Рішення

від 06.09.2024 по справі 240/3556/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/3556/24

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, в якому просить:

визнати протиправними дії, які полягають у не продовженні статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" та невидачі відповідного посвідчення та зобов"язати продовжити статус "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видати відповідне посвідчення.

В обгрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у продовженні статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни", оскільки 16.12.2019, приймаючи участь в турнірі з футболу, отримав тілесні ушкодження. Вказану травму довідкою МСЕК від 12.11.2020 пов"язано з виконанням службових обов"язків, у зв"язку з чим видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. В подальшому, за результатами проведеного 08.11.2023 медичного огляду йому продовжено третю групу інвалідності, у зв"язку з травмою, пов"язаною з виконанням службових обов"язків.

Таким чином, травма, яка стала підставою для встановлення інвалідності 3 групи, пов"язана з виконанням службових обов"язків під час проходження служби в органах Національної поліції, що включає в себе також службу в органах внутрішніх справ. Відтак, посилання відповідача на те, що він не є суб"єктом за п.2 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту". Поняття "особи начальницького і рядового складу" і "поліцейський" є тотожними .

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову відмовити. Вказує на відсутність підстав для продовження позивачу статус "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видачі відповідного посвідчення.

Стверджуючи про відсутність підстав для продовження позивачу статус "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видачі відповідного посвідчення, відповідач у відзиві вказує на те, що відповідно до акту №4 від 17.03.2020 про нещасний випадок ОСОБА_1 отримав травму 16.12.2019 в мирний час під час участі у футбольному матчі. При чому, причиною нещасного випадку є травма, отримана внаслідок особистої необережності. Прийняття участі у футбольному матчі не відноситься до службових обов"язків поліцейського. Національна поліція не відноситься до військових формувань. Оскільки травма, яку позивач отримав та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов"язана з участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 15.08.1995 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України в Управлінні внутрішніх справ України в Житомирській області, а з 07.11.2015 по 30.09.2020 проходив службу в Національній поліції в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку ГУНП в Житомирській області від 17.03.2020, під час футбольного матчу підполковник поліції ОСОБА_1 отримав травму у вигляді: розриву передньої хрестоподібної зв"язки правого колінного суглобу.

Також як вбачається з матеріалів справи, довідкою МСЕК №046520 позивачу встановлено 30% втрати працездатності внаслідок травми, так, пов"язаної з виконанням службових обов"язків.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 29.09.2020 травма, так, пов"язана з виконанням службових обов"язків.

У зв"язку з цим, Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради встановило позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи внаслідок травми, так, пов"язаної з виконанням службових обов"язків та видало позивачу посвідчення від 12.11.2020 №018615 особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.Посвідчення діє до 01.12.2023.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК №414829 від 17.11.2023 за наслідками повторного огляду позивачу підтверджено 3 групу інвалідності внаслідок травми, так, пов"язаної з виконанням службових обов"язків. Інвалідність встановлено до 01.12.2026.

Проте, за наслідками розгляду поданих позивачем документів, відповідач відмовив позивачу у продовженні статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видачі відповідного посвідчення.

Стверджуючи про відсутність підстав для продовження позивачу статус "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видачі відповідного посвідчення, відповідач зазначив, що Національна поліція не відноситься до військових формувань. Законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у продовженні статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни", тому звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі також - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 2 Закону № 3551 передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

Підставою для відмови позивачу у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни слугували висновки відповідача про те, що позивач не є особою з інвалідністю внаслідок війни у розумінні статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки отримана ним травма не пов"язана з участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях. Поняття "особи начальницького і рядового складу" і "поліцейський" не є тотожними. Національна поліція не відноситься до військових формувань.

Суд погоджується з такими доводами, з огляду на таке.

З акту №4 від 17.03.2020 про нещасний випадок та акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 слідує, що: "... відповідно до доручення №331/105/10/12-2019 від 05.12.2019 та відповідно до вимог наказу НПУ від 14.01.2019 №100 "Про організацію проведення спортивних масових заходів Національної поліції України у 2019 році та ГУНП в Житомирській області від 30.01.2019 №124 "Про організацію спортивно-масової роботи в ГУНП в Житомирській області та проведення спортивних заходів у 2019 році", організовано проведення з 16 по 18 грудня 2019 року змагань з футзалу "Кубок начальника ГУНП в Житомирській області 2019" серед збірних команд структурних підрозділів Головного управління, ДУ "ЖНЦПП" НПУ, військової частини НОМЕР_1 НГУ, Управлінь поліції охорони та патрульної поліції в Житомирській області.

Заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП підполковник поліції ОСОБА_1 був заявлений на участь у змаганнях з футзалу "Кубок начальника ГУНП в Житомирській області 2019" у складі збірної СУ ГУНП та НДЕКЦ МВС.

Під час футбольного матчу з командою блоку забезпечення діяльності ГУНП, у одному з епізодів гри, під час нанесення удару по м`ячу ОСОБА_1 відчув хрускіт в правому колінному суглобі та різкий гострий біль. Продовжувати футбольний матч він далі не зміг. В подальшому підполковника поліції ОСОБА_1 доставлено в ТМО МВС України по Житомирській області до лікаря-травматолога. Після проходження МРТ встановлено діагноз: розрив передньої хрестоподібної зв`язки правого колінного суглобу."

Комісія з розслідування визнала, що нещасний випадок із заступником начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Житомирській області підполковником поліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

На підставі висновку комісії ГУНП в Житомирській області за результатами розслідування нещасного випадку 29.09.2020 медичною військово-лікарською комісією Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області" було видано свідоцтво про хворобу №289/26, де у пункті 11 (Діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) за результатами медичного огляду ОСОБА_1 комісія дійшла висновку: Післятравматичний деформуючий артроз правого колінного суглоба другої стадії. Стан після пластики передньої хрестоподібної зв`язки правого колінного суглоба (27.12.19). Згинально- розгинальна контрактура, виражений больовий синдром з помірним порушенням функції суглоба. Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

У зв"язку з цим, Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради встановило позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи внаслідок травми, так, пов"язаної з виконанням службових обов"язків та видало позивачу посвідчення від 12.11.2020 №018615 особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи. Посвідчення діє до 01.12.2023.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК №414829 від 17.11.2023 за наслідками повторного огляду позивачу підтверджено 3 групу інвалідності внаслідок травми, так, пов"язаної з виконанням службових обов"язків. Інвалідність встановлено до 01.12.2026.

Отже, позивач отримав травму під час проходження служби в органах Національної поліції.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Зважаючи на наведене, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Так Верховний Суд в постанові від 02 квітня 2021 року у справі №0540/9350/18-а зазначив, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Тобто, однією з основних підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є сам орган, де проходила службу особа та отримала травму, зокрема його належність до військових формувань.

З матеріалів справи слідує, що позивач був звільнений з органів Національної поліції України 30.09.2020 за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Травму позивач отримав, під час проходження служби в Національній поліції.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Порядок проходження служби визначений ст.59 Закону. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Отже, у розумінні Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські під час служби в поліції перебувають у кадрах поліції, а не у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Відтак, оскільки позивач проходив службу в Національній поліції, на позивача не поширюється Положення про порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, затверджене постановою КМУ №114 від 29.07.1991, з огляду на що, доводи позивача про те, що поняття "особи рядового і начальницького складу ОВС" і "поліцейський" є тотожними, безпідставні.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону" військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відтак, Національна поліція не відноситься до військових формувань.

Крім того, суд звертає увагу, що Національна поліція як орган не згадується у п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також, суд зазначає, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього ж Закону.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Верховний Суд України у постановах від 06 листопада 2013 року (справа № 21 -377а.13), 30 вересня 2014 року (справа № 21-239а14), 20 січня 2015 року (справа № 21-528а15), від 20.04.2016 року (справа № 21 -6398а15), вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції статті 7 Закону №3551-XII, вже висловлював правовий висновок про те, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII (під час воєнних дій).

Отримана позивачем травма пов"язана виконанням службових обов"язків під час проходження служби в поліції.

Разом з тим, така травма не пов"язана ні з захистом Батьківщини, ні під час участі у бойових діях, як це вимагає ст.4 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

А оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, підстави для продовження позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідача були відсутні.

Крім того, відповідно до акту розслідування нещасного випадку від 17.03.2020 причиною травми є власна необережність під час гри у футбол, а не захист Батьківщини чи участь у бойових діях.

Суд зазначає, що прийняття участі у футбольному матчі ніяк не може ототожнюватися чи прирівнюватися до захисту Батьківщини чи участю у бойових діях.

Крім того, відповідач у своїх поясненнях вказав, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 в 2020 році був встановлений помилково у зв`язку із невірним трактуванням та розумінням чинного законодавства.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має законного права на встановлення статусу особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та видачу відповідного посвідчення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.09.2023 у справі № 240/22524/23.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача відсутні підстави для видачі позивачу посвідчення на підтвердження такого статусу.

Враховуючи вищевикладена, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність свої дій, а отже позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 242-246,295 КАСУ,

вирішив:

У здоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради (Площа Польова, 8,Житомир,10009. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42103215), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

06.09.24