Рішення

від 06.09.2024 по справі 460/5933/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2024 року м. РівнеСправа №460/5933/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Вараської РДА, відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України державної соціальної допомоги як батьку дитини з інвалідністю до 18 років у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України державну соціальну допомогу як батьку дитини з інвалідністю до 18 років у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік;

зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити позивачу (із врахуванням частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 01.01.2024: державну соціальну допомогу як батьку дитини з інвалідністю до 18 років ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком дитини з інвалідністю віком до 18 років. Покликаючись до положень статті 46 Конституції України, зазначив, що він та його дитина мають право на рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік. Однак, позивач отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з дитинства в сумі 1652,70 грн, що є нижчою розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, а також надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю в сумі 1598,00 грн, що також є нижчою розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік. Разом станом на 01.01.2024 розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та розмір надбавки на догляд становить 3250,70 грн. На переконання позивача виплата «соціальної допомоги на дитину з інвалідністю» та «надбавка на догляд за особою з інвалідністю» є двома юридично самостійними видами державних соціальних допомог, що підлягають призначенню та виплаті в розмірі не нижче прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, кожна окремо. Отож, здійснюючи виплату допомоги на дитину з інвалідністю в розмірі 1652,70 грн та надбавки на догляд в розмірі 1598,00 грн, тобто в розмірах, що є нижчими розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, відповідач діяв протиправно. У зв`язку з чим, позивач в травні 2024 року звернувся до УСЗН Вараської РДА із зверненням щодо виплати державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю у розмірах не нижче прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік. Проте, листом від 15.05.2024 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку вказаних виплат. Вважає таку поведінку відповідача протиправною.

Ухвалою від 06.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

За змістом довідки про доставку електронного листа вказана ухвала доставлена до електронного кабінету УСЗН Вараської РДА в підсистемі "Електронний суд" 07.06.2024.

У встановлений судом строк відповідач відзиву не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 , 1985 року народження, є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до медичного висновку від 21.12.2022 №629 є дитиною з інвалідністю віком до 18 років (висновок дійсний до 02.05.2030).

Рішенням УСЗН Вараської РДА від 23.01.2023 ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 28.12.2022 на утриманця - ОСОБА_2 , розмір державної соціальної допомоги визначено в сумі 1465,10 грн, надбавки на догляд - 1465,10 грн.

За змістом довідки №1318, виданої 15.05.2024 УСЗН Вараської РДА, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН Вараської РДА та з 28.12.2022 призначено державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу нараховано в розмірі, зокрема, за період січень - травень 2024 року 3250,70 грн щомісячно, з них: 1652,70 грн - основний розмір виплати допомоги інвалідам; 1598,00 грн - надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю.

Згідно з довідкою №1693, виданою 09.05.2024 Володимирецьким управлінням Вараської філії Рівненського обласного центру зайнятості, ОСОБА_1 станом на 09.05.2024 дійсно зареєстрований на обліку у такому управлінні та в інших центрах зайнятості (філіях) України, як шукаючий (а) роботу, не перебуває.

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Вараської РДА щодо виплати державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю у розмірах не нижче прожиткового мінімуму, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.

Листом від 15.05.2024 №957/02-17/24 УСЗН Вараської РДА повідомлено позивача про те, що розмір державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років з надбавкою на догляд становить 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність + 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України. Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд проводиться органами соціального захисту населення без подання заяви отримувача. Державна соціальна допомога та надбавка на догляд призначаються в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму. Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений медичному висновку, виданому лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я. Із заявою про призначення усіх видів допомоги, компенсацій та пільг (№02/882 від 28.12.2022) та відповідними документами ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Вараської РДА за державною соціальною допомогою на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд на сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд заявнику була призначено згідно з поданими документами та медичним висновком ЛКК (№ 629 від 21.12.2022) на період: з 28.12.2022 по 31.12.2022 в сумі 371,82 грн в місяць; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 2881,60 грн в місяць; з 01.01.2024 по 01.05.2030 - 3250,70 грн в місяць. Виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд ОСОБА_1 проведена включно по травень 2024 року. Таким чином, зазначене свідчить, що виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд ОСОБА_1 проведена в розмірі, який не є меншим прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 №2671-VIII (далі - Закон №2671-VIII).

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону №2671-VIII соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 13 Закон №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є дітьми з інвалідністю.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 №2109-ІІІ (далі - Закон №2109-ІІІ) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (надалі - Закон №966-XIV) визначено прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За правилами частини другої статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Частиною першою статті 2 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших (абзаци 1-4).

За змістом статті 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг (ч. 1).

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч. 3).

Статтею 1 Закону №2109-ІІІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога призначається у таких розмірах, зокрема, на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Абзацом 3 частини четвертої статті 3 Закону №2109-ІІІ передбачено, що надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі: на дитину з інвалідністю віком до 6 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Згідно із статтею 4 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 3460-IX (далі - Закон 3460-IX) установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

дітей віком до 6 років - 2563 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;

працездатних осіб - 3028 гривень.

Умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення, зокрема: державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога); надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі - надбавка на догляд), визначає Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №79).

Пунктом 5 Порядку № 79 передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років (абз. 1).

До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд, зокрема, за дітьми з інвалідністю віком до 18 років (абз. 3, 6).

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років (абз. 7).

Пунктом 9 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси).

Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами.

Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв`язку, то днем звернення за державною соціальною допомогою (у тому числі надбавкою на догляд) вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля. Заява розглядається не пізніше ніж через 10 днів після її надходження з документами.

Відповідно до пункту 10 Порядку №79 розмір державної соціальної допомоги призначається відповідно до прожиткового мінімуму, що визначається згідно із законом.

Державна соціальна допомога призначається в таких розмірах, зокрема, на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір надбавки на догляд призначається в таких розмірах, зокрема: на іншу дитину з інвалідністю віком до 6 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; на іншу дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) проводиться органами соціального захисту населення без подання заяви особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка отримує державну соціальну допомогу (далі - отримувач).

Державна соціальна допомога та надбавка на догляд призначаються в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.

Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

У разі коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд особам з інвалідністю з дитинства I групи, віднесених до підгрупи А, не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років, призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 доглядає за дитиною з інвалідністю з дитинства - сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 28.12.2022 відповідно до вимог Закону №2109-ІІІ та Порядку №79 отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з дитинства - сина ОСОБА_2 , та надбавку на догляд, розмір яких сукупно у 2024 році становить 3250,70 грн щомісячно, з них:

- 1652,70 грн - державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю, що є нижчою розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік;

- 1598,00 грн - надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю, що є нижчою розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, позивач інших доходів, окрім зазначених вище соціальних виплат, не отримує.

У пункті 2.3 Рішення від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив:

"Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини.

Згідно зі статтею 46 Основного Закону України соціальний захист пов`язується, зокрема, "з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім`ї" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009).

Наведений зміст права, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).

Конституційний Суд України вважає, що зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення. Заходи соціального захисту мають втілювати ідеї соціальної солідарності та справедливості, бути спрямовані на охорону і захист особи при настанні можливих соціальних ризиків.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю".

За приписами статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач та його дитина з інвалідністю з дитинства підпадають під всі умови, визначені зазначеною конституційною нормою, для того, щоб його рівень життя та рівень життя дитини з інвалідністю був забезпечений не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституція України має найвищу юридичну силу (ч. 2 ст. 8 Конституції України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для вирішення цього спору слід застосувати норми Конституції України як норми прямої дії, зокрема, статті 46 Конституції України, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України, щодо правомірності здійснення нарахування та виплати позивачу соціальних виплат.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №562/2658/15-а.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, та розмір надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначені виплати не можна розглядати у сукупності, оскільки виплати стосуються двох осіб (дитини та його батька), а не однієї особи. У цьому випадку, як зазначалось раніше, позивач не отримував інших виплат, окрім надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю.

При цьому, зазначені соціальні виплати пов`язані між собою, і надбавка на догляд за дитиною встановлюється у випадках, коли дитина потребує постійного догляду. Але зазначені соціальні виплати не можна рахувати сукупно, оскільки допомога на дитину сплачується на утримання дитини з інвалідністю і не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а надбавка на догляд за дитиною, сплачується безпосередньо на утримання особи, яка здійснює такий догляд і не має інших видів доходів.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі № 500/429/23.

Таким чином, покликання відповідача в листі від 15.05.2024 №957/02-17/24 на те, що положення Закону №2109-III та Порядку №79 в частині встановлення особі щомісячної доплати в сумі, якої не вистачає до розміру прожиткового мінімуму, застосовуються у випадку, якщо сума державної соціальної допомоги як дитині з інвалідністю до 18 років разом із встановленою до неї надбавкою (на догляд за особою) є меншою за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та позицією Верховного Суду.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 №8-ргі/2013, Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22, 64 Конституції України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника (параграфи 52, 56).

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Право на соціальний захист підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

У справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stec and Others v. the United Kingdom) (ріш.) [ВП], 2005, §§ 47-56. Суд зазначив, що в більшості держав існував широкий спектр пільг соціального забезпечення, призначених для надання прав, які виникають за законом. Пільги фінансуються різними способами: деякі оплачуються внесками до певного фонду; деякі залежать від внесків заявника; багато оплачуються коштом загального оподаткування на основі законодавчо визначеного статусу. Враховуючи різноманітність методів фінансування та взаємопов`язаний характер виплат у більшості систем соціального забезпечення, більше не було виправдано вважати, що лише виплати, які фінансуються коштом внесків до певного фонду, підпадають під дію статті 1 Протоколу № 1

Таким чином, право на соціальний захист в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи соціального страхування в Україні.

Наведе свідчить про те, що поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до осіб з інвалідністю та їх законних представників щодо невідновлення виплати спірної щомісячної грошової допомоги на догляд не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України".

Очевидно, що на виконання положень чинного законодавства державні органи, відповідальні за їх виконання, не діяли вчасно та послідовно.

Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати справедливий соціальний захист.

Зважаючи на те, що нарахування соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю покладається на відповідний орган соціального захисту населення, непроведення відповідачем нарахування та виплати таких допомоги та надбавки позивачу у належному розмірі свідчить про те, що поведінка суб`єкта владних повноважень призвела до триваючого порушення права позивача на їх отримання в належному розмірі, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню.

Суд повторює, що статтею 8 Конституції України гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфіковано судом як визнання позову, суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", то підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України державної соціальної допомоги як батьку дитини з інвалідністю до 18 років у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, а також надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України державну соціальну допомогу як батьку дитини з інвалідністю до 18 років у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації донарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як батьку дитини з інвалідністю до 18 років ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), починаючи з 01.01.2024.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації донарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, починаючи з 01.01.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації (вул. Соборна, буд. 23, с-ще Володимирець, Вараський р-н, Рівненська обл., 34300. ЄДРПОУ/РНОКПП 44130979)

Повний текст рішення складений 06 вересня 2024 року.

Суддя Н.О. Дорошенко