративно-господарських санкцій із вимогою їх сплати; надати докази отримання відповідачем розрахунку санкцій (в разі надіслання/вручення); докази перебування відповідача на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів; у відповідача: докази щодо вжиття заходів для дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році; копії звітів за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2023 рік з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості; копії оголошень у друкованих засобах масової інформації або розміщених в мережі Інтернет про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році (у разі наявності).

Цією ж ухвалою суду також витребувано від Дніпровського міського центру зайнятості: письмові пояснення про те, чи подавались Комунальним підприємством «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б. Когана Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 33164974) до Дніпровського міського центру зайнятості чи іншого центру зайнятості звіти за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2023 рік; інформацію (за наявності) про випадки відмови Комунального підприємства «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б. Когана Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 33164974) у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

05.07.2024 позивачем подано пояснення, в якому зазначає, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до подання позовної заяви ще додатково не направляло на адресу відповідача розрахунок адміністративно-господарський санкцій із вимогою їх сплати, оскільки відповідно до статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій на суму 644228,84 грн., що підлягав сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік відповідачем був обчислений відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ та надісланий 07.03.2024 до електронного кабінету роботодавця на веб-портал електронних послуг ПФУ (пункт 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого Постановою правління ПФУ від 10.03.2023 №14-1). Тобто, відділенням Фонду додержано строк щодо ознайомлення відповідача з інформацією (розрахунком) про невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та добровільною сплатою заборгованості.

12.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву (документ сформований в Електронному суді 11.07.2024), у зв`язку з тим, що відповідачем на виконання ухвали направлено листа до Дніпропетровського обласного центру занятості про надання інформації щодо взаємодії з відповідачем з питань працевлаштування інвалідів. Станом на 11.07.2024 зазначена інформація відповідачем не отримана. У зв`язку з цим, відповідач звернувся повторно до ДФ ДОЦЗ з листом про надання інформації щодо взаємодії останнього з відповідачем з питань працевлаштування інвалідів. Крім того, спеціаліст відділу, яка відповідає у відповідача за діяльність у сфері зайнятості, добору кадрів, у тому числі інвалідів, ОСОБА_1 з 27.06.2024 по 14.07.2024 перебуває у відпустці, що не дало можливості у повному обсязі, своєчасно підготувати відповідачу відзив на позовну заяву, в строки передбачені ухвалою суду від 26.06.2024, у зв`язку з чим просить продовжити відповідачу строк на надання відзиву до 19.07.2024.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною п`ятою статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1 статті 120 КАС України).

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частини 5 та 6 статті 120 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 26.06.2024 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Копія ухвали суду від 26.06.2024 скерована сторонам, відповідачу засобами електронного зв`язку через Електронний суд.

Згідно із довідкою про доставку електронного листа ухвала доставлена відповідачу 26.06.2024, отже граничний строк на подання відзиву - 11.07.2024; клопотання про продовження строку на подання відзиву сформовано відповідачем в Електронному суді - 11.07.2024.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась та на час розгляду питання воєнний стан не припинив свою дію.

В силу положень частини першої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів.

Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII у умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З огляду на викладене, виходячи із завдань адміністративного судочинства, а також з метою забезпечення реалізації процесуальних прав учасників справи в умовах воєнного стану, суд не вбачає підстав для відмови відповідачу у задоволенні його клопотання та приходить до висновку про наявність підстав для продовження відповідачу строку на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2024 в частині подання відзиву на позовну заяву.

22.07.2024 (документ сформований в системі 19.07.2024) через підсистему «Електронний суд») від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами з наступного. Позивачем вжиті не всі передбачені законодавством заходи, за результатами яких виникають підстави для нарахування та сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем, а саме не було проведено перевірку органами Держпраці з цих питань у відповідача. Крім того, підстави для застосування позивачем санкцій до відповідача відсутні, оскільки позивачем не враховані вжиті відповідачем заходи, направлені на працевлаштування інвалідів. Відповідач неодноразово звертався до Центру зайнятості у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 за допомогою в укомплектуванні на засадах рекрутингу (без подання форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)») вакансій, доступних також для осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів). У відповідь на запити до Дніпропетровського обласного центру зайнятості центра зайнятості направляв до відповідача кандидатів на посади для проходження співбесід, а також резюме кандидатів в електронному вигляді. Однак, серед направлених до відповідача кандидатів та резюме осіб з інвалідністю не було. Також, на задоволення потреб у робочій силі Комунального підприємства «Дніпропетровська філармонія ім. Л.Б. Когана» Дніпропетровської обласної ради» протягом періоду 2023 року відділом кадрів підприємства було проведено роботу з пошуку кандидатів ряд вакансій. Для пошуку кандидатів на посади, не потребуючих участі у конкурсі, використовувалися сайти «work.ua» та «robota.ua» з урахуванням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». В усіх оголошеннях на вакансії була проставлена позначка «готові взяти людей з інвалідністю», але скріншоти всіх оголошень на вакансії зробити наразі немає можливості, з причини видалення модераторами сайту з архіву вищезазначених вакансій по закінченню терміну давності. Також, відповідач зазначає, що згідно Порядку формування на конкурсній основі кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури, на сайт міністерства культури були виставлені вільні вакансії. Процедура формування конкурсних вакансій була витримана згідно вимог працевлаштування художнього та артистичного персоналу. Жодних обмежень щодо участі в конкурсі осіб з інвалідністю зазначено не було, як і передбачено чинним законодавством. Таким чином, відповідачем були вжиті всі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу.

