Рішення

від 05.09.2024 по справі 280/6129/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2024 року Справа № 280/6129/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (м. Київ, вул. Соломянська, 13, 03110, ЄДРПОУ 34620942), Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі (м. Запоріжжя, вул. Базарна, 4, 69063 ЄДРПОУ 05433206) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі відповідач 1 ), Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 інфляційного нарахування та трьох відсотків річних з 01 жовтня 2022 року по дату виплати, а саме 14 грудня 2023 року від простроченої суми боргу в розмірі 476700 (чотириста сімдесят шість тисяч сімсот гривень), яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року по справі № 280/763/23;

- визнати протиправними дії Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 інфляційного нарахування та трьох відсотків річних з 01 жовтня 2022 року по дату виплати, а саме 14 грудня 2023 року від простроченої суми боргу в розмірі 476700 (чотириста сімдесят шість тисяч сімсот гривень), яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року по справі № 280/763/23;

- зобов`язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати ОСОБА_1 інфляційні нарахування та три відсотки річних з 01 жовтня 2022 року по 14 грудня 2023 року від простроченої суми боргу в розмірі 476700 (чотириста сімдесят шість тисяч сімсот гривень), яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року по справі № 280/763/23;

- зобов`язати Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі виплатити ОСОБА_1 інфляційні нарахування та три відсотки річних з 01 жовтня 2022 року по 14 грудня 2023 року від простроченої суми боргу в розмірі 476700 (чотириста сімдесят шість тисяч сімсот гривень), яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року по справі № 280/763/23.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 14 грудня 2023 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 280/763/23 відповідачами виконано зобов`язання з виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 476700,00 грн. Разом з тим, позивач вважає, що саме з 01 жовтня 2022 року, тобто саме з дня, коли йому було відмовлено у донарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги про що повідомлено листом від 01 жовтня 2022 року № 63/19/01-196 у відповідачів виникло зобов`язання перед ним. Позивач вважає, що з огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання з виплати одноразової грошової допомоги у сумі 476700,00 грн. , у нього виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. З огляду на вказане, позивач вважає, що відповідачі мають нарахувати та виплати позивачу інфляційні нарахування та три відсотки річних з 01 жовтня 2022 року по 14 грудня 2023 року від простроченої суми боргу у розмірі 476700,00 грн., виплаченої позивачу на виконання судового рішення в адміністративній справі № 280/763/23.

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

22 липня 2024 року представником відповідача 1 до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву в обґрунтування якого вказує про пропуск позивачем строку звернення позивача до суду із позовом по вказаній справі. Також, вказує про те, що предметом розгляду справи № 280/763/23 було визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Так, відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року по справі № 280/763/23 апеляційні скарги Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Запоріжжі, Адміністрації Держспецзв`язку залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року залишено без змін, яким: визнано протиправними дії Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Запоріжжі щодо відмови у складанні та направленні висновку для виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 14 липня 2024 року;

зобов`язано Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Запоріжжі скласти та направити за належністю висновок для виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 14 липня 2024 року; зобов`язано Адміністрацію Держспецзв`язку призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 14 липня 2024 року, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 14 липня 2024 року, без урахування раніше виплачених сум, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013року № 975. Отже судовими інстанціями встановлено, що правовідносини, які склались між сторонами у зазначеній справі є публічними, а не цивільно-правовими. Таким чином, з урахуванням документальних матеріалів (висновку Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Запоріжжі від 07 листопада 2023 року № 63/19/01-470 щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності військовослужбовця Держспецзв`язку; документів Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку від 10 листопада 2023 року № 63/06-3766) та на виконання рішень судових інстанцій по справі № 280/763/23, Адміністрацією Держспецзв`язку було видано наказ від 20 листопада 2023 року № 25-ф «Про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ». Вищевикладене, на думку відповідача 1, свідчить, що Адміністрацією Держспецзв`язку виконано в повному обсязі рішення Запорізького окружного суду від 10 квітня 2023 року по справі № 280/763/23. А тому в неї відсутні правові підстави щодо нарахування позивачу інфляційні нарахування та трьох відсотки річних, оскільки призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців є правом на соціальний та правовий захист військовослужбовців відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не грошове зобов`язання. З огляду на вказане, позовні вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Також, від представника Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, у зв`язку із пропуском шестимісячного строку звернення позивача до суду із позовом в адміністративній справі.

Ухвалою суд від 23 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Представником відповідача 2 до суду також надано відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позову ОСОБА_1 з підстав, аналогічних підставам, вказаним відповідачем 1 у відзиві на позов, зміст якого вже вказано судом раніше у рішенні.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив військову службу за контрактом у Відділі УФЗ Держспецзв`язку в м. Запоріжжі.

Відповідно до висновку у свідоцтві про хворобу № 337 від 13 липня 2021 року військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 (далі свідоцтво про хворобу №337) від 13 липня 2021 року, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

На підставі наказу начальника Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Запоріжжі №22-ОС від 03 вересня 2021 року звільнено з військової служби за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" капітана ОСОБА_1 , офіцера Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м.Запоріжжі, припинено контракт та виключено його зі списків особового складу з урахуванням часу на здачу справ і посади 24 вересня 2021 року.

Наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 10 грудня 2021 року №58-Ф ОСОБА_1 призначено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2021 року.

13 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м.Запоріжжі із заявою, в якій висловиво незгоду з виплатою йому одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму та просив призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

28 січня 2022 року Відділом надано письмову відповідь ОСОБА_1 , якою у перерахунку і виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відмовлено.

Також, 13 січня 2022 року з заявою щодо виплатити одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання "пов`язаного із захистом Батьківщини" у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму позивач звертався до Адміністрації Держспецзв`язку, на яку листом від 28 січня 2022 року №62/05-92 йому повідомлено, що підстав щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму немає.

11 липня 2022 року за результатом повторного огляду МСЕК ОСОБА_1 отримав Довідку до акта огляду МСЕК серія 12 ААВ № 630315, згідно якої причиною встановлення інвалідності II групи визначено «захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини», у зв`язку з чим 16 серпня 2022 року позивач звернувся до начальника Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Запоріжжі із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму.

12 липня 2022 року позивачу видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи серія НОМЕР_3 .

За результатами розгляду заяви позивача від 16 серпня 2022 року, Відділом УФЗ Держспецзв`язку в м. Запоріжжі сформовано висновок від 25 серпня 2022 року, в якому встановлено, що підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму згідно підпункту 1 пункту 6 Порядку 975 відсутні. Зазначено, що за відсутності підстав для виплати одноразової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму згідно підпункту 1 пункту 6 Порядку 975, вважають за можливе в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2022 року відмовити.

Наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 16 вересня 2022 року №923-Ф ОСОБА_1 відмовлено у призначенні виплати одноразової грошової допомоги.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/763/23.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року по справі № 280/763/23, яке переглянуто Третім апеляційним адміністративним судом в апеляційному порядку та набрало законної сили 13 вересня 2023 року,

- визнано протиправними дії Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі щодо відмови у складанні та направленні висновку для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність;

- зобов`язано Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі скласти та направити за належністю висновок про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність;

- зобов`язано Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність, та здійснити її виплату з урахування раніше виплачених сум.

14 грудня 2023 року на виконання вищезазначеного судового рішення в адміністративній справі № 280/763/23 позивачу донараховано і виплачено грошову допомогу у розмірі 476700,00 грн.

04 січня 2024 позивач звернувся до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України з заявою про виплату 3% річних та інфляційних, однак 12 січня 2024 року позивачу надана відповідь про те, що заява ОСОБА_1 , надіслана за належністю до відділу УФЗ Держспецзвязку у м. Запоріжжі листом від 12 січня 2024 № 01/04-419/СЕД.

30 січня 2024 року відділом УФЗ Держспецзвязку у м. Запоріжжі була надана відповідь про відсутність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційного нарахування на суму виплаченої одноразової грошової допомоги.

Позивач, вважаючи, що внаслідок прострочення виплати одноразової грошової допомоги на його користь, відповідно до норм чинного законодавства України підлягають стягненню інфляційні нарахування, 3% річних, які нараховані на суму заборгованості, звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 7.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18, спори про відшкодування передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

З огляду на те, що справа №280/763/23 розглядалась за правилами адміністративного судочинства, справа № 280/6129/24 також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших законів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 2 цієї норми одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Частиною 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з пунктом 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 глави 4 розділу 5 Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 13 березня 2018 року №151 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (із змінами).

Згідно з положеннями п. 1 Порядку №975 цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 12 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пунктів 16, 17, 20 Порядку № 975 фінансування витрат, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення одноразової грошової допомоги. При цьому, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості.

Таким чином, законодавець не пов`язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №802/1349/17-а та від 27 грудня 2022 року у справі №640/14757/21.

Тому в даному випадку ні рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, ні рішення про призначення одноразової грошової допомоги прийняте на виконання судового рішення у справі №280/763/23 не впливає на встановлення строку виплати одноразової грошової допомоги, оскільки законодавець не пов`язує строк прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги зі строком її виплати.

З урахуванням того, що у справі, яка розглядається, відповідачі виконали перед позивачем покладену на них державою функцію щодо соціального захисту військовослужбовців шляхом призначення та виплати йому гарантованої законодавством одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності 14 грудня 2023 року відповідачами нараховано та виплачено позивачеві на банківську картку кошти в сумі 476700,00 грн., що не заперечується позивачем, то суд вважає, що в даному випадку безпідставно стверджувати про несвоєчасність виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2022 року у справі №640/14757/21 у подібних правовідносинах.

Що стосується застосування до даних правовідносин статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, у справі, яка розглядається, судом не встановлено факту прострочення виплати одноразової грошової допомоги. Відтак, відсутні підстави для зобов`язання відповідача 1 нарахувати, а відповідача 2 виплатити позивачу інфляційні нарахування та три відсотки річних у розмірі 476 700,00 грн.

Враховуючи вищевикладене слід зазначити, що оскільки судом не встановлено несвоєчасність виплати позивачу одноразової грошової допомоги, то відсутні підстави, передбачені статтею 625 ЦК України, для стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 грудня 2022 року по справі №640/14757/21, обставини якої є тотожними обставинам даної справи.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в м. Запоріжжі про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені статтями 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов