Рішення

від 06.09.2024 по справі 420/10021/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10021/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 29.03.2024 надійшла позовна заява Приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати повністю рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100786/1 від 21.12.2023р.;

визнати протиправною та скасувати повністю картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003201 від 21.12.2023р.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, зокрема, вказує, що в отриманому уповноваженою особою позивача повідомленні митного органу від 19.12.2023 року про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості взагалі не зазначено які саме розбіжності, що мають вплив на визначення митної вартості, містять подані документи, та які саме з поданих документів, які наявні ознаки підробки, або які саме відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутні в наданих митному органу документах. Натомість відповідачем було висунуто лише загальну вимогу про надання додаткових документів без посилання на конкретні підстави для реалізації митним органом цього права та без зазначення обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів з посиланням на конкретні підстави для наявності таких сумнівів.

Як стверджує позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження пов`язаності Пр ФТФ» (Україна) та компанії AIR Global Brands Limited у зв`язку з відсутністю будь-яких ознак пов`язаності між вказаними особами.

На думку позивача, посилання на приписи частини 4 статті 54 Митного кодексу в якості підстави для витребування митним органом додаткових документів також було здійснено необґрунтовано, оскільки митний орган не навів жодних достатніх підстав, якими підтверджувалася пов`язаність покупця та продавця в спірному випадку, а відтак і вплив таких відносин на ціну товарів.

Позивач зазначає, що ним для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару 18.12.2023 року були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України. Також, 21.12.2023 року у відповідь на вимогу Львівської митниці щодо надання додаткових документів відповідачу було надано додатково прайс-лист № б/н від 01.02.2023p. постачальника та бухгалтерська документація: видаткові накладні №№ PH-000872, PH-000896, податкові накладні №№ 872, 896, які підтверджують ціни реалізації позивачем на ринку України тютюну для кальяну AL FAKHER, імпортованого в вересні 2023 року.

З покликанням на приписи ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, позивач зазначає, що в порушення законодавчих норм митний орган жодним чином не обґрунтував неможливість застосування другого методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, адже декларантом було надано митному органу відомості щодо митної вартості раніше ввезених ідентичних товарів за трьома митними деклараціями № № UA100110/2021/713965, UA 100100/2020/577471 та UA100070/2019/288236.

04.04.2024 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16.04.2024 року (вх.№ЕС/15436/24) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Як вказано у відзиві, надані позивачем документи для митного оформлення товару усупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України не були перекладені українською мовою. Оскільки відповідна вимога Львівською митницею позивачу була направлена, він цього обов`язку не виконав, у зв`язку із чим, врахувати відомості, які містяться в документах, складених іноземною мовою митний орган не міг.

У відзиві зазначено, що позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості товарів, яке було прийнято митним органом 21.12.2023 року. За таких обставин посилання на те, що в порядку ч. 8 ст. 55 МК України були надані додаткові документи, які на думку позивача спростовують виявлені розбіжності та підтверджують заявлений під час митного оформлення рівень митної вартості, є не правомірним. Суд має оцінювати оскаржуване рішення відповідача, враховуючи всі документи та інформацію, які були наявні в розпорядженні митного органу на момент його прийняття, а саме: рішення №UA209000/2023/100786/1 21.12.2023. Такими документами є надані разом з митними деклараціями документи та додатково надані на вимогу.

Як стверджує відповідач, під час митного оформлення у митного органу відсутні документи, які б належним чином підтверджували митну вартість. З аналізу усіх фактів, які зазначені в гр. 33 оскаржуваного рішення, на момент митного оформлення належних документів, які підтверджують митну вартість декларант так і не надав, тому митниця цілком правомірно відмовила в оформленні за першим методом. Якщо позивач був не згоден з діями або бездіяльністю митного органу після надання документів додаткових в порядку ч. 8 ст. 55 МКУ, то в нього було право або подати скаргу до вищого органу Держмитслужби України, або оскаржити бездіяльність митного органу під час розгляду заяви до суду. Однак, в будь-якому випадку, прийняте, а нині оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів рахуються прийнятим правомірно і законно, оскільки на момент його прийняття в митного органу не було документів, підтверджуючих заявлений рівень митної вартості

У відзиві вказано, що у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено сумнів щодо достовірності розподілу транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України пропорційно менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України. Так, витрати по території України не входять до складових митної вартості, проте перевірка пропорційності розподілу витрат в даному випадку викликала сумнів у митного органу. Тобто, у витрати за межами території України, які як раз таки є складовими митної вартості, закладено меншу вартість, ніж по території України, що занижує числовий показник митної вартості. Згідно рахунку на транспорт від 13.12.2023 №2312042 інформація щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом с. Хлебня (Польща) п/п Ужгород (Україна) у розмірі 79891,8 грн (відстань близько 585 км 136 грн/км) та за маршрутом п/п Ужгород (Україна) - смт. Запитів (Україна) у розмірі 50731,29 гривень (відстань близько 270 км 188 грн/км). Даний розрахунок критично вказує на явне порушення принципу пропорційності задля зменшення митної вартості. По-перше, по території Польщі відповідно до карти автотрас перевезення по зазначеному маршруту також було здійснено по платній дорозі, по території України таких платних доріг не було. По-друге, середня ціна на паливо на території Польщі значно вища, ніж на території України, що також свідчить про наявність більших витрат за межами території України. Отже, з урахуванням вищенаведеного, позивач не спростував належними доказами порушення принципів пропорційного розподілу, яке направлене на зменшення рівня митної вартості.

Відповідач зазначає, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. У рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.01.2024 №UA209000/2024/000042/3 у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, а також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерело, яке використовувалося митним органом при визначенні митної вартості.

Крім того, відповідач зазначає, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.04.2024 року (вх.№ЕС/16280/24) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що 01.02.2023 р. між АІR Global Brands Limited (Виробник) та ПП "ФТФ (Дистрибутор) укладено дистрибуційний договір, відповідно до якого Виробник надає Дистрибутору право на розміщення, розповсюдження та продаж Товарів, зазначених у пункту 3 (а) та (b) на території України протягом терміну дії цього Договору.

Пунктом 2 договору передбачено, що з метою уникнення непорозумінь, продукція вироблятиметься компанією AL Fakher Factory Sp. z.o.o. (Польща) на підставі договору контрактного виробництва, укладеного між компаніями АІR Global Brands Limited та AL Fakher Factory Sp. z.o.o. Інвойси виставлятимуться компанією АІR Global Brands Limited. Транспортні документи видаватимуться компанією AL Fakher Factory Sp. z.o.o.

Згідно п.3 договору цей Договір стосується наступної продукції: а. всіх ароматів та фасувань AL-Fakher та Shisha Kartel обробленого медового та ароматизованого тютюну та нетютюнової патоки; b. всіх аксесуарів AL-Fakher, Shisha Kartel та будь-якої іншої Продукції, яка містить будь-які назви або торгові марки AL-Fakher.

Приписами п.5 договору визначено умови оплати: Дистрибутор сплачує: а. 50 % вартості Продукції сплачується після розміщення замовлення; b. 50 % вартості Продукції сплачується, коли Продукція виготовлена та готова до відвантаження. Асортимент поставки, кількість, ціна Продукції вказуються в інвойсах на кожну партію Продукції.

Умови поставки: Франко-завод Виробника, Польща (вул. Логістична, 31, 05-825 с.Хлебня) (міжнародні торгові терміни "Інкотермс" в редакції 2020 року), якщо інші умови поставки не були попередньо узгоджені в інвойсі на конкретну партію Продукції. Якщо інші умови поставки зазначені в інвойсі на конкретну партію Продукції, вони мають переважну силу над умовами поставки в Договорі. Строк поставки Продукції - Ех Works 30 (тридцять) календарних днів від дати доставки марок акцизного податку Дистриб`ютором до погодженого місця розташування Виробника (п.7 договору).

На виконання умов даного договору, ПП "ФТФ" ввезено на митну територію товар - тютюн для кальяну торговельної марки AL Fakher.

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Львівської митниці було подано митну декларацію (МД) № 23UA209230131466U3 від 18.12.2023 року, в якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 23UA209230131466U3 від 18.12.2023 року відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing list) № 158/23 від 13.12.2023 року;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) № б/н від 03.11.2023 року;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № UKGB-CUIN000182 від 13.12.2023 року;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) 1157649 від 13.12.2023 року;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AS 0623086 від 13.12.2023 року;

- некласифікований комерційний документ №UKGB-FTC000004 від 03.11.2023 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 24.11.2023 року та від 07.12.2023 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2312042 від 13.12.2023 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - дистрибуційний договір від 01.02.2023 року;

- договір про надання послуг митного брокера №МБО-2 від 02.01.2020 року;

- договори (контракти) про перевезення №011106 від 01.11.2006 року, № 03/10/2023 від 03.10.2023 року, №1810/18-01 від 18.10.2018 року, №3110-23/1/авто/ФК від 31.10.2023 року;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10848903;

- сертифікат якості від 13.12.2023 року;

- заявки-розрахунки на придбання марок акцизного податку з відміткою органу державної податкової служби (продавця марок) про сплату податку №59 від 31.10.2023 року, №60 від 07.11.2023 року;

- копія митної декларації країни відправлення 23PL445010E3287827 від 13.12.2023 року.

Львівською митницею відповідно до частини 3-4 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів (товар №1), а саме:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару:

3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором ( угодою, контрактом);

8 ) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження та переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ.

Декларантом на вимогу надіслано наступні документи: прайс-лист, податкові накладні, видаткові накладні.

Львівська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № № UА209000/2023/100786/1 від 21.12.2023 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Львівська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003201.

Так, у рішенні № UА209000/2023/100786/1 від 21.12.2023 року відповідачем було вказано, що в рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для даних для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

У рішенні вказано, що під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:

- поставка товару здійснюється на підставі дистриб`юторського контракту від 01.02.2023, укладеного між AirGlobalBrandslimited та ПП «ФТФ» (дистриб`ютор) , згідно з яким: (пункт 5) дистрибутор оплачує 50% вартості після розміщення замовлення, 50% коли продукція виготовлена та готова для відвантаження. Продукція допущена виробником до відвантаження після отримання повної оплати. Проте, до митного оформлення надано рахунок-проформу на суму -19035 Євро, та два документа SWIFT на суму 8262,00Євро та 9477 Євро разом 17739 Євро, що не відповідає умовам платежів, зазначених у контракті. Поряд із тим, декларантом надано документ «creditnota» на суму -1296 Євро , умови надання знижки чи бонуса у вигляді «creditnota» у Контракті не зазначені;

- банківський платіжний документ форми SWIFT не може бути взятий до уваги , як документ , що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті визначених Постановою №216 від 28.07.2008 Правління НацБанку України; Інших банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару не надано;

- у поданій до митного оформлення CMR зазначено, що перевізником даної партії товару є ФОП ОСОБА_1 , проте рахунок на оплату витрат на транспортування виставлений ТзОВФормаг груп;

- рахунок на транспорт, який видано ТОВ «Формаг Груп» підписано бухгалтером без ідентифікації особи;

- декларантом надано 4 договори на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування даної партії товару, кожен з них містить умову , що надання послуг здійснюється на підставі Заявки, яка містить істотні умови перевезення, Заявку надано тільки до договору № 1810/18-01 від 18.10.2018; Отже, заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини;

- рахунок на транспортування від 13.12.2023 № 2312042 містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом Хлебня Польща - п/п Ужгород (Україна) у розмірі 79891,8 грн (відстань близько 585 км) та за маршрутом п/п Ужгород (Україна) - смт. Запитів (Україна) у розмірі 50731,29 гривень (відстань близько 270 км). Відповідно виникають сумніви щодо достовірності розподілу транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України пропорційно менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що до митного оформлення надано рахунок-проформу на суму -19035 Євро, та два документа SWIFT на суму 8262,00Євро та 9477 Євро разом 17739 Євро, що не відповідає умовам платежів, зазначених у контракті, поряд із тим, декларантом надано документ «creditnota» на суму - 1296 Євро, умови надання знижки чи бонусу у вигляді «creditnota» у Контракті не зазначені, а також на те, що банківський платіжний документ форми SWIFT не може бути взятий до уваги , як документ , що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті визначених Постановою №216 від 28.07.2008 Правління Нацбанку України; Інших банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару не надано, суд зазначає.

Поставка товару, митна вартість якого є спірною у даній справі, здійснена на підставі укладеного між АІR Global Brands Limited (Виробник) та ПП "ФТФ (Дистрибутор) дистрибуційного договору від 01.02.2023 р., згідно п.5 якого асортимент поставки, кількість, ціна продукції вказуються в інвойсах на кожну партію продукції.

Тобто, ціна товару за умовами договору вказується у інвойсі на кожну партію товару.

Відповідно до інвойсу № UKGB-CUIN000182 від 13.12.2023 року вартість товару (тютюн для кальяну торговельної марки AL Fakher) складає 19035 євро.

Приписами п.5 договору визначено умови оплати: Дистрибутор сплачує: а. 50 % вартості Продукції сплачується після розміщення замовлення; b. 50 % вартості Продукції сплачується, коли Продукція виготовлена та готова до відвантаження. Асортимент поставки, кількість, ціна Продукції вказуються в інвойсах на кожну партію Продукції.

Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.

Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.

Щодо висновків митного органу про не підтвердження витрат на перевезення, в тому числі і внаслідок ненадання документів по відносинах з ФОП ОСОБА_1 , який в CMR від 22.09.2023 р. № 689393 вказаний як перевізник, суд зазначає.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та вартості навантажувальних робіт на території Польщі Відповідачу в межах процедури, передбаченої ч. 8 ст. 55 МК України, було надано:

- рахунок за транспортні послуги № 2312042 від 13.12.2023р.;

- CMR від №1157649 від 13.12.2023p.;

- акт № 2312042 прийому-здачі наданих транспортних послуг від 22.12.2023р.;

- платіжну інструкцію від "14" грудня 2023 р. № 1В20047400, що свідчить про оплату наданих транспортних послуг;

- лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-0803.01 від 08.03.2024р. (із додатками), в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізників, в т.ч. ФОП ОСОБА_1 , які були залучені для перевезення вантажу «тютюн для кальяну» для ПП «ФТФ» від відправника Al Fakher Factory Sp. z.o.0, за інвойсом №UKGBCUIN000182 від 13.12.2023 р. (по CMR 1157649 від 13.12.2023 р.);

- договір №1810/18-01 транспортного експедирування від 18.10.2018p.;

- заявка № 1312-01 від 13.12.2023р. на надання транспортно-експедиційних послуг.

Дані документи не місять розбіжностей та узгоджуються між собою у вартості заявлених позивачем транспортних витрат.

Суд зазначає, що 18.10.2018 р. між ТОВ "Формаг Груп" (Експедитор) та ПП "ФТФ" (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 1810/18-01, згідно якого Експедитор зобов`язується за оплату та за рахунок Клієнта здійснити або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією і забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для поставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг (п.1.1 договору).

За приписами п.п.2.1.1, 2.2.2, 2.2.7 договору, Експедитор залучає транспорт для перевезення вантажу, укладає від свого імені договори перевезення з перевізниками, портами, складами, експедиторськими організаціями, контролює їх виконання та здійснює розрахунки за такими договорами.

З викладеного слідує, що позивач не повинен мати в наявності документи, що підтверджують договірні відносини між експедитором (ТОВ "Формаг Груп") та ФОП ОСОБА_1 , так як ПП "ФТФ" не є стороною договорів перевезення, які укладаються експедитором з перевізниками чи іншими експедиторами.

Позивачем було надано відповідачу надано лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-0803.01 від 08.03.2024p., в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізників, в тому числі ФОП ОСОБА_1 , які були залучені для перевезення вантажу «тютюн для кальяну» для ПП «ФТФ» від відправника Al Fakher Factory Sp. z.o.o, зa інвойсом №UKGBCUIN000182 від 13.12.2023 р. (по CMR 1157649 від 13.12.2023 р.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 р. у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані позивачем митному органу документи є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару згідно із положеннями ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості товару.

Розглядаючи дану справу суд відхиляє як необґрунтовані покликання відповідача на те, що рахунок на транспорт, який видано ТОВ «Формаг Груп» підписано бухгалтером без ідентифікації особи, оскільки ідентифікація бухгалтера у даному рахунку здійснена шляхом наявності підпису в рахунку, а нормами МК України не передбачено обов`язкової наявності в такому документі інших засобів ідентифікації особи підписанта. Навпаки, згідно абз.7 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в первинному документі має міститися особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто наявність тільки особистого підпису є окремим та достатнім засобом ідентифікації особи підписанта в первинному документі.

Доводи відповідача про заниження витрат на перевезення поза межами України не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв`язку з чим не можуть бути обставинами, з якими ч.6 ст.54 МК України пов`язується можливість відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надано всі документи, які підтверджують вартість транспортних витрат, які включено до митної вартості товару.

Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Львівською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 6056,00 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь приватного підприємства «ФТФ» судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100786/1 від 21.12.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати повністю картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003201.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь приватного підприємства «ФТФ» судовий збір у розмірі 6056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Приватне підприємство «ФТФ» (вул. Бугаївська, буд.35, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41933751).

Відповідач - Львівська митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя О.А. Вовченко