29.07.2024 від Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості до суду на виконання вимог ухвали від 26.06.2024 надійшов лист, в якому повідомлено, що відповідач звіти за формою №3-ПН протягом 2023 року не подавав.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Комунальне підприємство «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б. Когана» Дніпропетровської обласної ради» зареєстроване 14.09.2004, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи за ідентифікаційним кодом 33164974; місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 6; електронна пошта: «dfilarmonia@gmail.com».

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності відповідача за КВЕД: 90.01 Театральна та концертна діяльність (основний).

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, з Комунального підприємства «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б. Когана» Дніпропетровської обласної ради» за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за рік, склала 180 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 3 особи, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), - повинно складати - 7 осіб, Фонд оплати праці штатних працівників - 28990297,76 грн., середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) - 161057,21 грн.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 3 особи, що є менше, ніж встановлено нормативом.

Позивач у позові вказує, що Комунальним підприємством «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б. Когана» Дніпропетровської обласної ради» не виконано норматив у працевлаштуванні 4 осіб з обмеженими можливостями, що стало підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій у сумі 644228,84 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.

Розрахунок розміщено в електронному кабінеті Комунального підприємства «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б. Когана» Дніпропетровської обласної ради на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024 о 10:42 год., що підтверджується квитанцією від 07.03.2024.

Вважаючи наявними порушення відповідачем щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, що призвели до застосування адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 172 Кодексу законів про працю України передбачено, що у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-XII у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов`язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є однією з категорій осіб, які мають додаткові гарантії на допомогу в працевлаштуванні.

Відповідно до статті 15 Європейської соціальної хартії (переглянутої), Страсбург, 3 травня 1996 року (Хартію ратифіковано із заявами Законом № 137-V від 14 вересня 2006 року; EuropeanSocialCharter) з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема:

1. вжити необхідних заходів для забезпечення особам з інвалідністю орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у державних або приватних спеціалізованих закладах;

2. сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які можуть заохочувати роботодавців приймати на роботу осіб з інвалідністю і утримувати їх у звичайному виробничому середовищі та пристосовувати умови праці до потреб осіб з інвалідністю, або, коли це видається неможливим у зв`язку з інвалідністю, шляхом облаштування або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання допомоги;

3. сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ в редакції на час спірних відносин).

Положенням статті 17 Закону № 875-ХІІ визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини першої, другої, четвертої та одинадцятої статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом положень частини дванадцятої та тринадцятої статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону № 875-XII.

Відповідна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

На виконання вказаної норми Закону № 5067-VI наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Прядок №827-22), яким встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.

Так, відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 1.6 Порядку №827-22 форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, в контексті прийнятого Закону №5067-VI та затвердженого Порядку №827-22 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у встановлений строк, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 3 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом 2023 року в Комунальному підприємстві «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б.Когана» Дніпропетровської обласної ради» фактично працювало 3 особи з обмеженими можливостями відповідно до виділених у штатному розписі робочих місць і такі обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до листа Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 18.07.2024 №2163, за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 підприємство зверталося до відділу рекрутингу Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості за допомогою в укомплектуванні на засадах рекрутингу (без подання форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)») за наступними вакансіями: секретар керівника, бухгалтер, секретар керівника.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач самостійно займався пошуком осіб з обмеженими можливостями з метою їх працевлаштування шляхом подання протягом 2023 року оголошень на сайтах «WORK.ua», «robota.ua» з позначкою: «готові взяти людину з інвалідністю».

Таким чином, слід вважати, що відповідачем вживались заходи для недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано, а також не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку підприємства.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, зважаючи також на те, що відповідачем було доведено вжиття необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні статті 218 ГК України виключає притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, суд вважає, що застосування у спірних правовідносинах адміністративно-господарських санкцій до відповідача є неправомірним, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судовий збір не підлягає розподілу.

Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 25005978, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52) до Комунального підприємства «Дніпропетровська філармонія імені Л.Б. Когана» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 33164974, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 6) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Розподіл судового збору не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова